9.6. Паблік рилейшнз міжнародних організацій

Спробуємо визначити ту сферу паблік рилейшнз, яка має на меті створювати і підтримувати позитивний образ країни на міжнародній арені. Паблік рилейшнз у зовнішній політиці - це функція державного управління, яка вивчає та оцінює настрої і ставлення міжнародної спільноти (урядів, бізнесменів, неурядових організацій, засобів масової комунікації), розробляє та реалізує програму дій спрямовану на досягнення кращого розуміння міжнародною спільнотою та позитивного ставлення до акцій держави на міжнародній арені.

Ця діяльність складається із кількох етапів:

а) оцінювання поточного стану та аналіз проблем;

б) вивчення запитів міжнародної спільноти (урядів, недержавних організацій, бізнесової громади, мас-медіа) та її очікувань (дружня політика, демократичний устрій, сприятливий інвестиційний клімат, симпатії пересічних громадян тощо), а також гармонійне поєднання цих запитів і очікувань із власними цілями (дружні відносини, політична, економічна, військова та інша підтримка, інвестування тощо);

в) розробка плану дій і його реалізація;

г) здобуття необхідного ефекту серед міжнародної спільноти.

Ефективну комунікацію із громадськістю намагаються налагодити не тільки компанії та уряди, а й міжнародні організації. Мета — зробити організацію знаною, добитися позитивного ставлення до неї з боку міжнародної громадськості, і створити образ впливової міжнародної структури.

Прикладами успішної діяльності на міжнародній арені та вмілого використання комунікативного потенціалу є робота Інформаційного Агентства США, неполітичного урядового агентства США з такими потужними медійиими підрозділами, як радіостанція "Голос Америки" та телекомпанія "Ворлднет", Британська Рада, відомий культурницькими проектами "Альянс франсез", такі науково-освітні інституції і програми як фонд Євразія, Макартура, Кеннана, програма імені Фулбрайта. Інститут Гете та інші.

Комітет Міністрів ради Європи 11 квітня 2000 р. Схвалив інформаційну стратегію, в 2002 році - відповідну резолюцію. У ній, зокрема, підкреслюється, що зазначена стратегія покликана поліпшити прозорість та ефективність діяльності Ради Європи, посилити її присутність і вагу у країнах учасницях. Акцентована увага також на координації зусиль, спільній інформаційній діяльності чотирьох головних інституцій (Комітету Міністрів, Парламентської асамблеї, Європейського Суду з прав людини, Конгресу місцевих і регіональних властей), наданні пріоритету використання новітніх інформаційних технологій (Інтернет, кабельний і супутниковий зв'язок, інші мультимедійні засоби). Пізніше ця стратегія знайшла своє відображення у реалізації ряду всеєвропейських програм по розвитку сфери комунікації.

У 1999 році в спеціальному меморандумі ООН були визначені деякі правила комунікації персоналу цієї авторитетної організації з журналістами в залежності від посади. Ось деякі з цих правил: кожен працівник може говорити з пресою лише в межах своєї компетенції та відповідальності; надавати факти, а не судження або коментарі; залишати проблемні питання для коментарів офіційним особам, які уповноважені говорити від імені організації. Генеральний секретар є основним голосом організації і часто спілкується з пресою, натомість речник Генерального секретаря та його штат спілкуються з журналістами від імені генсека протягом дня. Кількість офіційних осіб, які уповноважені відповідати на проблемні питання, обмежена. Як зазначено в меморандумі, журналістам слід чітко пояснювати, коли розмова може відбуватися під запис (on the record) і на ім'я працівника, а коли не під запис (off record), тобто в цьому разі журналіст має оприлюднювати своє джерело інформації лише словами "представник ООН".