20 Військово-соціальна робота як складова вр у Збройних Силах України.

Військово–соціальна робота передбачає здійснення соціально-правових, інформаційних і організаційних заходів щодо сприяння військовослужбовцям Збройних Сил та інших військових формувань України, членам їхніх сімей у реалізації встановлених законами України, іншими законодавчими актами прав і пільг, одержання ними соціальної допомоги та відповідних компенсацій, створення у військових і трудових колективах соціальних умов і гарантій, які б забезпечили їхню нормальну життєдіяльність, сумлінне ставлення до виконання покладених на них функціональних та службових обов‘язків.

Вона включає:

• участь у розробці, проектуванні та виконанні цільових комплексних програм соціального забезпечення і розвитку Збройних Сил;

• забезпечення в межах компетентності правового й соціального захисту, соціальної підтримки військовослужбовців, працівників Збройних Сил та членів їх сімей, ветеранів Збройних Сил, співпраця з цих питань з відповідними державними та громадськими організаціями;

• розгляд звернень військовослужбовців, працівників Збройних Сил та членів їх сімей, здійснення прийому з особистих питань, вживання заходів щодо усунення причин, які викликають скарги;

• організація заходів щодо соціально–професійної адаптації військовослужбовців до умов військової служби на етапі підготовки до неї, під час служби та після звільнення.

22 Особистість військовослужбовця, поняття та визначення.

Особистість – це сукупність стійких індивідуальних соціально-психічних якостей психіки, що керують соціальною активністю людини. Особистість – це специфічне людське утворення, породжене соціальним середовищем і вихованням у процесі її активної трудової діяльності.

Особливості психічних пізнавальних процесів.

Психічні процеси прийнято підрозділяти на пізнавальні, емоційні і вольові. Всі вони грають важливу роль у практичній діяльності, навчанні та вихованні людини. Так, психічні пізнавальні процеси (відчуття, уявлення, увага, пам’ять, мислення, уява та ін.) приймають участь у пізнанні дійсності та регуляції діяльності, у формуванні знань, навичок, вмінь особистості. Орієнтування в обстановці, практичне використання зброї та бойової техніки також ґрунтуються на психічних пізнавальних процесах. Бойова ефективність воїна визначається не тільки власти­востями його особистості, а й особливостями психічних пізнавальних процесів. Саме тому формування особистості воїна передбачає активізацію та удосконалення психічних пізнавальних процесів згідно з вимогами спеціальності та військової діяльності

24 Психічні процеси військовослужбовця.

ПОЧУТТЯ ЛЮДИНИ В УМОВАХ Військової ДІЯЛЬНОСТІ.

Емоції і почуття воїна - своєрідні форми відображення умов, завдань, об’єктів, подій, змін та прояв відносин воїна до усього того, що він пізнає і робить, що здійснюється навколо.

Параметри емоцій: інтенсивність, тривалість, модальність, амбівалентність, узагальненість, полярність, двухкомпонентність.

Функції емоцій: сигнальна, оціночна, регулятивна.

Почуття характеризуються:

• невичерпністю форм існування і прояву;

• тісним зв’язком із практичною діяльністю;

• не завжди чітким усвідомленням пережитого;

• залежністю від психофізіологічних особливостей воїна;

• протиріччям різних переживань амбівалентністю;

• великою силою дій на оточуючих;

• пластичністю і фазовістю.

Емоції і почуття можуть виступати у вигляді: а) порівняно простих емоційних реакцій, наприклад: переляк при близькому неочікуваному вибуху; б) більш складних по своїй структурі емоційних становищ, наприклад очікування бою; в) стійких емоційних відносин, регулюючих поведінку у відповідності з переконаннями. ідеями і принципами, наприклад почуття військового обов'язку.

Емоційне становище людини відрізняється не тільки за змістом і спрямованістю, а і за силою, активністю і тривалістю. Враховуючи це можливо виділити наступні форми емоційного стану: настрій, афект, стрес, фрустрація.

Настрій - це відносно слабко відображений але довготривалий емоційний стан людини, котрий виказує вплив на всі його психічні процеси, на всю його діяльність.

Афект - е переживання більшої сили з коротшим періодом проходження. Приклади афекту - відчай, сильний гнів, панічний переляк, жах.

Стрес - емоційний стан, виникаючий в складному для людини становищі. Він викликається обставинами небезпеки, втратою близьких людей, незвичними умовами, підвищенням відповідальності більшими розумовими і вольовими наван­таженнями необхідністю подолання.

