6. Теорії регіональної спеціалізації та міжрегіональної торгівлі

Теоретичні принципи виробничої спеціалізації регіонів та міжрегіональної торгівлі формально (понятійно, термінологічно) були вперше виведені в рамках теорій міжнародних економічних відносин, тобто міжнародниками а не регіоналістами. У зв'язку з цим необхідно назвати класиків англійської політичної економіки А. Сміта і Д. Рікардо і шведських економістів Е. Хекшера та Б. Оліна. Чому ж отримані ними наукові результати правомірно відносять до теоретичних основ регіональної економіки? В гл. 1 ми відзначали наявність багатьох спільних рис і проблем у міжрегіональному та міжнародному поділі праці, в міжрегіональній та міжнародній торгівлі, проте є і якісні відмінності.

Міжрегіональний поділ праці і міжнародна торгівля - процеси, що відбуваються в рамках різних частин однієї національної зони вільної торгівлі, однією митної території, однією валютної системи, одного національного ринку праці та капіталу. У міжрегіональної торгівлі, як правило, відсутні адміністративні, митні, політичні, мовні та інші бар'єри, в тій чи іншій мірі зберігаються в міжнародних економічних відносинах, незважаючи на переважаючу тенденцію лібералізації та глобалізації.

Основні висновки міжнародних теорій Сміта - Рікардо і Хекшера - Оліна отримані в системі постулатів міжрегіональних відносин, незважаючи на те, що їх автори у своїх пояснювальних ситуаціях згадують про Англію, Шотландію, Португалію та наводять інші міжнародні приклади. Безумовно, висновки, про які йде мова, можна застосувати й до міжнародних відносин (більшою мірою це стосується валютних і торгових союзів, спільних ринків), але вони вимагають доповнень і коригувань, що враховують специфіку саме міжнародних відносин (включення валютних, митних, інституціональних та інших умов). Б. Олін, лауреат Нобелівської премії, свою головну роботу назвав "Міжрегіональна і міжнародна торгівля" (1933 р.), підкреслюючи спільність та відмінності двох типів торгівлі.

7. Теорія абсолютних і порівняльних переваг Сміта - Рікардо

Названі класики політичної економії були ідеологами вільної торгівлі (фритредерства), що протистоять прихильникам економічного меркантилізму. У цьому відношенні вони, безумовно, споріднені всім теоретикам регіональної економіки. Міжнародна (міжрегіональна) торгівля - спосіб отримання вигоди для кожного учасника. Міжнародний поділ праці, вважав А. Сміт, доцільно здійснювати з урахуванням тих абсолютних переваг, якими володіє та чи інша країна (мається на увазі регіон). Кожна країна (регіон) повинна спеціалізуватися на виробництві та продажу того товару, за яким вона володіє абсолютною перевагою. Якщо вона сконцентрує свої ресурси на виробництві тільки таких товарів і відмовиться від виробництва товарів, за якими країна (регіон) не має абсолютними перевагами, то це призведе до збільшення обсягів виробництва та споживання товарів у співпрацюючих країнах (регіонах).

Розглянемо умовну ситуацію, коли два регіони (А і В) виробляють два продукти (метал і хліб) з різними трудовими витратами.

У кожному регіоні є по 10 одиниць трудових ресурсів, які є єдиним обмежуючим фактором. При ізольованому (автаркічному) функціонуванні регіони можуть виробляти продукти в різних співвідношеннях, погодившись зі своїми внутрішніми потребами. Зокрема, регіон А може зробити 1 од. металу та 5 од. хліба, регіон В - 0,5 од. металу та 4 од. хліба. Обидва регіони при цьому повністю використовують свої трудові ресурси.

Товари	Витрати праці на виробництво одиниці продукту в регіоні
	А	В
Метал	5	4
Хліб	1	2

Виходячи з принципу абсолютних переваг регіону А чи доцільно спеціалізуватися на виробництві хліба (різниця витрат 1 - 2 = - 1), а регіону В - на виробництві металу (різниця витрат 4 - 5 = - 1). Тоді регіон А зможе виробити 10 од. хліба, а регіон У - 2,5 од. металу. При цьому виникає безліч варіантів обміну.

