3. Класифікація організаційних структур управління

На взаємодію елементів організаційної структури впливають цілі та завдання учасників, складність і динамізм зовнішніх факторів, технологічні та територіальні характеристики їх виробничої структури, внутрішньовиробничі зв'язки і т.д. Ефективна та організаційна структура, яка успішно реалізує поставлені перед нею цілі. З цієї позиції організаційні структури можуть бути прогресивними чи регресивними.

Безліч типів організаційних структур зумовлена різноманітністю критеріїв їх класифікації. Серед них можна виділити загальні, особливі і приватні.

До загальних критеріїв належать специфіка відтворення, форми усуспільнення і масштаби виробництва, до особливих - форми власності, принципи організації управління, характер зв'язків, до приватних - форми організації виробництва та управління.

За ознакою відтворювального циклу розрізняються екстенсивні і інтенсивні організаційні структури; за формами зв'язку - горизонтальні (змішаного типу) і вертикальні (стратифіковані); за формами власності - державні (адміністративні), кооперативні, змішані, приватні; за принципами організації виробництва та управління - галузеві (міжгалузеві), територіальні, програмно-цільові та виробничі; за сферами діяльності - державні, громадські, комерційні; за методами господарювання - державні, корпоративні, приватні; за рівнями управління - федеральні, регіональні, муніципальні; за формами організації виробництва - високоспеціалізовані, малі, великі підприємства; за формами організації управління - концерни, трести, асоціації.

Різноманіття критеріїв формування організаційних структур не дає підстав для їх протиставлення, важливо, щоб вони задовольняли загальному критерію ефективності - давали високий соціальний результат. Мобільність організаційних структур, їх адаптивність до місця і часу, різноманітність форм їх організації можливо і доцільно регламентувати з урахуванням історичних особливостей розвитку державного, комерційного та громадського управління.

4. Сучасні проблеми розвитку організаційних структур управління

У зв'язку з перерозподілом функцій між центром і суб'єктами Федерації в органах управління останніх неминучі глибокі структурні перетворення, створення нових управлінських органів, що враховують особливості сприйняття регіональних організаційних відносин. Вони укладаються в наступні функціональні напрямки:

- підтримання виробництва на ще життєздатних діючих підприємствах для збереження на регіональному ринку прийнятного рівня пропозиції споживчих товарів, зайнятості, стримування зростання соціальної напруженості і запобігання конфліктів;

- забезпечення регульованого згортання економічно безперспективних виробництв та надання необхідної селективної допомоги пріоритетним (з точки зору регіону) напрямам розвитку та підприємствам;

- організація роботи з санації підприємств, виходячи з концептуальних позицій структурної та інвестиційної діяльності регіону;

- організація раціональних господарських зв'язків підприємств регіону в інтересах останнього шляхом можливої інтеграції зусиль підприємств різних територіальних утворень (як всередині Україна, так і за кордоном);

- забезпечення стійкості функціонування основних систем життєзабезпечення та запобігання руйнування ключових елементів виробничої системи суб'єкта Федерації;

- недопущення технологічних та екологічних катастроф, у тому числі за рахунок вливання мінімуму інвестицій;

- зміна ринкової структури шляхом підтримки підприємництва, особливо малого та середнього бізнесу, який створює нові робочі місця, що збільшує пропозицію товарів і послуг на місцевому ринку, що знижує роль галузевих монополій;

- пошук потенційних інвесторів, організація отримання та ефективного використання іноземних кредитів (особливо в сфері рекреаційного бізнесу, туризму), створення сприятливого клімату для прямих іноземних інвестицій, в першу чергу в сферу матеріального виробництва;

- формування регіональної системи інституційних інвесторів, позабюджетних джерел, здатних акумулювати накопичення та ефективно звертати їх в інвестиції;

- активне просування на зарубіжні ринки товарів місцевих експортерів у взаємодії з централізованими експортними програмами Федерації;

- створення податкової системи, що враховує її трирівневу організацію.

При зростаючому значенні регіональних організаційних форм і функцій управління в суб'єктах Федерації та їх регіональних центрах необхідно оновлювати структуру органів управління відповідно до змін, що відбуваються. Це стосується всієї системи органів управління, що займається регіональною політикою. Очевидно, що апарат Президента РФ є центром цієї роботи. У той же час необхідно мати спеціальний виконавчий апарат в Уряді РФ, який може і повинен систематично здійснювати регіональну політику. Таким органом в даний час є Міністерство у справах національностей та федеративних відносин. Його ефективність може бути підвищена, якщо головною метою діяльності міністерства буде не спонтанне "гасіння" національних і територіальних конфліктів, а стратегічна робота з налагодження федеративних засад взаємодії Федерації, її суб'єктів та місцевого самоврядування (як по вертикалі, так і по горизонталі).

Інакше кажучи, в Україні для забезпечення дієвості конституційних принципів управління (по вертикалі і горизонталі) потрібна система органів представницької та виконавчої влади: від президентської до муніципальної, при якій верховенство федерального законодавства повинно знайти відображення в статутах і положеннях в республіканських, крайових і обласних структурах влади, а також в законодавчих актах органів самоврядування (муніципалітетів) на місцях. При цьому потрібно керуватися комплексним підходом до вирішення всіх економічних проблем на різних рівнях управління.

102