Стан стресу має звістку доцільності і захисне значення, так як мобілізує ресурси нервової системи і організ­му, активізує психіку, прискорює психічні процеси. Разом з тим стрес може погіршити сприйняття, увагу, пам’ять, мислення, точність рухів.

Негативні прояви стресу попереджаються психологічною підготовкою до виконуємих завдань, формуванням стійких якостей і навичок.

Фрустрація - емоційний стан людини при виникненні реальних або уявлених перешкод на шляху до цілі, котрі він оцінює як складні або неподоланні.

У бойовій обстановці почуття особливо загострюються. У різних умовах вони комплексно виражаються у вигляді нервового очікування, напруження, бойового пориву тощо. Перед обличчям смертельної небезпеки у багатьох воїнів проявляються маловивчені особливості, резерви психіки і організму. Тому офіцер має вміло управляти почуттями військовослужбовців, які продиктовані бойовими обставинами і завданнями. Стан небезпеки викликає страх.

Страх – емоція, що виникає в ситуаціях загрози біологічному або соціальному існуванню військовослужбовця і спрямована на джерело справжньої або уявленої небезпеки.

Основні способи подолання страху:

• усвідомлення мети і завдань бойової діяльності;

• активні цілеспрямовані дії, що відволікають військовослужбовця від небезпеки й обмежують думки про неї; відомо, що чим більше людина перебуває у стані бездіяльності і пасивності, тим швидше вона піддається страху;

• висока внутрішня самодисциплінованість, що дає змогу вміло діяти і виконувати складні бойові завдання;

• наявність навичок і вмінь самоуправління, оскільки такий воїн значно менше переживає страх;

• перебування у групі, переконання воїна у тому, що він завжди може розраховувати на допомогу оточуючих;

• наявність командира та його особистий приклад;

• добре психічне самопочуття, гумор, оптимізм;

• добрий фізичний стан;

• впевненість у своїх силах, можливостях;

• знання небезпек бойової обстановки і способів їх подолання;

• знання сутності страху і способів боротьби з ним.

Також для подолання страху необхідна розвинена воля.

Воля та вольові якості воїна.

Воля - це здібність воїна діяти в відповідності з поставленою метою і досягати її, подолання труднощів. В цьому визначенні виділяються якості важливих ознак во­лі: усвідомлення мети, дія, подолання труднощів, досягнення мети.

Основні функції волі :

• вибір мотивів та цілей;

• регуляція збудження до дій при недостатній або надмірній їх мотивації;

• організація психічних процесів в адекватну діяльності людини систему;

• мобілізація фізичних і психічних можливостей в ситуації подолання перешкод при досягненні поставлених цілей.

Професійно важливими е такі вольові риси характеру:

Цілеспрямованість відображується в суворій визначеності мотивів і цілей діяльності воїнів. Ця якість дає йому можливість мобілізувати всі свої моральні і фізичні сили на виконання бойового службового або навчального завдання.

Самовладання – це вміння воїна володіти собою, власними думками, почуттями, діями, підкоряти власні думки і дії головним цілям.

Рішучість виявляється в сучасному і обґрунтованому прийнятті рішень і в негайних діях, котрі забезпечують виконання завдань. Значення цієї якості особливо велике для воїна, котрий діє в обставинах несприятливих і відволікаючих бойових подразників.

Самостійність - можливість діяти по власному плану, не піддаючись сторонньому впливу. Самостійність особливо необхідна солдату, котрий діє в умовах ізоляції або обмеженого зв’язку з командиром. іншими воїнами та ін.

Наполегливість виявляється у впертості, з котрою воїн намагається виконувати поставленні перед ним завдання.

Ініціативність виявляється у творчих діях, які відрізняються новиною за формою і змістом для досягнення мети.

Ретельність - активне, сумлінне, систематичне виконання прийнятих рішень або отриманих розпоряджень.

Основними напрямками розвитку вольових рис особистості воїна є:

• формування мотиваційної сфери військової діяльності;

• організація насиченої бойової та гуманітарної підготовки;

• спеціальне тренування зі зміною обставин, умов і засобів досягнення мети;

• заохочення та самовиховання;

• систематичне закріплення досвіду вольових дій на всіх етапах досягнення результатів (від усвідомлення мети і способу дії до оцінки досягнутого).