Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013

амніотичною оболонкою. Таких лошат в народі називають, що „родилися в сорочці”. Такий плід, що народився в „мішку” і втратив зв’язок з материнським організмом після розриву пуповини, як правило гине від асфіксії. Тому, кобилу під час родів необхідно утримувати не прив’язаною, щоб вона могла піднятись і зубами розірвати амніотичну оболонку, а обслуго вуючий персонал повинен проводити цілодобове чергування.

Послідова стадія родів. Послідові перейми починаються зразу ж після народження плода або після 5–7 хвилинної паузи.

Роди у корови.

Стадія розкриття шийки матки продовжується до

12 годин. Корова веде себе більш спокійно ніж кобила. Інколи тихо мукає. Під впливом скорочення м’язів матки через розкриту шийку випинається плодовий міхур, що складається із судинної і навколоплідної амніотичної оболонки. Лише інколи, передлежачою частиною плодових оболонок можуть бути листки аланто хоріона.

Плодові оболонки частіше всього розвиваються ще в піхві, при цьому із родових шляхів виступають вільні кінцівки.

Стадія виведення плода продовжується від 20 хв до 3– 6 годин. При двійнях другий плід народжується через деякий час після першого.

Під час стадії виведення плода, корова звичайно лежить на животі або на боку. У неї відмічається сильне загальне збудження.

Послідова стадія у жуйних значно довша ніж у інших видів тварин. Тривалість даної стадії у корів при нормальних родах становить 2–3 години після виведення плода (у більшості корів затягується до 6–8 год). Якщо в зазначені строки послід не відділився, роди розглядаються як патологічний процес, що вимагає термінового проведення лікувальних заходів.

Серед причин, що сприяють відділенню посліду у корів, важливу роль відводять переймам, що стискують кровоносні судини. Це понижує тургор тканин матки, зменшує площу

221

ендометрія як і всієї матки за рахунок ретракції м’язів матки без зменшення площі посліду, що сприяє витисканню ворсин хоріона із крипт матки.

Тому час відділення посліду залежить в основному від тонуса і ступеня вираження ретракції матки, а також від інтенсивності переймів і потуг.

Роди у вівці і кози (окот). Стадія розкриття шийки матки у овець становить в середньому 4–5 год (інколи від 5 до 30 год). У кіз – в середньому 6–7 год (від 4 до 8 год). Вона починається з першими регулярними переймами і закінчується повним розкриттям каналу шийки матки розривом алантоіса і хоріона та відходженням навколоплідної рідини. У цей час тварини не спокійні, оглядаються на живіт, переходять з місця на місце, лягають і відразу встають, спостерігається часте виділення сечі малими порціями, хвіст піднятий. Коли вівця лежить, спостерігаються потуги тривалістю до 10 – 40 с з великими паузами, а потім тривалість перейм збільшується, а пауз, навпаки зменшується. З вульви виділяється невелика кількість густого слизу.

Стадія виведення плодів у овець складає від 5 до 30 хвилин, а в деяких випадках до 2,5 год, що залежить від кількості плодів. Виведення плодів у кіз триває від 30 хв до 4 годин. За наявності двійні, один плід має головне, другий – тазове передлежання. При багатоплідній вагітності проміжки між народженнями плодів у овець складають 5–50 хв, у кіз – 30–60 хв.

Послідова стадія. Відділення посліду триває в середньому 1–2 год з коливаннями від 20 хв до 5 год, рідко до 8 год. За багато плідної вагітності посліди виходять з проміжками від 3 до 45 хв.

Роди у свині. Стадія розкриття шийки матки у свині розтягується на 2–6 годин. Свиноматка часто лягає і встає, виділяє сечу і кал, готує гніздо. Після розриву першого плідного міхура наступає друга стадія.

Стадія виведення плодів продовжується в середньому 1–3, 6 год. При слабких переймах роди можуть затягуватися до

222

12 год. Шум і присутність сторонніх осіб в свинарнику турбує свиноматку, що призводить до сповільнення родового акту. Плодові води виливаються перед народженням кожного поросяти. Поросята виводяться в суворій черговості, то із одного, то із другого рога матки. У процесі родів плоди рухаються по рогу матки за рахунок переймів і тільки після врізання їх в таз до переймів приєднуються потуги. Інтервали між виведенням окремих поросят складають в середньому 3–10 з коливаннями від 1 до 25 хв. При тазовому передлежанні тривалість виведення поросяти буває дещо довшою, ніж при головному передлежанні.

