Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013

основі м’язи і фасції. У верхній частині через діафрагму прохо дить пряма кишка, а у нижній – піхва. Надмірне ослаблення м’язів діафрагми є фактором, що сприяє вивороту піхви.

Всі зв’язки, що беруть участь у формуванні родових шляхів перед початком родів набрякають, розслабляються і стають податливими до розтягнення. У результаті цього збільшується просвіт таза, висота входу в таз і виходу з нього та розширюється простір між клубовими кістками.

Для практичного акушерства важливі такі проміри:

•вісь таза – поздовжня лінія, що проходить через центр тазової порожнини на однаковій відстані від усіх однойменних кісткових виступів, тобто вектор проходження плода під час родів через тазову порожнину. Чим рівніша і коротша вісь таза, тим легший перебіг родового акту;

•висота входу в таз – лінія, проведена від переднього краю лобкового зрощення до переднього кінця крижової кістки;

•вертикальний діаметр тазової порожнини – перпенди куляр, проведений від краніального краю лобкового зрощення до крижової кістки;

•середній поперечний діаметр тазової порожнини – відстань між серединами сідничних гребенів обох безіменних кісток;

•висота виходу з таза – перпендикуляр, проведений від заднього кінця тазового зрощення до склепіння таза.

М’які структури родових шляхів представлені родовою трубкою, що утворена вульвою, присінком, піхвою та шийкою матки. Шийка матки в період вагітності щільно закрита, а в її каналі накопичується густий слиз, що виступає в піхву у вигляді пробки. До початку родів шийка матки поступово укорочується, м’язи її розслабляються, повільно розкривається повністю і її межа між зовнішнім і внутрішнім отворами практично зникає.

Завдяки розслабленню зв’язкового апарата під час родів, просвіт родового таза може збільшитися у висоту і дещо в ширину. Однак зміни канала таза залежать ще і від положення породіллі.

211

Таз і його зв’язковий апарат служить місцем прикріп лення м’язів крупа і задніх кінцівок. До них відносяться: двоголовий м’яз стегна, середній сідничний м’яз, напівсухо жильний та напівперетинчастий м’яз.

Ці м’язи у тварини, що знаходиться у стоячому положенні, бувають напруженими і через рухливість крижової кістки зміщують її каудальний кінець донизу, зменшуючи цим просвіт тазової порожнини, а, відповідно, і ускладнюють роди.

Якщо ж породілля лежить на животі з підігнутими кінцівками або на боку, співвідношення зміняються. М’язи крупа розслабляються і не перешкоджають відхиленню крижової кістки та збільшенню просвіту виходу з таза. У такому положенні породіллі черевний прес не обтяжений масою внутрішніх органів і плода. Тому лежаче положення сприяє більш легкому перебігу родів.

5.3. АНАТОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ТАЗА СВІЙСЬКИХ ТВАРИН

Таз кобили доволі об’ємний і має найсприятливішу будову для родів серед усіх видів самок свійських тварин. Вхід до таза майже округлий, лише донизу має незначне звуження. Дно таза майже горизонтальне, лише передній край його трохи опущений, що збільшує розміри входу в таз. Більша частина бокових стінок тазової порожнини представлена крижово сідничними зв’язками з товстим шаром м’язів, що забезпечує еластичність тазової порожнини. Вісь таза майже пряма з незначним прогинанням догори.

Вихід із таза зверху утворений рухливими хвостовими хребцями, з боків – крижово сідничними зв’язками, а знизу – сідничними кістками, що мають слабовиражені сідничні гребені та велику сідничну вирізку. Все це в цілому створює сприятливі умови для перебігу родів.

212

Рис. 25. Тазова вісь кобили

Роди у корів проходять набагато важче, ніж у інших свійських тварин. Важкість цього процесу полягає в особли востях будови таза корови і великими об’ємами головного, плечового і тазового поясів плода. Вхід в таз корови дуже сплюснутий з боків, а клубові кістки піднімаються майже під прямим кутом. Внаслідок цього вертикальний діаметр тазової порожнини співпадає з 3–4 крижовими хребцями. Сідничні гребені і горби у корів дуже розвинуті. Перші виступають в просвіт таза і вгору, складаючи значну частину бокових стінок тазової порожнини. Крижово сідничні зв’язки дуже слабкі. Тому сідничні горби, що звужують вихід з таза, чинять великий опір проходженню плода. Ускладнює просування плода також ламана лінія тазової осі.

