Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013

На початку лікування необхідно очистити уражені дійки від забруднення шляхом протирання їх тампонами з антисеп тиком (1:10000 розчин калію марганцевокислого, 1–2 % розчин стрептоциду або соди), витерти насухо марлевою серветкою і змастити однією з антимікробних мазей (синтоміциновою, стрептоцидною, цинковою, пеніциліновою, ригефеновою, про полісу, ромашки тощо) чи будь яким з кремів емульсій (ДЕ, ДК, ДЕК, “Доктор” тощо). Рідше застосовують коров’яче масло, сметану, лінімент Вишневського, борний вазелін або занурення на 3–5 секунд у борно гліцеринову рідину (борна кислота –

3грами, гліцерин – 9 грам, вода – 50 грам). За значної болючості соски обробляють борно новокаїновою маззю (борна кислота –

4грами, новокаїн – 2 грами, вазелін – 100 грам) або, за 15–

20хвилин до доїння, втирають 5 % новокаїнову мазь та доять тварин вручну.

Профілактика полягає в утриманні вим’я у чистоті, соски після кожного доїння насухо витирають серветкою або рушником і змазують вазеліном чи пом’якшуючими мазями, не допускають частого зволоження, особливо у вітряну погоду.

9.14. НОРИЦЯ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ

Нориця – патологічний канал, що з’єднує цистерну з поверхнею тіла. Виникає на ґрунті проникаючих ран, абсцесів, некрозу тканин після травмування стінки цистерни. Вона частіше виникає у кіз і корів.

На поверхні ураженої частки (дійки) з’являються отвори величиною з макове зернятко, крізь які виділяється молоко. Навколо отвору нориці розростається рубцева тканина.

У сухостійних корів після знеболення вим’я проводять скарифікацію каналу нориці і припікають 10 % розчином ляпісу або накладають 1–2 вузлуваті шви із кетгуту. У лактуючих корів, після знеболення вим’я, роблять пластичну операцію (рис. 61).

371

Рис. 61. Схема пластичної операції за А.П. Студєнцовим:

а– резекція нориція у вигляді квадрата чи трикутника;

б– накладання швів на епітеліальну оболонку, продовження розрізів та відпрепаровування шкіри; в – накладання швів на шкіру

Для цього проводять резекцію нориці з навколишньою рубцевою тканиною у вигляді трикутника або квадрата. Основу трикутника розміщують у напрямку верхівки соска (в даному випадку відбувається краще живлення травмованої ділянки). Слизову оболонку зшивають герметично тонким кетгутом. Потім краї рани подовжують розрізом приблизно у два рази, відпрепаровують шкіру, натягують на поверхню рани (поперед ньо рану припудрюють антимікробною присипкою) і накла дають шви. Зверху рану накривають колодійною пов’язкою.

Після операції необхідно забезпечити постійний відтік молока з цистерни, для чого у дійковий канал, на весь період загоєння, вводять вкорочений молочний катетер і закріплюють його 2–3 нитками або ж вставляють поліхлорвінілову трубку

(рис. 62 і 63).

372

9.15. ФОРМИ І АНОМАЛІЇ ВИМ’Я, СОСКА ТА ДІЙКОВОГО КАНАЛУ

Найбільш придатне до машинного доїння ванноподібне (видовжене – його довжина більша за ширину на 15 і більше %) та чашоподібне (його довжина більша за ширину тільки на 5–15%, частки розвинені рівномірно, соски великі, циліндричної форми, широко розставлені) вим’я, що щільно прилягає до черева. Передній край молочної залози корів повинен плавно переходити в черевну стінку, не утворюючи перехватів. Не бажана чітко виражена роздільна борозна та кругла форма вим’я (відрізняється меншою основою, але добре розвинене у глибину та має іноді зближені соски), оскільки під час доїння стакани будуть наповзати на частки і ускладнювати молоковіддачу.

