Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013

7.12. ПІСЛЯРОДОВА ЕКЛАМПСІЯ

Післяродова еклампсія (Eclampsia puerperalis) − гостре захворювання із враженням нервової системи, що характеризується періодичними припадками, судомами і коматозним станом.

Хворіють всі домашні тварин, найчастіше суки. Захворювання здебільшого реєструють впродовж перших двох тижнів після родів, рідше в останні дні вагітності.

Причини. Припускають, що розвитку еклампсії сприяють погрішності білково мінеральної годівлі самок, зниження рівня кальцію в крові, токсикози, підвищена чутливість організму матері до продуктів обміну, що виділяються плодом (плодами) і плацентою, або до продуктів розпаду лохій і материнської плаценти.

Клінічні ознаки. Першими ознаками захворювання є занепокоєння: тварина стає збудженою, лякливою. Через 15–20 хв порушується координація рухів та з’являються періодичні тоніко клонічні судоми м’язів кінцівок, шиї. Під час судом очі в тварини широко відкриті, чути скреготання зубами, з рота виділяється піниста слина, температура тіла підвищується на 1–1,5 °С, дихання прискорюється і періодами ніби припиняється на кілька секунд, пульс слабкий.

Хвороба триває: у корів від 2 х до 15 ти днів і довше; у кіз, овець та сук – від 2 х до 4 х; у свиней – від 5 ти до 10 ти днів.

Діагноз встановлюють на основі клінічних ознак. Прогноз обережний, можливі травми та ускладнення.

Лікування. Хвору самку ізолюють у темному, тихому приміщенні з великою кількістю підстилки для профілактики травмування під час судом.

Внутрішньовенно вводять розчин кальцію хлориду, глюко нату або бороглюконату (10 % ий розчин з розрахунку 0,5–1 мл на 1 кг маси тіла) та 5–40 % ий глюкози у звичайних дозах.

301

Внутрішньом’язово застосовують 25 % ий розчин магнезії: коро вам – 120 мл, свиням, вівцям, козам – 20–25, собакам – 2–15 мл. Поряд із зазначеними препаратами до або після їхнього вве дення доречно застосовувати нейролептики або транквілізатори.

7.13. ПІСЛЯРОДОВИЙ ПАРЕЗ

Післяродовий парез (Coma puerperalis) – гостре захворю-

вання, що характеризується парезом м’язів, паралічем глотки, язика, кишечника, коматозним станом внаслідок різкого зниження у крові і тканинах кальцію і глюкози, пригнічення усіх життєвих функцій організму.

Реєструється у корів, кіз, свиней, кобил. Хворіють переважно високопродуктивні корови після третього–п’ятого отелень у перший тиждень після родів.

Протікає у двох формах:

3легкій (атиповій)

3важкій (типовій).

Причини. Гальмівний вплив родової домінанти на мозок, надлишкове протеїнове, енергетичне живлення, надмірний вміст в раціоні кальцію, гіпо кальціємія, глікемія.

Патогенез. Родова домінанта в головному мозку чинить гальмівний вплив на прояв усіх інших життєвих процесів. Крім того в крові різко зменшується рівень кальцію, що веде до нервово м’язових розладів – судом, парезу.

Клінічні ознаки. За легкої форми захворювання тварина пригнічена, температура тіла знижена, відмічають порушення координації руху, апетит слабкий або відсутній, S подібне викривлення шиї.

Важка форма хвороби характеризується паралічем м’язів задніх кінцівок, втратою чутливості шкіри, тварина пригнічена,

302

лежить з завернутою на сторону головою, температура тіла знижується до 35–37 ºС, апетит відсутній.

Діагноз ставлять за характерними клінічними ознаками. Диференціюють від гіпофосфатемії, кетозу, післяродового

залежування, пасовищної тетанії. Основними диференціаль ними ознаками є гіпотермія, втрата чутливості шкіри.

Прогноз. За своєчасного лікування сприятливий, в інших випадках – від сумнівного до несприятливого.

Лікування. Добрий терапевтичний ефект дає внутрішньо венне введення 10 % го розчину кальцію хлориду та 20 % го розчину глюкози в дозі 0,5 мл/кг маси з 10–15 мл катозалу. Тварина підіймається через 5–20 хв. Якщо дія лікарських речовин не проявляється введення препаратів повторюють через

6–8 год.

