Тема 11. Регулювання та оцінювання виробничих запасів.
Оптимізація запасів і інтервалів поставки матеріалів.
Оцінка руху виробничих запасів та її вплив на собівартість продукції.
Мінімізація витрат на поставку і зберігання матеріалів через визначення оптимальних партій поставок і величини запасів.
1. Оптимізація запасів і інтервалів поставки матеріалів.
На рівні підприємства запаси відносяться до об’єктів, які потребують великих капіталовкладень, і тому представляють собою один з чинників, що визначають політику підприємства та впливають на рівень ефективності його функціонування.
За природньо-речовинним складом відрізняють такі основні групи виробничих запасів:
сировина та основні матеріали – предмети, що створюють матеріальну основу продукції;
допоміжні матеріали;
напівфабрикати та комплектуючі вироби;
зворотні відходи виробництва – залишки сировини та матеріалів, які виникли в процесі виробництва;
паливо – технологічне та для задоволення господарських потреб;
тара і тарні матеріали;
запасні частини;
МШП.
На підприємстві балансують рівень матеріальних запасів виробництва. При цьому вирішується два основних питання: терміни та обсяги замовлень і моделі, які допомагають у прийнятті таких рішень.
Досить поширений метод АВС, який дозволяє класифікувати МЗ у відповідності з певним показником їх значущості. сутність цього методу полягає в тому, що всі матеріальні ресурси, які зберігаються на складах п-ва, розподіляються в порядку зменшення обсягів їх річної потреби. Обсяг щорічного споживання в грошовому виразі по кожній позиції номенклатури матеріалів записується зростаючим підсумком по відношенню до попередніх позицій. Частка, що відповідає рангу кожної позиції, визнач віднош отриманих зростаючим підсумком сум до загальної суми щорічного споживання всіх матеріалів.
Найбільший ефект метод АВС дає в комбінації з іншим методом – XYZ-аналізом, згідно з яким запаси класифікуються в залежності від хар-ру їх споживання та достовірності прогнозування змін в їх споживання. Категорія Х – це група, що характеризується стабільною величиною та високою достовірністю прогнозу терміну споживання. До категорії Y відносяться ресурси, потреба в яких характеризується певними тенденціями та середніми можливостями їх прогнозування. Ресурси, що відносяться до категорії Z, використовуються нерегулярно, величину їх споживання прогнозувати важко.
В теорії управління запасами розроблені дві основні системи управління запасами:
1. система з фіксованою величиною запасу. Основ парамет цієї системи є величина замовлення.
Величина запасів матеріалів істотно впливає на ефективність роботи підприємства і вплив цей не однозначний. З одного боку, збільшення запасів унаслідок постачання великими партіями потребує більших оборотних коштів, додаткових витрат на зберігання матеріалів, компенсацію можливого псування та втрат. Ці втрати й витрати можна вважати пропорційними величині запасу, тобто партії поставки. З іншого боку, постачання великими партіями зменшує кількість поставок і, відповідно, транспортно-заготівельні витрати, бо останні відносно мало залежать від величини партії поставки, а в більшій мірі обумовлені кількістю цих партій.
Оптимальна величина запасу за критерієм міn сукупних витрат на зберігання та повторення запасів розраховується за формулою Вільсона:
,
де Мр – річна потреба у матеріалах;
Сп – транспортно-заготівельні витрати на одну партію поставки;
Цм – ціна одиниці матеріалу без урахування транспортно-заготівельних витрат;
Рн – коефіцієнт, що враховує втрати від відволікання коштів у запаси й витрати на зберігання матеріалів.
Розраховуються мах і міn запаси.
2.Система з фіксованим інтервалом часу між поставками. Згідно з цією системою замовлення здійснюються в жорстко визначені моменти часу з рівними інтервалами.
Визначити інтервал часу між замовленнями можна з урахуванням оптим величини запасу. Розрахунок інтервалу часу:
,
де Т – кількість робочих днів на рік, дні;
Мр – річна потреба у матеріалах;
пм – оптимальна партія поставки, од.
Розрахунок величини запасу в системі з фіксованим інтервалом часу між поставками здійснюється за формулою:
,
де Мmax – максимальний запас, од.;
Мпт – поточний запас, од.;
Мд – середньодобові витрати запасу, од.
3. Найбільш поширеною у вітчизняній практиці господарювання є система “мах-міn”, згідно з якою запаси поповнюються до рівня не нижчого за їхню міn величину, а після надходження чергової партії не перевищують встановлену мах кількість. Для забезпечення цих умов чергова партія матеріалів замовляється за такої величини поточного запасу, якої вистачить для роботи до її надходження.
4. Одним з нових сучасних підходів до організації виробничого процесу є впровадження системи “точно за часом” , згідно з якою обробка та рух матеріалів і виробів здійснюється точно в той момент, коли в них виникає потреба. Основна ідея системи полягає в тому, щоб скоротити виробн процес та оптим використ ресурсів. Досягнення такої мети передбачає забезпечення наступних умов:
відсутність порушень в процесі виробництва;
наявність гнучкості виробничої системи;
короткий термін підготовки і виконання всіх виробничих процесів;
міn величина матеріальних запасів;
відсутність необгрунтованих витрат.
Характерна риса системи “точно за часом” – наявність високо спеціалізованих та ефективних виробничих центрів, які поєднують обладнання та інструменти для обробки групи деталей з аналогічними технологічними вимогами.
Одним з відомих різновидів системи “точно за часом” є так звана система “канбан”, що була впроваджена “Тойотою” у 80-х роках. По суті, це картка, яку використовують для замовлення комплектуючих виробів з попередньої дільниці. В системі “канбан” ні одна деталь чи партія деталей не може переміщуватися або оброблятися без такої картки.