Не придатні для машинного доїння корови з аплазією (відсутність однієї або кількох часток), гіпоплазією (недорозвинення однієї або кількох часток), козячим (має недорозвинені передні частки і відвислі задні з товстими

373

конусоподібними сосками), відвислим (за рахунок розтягнення чи розриву підвішуючих зв’язок дно вим’я розміщене нижче скакальних суглобів) вим’ям.

Має значення також величина, форма, напрямок та розміщення дійок. Найбільш бажаними є дійки циліндричної чи конічної форми, середньої довжини (6–8 см) і товщини (діаметр 2–3 см). Серед аномалій сосків розрізняють: політелія (багатососковість, додаткові дійки), довгі, короткі, товсті, тонкі, конусо , пляшко , груше , лійко чи олівцеподібні (тонкі й довгі), роздвоєні, зближені (близько розміщені) та широко розставлені соски. Додаткові соски можуть розміщуватися попереду, між (інтеркалярно) і позаду (анальні) нормальних.

Аномалії верхівки соска є результатом травмування їх під час доїння (жорстка доїльна гума, підвищений вакуум, перетримування доїльних стаканів тощо). До аномалій форм верхівки дійки відносять: тарілко , лійко , кишене і кратероподібну та загострену. Такі зміни ведуть до ускладнень: деформациї і звуження соскового каналу, звуження і зарощення молочної цистерни і маститу.

До аномалій дійкового каналу відносять: неправильно розміщений, довгий, короткий та відсутній.

9.16. ДОГЛЯД ЗА ВИМ’ЯМ

Заходи щодо догляду за вим’ям у корів передбачає дотримання правил гігієни під час утримання та доїння тварин.

Додержання гігієнічних норм під час утримання корів

передбачає догляд за ними (забезпечення повноцінної годівлі доброякісними кормами, регулярне чищення тварин, своєчасне прибирання гною та влаштування щоденного активного моціону, забезпечення їх чистою сухою підстилкою тощо), запобігання протягам, високій вологості у приміщеннях, травмуванню вим’я й скупченню тварин, проведення своєчас

374

ного ремонту стійл та ізоляцію хворих тварин і дезінфекцію їх стійл.

Дотримання правил гігієни під час доїння. Корів потрібно доїти завжди в один і той самий час, на час доїння підв’язувати хвіст до задньої кінцівки або фіксувати спеціальним зажимом, обов’язково перед доїнням проводити легкий масаж (30– 40 секунд) вим’я.

Перед доїнням оператор машинного доїння зстригає нігті, одягає одноразові рукавички і обробляє руки дезінфікуючим розчином. Під час доїння соски повинні бути чистими і сухими (під час підготовки до доїння використовують мінімальну кількість води або санітарних засобів, дійки ретельно витирають рушником або паперовою серветкою одноразового вико ристання). Додатково соски перед доїнням можна занурювати у спеціальний дезенфікуючий розчин (щоб залишки не потрапили у молоко, йому дають висохнути). Обов’язково перед надіванням доїльних стаканів здоюють перші цівки секрету молочної залози в окрему кружку для виключення клінічної стадії маститу. Суворо дотримуються правил експлуатації доїльних машин (апарат повинен бути чистим та без пошкод жень, одягати доїльні стакани потрібно не більше 1 хвилини, а перед зніманням необхідно вимкнути вакуум колектора, під час доїння стежити за поведінкою корів та роботою доїльних апаратів, запобігати наповзанню, спаданню та забрудненню стаканів доїльних апаратів, запізнілому зняттю їх з вим’я, несправності вакуумної системи тощо). Частота пульсації повинна складати 45–60 за хвилину, а тривалість доїння – не більше 6–7 хвилин. Вакуум в колекторі доїльного апарату за максимальної молоковіддачі повинен бути 275–300 мм рт.ст. або 37–41 кПа. Не рекомендується проводити додоювання корів, так як даний захід практично не впливає на кількість і якість молока, а сприяє травмуванню тканин молочної залози та розвитку маститу.