При проходженні плода через тазову порожнину, особливо при наближенні його до піхви, він повинен перебороти три перешкоди: 1) каудальний кінець крижової кістки, що опускається вниз, в просвіт таза; 2) підвищення дна таза після його западини; 3) великі виступи сідничних бугрів, що утворюють стінки виходу із таза. Остання перешкода є найважчою і саме через неї часто затримуються роди.

213

Заклинювання плода у цьому місці буває внаслідок недостатньої підготовки породіллі, в основному нетелей, до родів.

Рис. 26. Тазова вісь корови

Таз вівці, кози. Таз дрібних жуйних тварин має багато спільного в будові з тазом корови, а відрізняється тим, що клубові кістки у них розміщені з великим нахилом вперед,

утворюючи з дном таза кут в 35–40 ºС. Нижня поверхня крижо вої кістки рівна, її останні хребці рухомі, як і крижово клубове з’єднання в цілому. Вершина вертикального діаметра тазової порожнини попадає на четвертий або п’ятий крижовий хре бець, які рухомі. Дно таза рівне і навіть дещо випукле в середній частині. Вісь таза має форму прямої або вигнутої кривої лінії. Поміж сідничними буграми міститься велика сіднична вирізка. Все це компенсує негативні характеристики таза у вигляді сильно розвинутих сідничних гребенів і сідничних горбів та забезпечує легкий перебіг родового процесу.

Таз свині. Таз у свині, як і у корови, характеризується сильно розвинутими сідничними гребенями і горбами. Але ця несприятлива для родів структура кісткової основи компен сується широким входом у таз і великим нахилом клубових

214

кісток, що зміщує крижову кістку вперед настільки, що вершина вертикального діаметра тазової порожнини співпадає з тілом останнього крижового або першого хвостового хребця. Крижова кістка перед початком родів стає дуже рухомою, тому плоди виводяться легко і швидко.

Таз у суки і кішки. Найсприятливішим для родового акта слід рахувати таз хижаків. Верхня частина таза (склепіння) складається із трьох крижових хребців і першого хвостового. Внаслідок нахилу клубових кісток вперед верхня стінка тазової порожнини утворюється хвостовими хребцями, чим допуска ється значне збільшення просвіту таза в висоту. Вихід з таза набагато ширший за вхід. Голова плода хижака – найбільший його сегмент.

Однак, головки цуценят і котенят повністю не окостенілі і можуть зменшуватися в об’ємі при проходженні по родових шляхах внаслідок зміщення кісток черепа по лінії швів.

5.4. МЕХАНІЗМИ ПОЧАТКУ РОДІВ

Під час родів скорочення м’язів матки забезпечують підтягування її краніального відділу до шийки і супроводжу ються тиском на плідний міхур, заповнений навколоплідними водами, з боку яких вона зустрічає опір рівної сили, і плодом. Навколоплідні води рівномірно розподіляють тиск, що створюється в порожнині матки, в усі боки. Тому рідина спрямовується у бік найменшого опору – у шийку матки. Завдяки цьому створюються умови коли плідний міхур починає тиснути на шийку матки, розширюючись в її каналі, а м’язи матки розтягують її зокола. Рівномірний тиск навколоплідних вод, обмежених плідним міхуром, призводить до поступового розкриття шийки матки та згладжування її контурів. Якщо за якихось причин навколоплідних вод мало чи навколоплідні оболонки розриваються завчасно, процес розкриття шийки матки порушується. Послабленню опору шийки матки

215

сприяють зміни її м’язів, які на момент родів стають слабшими через заміщення м’язових волокон розширеними та заново розвинутими судинами.

Проте, динаміка розкриття шийки матки залежить не тільки від механічних, але і від інших причин. Згідно з клінічними дослідженнями, підвищення тонусу м’язів матки супроводжується в’ялістю шийки матки і навпаки.

Робота м’язів матки, підсилена скороченнями м’язів черевних стінок, згином хребта, напруженням діафрагми, створює дуже сильний тиск на плід – 2,3 кг на см2 (близько 640 кг на всю поверхню плода) і 78 кг на вихід з таза.

