3. Планування св продукції.
При плануванні СВ слід відрізняти СВ окремих виробів (калькуляції) і СВ загального обсягу готової (кінцевої) продукції.
Загальна СВ продукції дорівнює:
СК = СЗ +СН2 – СН1,
де СК – СВ кінцевої продукції підрозділу за план період, грн.;
СЗ – заг витрати підрозділу за кошторисом, грн.;
СН1,СН2 – СВ залишків НВ відповідно на початок і кінець планового періоду, грн.
СВ залишків НВ на початок планового періоду береться за фактичними даними, на кінець – визначається розрахунково стосовно специфіки певного типу виробництва.
Інший метод визначення собівартості кінцевої продукції підрозділу, передбачає попереднє обчислення собівартості окремих виробів. СВ кінцевої продукції є її підсумком.
,
де n - кількість найменувань виробів;
Ni - кількість виробів і-го найменування за виробничою програмою у натуральному вимірі;
СОі - вироб СВ одиниці і-го виробу, грн.
Є різні методи обчисл витрат на окремі вироби:
Однопродуктове виробництво може мати два різновиди:
весь продукт однорідний, однієї споживної якості й складності виготовлення;
калькулювання здійснюється методом прямого ділення витрат на обсяг продукції:
,
де m - кількість стадій виробничого процесу;
Сj – загальні витрати на j–й стадії, грн.;
Nj - випуск продукції на j–й стадії.
продукт має різні варіанти якості, властивостей, що потребують різних витрат часу і/або ресурсів).
Калькулювання здійснюється за коефіцієнтами еквівалентності. Особливість цього методу в тому, що кожному варіанту продукту присвоюється певний коефіцієнт, який свідчить про його відносну відмінність за витратами від базового (основного) варіанту продукту. Коефіцієнт для базов варіанту продукту – 1,0.
Основна проблема калькулювання у багатопродуктовому виробництві полягає в розподілі непрямих витрат. На практиці поширений метод розподілу зазначених витрат пропорційно основній З/П виробничих робітників.
де СО.В – загальновиробничі витрати на один виріб (калькуляційну одиницю), грн.;
СО.З – основна З/П вироб робітн на 1 виріб, грн.;
РВ – відношення загальновироб витрат до основної заробітної плати, %.
Найобгрунтованішим є обчислення витрат на утримання і експлуатацію машин та устаткування на один виріб залежно від часу його обробки і собівартості однієї машино-години роботи конкретного устаткування.
Витрати на 1 машино-годину роботи устаткування є основною нормативною базою цієї методики. Згідно з ними ставка витрат на утримання і експлуатацію машин та устаткування на певний виріб при калькулюванні визначається так:
,
де m - кількість груп устаткування, на якому обробляються вироби;
СМ-Г j - собівартість машино-години роботи устаткування j–ої групи, грн.;
tj - затрати часу в машино-годинах на обробку виробу на –й групі устаткування.
Витрати на організацію і управління виробництвом, можна розподіляти пропорційно трудо- або машиномісткості виробів:
СО.О= СГ · t,
де СО.О – витрати на організацію і управління виробництвом на один виріб;
СГ – витрати на оргаізацію і управління виробництвом на одну людино- або машино-годину по виробничому підрозділі, грн.;
t – трудомісткість певного виробу, год.
В тому випадку, коли підрозділ має статус центру П, величина останнього визначається:
П = ВК – СК,
де П – П підрозділу за певний період, грн.;
ВК – випуск кінцевої продукції підрозділу в установлених Ца, грн.;
СК – СВ кінцевої продукції підрозділу, грн.