Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013

Полімерні інструменти кладуть на стіл і стерилізують за допомогою бактерицидних ламп, розміщених на відстані 20 см від столу, впродовж 40 хв.

У польових умовах дезінфекція металевих інструментів проводиться фламбуванням їх поверхні над полум’ям спиртівки або протиранням спиртовим тампоном.

Стерилізацію приладів, що не підлягають кип’ятінню, та інструментів багаторазового використання проводять шляхом протирання їх поверхні ватним тампоном, змоченим 96° им спиртом.

Посудину Дюара дезінфікують на пункті штучного осіменіння один раз на рік. Залишки рідкого азоту з посудини зливають. Посудину двічі промивають 10 л води температурою +70 °С. Після промивання заливають 96° спирт ректифікат і протирають стінки посудини марлевим тампоном. Кількість спирту залежить від марки посудини. Перед заправкою посу дину промивають 3–4 л рідкого азоту, після чого заправляють.

2.4. ЗАВДАННЯ ОБ’ЄКТІВ ШТУЧНОГО ОСІМЕНІННЯ

Основними об’єктами штучного осіменіння є племінні центри, племпідприємства і пункти (лабораторії) з штучного осіменіння.

Основними завданнями об’єктів штучного осіменіння є вдосконалення продуктивних і породних якостей тварин за рахунок використання сперми кращих плідників перевірених за якістю нащадків.

Племпідприємства складають плани селекційно племін ної роботи і штучного осіменіння тварин, проводять оцінку плідників за якістю нащадків, бонітування тварин, проводять інтенсивну племінну роботу, організовують виведення нових високопродуктивних ліній та удосконалюють технології вирощування та підготовки ремонтного молодняку.

61

У завдання племпідприємств входить контроль за робо тою пунктів (лабораторій) штучного осіменіння та підготовку висококваліфікованих техніків, а одним із найважливіших завдань є боротьба з неплідністю та яловістю тварин.

2.5. ВПЛИВ НА ПОКАЗНИКИ ВІДТВОРЕННЯ ПЛІДНИКІВ, УМОВ УТРИМАННЯ І ГОДІВЛІ

Нормована повноцінна годівля плідників у поєднанні з умовами утримання забезпечує їх довготривале використання.

Плідники повинні знаходитися в стані заводської вгодо ваності. Недостатня або надмірна годівля плідників, призводить до виснаження або ожиріння, внаслідок чого знижується їх статева активність.

Причинами виділення плідником сперми низької якості, можуть бути: незадовільна годівля і умови утримання, ста теве виснаження внаслідок великого парувального наванта ження, онанізм, захворювання або травми кінцівок і статевих органів.

Режим годівлі, утримання і використання плідників впливає на кількість та якість сперми. Найменші порушення в режимі призводять до зниження якості сперми, змен шення об’єму еякуляту, або до неможливості використання плідника.

Нестача в раціоні плідників вітаміну А викликає розлад сперміогнеензу, а за нестачі вітаміну Е та фосфору виникають дегенеративні процеси в сперміях, епітелії сім’яних канальців, знижується статева активність, а також можуть виникати різні патології придаткових статевих залоз.

Надмірна кількість зелених кормів часто буває причиною зниження статевої активності.

Важливою умовою отримання якісної сперми від плідни ків є повноцінна і нормована годівля, забезпечення кормами, що

62

містять білки, вітаміни (особливо А і Е), вуглеводи, макро та мікроелементи.

Не менш важливим є утримання плідників – періодичне їх чищення, купання та надання активного моціону.

2.6. РЕЖИМ СТАТЕВОГО НАВАНТАЖЕННЯ НА ПЛІДНИКІВ

За штучного осіменіння використовують лише сперму дорослих плідників, оскільки молоді дають менший об’єм еякуляту з гіршою його якістю. Від режиму використання плідників залежить термін його експлуатації.