Порожнина матки з кожним скороченням зменшується. Розслаблення м’язів під час паузи не відновлює того об’єму матки, який передував скороченню тому, що крім скорочень у м’язах проходять зміщення м’язових шарів (ретракція), що призводить до потовщення стінки і скорочення порожнини матки без підвищення тонусу м’язових волокон. Порушення ретракції, особливо за слабких скорочень м’язів матки та інтенсивної роботи черевного пресу, сприяє інвагінаціям і навіть повному вивороту матки. Аналогічні ускладнення спостеріга ються за форсованого, насильницького виведення плода під час пауз між переймами і потугами.

Після розриву плідних оболонок з хвилею перших навколоплідних вод проштовхується і плід. Вклинюючись у просвіт родових шляхів він перекриває їх, як пробка, пере шкоджаючи витіканню рідкого вмісту матки. По мірі підсилення потуг, з кожним просуванням плода виділяються і навколо плідні води, але частина їх залишається в матці та розподіляє тиск на плід. Якщо навколоплідні води виділяються передчасно, роди ускладнюються і для полегшення їх перебігу доводиться застосовувати вливання ослизнювальних засобів.

216

5.5. ПОНЯТТЯ ПРО РОДОВИЙ АКТ; СТАДІЇ РОДІВ

Родовий акт – це дуже складний рефлекторний процес, в якому бере участь увесь організм в цілому, готуючись до цього задовго до кінця плодоносіння. Початок, тривалість і завершення родового акту визначаються родовими силами. Такими силами є скорочення м’язів матки (перейми) і черевних стінок (потуги), які відбуваються ритмічно і послідовно, змінюючись так званими періодами пауз, тобто перейми, потуги і паузи між ними – це складний цілеспрямований і необхідний пристосувальний механізм, що забезпечує на родження живого плода. Відсутність пауз між переймами (тетанія матки) призводить до загибелі плода з причин його кисневого голодування внаслідок перетискання судин хоріону і обмеження кровозабезпечення плаценти.

За силою і тривалістю скорочень у різні періоди родового процесу розрізняють:

1)перейми розкриваючі (підготовчі);

2)перейми і потуги вивідні (родові);

3)перейми і потуги послідові.

Розкриваючі перейми забезпечують розкриття каналу шийки матки, переведення плода з бокової (теляти) або нижньої (лошати) позиції у верхню та переміщення плода з плодовими оболонками до виходу з таза.

Перші перейми короткотривалі, вони змінюються довгими паузами до 20–30 хв. З перебігом родового процесу перейми посилюються і стають довгими (до 2–5 с), а паузи між ними коротшають (1–5 хв).

Вивідні (родові) перейми і потуги складаються із скорочень м’язів матки та черевних стінок. Перейми і потуги в цей час бувають дуже сильними, довгими (до 5 хв), а паузи – короткими (до 1–3 с). Разом вони значно тиснуть на плід, проштовхуючи його по родових шляхах.

217

Послідові перейми і потуги розпочинаються через деякий час після виведення плода і забезпечують відокремлення плодових оболонок (посліду) і вигнання їх, разом із залишками навколоплідної рідини, з порожнини матки. Послідові перейми і потуги короткотривалі і чергуються з довгими паузами.

За характером переймів, потуг і з урахуванням змін в статевих органах виділяють три стадії родів: підготовча або стадія розкриття шийки матки, родова або стадія виведення плода і послідова або виведення посліду.

У підготовчу (стадію розкриття шийки матки) проходять хвилеподібні скорочення м’язів внутрішніх статевих органів, починаючи від яйцепроводів і закінчуючи шийкою матки. Ці скорочення чинять тиск на плід і навколоплідні води, в результаті чого вони зміщуються в бік найменшого опору – до шийки матки, обумовлюючи розкриття її каналу. У розкритий канал проникають передлежачі ділянки плодових оболонок з навколоплідними водами і починають рівномірно тиснути на стінки каналу. Під впливом цього тиску шийка матки розкривається так, що її контури згладжуються, зливаючись із стінкою матки і піхви. Частина плодових оболонок, що проникли через шийку матки, попадають в піхву і навіть за межі статевої щілини, виступаючи в вигляді кулеподібного флуктуючого міхура. У цей час, внаслідок великого тиску, плодові оболонки розриваються і частина навколоплоплідної рідини виливається назовні. Розривом плодового міхура закінчується підготовча стадія. Дуже рідко міхур лишається цілим (частіше у кобил) і плід виходить назовні в оболонці, його потрібно негайно розірвати, бо інакше плід загине від асфіксії.