375

Для знищення мікроорганізмів, що залишилися соски, занурюють у 0,5% розчин однохлорного йоду, дезмолу чи інший дезінфікуючий розчин або змащують антисептичною емульсією.

Контрольні питання

1.Яку будову має молочна залоза корови?

2.Які особливості будови молочної залози самок тварин інших видів?

3.Яка послідовність клінічного дослідження молочної

залози?

4.Назвіть основні причини виникнення гіпо і агалактії корів та методи лікування хворих тварин.

5.Що таке тугодійність, яка причина її виникнення та способи усунення?

6.Назвіть основні причини та методи усунення лактореї.

7.З чого складається економічний збиток від маститу?

8.Які основні причини виникнення маститу у корів та інших тварин?

9.Назвіть симптоми серозного, катарального, фібриноз ного, геморагічного та гнійного маститу.

10.Охарактеризуйте комплексний метод лікування корів, хворих на мастит.

11.Особливості перебігу маститу у кобил, свиней, овець та

кіз.

12.У чому полягають заходи профілактики маститу у

тварин?

13.Дерматит вим’я – причини виникнення та лікування хворих тварин.

14.Особливості лікування корів з забиттям та ранами молочної залози.

15.Особливості догляду за молочною залозою корів.

376

Розділ 10

ГІНЕКОЛОГІЯ СІЛЬСЬКО ГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН

10.1. ПОНЯТТЯ ПРО НЕПЛІДНІСТЬ І ЯЛОВІСТЬ

Ветеринарна гінекологія – галузь клінічної ветеринарної медицини, яка вивчає патологічні зміни у статевих органах самки та в усьому її організмі, що призводять до неплідності.

Здорова, фізіологічно зріла самка спроможна регулярно народжувати потомство. Ця кратність (плодючість) має певні особливості у різних видів тварин і визначається ритмічністю статевих циклів, терміном післяродової інволюції, продовже ністю репродуктивного та біологічного життя. Наприклад, нормальним для відтворення є народження у корови одного (двох) телят на рік, вівці – 1–2 ягнят, свиноматки – 16–24 поросят (не менше двох опоросів), кобили – одного лошати. Якщо у багатоплідних самок кількість потомства за одні роди зменшується порівняно з нормою, то це явище називають малоплідністю. Виникає малоплідність за дії спадкових чинників, внаслідок гінекологічної патології, ембріональної смертності, старості самки.

377

У випадку, коли самка або самець втрачають спро можність народжувати потомство, використовують термін неплідність. Відповідно, неплідною слід вважати корову, яка не запліднилася протягом 30 ти днів після родів, а телицю – через місяць після досягнення фізіологічної зрілості. Неплідна свиня – це самка, яка не проявила статеву охоту або не завагітніла після 7 ї доби з моменту відлучення поросят. Щодо самок, у яких виражена сезонність статевої циклічності (кобили, вівці, кози), то їх відносять до вагітних чи неплідних по закінченню парувального періоду.

Часто у господарствах для оцінки стану відтворення тварин використовують поняття яловість (корови, вівці, кози) або холостіння (кобили, свині). Слід зазначити, що цей показник є господарським (економічним) і відображає недоотримання приплоду в стаді, яке визначають через кількість народжених на 100 маток. Тому, ялова самка – це та, від якої протягом календарного року не отримали потомство, а ліквідованою яловість вважається за отримання на 100 маток 100 голів приплоду.

10.2. КЛАСИФІКАЦІЯ НЕПЛІДНОСТІ САМОК

Причини, які зумовлюють у самок неплідність, різно манітні. Основними серед них є:

інших систем й органів, що унеможливлюють запліднення або нормальний перебіг вагітності і родів;

3порушення технологій штучного і природного осіменіння (використання неякісної сперми, введення сперми поза статевої охоти тощо);

3неповноцінний ремонт стада.