За відсутності препаратів можна нагнітати повітря в вим’я. Для цього корову здоюють, дезінфікують дійки та вводять у них молочні катетери після чого нагнітають повітря до надання їм пружності та появи тимпанічного звуку при постукуванні пальцем. Після чого виймають катетери та масажують верхівки дійок. Якщо після цього вони пропускають повітря, то на 20–30 хв накладають марлеві лігатури; розтирають солом’яним жмутом кінцівки й круп тварини і накривають теплим покривалом. Доїти тварину можна через 12–24 год після того, як вона встане.

Профілактика. За три тижні до отелення вміст кальцію і фосфору має бути майже однаковим (1:1), а їх абсолютна кількість становити не більше 70–80 г.

З медикаментозних засобів профілактики добре за рекомендували себе внутрішньом’язове введення за 5–7 днів до отелення кальфосету в дозі 60–100 мл, 700–800 мкг оксидевіту, внутрішньовенне – 10 % го розчину кальцію глюконату (200– 300 мл).

303

7.14. ЗАЛЕЖУВАННЯ ПІСЛЯ РОДІВ

Залежування після родів (Paraplegia puerperalis) характери зується нездатністю тварини підійматися після виведення плода.

Спостерігається у корів, овець, кіз, свиней.

Причини. Захворювання поліетіологічне. Основною причи ною вважаться контузія нервів поперекового та крижового нервових сплетінь, а також розтягування зв’язкового апарату таза в період виведення плода. Сприяючими факторами є незбалансована годівля тварин, гіпофосфатемія, гіпокальцемія, остеодистрофія, відсутність моціону.

Клінічні ознаки. Відмічається слабкість задньої частини тулуба і кінцівок, тварина не може звестися після родів, функції органів травлення, дихання та серцево судинної систем не порушені, температура тіла в межах норми.

Діагноз встановлюють за даними анамнезу та клінічного дослідження. Диференціюють від післяродового парезу за відсутністю гіпотермії та втрати чутливості шкіри.

Прогноз обережний.

Лікування. Тварину забезпечують значною кількістю під стилки, не рідше 2–3 раз на добу перевертають на інший бік, щоб не допустити пролежнів, масажують кінцівки та ділянку крупа.

Внутрішньовенно вводять 10 % ий розчин кальцію хлори ду, камагсол, глюкал, бороглюкал, кальцимаг, кальцію боро глюконат, броваглюкін та 5–20 % ий глюкози в дозі 0,5–1 мл/кг маси з 10–15 мл катозалу.

У шкіру кінцівок втирають подразнювальні мазі. Внутрішньом’язово в ділянці крупа в 2–3 точки з кожної сторони тіла вводять по 0,5–1 мл 0,5 % го спиртового розчину вератрину.

304

7.15. ПРОФІЛАКТИКА ХВОРОБ ПІСЛЯРОДОВОГО ПЕРІОДУ

Профілактика хвороб післяродового періоду − це комп лексна система, яка включає організаційно господарські та ветеринарно санітарні заходи:

•правильний підбір плідників для запобігання крупнопліддю та травмуванню статевих органів;

•забезпечення високої резистентності організму тварин, що досягається повноцінною годівлею, належними умовами утримання та догляду;

•пасивний і активний моціон для тварин всіх фізіологіч них груп;

•дотримання правил асептики і антисептики за рододо помоги.

Контрольні питання

1.Що таке інволюція?

2.Які причини захворювання самок у післяродовий

період?

3.Як діагностувати субінволюцію матки в корови?

4.Розробіть схему лікування корови, хворої субінволюцією

матки.

5.Назвіть причини вивороту матки.

6.Як класифікують метрит?

7.Назвіть клінічні ознаки метриту.

8.Назвіть причини та клінічні ознаки залежування після

родів.

9.Методи лікування тварин за еклампсії.

10.Назвіть клінічні ознаки та методи лікування корів при післяродовому вульвіті, вестибуліті та вагініті.

11.Назвіть причини та клінічні ознаки післяродового

сепсису.

12.Яким чином профілактувати хвороби післяродового

періоду?

305

Розділ 8

ФІЗІОЛОГІЯ І ХВОРОБИ НОВОНАРОДЖЕНИХ

8.1. МОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НОВОНАРОДЖЕНИХ ТВАРИН

Фізіологію і патологію новонароджених, а також догляд за ними вивчає наука неопатологія.