При кожному черговому скороченні м’язів матки, її стінка потовщується за рахунок так званої м’язової ретракції (нашарування шарів один на один), коли скорочені м’язи не повертаються до попереднього стану. Перейми в підготовчу стадію не тільки сприяють розширенню родових шляхів, а завдяки їм відбувається і обертання плода і він приймає верхню

218

позицію. Крім того, в переміщенні плода відіграє роль і обертовий рух навколоплідної рідини, який виникає також під впливом перейм. Безперечно, що в механізмі зміни позиції і членорозміщення плода під час перейм і потуг важливе значення мають його рухи, які виникають під впливом порушення газообміну між матір’ю і плодом, внаслідок чого підвищується кількість вуглекислоти в крові плода і подразнюються його рухові центри.

Родова стадія або стадія виведення плода. Одночасно з оболонками плода і навколоплідними рідинами в шийку матки, після її розкриття, проникають і передлежачі частини тіла плода, які викликаючи подразнення барорецепторів дорсальної частини шийки матки, що стимулює скорочення м’язів черевного преса, тобто до перейм приєднуються родові потуги. Услід за розривом плодових оболонок плід з потоком рідини просувається в канал таза і подразнює (шляхом тиску) рецептори родових шляхів чим викликає скорочення черевного преса. Тиск на плід зростає до максимуму. Плід вклинюється в родові шляхи в напрямку до вульви. Відбувається так зване врізання плода.

Наступними скороченнями матки і черевного преса передлежачі частини тіла плода проштовхуються через щілину вульви і наступає їх вихід (прорізання плода). Після цього виведення плода, як правило, закінчується швидко, його пупковий канатик розривається. У порожнині матки залиша ються лише плодові оболонки із залишками навколоплідної рідини.

Послідова стадія. Після народження плода породілля на деякий час заспокоюється, настає пауза, що продовжується декілька хвилин. Потім перейми знову поновлюються, але уже при порівняно слабкій участі черевного преса, або навіть без нього. Перейми продовжуються до вигнання плодових оболонок (посліду).

219

Послід виділяється звичайно після народження плода у кобил через 3–15 хв, у дрібних жуйних тварин – через 2–4 год, у свиней – через 0,5–1 год і тільки в корів може затримуватися до

6–10 год.

5.6. ВИДОВІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ РОДІВ

Роди у кобили.

Стадія розкриття шийки матки у кобили продовжується від декількох годин до 1–2 днів, а інколи закінчується упродовж 30–50 хв. Ознаки цієї стадії часто залишаються непоміченими, оскільки немає змін у поведінці тварини. Інколи вдається помі тити лише незначне занепокоєння, оглядання на живіт, пересту пання ногами, настороженість, яка інколи нагадує лякливість. Деякі кобили в період розкриття шийки матки дуже потіють.

Стадія виведення плода продовжується 5–15 хв. Після розкриття шийки матки у піхву випинається частина плодового міхура. Судинна оболонка інколи розривається під час проходження через шийку матки передлежачої частини плодового міхура, а в піхву випинається одна тонка стінка сечової оболонки, що просвічується. Алантохоріон розривається частіше всього ще в піхві, рідше – поза вульвою.

Разом з витікаючою сечовою рідиною в просвіт таза проникає друга оболонка плода – алантоамніон, через яку легко пальпується голівка і кінцівки (при тазовому передлежанні).

Після відходження перших вод починаються сильні перейми і потуги. Кобила зазвичай лягає на живіт або на бік, інколи швидко піднімається, стогне, робить глибокі вдохи, вигинає дугою спину, дуже підтягує черевні стінки. Виступаюча частина амніотичної оболонки розривається і лоша швидко виштовхується із родових шляхів.

У зв’язку з наявністю відособленої навколоплідної оболонки, що оточує плід з усіх сторін, складаються умови, при яких плід може виводитися із родових шляхів з нерозірваного

220