2. Методи пропаганди

Основні принципи пропаганди * 3 історії пропаганди * Сучасні моделі пропаганди * Пропагандистська кампанія * Спеціальні техніки пропаганди * Тексти пропаганди

Пропаганда - найдавніший спосіб цілеспрямованого впливу на свідомість (підсвідомість) людини. Методи пропаганди активно використовувалися за часів імператорів - Цезаря, Петра Першого, Наполеона, Вільгельма Третього та інших авторитарних правителів. Але свого розквіту цей тип комунікації отримав у середині XX століття і був пов'язаний з мілітарними потребами як тоталітарних режимів (Сталіна, Муссоліні та ін.), так і країн Західної Європи та Америки. Ті, хто є класиками комунікативної науки у сфері пропагандистського впливу, досягли найдієвіших результатів при проведенні великої кількості досліджень та експериментів, фінансованих урядом США під час Другої світової війни (Поль Лазарсфельд, Курт Левін, Карл Ховланд, Гарольд Лассвелл). Нині технології пропаганди є домінантними при веденні інформаційних війн та жорстких конкурентних змагань у сферах економіки, політики і культури.

2.1. Основні принципи пропаганди

Термін пропаганда походить від латинського слова propagare, що означає роботу садівника - розсаджування свіжих нагонів. Пізніше - у середньовічні часи слово пропаганда означало не що інше як діяльність по розширенню території свого впливу, зокрема політичного чи релігійного. Відомий факт, що у 1633 році папа Урбан VIII створив відповідну конгрегацію пропаганди, яка керувала іноземними місіями католицької церкви і завданням якої було поширення християнства на "чужих" територіях. Пізніше, в ХІХ-ХХ століттях, термін пропаганда стали пов'язувати з ідеологічною експансією, спрямованою на певні території. Приміром, радянська (тоталітарна) пропаганда прагнула "впливати", так би мовити, у глибину території, бо ця територія вже була окреслена кордонами СРСР. Якщо радянська пропаганда була спрямована, В основному, на "охоплених", то церковна - на "неохоплені" верстви населення.

Отже, пропаганда - це такий тип комунікації, де цілі адресанта (комунікатора) розходяться з цілями адресата (реципієнта) і де адресант прагне вплинути на адресата таким чином, щоб "перевести" оостаннього на цілі, які вигідні йому. Пропагандистький впалив означає не просто певні зрушення у масовій свідомості реципієнта, а радикальні зміни у його позиції і поведінці.

У пропаганді "метакомунікативний рівень" (блок) законсервований наперед на користь комунікатора, залишаючи мінімальні можливості для вибору або відхилення від участі отримувача інформації. Реклама і ПР, навпаки, модулюють вільний вибір з боку отримувача інформації. Хоча сучасна реклама теж почасти демонструє надмірну експансію, де домінантами виступають чотири рефлекси: агресивний, сексуальний, захисний і харчовий.

Характерні ознаки пропаганди:

1) не передбачає альтернативності вибору для аудиторії джерел інформації;

2) контроль і селекція інформації ("нав'язується" лише одна точка зору на події);

3) відсутність зворотнього зв'язку;

4) орієнтація на наявні стереотипи і переконання реципієнта;

5) передбачає обов'язкову зміну позиції або поведінки отримувача;

6) ефективність комунікативної дії (впливу) залежить від частоти повторення і тривалості у часі пропонованої адресату інформації.

Дуже близька до розуміння механізму пропагандистського впливу так звана біхейвористська модель комунікації, запропонована свого часу в журналі "PR Reporter". Комунікаційний вплив може відбуватися за такою схемою: усвідомлення -латентна готовність - подія-трігер - поведінка.

Процес починається з усвідомлення, без чого неможлива зміна поведінки реципієнта. Латентна готовність - отримувач має бути готовим зреагувати на інформацію (час, вільний доступ до джерел і т.д.). Подія-трігер  подія, яка стимулює дію (наприклад, телефоний дзвінок від благодійної організації). Планування комунікації має включати події-трігєри. Поведінка  передбачає зміну поведінки адресата (одним з індикаторів такої зміни є, зокрема, прохання про додаткову інформацію).

Якщо ж дивитися на пропаганду з точки зору сприйняття адресатом змісту повідомлення (проблеми), то процесе комунікативного впливу можна звести до трьох складових: привертання уваги (емоційне й образне насичення тексту), нав'язування проблеми (перекодування інформації з мови джерела на мову отримувача) і розв'язання проблеми (вказівка на шляхи розв'язання проблеми).

У цьому сенсі найефективнішими сигналами впливу на свідомість є сигнали, які пов'язані із проблемами життєзабезпечення людини - "безпека життя", "смерть", "сім'я", "свобода", "голод" тощо. Показовий приклад з часів другої світової війни: різні варіанти звернення американців у своїх листівках до німецьких солдатів. Перше звернення - "Коли дезертируєш, то врятуєш себе" виявилося малоефективним. Тоді як друге звернення - "Коли дезертируєш, то врятуєш свою сім'ю" мало дієвий вплив.

"Ролевий" підхід до пропаганди. Мета - досягти того, щоб людина якнайкраще виконувала певну соціальну чи фахову роль, тобто сформувати особливий тип професійної поведінки. Зокрема, для солдата, вахтера, охоронця тощо - подібний підхід передбачає пропагандистські настанови щодо дотримання правил поведінки відповідно до встановлених інструкцій.