Послідова стадія у свиней не завжди виражена. Звичайно послід виділяється через 45 хв після народження всіх плодів з коливаннями від 15 хв до 3 годин. При цьому послід виділяється двома комплектами: спочатку з одного рогу, потім з іншого. У кожному комплекті оболонки, що належали окремим плодам склеєні між собою кінцями.

Роди у суки і кішки. Стадія розкриття шийки матки

триває у сук 3–12 год, у кішок – 4–7 год. Вона характеризується ознаками занепокоєння, прагненням до усамітнення, підго товкою “гнізда” для родів.

Стадія виведення плодів залежить від їх кількості і може розтягуватися у собак від 1 до 12–24 год, у кішок – від 1 до 5 годин. Плоди народжуються з інтервалом 10–15 хв, але наприкінці родів цей інтервал може збільшуватися до 2 год.

Роди у кролиці (окріл). Роди у кролиць, як правило, проходять без ускладнень і закінчуються впродовж 15–30 хв (від 5 до 60 хв), а інколи можуть затягуватися до 24 год і більше та перебігати в два етапи: спочатку плоди виводяться з однієї матки, а через декілька годин або наступного дня – з другої. Кількість плодів від 1 до 20. Як правило розмір приплоду однієї кролиці складається із 6–8 кроленят. Кролиця з’їдає посліди, облизує кроленят, збирає їх в гніздо і накриває пухом. Під час родів необхідно слідкувати за тим, щоб поїлка була наповнена

223

чистою водою. За відсутності води під час окролу, кролиця може з’їдати свій приплід.

Роди у нутрії (щеніння). Роди як правило відбуваються вночі або дуже рідко вдень. Після народження кожного щеняти самка з’їдає послід. Роди проходять без ускладнень, іноді самка допомогає сама собі витягуючи плід зубами. Це здебільшого буває тоді, коли плодів мало – один чи два. У таких випадках плоди великі, а тому затримуються при виході з тазової порожнини.

Роди у норок (щеніння). Середня тривалість родів 1,5– 3 години. Випадки патологічних родів у норок бувають рідко. Про стан новонароджених щенят судять за їх писком. Нормальний періодичний писк, коли самка виходить з буди ночка до корму, є ознакою того, що щеніння пройшло нормально. Через 2–3 години після родів щенята майже перестають пищати.

5.7. ВЗАЄМОВІДНОШЕННЯ ПЛОДА І РОДОВИХ ШЛЯХІВ

Для визначення відношення плода до родових шляхів в акушерській практиці користуються такими термінами: положення, передлежання, позиція, членорозміщення.

Положення – відношення поздовжньої осі тіла плода до поздовжньої осі тіла матері. Нормальним положенням плода під час родів у всіх тварин вважається поздовжнє, коли їх поздовжні осі співпадають, тобто є паралельними, або перетинаються під гострим кутом.

Неправильне положення – поперечне або вертикальне, коли поздовжня вісь тіла плода перпендикулярна поздовжній осі тіла матері у горизонтальній чи вертикальній площині. Чітко поперечних і вертикальних положень, як правило, не буває, а тому деякі автори називають їх косими.

224

Передлежання – це відношення окремої анатомічної ділянки тіла плода до входу в таз. Передлежання служить для уточнення положення плода. При нормальному поздовжньому положенні передлежання може бути переднім – головним або заднім – тазовим.

Неправильними передлежаннями (обов’язково при не правильних положеннях плода) є спинне, черевне, бокове. При спинному передлежанні, яке реєструється при поперечному положенні, плід у родові шляхи направляється спиною. При черевному – усіма чотирма кінцівками, а при боковому – лівими чи правими грудною і черевною стінками.

Позиція – відношення спини плода до черевних стінок матері. Правильною позицією плода вважається верхня, коли спина плода спрямована до спини матері.

Неправильною позицією вважається нижня (вентральна) і бокова. При нижній позиції спина плода направлена вниз до вентральної черевної стінки матері. Бокова (права або ліва) позиція характеризується тим, що плід своєю спиною спрямований до правої чи лівої черевної стінки матері.

Членорозміщення – це відношення рухомих частин тіла плода (голови, кінцівок і хвоста) до його тулуба. Членороз міщення вважається правильним, якщо рухомі частини тіла плода направляються в родові шляхи в витягнутому стані, що буває при правильному головному чи тазовому передлежанні, а саме: при передньому передлежанні передні кінцівки випростані в усіх суглобах і знаходяться в родових шляхах, а головка плода – на карпальних суглобах.

