25 Психічні пізнавальні процеси військовослужбовця.

Психічні пізнавальні процеси - це різні форми відображення дійсності, функція нервової системи, насамперед кори головного мозку. Усі вони розвиваються у процесі діяльності завдяки вправам та тренуванню. Хоча вони функціонують у єдності, але кожний з них має свої особливості, врахування яких має практичне значення.

Простішим з них є відчуття - відбиття мозком окремих ознак та властивостей предметів, явищ, які безпосередньо впливають на органи почуття.

Залежно від місця подразника, розрізняють такі види відчуттів:

• екстероцептивні подразник міститься поза людиною;

• інтероцептивні подразнення від внутрішніх органів;

• пропріоцептивні подразнення від м’язів тіла.

Усі відчуття поділяють на зорові, слухові, нюхові, смакові, шкіряні, кінестезичні, відчуття рівноваги, органічні.

Властивості відчуття:

• абсолютна чутливість органів чуття, тобто здатність людини відчувати мінімальну зміну подразнення;

• межа відчуття – мінімальні подразники, за яких виникає відчуття;

• адаптація – зміна чутливості аналізатора в результаті пристосування органів чуття до діючого подразника;

• сенсибілізація – підвищення чутливості в результаті взаємодії відчуттів.

Сприйняття порівняно з відчуттям більш складний психічний пізнавальний процес. Сприйняття відрізняється від відчуття тим, що у першому предмети відбиваються в усій сукупності їх властивостей та ознак, а у другому - окремі їх якості та властивості.

Таким чином, сприйняття - це відбиття предметів, явищ, які безпосередньо впливають на органи почуття, в усій сукупності їх властивостей та якостей.

Основні властивості сприйняття:

• цілісність – виявляється у сприйнятті предмета, явища в цілому, у всій сукупності ознак і якостей;

• вибірковість структурність - виявляється в наданні переваги одним об’єктам, явищам або їх властивостям над іншими;

• предметність;

• константність – полягає у відносно більшій чи меншій довготривалій постійності окремих властивостей і якостей об’єктів, незалежно від змін, які відбулися з ними;

• осмисленістьусвідомленість - пов’язане з розумінням сутності об’єкта, можливості віднести його до певної групи, класу, узагальнити його в слові ;

• апперцепція – залежність сприйняття від попереднього досвіду, від загального змісту психічної діяльності людини та її індивідуальних особливостей, а також від професії.

Увага - це направленість та зосередженість свідомо­сті людини на тих чи інших предметах чи явищах. Види уваги:

• мимовільна (виникає поза свідомого наміру людини);

• довільна (свідомо регульованою);

• післямимовільна увага, яка з’являється у процесі діяльності під впливом інтересу.

Властивості уваги:

• обмеженість обсягу відображення свідомістю одночасно 7+/-2 предмети;

• зосередженість;

• переключення;

• розподіленість;

• відволікання;

• стійкість;

• предметність.

Основні прийоми управління увагою воїнів у процесі бойової і гуманітарної підготовки, формування уваги і уважності:

• чітка постановка мети даного заняття і визначення завдань;

• створення чіткої уяви про кінцевий результат;

• організація навчального матеріалу його структуризацію, добір яскравих прикладів тощо;

• використання технічних засобів навчання;

• організація діяльності воїнів на занятті темп, ритм, зміна виду діяльності тощо;

• організація діяльності офіцера як педагога методи педагогічного впливу, виразність мови офіцера та ін.;

• застосування прийомів, що активізують увагу солдатів;

• формування у воїнів навичок навчально-пізнавальної діяльності;

• формування мотивації до військової служби, розвиток стійкого інтересу до обраної військової спеціальності.

Разом з сприйняттям, відчуттям та увагою у пізнанні та діяльності воїнів велику роль відіграє уявлення - чуттєво-наочний образ предметів чи явищ дійсності, який зберігається і відтворюється у свідомості і без безпосереднього впливу самих предметів на органи чуття. Основою уявлення є минулий досвід людини, її попередні сприйняття і відчуття.

Уявлення тісно пов’язані з мовою. Мова е необхідним елементом існування цілої системи уявлень і передумовою вільного оперування ними в свідомості. І з рештою в мовній формі фіксуються уявлення.

Уявлення перебувають на стику чуттєвості і мислення, це передостання інстанція в перетворенні всіх чуттєвих форм на шляху до поняття.

Пам’ять - закріплення, збереження в мозку того, що відбувалося в минулому досвіді людини. Пам’ять є одним з феноменів розумової діяльності людини.

Розрізняють такі види пам’яті: моторну, словесно-логічну, образну, емоційну. За тривалістю в часі розрізняють короткочасну й тривалу.

Основними процесами пам’яті є запам'ятовування, відтворення і забування.

Етапи логічного запам’ятовування:

• усвідомлення мети запам’ятовування;

• розуміння смислу матеріалу;

• аналіз матеріалу;

• виявлення найбільш суттєвих думок;

• узагальнення;

• запам’ятовування узагальненого матеріалу.

Уява - психічний процес, що полягає у створенні людиною нових образів, уявлень, думок на базі її попереднього досвіду. Уява тісно пов’язана з абстрагуючою діяльністю мислення. Виникнення уяви як специфічно людської діяльності зумовлено потребами життя і насамперед суспільне корисною працею. Уява має велике значення у житті людства, завдяки їй людина може передбачати свої майбутні дії та їх результати. В цьому виявляється активний характер уяви, її зворотній вплив на діяльність.

Мислення - процес опосередкованого й узагальненого пізнання людиною предметів і явищ об’єктивної дійсності в їх істотних властивостях, зв’язках і відношеннях. Зароджуючись у чуттєвому пізнанні і спираючись на нього, мислення виходить за його межі. Мисляча людина пізнає те, чого вона не може безпосередньо сприйняти й уявити, до­ходить до розуміння суті явищ світу, формує поняття про них і практично оволодіває ними. Критерієм істинності мислення е суспільна практика.

Характеристика мислення:

• операції мислення: аналіз, синтез, схожість, відмінність, абстрагування, конкретизація тощо;

• методи мислення: індукція, дедукція, аналогія;

• форми мислення: поняття, судження, висновок;

• види мислення: наочно-дієве, наочно-образне, словесно-логічне;

• риси мислення: мобільність, широта, самостійність, глибина, критичність, швидкість, гнучкість;

• динаміка процесу мислення: усвідомлення проблеми, формулювання гіпотез, верифікація, практична перевірка, впровадження.

Мислення людини розвивається у єдності з його мовленням.

Мовлення - це процес використання людиною мови для спілкування з іншими людьми. Мовлення не існує відірвано від мови. Воно здійснюється з дотриманням законів і правил цієї мови, які, в свою чергу виводяться з мовної практики людей. Мовлення, таким чином, служить створення мови і є формою актуального її існування.

Взаємозв'язок пізнавальних процесів яскраво проявляється у спостережливості воїна і командира. Спостережливість це не тільки здатність бачити у деталях предмет чи явище. Вона передбачає цілеспрямоване та осмислене сприйняття, проникнення у суть явища, встановлення особливостей та зв’язку між об’єктами. інтенсивний розвиток спостережливості у воїнів е можливим завдяки пристосуванню і само-удосконаленню їх сприйняття уваги, уявлення та мовлення згідно з вимогами військової