Бугаїв плідників починають використовувати для одержання сперми з 12 місячного віку. У молодих бугаїв (віком до 18 місяців) отримують один еякулят у п’ять днів, або 2 – у 7–10 днів, тоді як у дорослих бугаїв сперму отримують два рази у 7 днів, триплетом зінтерваломміжсадками 5–7 хв, алене більше 15 хв. Режим використання бугаїв плідників залежить від умов утримання, годівлі, віку, вгодованостітаякостісперми (табл. 2).

Баранів плідників починають привчати до отримання сперми на штучну вагіну за 2 а місяці до початку парувального

63

сезону. З цією метою використовують лише клінічно здорових плідників. Спочатку підготовчого періоду отримують від плідника 2–3 и еякуляти в 10 днів, а в останній тиждень – один еякулят у день. Якщо серед баранів є плідники із загальмо ваними статевими рефлексами, їх виділяють в окрему групу та забезпечують щоденний контакт з 2–3 ома вівцематками в охоті з наступним отриманням сперми. Одночасно таким баранам покращують умови годівлі та утримання.

Статеве навантаження на одного дорослого барана плідника складає 4 и садки на добу (табл. 2). Перші два еякуляти отримують вранці (дуплетною садкою), а третій та четвертий – у другій половині дня.

Дорослих баранів плідників можна використовувати 9–10 місяців на рік з навантаженням 2–3 и дуплетних садки в тиждень.

У парувальний сезон у жеребців отримують сперму один – два рази в день (табл. 2). Через один тиждень жеребцям надають відпочинок впродовж 6–7 днів. Вперше допущений до відтво рення жеребець використовується не більше двох років в одному господарстві – для оцінки за якістю нащадків.

Режим статевого використання кнурів головним чином залежить від віку (табл. 3).

Таблиця 3

Режим статевого використання кнурів залежно від віку

Нині немає єдиної думки стосовно режиму використання кнурів плідників. Так, багато дослідників розділяють статеве навантаження на дорослих кнурів плідників таким чином: екстенсивне навантаження – одна садка в тиждень, помірне –

64

одна садка в три дні та інтенсивне – одна садка в два дні. Німецька компанія Minitube пропонує отримувати сперму в кнурів віком 12–16 місяців 3 и рази у два тижні.

2.7. МЕТОДИ ОТРИМАННЯ СПЕРМИ ВІД ПЛІДНИКІВ

Методи отримання сперми у самців розділяють на хірургічні, піхвові та уретральні.

Хірургічні методи базуються на одержанні сперміїв із придатків сім’яників після смерті, кастрації самця, або вимуше ному забої.

Піхвові методи полягають в одержанні еякуляту із піхви самки після статевого акту з плідником за допомогою губки, спеціальної ложки або піхвового дзеркала.

Уретральні методи полягають в одержанні еякуляту шляхом мастурбації, спермозбирача, масажу ампул спермо проводів, фістули, накладеної на уретру, електроеякуляції та штучної вагіни.

Метод мастурбації полягає в механічному подразненні головки статевого члена рукою або спеціальним вібратором через шкіру препуція, що зумовлює ерекцію та еякуляцію. Виділення сперми прискорюється, якщо поблизу самця знаходиться самка в статевій охоті. Широко використовують у собаківництві та хутровому звірівництві.

Метод спермозбирача. Спермозбирач має форму трубки, один кінець якої закритий, а інший – вільний, розтягнутий на міцному широкому кільці. Спермозбирач можна використо вувати як штучну вагіну або ж вводити його в піхву самки перед статевим актом. Також розроблений спермозбирач із тонкої гуми, який одягають як презерватив на статевий член жеребця перед садкою. Але обидва способи не набули широкого використання через недостатню фіксацію на статевому члені і часті розриви спермозбирача.

65

Метод масажу ампулоподібних розширень сперміопро водів та міхурцеподібної залози використовують для одержання сперми в бугаїв із хворими кінцівками, неповноцінними або збоченими статевими рефлексами. Під час статевого збудження самця, коли спермії з каналу придатків сім’яників переміщуються в ампули сперміопроводів, впродовж 2–3 хвилин трансректально проводять масаж ампул та міхурце подібної залози. Оскільки еякуляція не завжди супроводжується ерекцією статевого члена, то для запобігання забрудненню сперми перед її одержанням проводять дезінфекцію препуція. Сперму збирають у чисту склянку, підставлену до отвору препуція. Отримана таким способом сперма містить значну кількість секрету міхурцеподібної залози і має порушене співвідношення окремих компонентів плазми. Крім того, за грубого і невмілого масажу можливі травми прямої кишки, сперміопроводів і міхурцеподібної залози.

