9.3. Комунікативний менеджмент міжнародних відносин

Міжнародні комунікації справедливо вважають особливим об'єктом міжнароднимх відносин. По-перше, вони відбуваються у ситуації, умовно кажучи, незалежної комунікативної мережі, коли не існує національних кордонів. По-друге, комунікації здійснюються між принципово різними структурами, світоглядні, культурні коди яких часто не співпадають. Ідеться про неспівпадання "національних картин", "національних логік". І по-третє, міжнародні комунікації відбуваються під жорсткішим контролем, аніж комунікації внутрішні (саме з причин невідповідності кодів). Вони часто здійснюються в агресивному середовищі, що потребує розробки проблем контрпропаганди.

Водночас міжнародні комунікації виступають і певним силовим центром, де стикаються різні норми, які часто набувають крайньої форми. Один із яскравих прикладів, коли традиційні протестні акції проросійських сил у Криму влітку 2006 року, спрямовані проти міжнародних військово-морських навчань за участю американських частин, неочікувано дістали гучний медійний резонанс і стали політичним фактором для їх зриву. Існує думка, що і припинення війни у В'єтнамі, і заміна шаха Хомейні в Ірані були результатом складного впливу міжнародної комунікації на громадську думку. Причому, як свідчать соціологічні дослідження, майже дві третини усієї міжнародної інформації нині людина отримує через канали телебачення.

Складність процесу поширення міжнародної інформації багато в чому пов'язана з нееквівалентністю інформаційних потоків, які існують у сучасному світі. Це - нерівномірність розподілу фінансових, економічних, виробничих, інформаційних і технологічних ресурсів між багатими і бідними країнами. Ще на початку 70-х років XX сторіччя ООН і ЮНЕСКО провели ряд експертних досліджень з проблем розподілу світових інформаційних потоків. Було показано, що з країн Півночі (США та західноєвропейський анклав) на Південь (Африка та інші країни "третього світу") надходить у сто разів більше інформації, аніж у зворотному напрямі. Як відзначали дослідники масової комунікації, світ отримує 80 відсотків новин з Лондона, Парижа та Нью-Йорку. Нині ці пропорції майже не змінилися. Починаючи з 80-х років минулого сторіччя дедалі інтенсивніше відбуваються процеси концентрації та конгломерації в індустрії масової комунікації, що дозволяє говорити про глобальний характер цих тенденцій. Останнім часом дослідники та експерти звертають увагу на утворення ще одного, окрім США та Західної Європи, третього потужного інформаційного центру - у Північно-Східній Азії, де провідну роль відіграють такі країни як Японія, Південна Корея і Китай. Утворення так званих транснаціональних корпорації та мультимедіа-імперій (Б. Гейтса, Р. Мердока, С. Берлусконі) значно посилив західну інформаційну експансію. І ці тенденції цілком вкладаються у контекст такого феномену як "інформаційна супермагістраль" або всесвітня інформаційна мережа, основу якої становить Інтернет. Інформаційні потоки і їхні напрями в еру інформації стали вирішальними факторами світового порядку. Така супердержава, як США, розглядає глобалізацію у сфері інформації і комунікації як наріжний камінь своєї зовнішньої політики.

Стосовно ж розподілу інформації між Заходом та країнами колишнього Радянського Союзу, то тут теж спостерігаємо подібну картину незбалансованого розподілу інформації. Левова доля міжнародної інформації, поширюваної на ці країни, припадає на такі світові інформаційні агентства, як Reuters, АР (Associated Press), AFP (Agence France Press), глобальні телевізійні мережі новин - CNN, BBC.

Існують й інші види асиметрії, які роблять комунікацію принципово нееквівалентною. Це насамперед неадекватний інтересам аудиторії вибір журналістами пріоритетних тем (надмірна увага до криз, переворотів, видатних осіб тощо). Відчутна і вертикальна асиметрія комунікації (характерна для закритих суспільств), коли невелика група людей має змогу нав'язувати свої погляди більшості населенню, котре змушене пасивно сприймати інформацію.

Є також асиметрія кризи. Дуже часто засоби масової інформації розповідають нам про природні катастрофи, хаос, страйки, аварії. В результаті люди демонструють два варіанти поведінки: вони або відсторонюються від інформації, замикаючись у собі, або ж надмірно збуджуються, втрачаючи можливість бачити реальні причини проблем своїх країн.

Цілком очевидна так звана зовнішня асиметрія, коли транснаціональні компанії починають захоплювати зміст культурних і розважальних програм у країнах, що розвиваються, і таким чином знижується виробництво власних національних і інформаційних програм, кінострічок, книг, періодичних видань. В результаті відбувається "макдоналізація" культури, способу життя, нівелюються етнокультурні традиції, виникає одноманіття смаків, стилів і самого змісту буття. В Україні, яка дедалі більше відчуває інформаційну експансію двох великих держав  Росії та США, ця проблема стає гостроактуальною і, без перебільшення, загрожує існуванню самої держави, втратою нею своєї культурної ідентичності.

Отже, проблема збалансованості міжнародних медійних потоків набуває у наш час справді глобального, стратегічного значення. На зміну так званій концепції "нового інформаційного порядку" та численних програмних заходів ООН та ЮНЕСКО, здійснюваних у 70-і - на початку 90-х років XX сторіччя, прийшли нові стратегії і тактики оптимізації всесвітньої інформаційної мережі. Важливий крок на цьому шляху за останнє десятиріччя зробили НАТО, ЄС, ОБСЄ та інші європейські інституції.