- •Комунікаційні технології
- •1. Технологічні аспекти комунікації
- •1.1. Соціальні технології і процес соціалізації
- •1.2. Інформаційна концепція інтелектуалізації суспільства
- •1.3. Комунікаційні технології і соціальне середовище
- •2. Методи пропаганди
- •2.1. Основні принципи пропаганди
- •2.2. З історії пропаганди
- •2.3. Сучасні моделі пропаганди
- •2.4. Пропагандистська кампанія
- •2.5. Спеціальні техніки пропаганди
- •2.6. Тексти пропаганди
- •3. Паблік рилейшнз
- •3.1. Паблік рилейшнз як комунікативна дисципліна
- •3.2. Менеджмент зв'язків з громадськісю
- •3.3. Формування та реалізація пр-програми
- •4. Іміджеві технології
- •4.1. Поняття іміджу
- •4.2. Типи і функції іміджу
- •4.3. Методи побудови іміджу
- •4.4. Етапи створення корпоративного іміджу
- •5. Рекламні комунікації
- •5.1. Визначення реклами
- •5.2. Специфіка рекламного дискурсу
- •5.3. Моделі сучасної реклами
- •5.4. Схема рекламної комунікації
- •5.5. Стратегії і ресурси реклами
- •5.6. Логіка рекламного тексту
- •6. Виборча кампанія
- •6.1. Комунікативна основа виборчої кампаній
- •6.2. Стратегія і тактика виборів
- •6.3. Етапи виборчої кампанії
- •6.4. Медіа і вибори: домінація символів
- •7. Кризові комунікації
- •7.1. Особливості кризових ситуацій
- •7.2. Комунікативні дії в умовах кризи
- •7.3. Медіа-дискурс кризових пр
- •7.4. Чорнобиль і преса
- •8. Інформаційні війни
- •8.1. "Інформаційна війна": базові принципи
- •8.2. Інформаційні і психологічні операції
- •8.3. Фактори резонансного впливу
- •8.4. Модель сучасної інформаційної війни
- •9. Міжнародні комунікації
- •9.1. Міжнародний пр-дискурс
- •9.3. Комунікативний менеджмент міжнародних відносин
- •9.4. Технологія переговорів
- •9.5. Конфлікти і примусова дипломатія
- •9.6. Паблік рилейшнз міжнародних організацій
6.2. Стратегія і тактика виборів
В залежності від соціально-політичного статусу кандидатів визначають дві стратегії виборчої кампанії: 1) комунікативні дії в умовах свого домінування (діючий президент); 2) комунікативні дії в умовах домінування іншої сторони (нова політична фігура). У першому випадку кавдидат будує свою кампанію на здобутках, успішних результатах своєї діяльності, у другому - на критиці дій свого опонента.
Стратегічними ресурсами виборчої кампанії є програма, девіз, символіка, іміджевий дискурс, мас-медійний формат партії чи кандидата. Останнім часом на перший план висувається фінансовий ресурс (фінансова спроможність учасників виборчих перегонів). У 70-і роки XX століття американські вчені вивчали взаємозалежність між втраченими на вибори коштами та інтенсивністю застосування комунікативних технологій. У 1972 році після виборів до Конгресу Сполучених Штатів Америки були підраховані суми, які виділялися на політичну рекламу. Унаслідок ретельних підрахунків з'ясувалася пряма взаємозалежність між фінансовими чинником і комунікативним складником. Результати показали, що більшість виборів було виграно тими, хто витратив більше грошей. У 1976 році ці дані підтвердилися. Подібна тенденція спостерігається і на українському виборчому полі.
Іміджева стратегія передбачає три сфери прикладання сил іміджмейкера.
1. Сфера особистісних змін (внутрішні характеристики іміджу). Йдеться про внутрішню трансформацію лідера - набуття таких рис як впевненість, уміння володіти собою тощо. Це досягається за допомогою занять з автотренінгу, психотерапевтичної корекції, інших психологічних засобів.
2. Сфера зовнішніх характеристик іміджу (лідер або партія повинні запропонувати розв'язання проблем для всієї аудиторії).
3. Породження контекстів позитивного сприйняття як узгодження першої і другої сфер.
До стратегії відносять також шкала пріоритетів, які зафіксовані в календарі виборчої кампанії, де важливу роль відіграє оптимальне співвідношення позитивних і негативних факторів. Позитивні посилання до виборців - це представленя кандидата як уже відомого, передбачуваного, досвідченого, який впливає на розподіл ресурсів, організація символічних зустрічей з лідерами інших країн. Негативні сигнали -презентація кандидата як лідера, який роздає обіцянки, а потім їх не виконує, преса постійно критикує його дії, ініціювання атмосфери недовір'я до оточення кандидата - людей, що працюють в офіційних структурах.
Запорукою успіху будь-якої виборчої кампанії є стратегія багатоцільового підходу до аудиторії, а також фактор створення так званої перемагаючої географічної коаліції (урахування розподілу і концентрації ресурсів у певних регіонах, де більшість виборців). Цільове спрямування повідомлення означає: пріоритет безпосередніх виступів кандидата в одній аудиторії, акцент на політичній рекламі - в другій аудиторії, діяльність агітаторів з плакатами і листівками - в третій.
Інтенсифікація кампанії відбувається за менеджерським принципом трансмісії управлінського сигналу на рівні п'яти функціональних структур: штаб (апарат виборчої кампанії) — еліта (ті, хто володіє фінансовими ресурсами) - професійні комунікатори (журналісти, політологи експерти) - непрофесійні комунікатори (громадський актив з числа прихильників) - народні маси. До переліку стратегічних цілей можна віднести й проблему створення загального заклику до електорату (наприклад, відсилка на символіку чи девіз партії, - "Вперед, Україна!").
Отже, якщо стратегічний вибір означає, що (що і як сказати - арсенал комунікативних дій і заходів) пропонує електорату команда, яка бере участь у виборах, то тактика визначає час і місце (де і коли) проведення цих заходів. До тактики виборчої кампанії відносять також техніку комунікації.
Найчастіше використовуються такі комунікативні техніки:
- "від дверей до дверей" (поширення рекламної літератури на основі особистих контактів, безкоштовний зв'язок по телефону тощо);
- "директ-мейл" (особисті листи виборцям) - за рахунок чого інколи вдається зібрати до 70 відсотків електоральних ресурсів;
- мас-медійиа промоція (залучення значної кількості комунікаторів).