Фістульний метод. Вперше фістульний метод для отримання сперми застосовували на бугаях та жеребцях. Фістулу накладають у ділянці промежини на 10–12 см нижче ануса після уретротомії. Сперма виділяється через фістулу під час статевого акту. Цей метод використовують лише для наукових досліджень, оскільки для умов виробництва уретротомія є операцією, яка часто ускладнюється дерматитом, некрозами тканин промежи ни і утворенням уретростоми. Крім того, оперованого жеребця неможливо використовувати в подальшому для природного осіменіння, а при отриманні сперми з використанням самки в статевій охоті не виключається перенесення статевим шляхом інфекційних хвороб.

Метод електроеякуляції застосовують для одержання сперми від баранів, бугаїв та самців птахів. Основою цього методу є періодичні подразнення центру еякуляції спинного мозку та м’язів сперміопроводів і статевих залоз постійним електричним струмом. Для періодичної стимуляції розроблені спеціальні прилади – електроеякулятори, які працюють на

66

постійному струмі малої сили (1,5–2 мА) і низької напруги

(4–8 В).

Зонд вводять у пряму кишку, яку попередньо звільняють від калових мас, і розміщують над ампулами спермопроводів. Виконуючи періодично електричну стимуляцію тривалістю 3–5 с, викликають еякуляцію. Сперму збирають як і під час масажу ампул спермопроводів. Як правило, отримують її у великому об’ємі, але з малою концентрацією сперміїв.

Для отримання сперми від кнурів здебільшого використо вують мануальний метод. Після вистрибування кнура на фантом і прояву рефлексу ерекції, однією рукою (в стерильній вініловій рукавичці) обхоплюють головку статевого члена і обережно відводять її вбік або вниз, утримуючи у стиснутому кулаці. У другій руці технік утримує чашку термос з вмонтованим марлевим фільтром та спермоприймач (пластиковий або поліетиленовий). Після закінчення рефлексу еякуляції технік відпускає статевий член кнура.

Найвдалішим методом отримання сперми від самців сільськогосподарських тварин є метод штучної вагіни. Цей метод є найпростішим і найкраще відповідає фізіології забезпечення еякуляції та технології отримання сперми, а тому знайшов широке розповсюдження в усьому світі.

2.8. БУДОВА ШТУЧНОЇ ВАГІНИ І ЇЇ ПІДГОТОВКА ДО ВИКОРИСТАННЯ

Штучна вагіна – це прилад, що імітує піхву самки певного виду тварин з відтворенням фізіологічних подразнень рецепторів головки статевого члена самця, характерних для коїтусу.

Вперше штучна вагіна була запропонована в 1913 році Дж. Амантеа для одержання сперми від пса.

Штучна вагіна складається з тубуса або циліндра, виготовленого з пружної гуми (для бугаїв, кнурів), ебоніту (для

67

баранів), алюмінію (для жеребців), тонкостінної гумової трубки, гумових кілець, краника чи пробки (виготовлених з ебоніту або металу), спермоприймача (скляного, гумового, пластикового, поліетиленового) та гумового тримача для спермоприймача (застосовується лише для бугаїв).

Для одержання сперми від кнурів використовують дві конструкції штучної вагіни – А.В. Квасницького та вкорочену для бугаїв. У сучасних технологіях використовується остання.

У країнах Європи та США використовуються власні оригі нальні моделі штучної вагіни для бугаїв. Так, данська вагіна має вкорочений до 40 см тубус, який сполучається за допомогою гумової лійки з подовженим скляним спермоприймачем. Лійка має отвори для виходу повітря в момент парувального поштовху. Корнельська модель, навпаки, більш довга (70 см), оскільки в неї додатково вставляється тонка еластична трубка зі скляним спермоприймачем (пробіркою), який не виходить за межі корпусу.

