4. Теорія центральних місць
Першу теорію про функції розміщення системи населених пунктів (центральних місць) у ринковому просторі висунув В. Крісталлер у своїй праці "Центральні місця в південній Німеччині", опублікованому в 1993 р. Теоретичні висновки він обгрунтував емпіричними даними.
Центральними місцями У. Крісталлер називає економічні центри, які обслуговують товарами і послугами не тільки себе, але і населення своєї області (зони збуту). Згідно У. Крісталлер, зони обслуговування і збуту з плином часу мають тенденцію оформлятися в правильні шестикутники (бджолині соти), а вся заселена територія покривається шестикутниками без просвітів (крісталлеровські грати). Завдяки цьому мінімізується середня відстань для збуту продукції чи поїздок до центрів для покупок і обслуговування.
Теорія У. Крісталлера пояснює, чому одні товари і послуги повинні проводитися (надаватися) у кожному населеному пункті (продукти першої необхідності), інші - середніх поселеннях (звичайний одяг, основні побутові послуга тощо), треті - тільки у великих містах (предмети розкоші , театри, музеї і т.д.)
Кожне центральне місце має тим більшу зону збуту, чим вище рівень ієрархії, до якого воно належить. Окрім продукції, необхідної для зони свого рангу (свого шестикутника), центр виробляє (надає) товари і послуги, типові для всіх центрів нижчих рангів.
Рис. 5.3. Розміщення зон обслуговування та населених пунктів по теорії В. Крісталлера
Тип ієрархії визначається числом центральних місць даного рівня. Число підлеглих центральних місць, збільшене на одиницю, позначається літерою К. Будь-центр завжди має залежне від нього однакову кількість поселень, які займають більш низький ступінь.
Розглянемо, наприклад, випадок, коли є триступенева ієрархія поселень: місто - селище - село. Тоді при К = 7 навколо кожного міста буде розташовано 6 селищ, а навколо кожного селища - 6 сіл, тобто. навколо міста буде всього 6 селищ і 36 сіл. При чотириступінчатій ієрархії (місто - селище - поселення - село) навколо міста розмістяться 6 селищ, 36 поселень та 216 сіл і т.д. Загальна формула для відображення цієї залежності має наступний вигляд:
Mn = (K - 1) n,
де Mn - кількість залежних місць на тій чи іншій мірі ієрархії; n - ступінь ієрархії.
Кількість можливих типів ієрархії в принципі може бути будь-яким. Однак найбільшу увагу В. Крісталлер і його послідовники приділяли аналізу трьох типів, або варіантів, ієрархії при К = 3, 4, 7. Ці варіанти ієрархії систем розселення інтерпретуються наступним чином.
Варіант при К = 3 забезпечує оптимальну конфігурацію ринкових зон (територій, населення яких набуває товари та послуги в даному центральному місці). Обслуговування території досягається найменшим можливим числом центральних місць. При цьому кожне центральне місце обслуговується трьома центральними місцями наступного, більш високого рівня ієрархії і знаходиться на рівних відстанях від них.
Варіант при К = 4 створює найкращі умови для будівництва транспортних шляхів, так як в цьому випадку найбільше число центральних місць буде розташовано на одній трасі, що сполучає більші міста, що забезпечить мінімальні витрати на будівництво дороги, тобто дане центральне місце буде знаходитися на найкоротшому відстані до двох найближчих центрів більш високого рівня ієрархії.
Варіант при К = 7 представляється доцільним, якщо необхідний чіткий адміністративний контроль. У цьому випадку всі центральні місця, залежні від даного місця, повністю входять в його зону.
З наведених прикладів видно, що функції поселень різні, кожне з них має свій радіус впливу і притягування. Відповідно до цього можливі й різні способи територіальної організації систем розселення, при яких створюються найбільш сприятливі умови для виконання тих або інших їх функцій. Розглянуті три випадки, що відповідають значенням показника К, можна інтерпретувати як ринкову, транспортну та адміністративну орієнтації у формуванні територіальної структури розселення.
Теорія центральних місць В. Крісталлера хоча і носить вкрай абстрактний характер, але дозволяє сформулювати загальні уявлення про доцільне розселення на тій чи іншій території. Її можна розглядати як теорію, що дає ідеальний еталон системи розселення, з яким слід порівняти складаються в реальності системи розселення з метою виявлення напрямів їх вдосконалення. Відомі також приклади практичного застосування теорії центральних місць до вирішення конкретних проблем територіальної організації господарства і розселення в різних країнах.