2.3. Сучасні моделі пропаганди
Найвідомішими є класиччні моделі пропагандистського впливу Гарта Джоветт і Вікторії О'Доннел. 1. Модель викривленого або прихованого джерела (див.: Сх.1).
П
П
овідомлення
1
Повідомлення 2
П
1
О
Схема 1
Сутність комунікативної дії пропагандиста полягає у тому, щоб змінити комунікатора повідомлення, а точніше розмістити повідомлення в іншому джерелі і, таким чином, приховати справжнє, тобто власне джерело пропаганди. Таким методом часто користуються політичні або фінансово-олігархічні угрупування, уряди і спецслужби, які прагнуть приховати своє авторство, зберегти анонімність і нібито непричетність до деяких подій та їх інтерпретацій.
2. Модель легімітації джерела (див. Сх. 2.).
П
П
овідомлення
1
Повідомдення
3
Повідомлення 2
П1 О
Схема 2.
Пропагандист розміщує повідомленя у сторонньому (легітимному) джерелі для того, щоб інший комунікатор оприлюднив часто неперевірену або неправдиву інформацію про ті чи інші події. А потім, посилаючись на це легітимне (фіктивне) джерело поширювати цю інформацію вже через власні канали комунікації. Такий спосіб легалізації компроматної інформації у міжнародній журналістиці дістав назву "пускати качку".
Можна навести чимало прикладів використання фіктивного джерела, коли такі країни як СРСР (Росія), США, Великобританія таємно розміщують "бажане" повідомлення у невеличких, часто не дуже впливових газетних виданнях або радіо- чи телеканалах (фіктивне джерело), а потім, посилаючись на них, розгортають відповідну пропагандистську кампанію. Так, свого часу одна індійська газета повідомила про лабораторію Пентагону, де був нібито створений вірус СНІДу. А далі - вся радянська преса надрукувала це сенсаційне повідомлення, посилаючись на індійське джерело. Напередодні вторгнення в Ірак, американська преса часто подавала передруки з різних пресових та Інтернет-видань про нібито знаходження у цій арабській країні запасів хімічної чи ядерної зброї.
Модель збільшеного джерела (див. Сх. 3.) поєднує методи впливу першої і другої моделі, за рахунок чого зростає дієвість пропагандистського впливу.
П
П овідомлення 1 Повідомдення 3
Повідомлення 2
П1
О
Повідомлення 4
Схема 3.
Для прикладу можна згадати ситуацію, пов'язану із загибеллю у 1915 році американського пароплава "Луізітанії", який був потоплений німецьким підводним човном. У той час усі урядові засоби масової інформації США оприлюднили інформацію про те, що на борту океанського лайнера знаходилося кілька тисяч мирних пасажирів, більшість з яких були американцями. Це повідомлення викликало великий резонанс у суспільстві, хвилю патріотизму і негативного ставлення до Німеччини, що й послужило приводом до офіційного вступу США у бойові дії під час першої світової війни.
До числа подібних моделей можна було б зарахувати також різні способи поширення чуток. "Ходять чутки" - це поширений журналістський прийом. Наприклад, чутки про відставку того чи іншого урядовця, підвищення ціни на енергоносії, різкі зміни курсів валют тощо. Чутки можуть мати або не мати реального грунту - усе залежить від мети пропагандиста. Це щось подібне до реклами ліків та послуг лікарів, активаторами якої можуть виступати підставні хворі, що фантастично швидко виліковуються.