Тема 5. Теорії розміщення регіонального виробництва

1. Теорія сільськогосподарського штандорта Й. Тюнена

2. Раціональний штандорт промислового підприємства В. Лаунхардта

3. Теорія промислового штандорта А. Вебера

4. Теорія центральних місць

5. Регіональні ринки і просторова теорія ціни

6. Теорії регіональної спеціалізації та міжрегіональної торгівлі

7. Теорія абсолютних і порівняльних переваг Сміта - Рікардо

8. Теорія Хекшера - Оліна

1. Теорія сільськогосподарського штандорта Й. Тюнена

Становлення теорії розміщення (локалізації) прийнято пов'язувати з виходом в 1826 р. книги німецького економіста Й. Тюнена "Ізольована держава в її відношенні до сільського господарства і національної економії". Головним змістом цієї фундаментальної праці було виявлення закономірностей розміщення сільськогосподарського виробництва.

Дослідження Й. Тюнена відрізняли високий рівень абстракції, точні формулювання поставлених завдань. Він припускав наявність економічно ізольованої від решти світу держави, в межах якої є центральний місто, яке є єдиним ринком збуту сільськогосподарської продукції та джерелом забезпечення промисловими товарами. Тут ціна кожного продукту в будь-якій точці простору відрізняється від його ціни в місті на величину транспортних витрат, які приймаються прямо пропорційними вазі вантажу і дальності перевезення.

Й. Тюнен ставить питання: Які форми прийме при встановлених передумовах сільське господарство, і який вплив на його розміщення буде надавати відстань від міста? Він знаходить відповідь на поставлене питання методом зіставлення транспортних витрат на перевезення продукції від місця виробництва до ринку, в результаті чого виявляються зони, найбільш сприятливі (з точки зору мінімізації транспортних витрат) для розміщення в їх межах тих чи інших видів сільськогосподарського виробництва.

Й. Тюнен доводить, що в рамках зроблених припущень оптимальна схема розміщення сільськогосподарського виробництва - це система концентричних кіл (поясів) різного діаметру навколо центрального міста, які поділяють зони розміщення різних видів сільськогосподарської діяльності. Чим вище врожайність (продуктивність), тим ближче до міста має розміщуватися виробництво. У той же час чим дорожче той чи інший продукт на одиницю ваги, тим далі від міста доцільно його розміщення. У результаті інтенсивність ведення господарства знижується в міру віддалення від міста.

Й. Тюнен виділяє шість поясів (кілець) розміщення сільськогосподарської діяльності, грунтуючись на умовах господарювання у своєму маєтку в Мекленбурзі. Ясно, що за інших умов конкретний склад поясів буде іншим, але принцип їх чергування збережеться.

Знаходження відстані, що відокремлює зони розміщення тих чи інших видів сільськогосподарської діяльності від центру збуту, здійснюється за простими формулами. Нехай є "не сільськогосподарські культури, прибутковість яких на одиницю продукції складають т1 і т2, а обсяги їх виробляє" - v1 і v2. Транспортний тариф (на 1т) дорівнює t. Тоді r - відстань від центру, що розмежовує посіви двох культур, знаходиться з рівняння байдужості (рівності різниць між доходом і транспортними витратами):

Одночасно Й. Тюнен обгрунтував основні положення теорії земельної ренти за місцеположенням. Певний продукт продається по одній і тій же ціні незалежно від місця свого виробництва. Земельна рента дорівнює величині економії на транспортних витратах у господарствах, розташованих відносно ближче до центру. Вона максимальна в першому кільці і падає в міру віддалення земельної ділянки від центру. У найбільш віддаленому кільці, де ще ведеться сільське господарство, величина ренти дорівнює нулю. Мінімум транспортних витрат на доставку сільськогосподарської продукції відповідає максимуму земельної ренти.

Мабуть, Й. Тюнен не знав теорії ренти за місцем розташування Д. Рікардо. Тим не менш, починаючи свій аналіз з принципово інших посилок, він приходить до тих самих висновків, що Д. Рікардо.

Робота Й. Тюнена була першим і дуже показовим прикладом використання абстрактних математичних моделей в теорії просторової економіки. Її важливе методичне значення визнане в новій економічній науці.