При задньому передлежанні – випростані тазові кінцівки (підошовними поверхнями вгору) знаходяться в родових шляхах, а хвіст – між ними.

Будь які відхилення від норми вважаються неправильним членорозміщенням (скручування шиї, заворот голови вліво, вправо, вгору, вниз, кінцівки зігнуті в будь яких суглобах), що стає причиною патологічних родів та акушерського втручання.

225

5.8. ПРАВИЛА ПРИЙОМУ НОВОНАРОДЖЕНИХ

Роди – фізіологічний процес, тому перебіг їх може відбуватися без стороннього втручання.

1.Роди повинні проходити у спеціально обладнаних при міщеннях (родильне відділення, денник, окремий станок, вольєра, тепляк тощо) і обов’язково – під наглядом спеціаліста або обслуговуючого персоналу.

2.Втручання у перебіг нормального родового процесу (розрив навколоплідних оболонок, насильне витягування плода) за відсутності показань забороняється.

3.У разі народження плода із заднім передлежанням не обхідно прискорити його виведення для попередження асфіксії.

4.Після народження плода пуповину, якщо вона не розірвалася, потрібно розірвати, попередньо перекрутивши її, або перерізати ножицями після накладання лігатури чи одно разового зажиму, відступивши на 10–15 см від пупкового кільця.

5.Для профілактики розвитку септичних процесів та стимуляції перших вдихань плода, куксу пуповини занурюють у 5 % спиртовий розчин йоду.

6.Для стимуляції перших дихальних рухів ново

народженого слід зробити наступні процедури:

• чистою серветкою чи рушником видалити слиз із

носових ходів і ротової порожнини;

• дати можливість породіллі облизати новонародженого,

що буде стимулювати у нього кровообіг і дихання;

• у разі асфіксії навколоплідними рідинами підняти новонародженого за задні кінцівки для видалення рідини із дихальних шляхів, декілька разів струснути, вдути повітря через

марлеву серветку у рот чи вухо новонародженого;

• для видалення слизу з дихальних шляхів та вдування по вітря можна використовувати спеціально розроблені прилади реаніматори;

226

• розтерти поверхню тіла новонародженого чистою щільною матерією, або віхтем чистої соломи (сіна).

7. Новонародженому теляті в перші 60–90 хв необхідно забезпечити ссання або випоювання молозива з вмістом імуно глобулінів не менше 60 г/л. У випадку запалення молочної зало зи у породіллі, то новонародженому випоюють повноцінне мо лозиво іншої самки або згодовують штучне молозиво (рис. 27).

Рис. 27. Визначення рівня імунологлобулінів у молозиві колостриметром

5.9.ОСОБЛИВОСТІ УТРИМАННЯ І ГОДІВЛІ НОВОНАРОДЖЕНИХ ТА ПОРОДІЛЬ

Першочерговими заходами з догляду за новонародженим слід вважати:

•розміщення його на чисту, пропрасовану ряднину або чисту солому;

•звільнення його дихальних шляхів від слизу;

•розрив пуповини, якщо вона не розірвалася;

•обробка кукси пупкового канатика розчином йоду;

227

•висушування шкіри плода: облизування матір’ю, витирання пропрасованою рядниною, рушником або жмутом м’якої соломи чи сіна;

•напування молозивом.

Через годину максимум 1,5 після народження теля необхідно напоїти свіжевидоєним молозивом. При першій годівлі даванку молозива не обмежують, але через малу місткість шлунка теля випиває близько 0,5–0,8 л молозива, в наступні рази випоювання порції споживання збільшують. У перші 3–5 днів теля напувають 5 разів на добу і згодовують йому за добу від 5 до 8 л молозива молока залежно від живої ваги теляти при народженні. У наступні дні переходять на 3–4 разову годівлю з поступовим збільшенням добової порції молока.

Нині поширеним є пасивний метод випоювання якісного молозива за допомогою спеціального (ротостравохідного) зонда з бачком об’ємом 2 л.

Використовують молозиво з умістом імуноглобулінів не менше 60 г/л від корів 3–5 лактації, у яких не спостерігалося запалення молочної залози у сухостійний період.

Якісне молозиво повинно мати густу консистенцію, кремовий колір та не містити різних домішок. Вміст імуно глобулінів визначається колостриметром за температури

20–22 ºС.

