31 Здібності воїна

Здібності - це динамічна функціональна засвоєння знань та виконання людиною певної діяльності.

В структурі особистості воїна здібності тісно пов’язані з такими якостями, як специфічні особливості пам’яті, емоційні властивості, риси характеру, якості інтелекту. У відношенні до знань, навичок та вмінь воїнів здібності виступають як умова, яка забезпечує їх придбання.

Всі здібності людини як психічні явища можуть бути класифіковані у чотири групи: елементарні, складні, загальні та часткові.

Напрямки формування військово-професійних здібностей військовослужбовця:

- військово-професійні здібності повинні формуватися усім офіцерським складом підрозділу і всією системою навчально-виховної роботи;

- бойова і гуманітарна підготовка повинні мати творчий характер, щоб сприяти поглибленню знань у підлеглих, які лежать в основі розвитку здібностей; чим більш глибокі та різноманітні знання, тим більше можливостей для розвитку здібностей, для творчого підходу до служби; військовослужбовець, а надто офіцер, який не підвищує свої теоретичний і практичний рівні, не вдосконалює своєї майстерності й не стежить за новинами у своїй галузі, відстає у розвитку як спеціаліст;

- розвиток у воїнів стійких військово-професійних інтересів, оскільки інтерес спонукає воїна наполегливо працювати в обраній галузі;

- військова діяльність має бути позитивно мотивована;

- призначення на посади з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей підлеглих;

- з метою формування і розвитку здібностей у підлеглих треба орієнтуватися на потенційні здібності;

- необхідна умова фахового вдосконалення воїна – навчання його самоконтролю. Це пов’язано з розвитком таких властивостей особистості, як вимогливість до себе, вміння критично оцінювати свої дії, переводити увагу із способів дії на результати й на цій основі закріплювати найбільш результативні дії.

34.Навички – це дій, що сформовані шляхом повторень і характеризуються високим ступенем засвоєння та відсутністю поелементної свідомої регуляції і контролю. Види навичок: сенсорні, розумові, рухові.

Етапи формування навичок: аналітичний, синтетичний, автоматизація, генералізація.

35.Вміння – це високий рівень оволодіння знаннями та навичками, що дає змогу творчо застосовувати їх у військовій практиці.

Класифікація уміньза ступенем складності: просто вміння, складне вміння.

за змістом: інтелектуальні, технічні, практичні.

36.Система методів психолого-педагогічного діагностування індивідуально-психологічних особливостей воїна.

Психологічне спостереження

Анкетування

Бесіда

Узагальнення незалежних характеристик

Вивчення результатів діяльності

Тестування

Біографічний метод

Експеримент

36 Методи дослідження психологічних особливостей особистості військовослужбовця.

У залежності від мети, яку офіцери ставлять перед собою розрізняють такі форми вивчення особового складу:

- постійне та всебічне накопичення даних про особовий склад згідно з вимогами, які висувають до особистості та колективу потреби навчально-бойової діяльності (вивчення з урахуванням перспективи);

- виявлення психологічних причин конкретних вчинків, успіхів та невдач у військовій діяльності (психологічна діагно­стика);

- вивчення воїнів з метою прогнозування їх поведінки у майбутньому, наприклад при виконанні нового завдання, зміни умов служби, у процесі розвитку бойової обстановки (психо­логічне прогнозування).

Основою всієї системи вивчення воїнів є повсякденний, копіткий збір та узагальнення фактичних даних, врахування різноманітних індивідуальних та групових проявів. Психодіагностика та прогнозування можливі та ефективні, якщо командири мають об'єктивні дані про особовий склад, якщо вони попередньо вивчили особливості кожного воїна.

Психологічні методи вивчення осо6истості воїна являють собою науково обґрунтовані та перевірені на практиці способи дій з метою одержання об'єктивної психологічної інформації. Основними з них є: спостереження, бесіда, тестування, анкетування, експеримент, психологічний аналіз підсумків діяльності та документів, узагальнення оціночних суджень. Ці методи дають первинну інформацію, яка перш ніж буде практично використана, впорядковується, узагальнюється, приводиться до зручного для використання виду. Для цього використовуються методи логічного аналізу, а також математичні та статистичні способи опрацювання первинних даних.