Припустимо, обидва регіони мають намір у результаті спеціалізації та обміну збільшити споживання обох продуктів у порівнянні з ізольованим розвитком. Нехай регіон А з вироблених 10 од. бажає 5,2 од. використовувати усередині регіону, а 4,8 од. продати в обмін на метал. Регіон У намір з 2,5 од. металу використовувати у собі 1,3 од., а 1,2 од. обміняти на хліб. Очевидно, тут виникає питання про ціни обміну. Один з компромісів - справедливі ціни, пропорційні трудовим витратам на виробництво металу і хліба, тобто 4:1. У цьому випадку пропоновані на продаж регіоном А 4,8 од. хліба еквівалентні 1,2 од. металу, пропонованих регіоном У.

У підсумку в регіоні А споживання складе: 1,2 од. металу (0,2) і 5,2 од. хліба (0,2), в регіоні У - 1,3 од. металу (0,8) і 4,8 од. хліба (0,8). Існує досить широкий діапазон цін обміну, що дозволяє обом регіонам отримати вигоду від торгівлі.

Д. Рікардо просунувся в теорії суттєво далі А. Сміта. Він довів, що абсолютні переваги представляють лише окремий випадок загального принципу раціонального поділу праці. Головне - не абсолютні, а відносні (порівняльні) переваги. Навіть країни (регіони), що мають більш високі виробничі витрати по всіх товарах, можуть виграти від спеціалізації та обміну завдяки грі, на різниці витрат.

Повернемося до попереднього прикладу. Замість регіону У введемо в розгляд регіон С, де витрати вище, ніж у регіоні А, по обох товарах.

Товари	Витрати праці на виробництво одиниці продукту в регіоні
	А	С
Метал	5	6
Хліб	1	2

Якщо дотримуватися принципу А. Сміта, то торгівля регіону А з регіоном С безглузда ("там все дорожче"), а для регіону С з регіоном А безнадійна ("нашу дорогу продукцію не куплять"). Насправді це не так.

Збережемо всі колишні умови по регіону А. Регіон С при ізольованому розвитку виробляє і споживає 0,4 од. металу і 3,8 од. хліба, він також має в своєму розпорядженні 10 од. трудових ресурсів.

Зауважимо, що регіони А і С мають суттєво різні співвідношення витрат. У регіоні А метал дорожче хліба в 5 разів, а в регіоні С - тільки в 3 рази. Таким чином, регіон А має відносну (і абсолютну) перевагу з виробництва хліба, а регіон С - відносну (але не абсолютну) перевагу з виробництва металу. На використанні відносних переваг засновані раціональна спеціалізація регіонів та міжрегіональна торгівля.

Припустимо, що в умовах поділу праці регіон А вироблятиме 10 од. хліба, а регіон С - 12 / з од. металу (10: 6 = 12 / з). Існує безліч варіантів обміну, при яких обидва регіони, безумовно, виграють у тому сенсі, що можуть збільшити внутрішнє споживання обох товарів порівняно з автаркичною ситуацією. Наприклад:

Bаріант 1. Регіон А вивозить 4,6 од. хліба, регіон С - 12 / 9 од. металу. У регіоні А споживання складе: металу - 12 / 9 (2 / 9), хліба - 5,4 (0,4). У регіоні С споживання складе: металу - 4 / 9 [0,04 (4)], хліба - 4,6 (0,8);

Bаріант 2. Регіон А вивозить 4,8 од. хліба, регіон С - 12 / 9 металу. Тоді споживання в регіоні А: металу - 12 / 9 (1 / 9), хліба - 5,2 (0,2). Споживання в регіоні С: металу - 5 / 9 [0,15 (5)], хліба - 4,8 (1,0).

Відзначимо, що обмін за цінами, пропорційним регіональним трудовим витратам (6: 1), невигідний для регіону А. При таких цінах він в результаті обміну не може отримати виграш у споживанні по обох продуктів.

З аналізу, проведеного Д. Рікардо, випливають два висновки:

- виграш при обміні відбувається не з абсолютної переваги, а з того, що співвідношення витрат у різних регіонах різні;

- виробництво і споживання всіх товарів може бути збільшено, якщо регіони будуть спеціалізуватися на виробництві і торгівлі тими товарами, за якими вони володіють порівняльними перевагами.

На жаль, є безліч свідчень того, що повсякденне економічне мислення як і раніше тяжіє до уявлень А. Сміта, але не Д. Рікардо.