Кількість молозива при першому випоюванні повинна складати 8–10 % від маси тіла новонародженого (не менше 3 літрів). Під час примусового випоювання молозива зондом категорично забороняється натискувати на стінки бачка або робити в ньому отвори.

У випадку незадовільної якості молозива у корів, або низького вмісту імуноглобулінів, використовують молозиво від інших корів, що зберігалося у банку молозива в замороженому вигляді за температури –18 ºС. З цією метою молозиво відтаю ють і підігрівають на водяній бані за температури +38 ºС впродовж 40–60 хв, після чого його випоюють. Після першого

228

пасивного випоювання молозива теляті зондом його переводять в індивідуальні будиночки.

Утримуючи в індивідуальних будиночках, телятам у перші три дні випоюють збірне молозиво 3 рази на добу по 2 л. З четвертого дня життя починають випоювати молоко 2 рази в об’ємі 4 л на добу та привчають до поїдання стартерного комбікорму і забезпечують вільний доступ до води (з однією умовою – за одну годину до і після випоювання молока).

Годівля лошат. Через 1–2 години після народження, коли лоша обсохне і підведеться саме або за допомогою обслуговуючого персоналу на ноги, його підпускають до матері і допомагають знайти сосок вим’я. Якщо мати нормально ставиться до лошати, то воно надалі саме знаходить вим’я і ссе часто, приблизно через кожні 1–1,5 год. Якщо кобила не приймає лоша і не підпускає його до вим’я (що нерідко спостерігається у племінних кобил), то в таких випадках необхідно фіксувати кобил і тільки після цього підпускають лоша до матері для ссання. У перші 1–1,5 місяці лоша живиться лише молоком матері, а потім поступово починає поїдати траву, пшеничні висівки, вівсяну дерть та інші корми. Весь цей час лоша знаходиться біля матері.

Годівля ягнят. Перший раз годують новонароджених ягнят у родильному відділенні під наглядом і за допомогою працівників. Через 10–15 хв після народження ягня стає на ніжки і прямує до вим’я матері. Здебільшого йому потрібно допомогти відшукати сосок вим’я. Після першої годівлі ягнят з матерями переводять у спеціальні клітки, де вони звикають самостійно ссати.

Нерідко вівці не підпускають своїх новонароджених ягнят до вим’я, відштовхуючи їх лобом. Частіше це зустрічається у первісток мериносових порід. Причина такого явища в недороз винутості материнської домінанти та запізнення і прояву материнського інстинкту. У таких випадках вівцематку прив’язу ють боком до стінки клітки і тоді ягня може її ссати.

229

Через кілька годин, а іноді і через добу, коли мати звикає до своїх ягнят, її відв’язують. Так само вчиняють і з вівце матками, до яких підсаджують ягнят, які втратили матерів. Через 5–6 днів ягнят привчають до підгодівлі їх висівками, вівсянкою тощо.

Годівля поросят. Новонароджених поросят підпускають до маток для ссання не пізніше як через 1–1,5 год від початку опоросу, навіть якщо опорос не закінчився, оскільки молозиво у свиноматок виділяється дуже нетривалий час, приблизно 6–8 год. Тому дуже важливо, щоб кожне порося одержало свою частку молозива. Для цього бажано всіх поросят підпускати до матки одночасно і регулювати їх розподіл по сосках. Коли поросята звикнуть до свого соска, необхідно стежити, щоб свиноматка при годівлі поросят не лягала завжди на один бік, тому що поросята, які смокчуть соски нижнього ряду, можуть не доїдати і відставати в рості.

Якщо свиноматка не проявляє материнського інстинкту і намагається поїдати поросят, то приплід після годівлі забира ють і знову підпускають під суворим контролем, поки вона заспокоїться і почне нормально ставитися до своїх поросят.

Нерідко у свиноматок, особливо первісток, у перші години після опоросу відсутнє молоко, тоді поросята при смоктанні роздратовуються, посилено штовхають п’ятачком у вим’я і сми кають соски, травмуючи їх своїми різцями. Тому раніше багато свинарів робили помилкові висновки про шкідливість цих зубів і намагалися їх видалити за допомогою щипців чи ножиць. Тепер доведено, що широко розставлені молочні різці – корисне пристосування, що допомагає поросятам присмоктуватися до конічних сосків молочної залози свині і видаляти їх не слід.

При народженні великої кількості поросят рекоменду ється залишати під свиноматкою стільки їх, скільки у неї є функціонуючих сосків, а решту підсаджувати до іншої свиноматки, що недавно опоросилася. Якщо такої можливості

230