Новонародженою прийнято вважати тварину з моменту народження до відпадання у неї кукси пуповини (10–14 діб після народження). Період новонародженості називають постна тальним (неонатальним), або постфетальним.

У період новонародженості відбувається первинна адапта ція організму до умов навколишнього середовища, які є для нього новими. Встановлюється легеневе дихання, змінюється кровообіг, починають виділятися первинні сеча і кал (меконій), починається секреція травних залоз. Змінюється обмін речовин, перебудовуються ферментативні процеси, удосконалюється терморегуляція, змінюється імунітет. Кукса пуповини відсихає і відпадає, а пупкова рана загоюється. Усі ці процеси регулюються центральною нервовою системою і тому важливе значення має ступінь розвитку новонародженого. У зрілих

306

(доношених) новонароджених механізм адаптації є більш досконалим, ніж у плодів, які мають вади розвитку.

Про зрілість і ступінь розвитку новонародженого плода продуктивних тварин судять за його фізіологічними показниками (табл. 16 та 17).

307

Що стосується показників розвитку новонароджених цуценят та кошенят, то вони відрізняються від новонароджених продуктивних тварин.

Зрілі новонароджені цуценята народжуються масою 0,1– 0,5 кг, довжина тулуба – 10–20 см. Вони сліпі, їх повіки розкри ваються тільки на 12–15 й день. Тому вважається, що вони народжуються недоношеними у середньому на два тижні. Після розкриття повік вони починають повзати. Пуповина відпадає на 2–3 й день після народження. Вушні раковини новонароджених цуценят прикриті і розкриваються на 4–5 й день.

Кошенята народжуються масою 80–140 г із закритими повіками. Пупкова кукса відпадає на 2–3 ю добу життя.

Для оцінки клінічного стану новонароджених телят у перші хвилини життя Г.В. Звєрєва рекомендує використовувати шкалу Апгара (табл. 18).

Залежно від вираженості кожна із п’яти ознак життє діяльності оцінюється у балах – 0; 1; 2 потім їх сумують і ставлять сумарну оцінку (до 10):

308

Хвороби новонароджених. Організм новонародженого потрапляє в умови зовнішнього середовища, які дуже відрізняються від, що в утробі матері, а тому повинен притерпіти ряд змін і пристосуватися до нових умов існування. Процеси адаптації можуть ускладнюватися порушенням функцій окремих органів і систем новонародженого, інколи навіть безповоротними патологічними змінами.

Хвороби та вади розвитку новонароджених можуть закладатися і формуватися ще в ембріональний період та

309

розвиватися як наслідок погрішностей у годівлі, експлуатації вагітних самок, невірного підбору батьківських пар, при патологічних родах і вроджених аномаліях. Тому особливу увагу слід приділяти профілактиці хвороб новонароджених, яка повинна бути направлена на усунення перерахованих вище причин.

8.2. АСФІКСІЯ НОВОНАРОДЖЕНИХ

Етіологія: защемлення пуповини, інтоксикація організму матері.

Патогенез: знижується надходження кисню до тканин плода.

Клінічні ознаки:

легка (синя) форма: язик набряклий, випадає з ротової порожнини, слизові синього кольору, серцебиття почащене;

важка (біла) форма: рефлекси зникають, слизові оболонки білого кольору, частота ударів серця зменшена, відмічають сильні хрипи, у навколоплідних водах знаходять меконій.

Діагноз ставлять на основі клінічних ознак.

Прогноз: при легкій формі асфіксії сумнівний, при важкій – несприятливий.

Лікування: лобелін (0,02 г), кофеїн (0,5–1 г), камфорне масло. Внутрішньовенно 4–5% ий розчин натрію гідрокарбонат 4,5 – 6,5 мл і 10 % ий розчини глюкози 0,5 на 1 кг маси тіла.

8.3. ЗАПОР НОВОНАРОДЖЕНИХ

Затримка меконію – густого, щільної консистенції первин ного калу.

Клінічні ознаки:

У новонародженого відсутня дефекація, на другу добу занепокоєння, здуття живота, відмова від їжі. Пальцем, введеним у пряму кишку, пальпують густий твердий кал.

310