Тема 10. Методи управління регіональною економікою

1. Загальна характеристика методів управління

2. Економічне моделювання

1. Загальна характеристика методів управління

Методи управління - найважливіший елемент у механізмі використання об'єктивних законів ринку. Якість та ефективність управлінської діяльності багато в чому залежать від застосовуваних методів управління.

Метод управління - це спосіб цілеспрямованого впливу на організацію з метою досягнення поставлених перед нею завдань.

Складність, мінливість об'єкта управління визначає і різноманіття використовуваних методів.

Розрізняють загальні та спеціальні методи управління, які реалізуються через вивчення об'єкта управління в часі і просторі, в тісному взаємозв'язку і взаємозумовленості з іншими об'єктами, з урахуванням етнопсихології населення і т.д.

Класифікація включає такі методи управління:

- адміністративні (організаційно-розпорядницькі);

- економічні;

- соціально-психологічні;

- виховні та ін.

Такий розподіл методів певною мірою умовний, тому що абсолютно чітко відокремити кожен з них не представляється можливим: вони взаємопроникають і мають чимало спільних рис.

Особливої гостроти проблема методів управління набуває в обстановці переходу до ринкових відносин. Найважливішими відмінними рисами створюваної в Україні ринкової економіки є перехід від переважно адміністративних до переважно економічних методів управління.

Адміністративні методи. Діяльність з управління неможлива без розумного застосування адміністративних методів (які нерідко називають організаційно-адміністративними або організаційно-розпорядчими). З їх допомогою формуються основні системи управління у вигляді стійких зв'язків і відносин, положень, що передбачають права і відповідальність підрозділів апарату управління, окремих працівників.

Адміністративні методи реалізуються шляхом прямого впливу керівників, власників на підлеглих. Воно може здійснюватися на основі укладених договорів, через адміністративні накази і розпорядження, різні положення, правила, нормативи та інші документи, організаційно регламентують діяльність підлеглих осіб, їх чітку роботу, забезпечують належну дисципліну та відповідальність.

Форми і масштаби застосування адміністративних методів визначаються завданнями керуючого органу, рівнем організації виробництва, кваліфікацією та культурою працівників, які приймають рішення. Чим повніше представлені ці параметри, тим менше потреби в адміністративному втручанні.

У сучасних умовах застосування адміністративних методів припускає попередній аналіз матеріалів, що дають повне, достовірне уявлення про стан керованого об'єкта, і несумісно з яким би то не було волюнтаризмом.

Економічні методи. Потреба в економічних методах управління закономірно й істотно зростає, оскільки в умовах розвитку приватного підприємництва не завжди можливо і розумно вирішувати за допомогою директивного впливу складну сукупність завдань задоволення зростаючих потреб населення.

Сутність економічних методів - у впливі на економічні інтереси споживача і працівників за допомогою цін, оплати праці, кредиту, прибутку, податків та інших економічних важелів, що дозволяють створювати ефективний механізм роботи. Економічні методи грунтуються на використанні стимулів, які передбачають зацікавленість і відповідальність управлінських працівників за наслідки прийнятих рішень і спонукають працівників домагатися ініціативного здійснення поставлених завдань без спеціальних на те розпоряджень.

Особливості економічних методів управління полягають у тому, що вони:

- базуються на деяких загальних правилах поведінки, що дають можливість маневрувати ресурсами, тоді як адміністративні характеризуються конкретно-адресними завданнями, орієнтованими на досягнення цілей керованої системи шляхом формування її чіткої структури, створення умов для підготовки, прийняття та реалізації рішень (хоча деякі загальні правила, що стосуються, наприклад, методики розробки бізнес-планів, режиму роботи та інші, можуть передбачатися директивними актами);

- надають на виробників і споживачів непрямий вплив, за допомогою системи відносин враховують інтереси колективу і окремих працівників (адміністративні методи за своєю природою не здатні настільки повно і безпосередньо орієнтуватися на економічні інтереси об'єктів управління);

- неодмінно припускають самостійність підприємства на всіх рівнях при одночасному покладанні на нього відповідальності за прийняті рішення та їх наслідки (на відміну від адміністративних методів, що передбачають значну частку відповідальності вищих органів, що приймають рішення);

- спонукають виконавців до підготовки альтернативних рішень та вибору з них найбільш відповідних інтересам колективу (адміністративні розпорядження здебільшого однозначні, вимагають обов'язкового, точного виконання).

Економічні методи управління повинні зайняти і неминуче займуть домінуюче положення. Це необхідно для забезпечення нормальних умов функціонування асоціацій, спілок, підприємств у нових умовах господарювання. Одночасно скорочується число ланок управління.

При вмілому використанні економічних методів керуючі органи в умовах ринку легше долають інертність в реалізації своїх завдань, обумовленою відсутністю відповідної економічної зацікавленості в оперативному задоволенні мінливих потреб. Посилюється самоконтроль, до мінімуму знижується необхідність в адміністративному контролі, який зосереджується, якщо в тому є потреба, кінцевих результатах обслуговування населення.

Чим ширше застосовуються економічні методи, тим більше число питань вирішується безпосередньо в основних ланках управління, ближче до джерела інформації. У минулому в умовах необгрунтовано широкого застосування адміністративних методів нерідко на високих рівнях управління приймалися рішення, які за своїм змістом входили до компетенції нижчих ланок управління. У результаті сповільнювався процес прийняття рішень і не забезпечувалася необхідна оперативність управління, знижувалися його компетентність і якість.

Використання системи економічних методів на державних підприємствах дасть належний ефект тільки в тому випадку, якщо принцип прибутковості ведення господарства буде охоплювати всі ланки організаційної структури управління, утворюючи замкнуту систему з розподілом матеріальної відповідальності між усіма її ланками.