Підготовка штучної вагіни до використання. Спочатку вагіну збирають. Тонкостінну гумову трубку вставляють у середину тубусу, завертають її кінці на зовнішню поверхню циліндра та фіксують гумовими кільцями. При цьому не допускають ексцентричності каналу вагіни, а також утворення складок і тугого положення гумової трубки. Отвір патрубка закривають ебонітовим краном або пробкою.

Миття штучної вагіни. Вагіну миють у вертикальному положенні 2–3 % им розчином двовуглекислої соди, зануривши один кінець у воду. Для миття каналу циліндра використовують корнцанг із марлевою серветкою. Після цього штучну вагіну ополіскують гарячою чистою водою.

Висушування та дезінфекція штучної вагіни. За допомо гою корнцанга стерильним рушником або марлевою серветкою протирають внутрішню поверхню вагіни, а потім – увесь прилад.

Перед використанням штучні вагіни знезаражують автоклавуванням при температурі 105° С (0,3–0,5 Атм) протягом

68

15–20 хв або кип’ятінням у дистильованій воді упродовж 20 хв. Перед стерилізацією автоклавуванням на обидва кінці прилада надягають ковпаки з цупкого білого паперу і закріплюють їх гумовими кільцями.

Перед отриманням еякуляту штучну вагіну повторно дезінфікують 70° спиртом ректифікатом за допомогою ватних тампонів.

Після використання штучну вагіну занурюють у розчин фурациліну (1:5000), після чого миють та стерилізують.

Заповнення штучної вагіни водою. Воду використовують для обігрівання штучної вагіни і підтримання в ній сталої температури в межах + 40 + 42° С. Тому в тубус заливають воду з температурою від 50° до 70°С, залежно від температурних умов довкілля. Воду заливають у штучну вагіну через патрубок за допомогою лійки в таких об’ємах: для бугая – 300 мл, для барана – 150–180 мл, для кнура – 300–400 мл, для жеребця – 1500–2000 мл. Нагрітий прилад можна зберігати до використан ня в термостаті при температурі + 42 +43° С.

Змащують внутрішню поверхню штучної вагіни стерильним білим вазеліном, який наносять тонким шаром за допомогою скляної або пластмасової палички. У виробничих умовах, здебільшого для змащування, використовують середовища для розрідження сперми.

Нагнітання повітря в штучну вагіну. Тиск у штучній вагіні має бути оптимальним для достатнього подразнення рецепторів головки статевого члена самця і стимуляції повно цінної еякуляції. У більшості випадків тиск створюють нагнітан ням повітря за допомогою компресора або куль Річардсона. Подачу повітря проводять до стикання стінок камери. Оптимальний тиск у вагіні для барана складає 35–65 мм рт. ст., для бугая – 40–50, для кнура – 15–20 мм рт. ст.

Перед отриманням сперми обов’язково вимірюють температуру штучної вагіни.

69

2.9. ТЕХНІКА ОТРИМАННЯ СПЕРМИ

Сперму беруть у манежі племпідприємства чи пункту штучного осіменіння.

У бугаїв сперму отримують на опудало або підставну тварину (бугая, вола, корову), від баранів – на вівцю, від кнурів – на опудало, від жеребців – на кобилу в охоті або опудало. Якщо використовують підставних тварин, їх коротко прив’язують, кобилам одягають парувальну шлею (рис. 6).

Рис. 6. Отримання сперми у бугая на підставну корову

Безпосередньо перед отриманням сперми мошонку та препуцій обмивають теплим антисептичним розчином, насухо витирають стерильною серветкою чи м’яким папером, а для стимуляції прояву статевих рефлексів у плідників допускають контакт з самкою в охоті, або проводять на вигульному майданчику один за одним. Додатково під час отримання сперми у бугаїв та баранів за грудними кінцівками підвішують спеціальний фартух. Підготовлену штучну вагіну беруть у праву

70