378

За класифікацією А.П. Студєнцова розрізняють сім форм неплідності: вроджена, стареча, аліментарна, симптоматична, експлуатаційна, кліматична, штучна (надбана та спрямована).

Вроджена неплідність виникає внаслідок внутрішньоутроб ного розвитку аномалій статевих органів. Проявляється у формі інфантилізму, фримартинізму, гермафродитизму, аплазії (відсутності) або дуплікації (подвоєння) окремих статевих органів.

Для інфантилізму характерні недорозвинутість статевих органів, найчастіше яєчників або матки, анафродизія. Може виникати внаслідок генетичних аномалій, патологій гіпофіза та неповноцінних годівлі й умов утримання вагітної самки. За незначних порушень морфофункціонального стану яєчників та матки застосовують методи загальностимулювальної, гормональної терапії, а самок забезпечують повноцінною годівлею, активним моціоном та дозованим контактом із самцем пробником. У більшості випадків інфантилізму тварин вибраковують з ремонтного стада.

Фримартинізм виникає, як правило, у телиць, які народилися у двійні з самцем. Самки мають недорозвинутий статевий апарат. Зокрема, клітор значно збільшений і виступає назовні, переддвер’я і піхва короткі, шийка матки часто відсутня. Яєчники зменшених або нормальних розмірів, але гістологічно неповноцінні і за своєю структурою схожі на сім’яники. Роги матки можуть бути відсутніми або зменшеними.

Фримартинки не здатні мати потомство, а тому їх не використовують для ремонта стада.

Для гермафродитизму притаманна наявність статевих ознак і самця, і самки. Виникає через порушення набору статевих хромосом. Розрізняють істинний та несправжній гермафро дитизм. У першому випадку у тварини виявляють і яєчник, і сім’яник, а в іншому – яєчники та зовнішні статеві органи самця. Гермафродити завжди неплідні, а тому вибраковуються.

379

Вроджені аномалії статевих органів зустрічаються і в свиней, особливо за інбридингу. Найчастіше виникають у вигляді гермафродитизму, однорогої матки, аплазії яйцепро водів, подвійної піхви.

Стареча неплідність зумовлюється атрофією статевих органів, насамперед яєчників, по закінченню репродуктивного періоду життя тварини (клімакс). Це явище фізіологічне і має вікові показники. Так, корови втрачають відтворну здатність у 15–20 років, свині – 7–8; кобили – 17–25; вівці і кози – 6–8; суки – 10–13; кішки – 8–10; кролиці – після п’яти років.

Стареча неплідність починає проявлятися у вигляді малоплідності, анафродизії, низької заплідненості. Приплід від старих самок має слабку життєздатність, а частота народження мертвих та виродків зростає. Репродуктивне життя тварин можна продовжити, забезпечуючи їх повноцінною годівлею, умовами утримання, фізіологічно коректною експлуатацією. Також можна використовувати гормональну стимуляцію, введення вітамінів, біологічно активних добавок, тканинних препаратів, фізіотерапію тощо.

Повноцінна годівля є одним із головних факторів забезпечення здоров’я та відтворення тварин. За недостатньої надлишкової та незбалансованої годівлі в організмі самки розвиваються порушення кислотно лужної рівноваги, обмінних процесів, сольовий дисбаланс, мінеральний та вітамінний дефіцит, що призводить до зниження імунітету та ендокринних розладів. В свою чергу, це стає підґрунтям для виникнення патологій яєчників і матки, і в кінцевому рахунку – аліментарної неплідності. У розвитку останньої головну роль відіграє недостат ність, надлишок або порушення співвідношення основних компонентів (протеїн, цукор, жири), вітамінів (A, D, E, B, C), макро і мікроелементів (кальцій, фосфор, йод, кобальт, залізо, мідь, марганець, цинк, селен). Важливим питанням також є і згодовування тваринам доброякісних кормів, адже потрапляння з кормом патогенних грибів, мікрофлори, токсинів, ядів, тяжких

380