Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013

За неможливості введення дзеркала у піхву застосовують піхвовий спосіб. При цьому сперму вводять без піхвового дзеркала за допомогою звичайного шприца катетера з укороченим тупо заокругленим кінцем. Катетер вводять до упору, потім відтягують трохи назад і виштовхують подвійну дозу сперми. Після закінчення осіменіння інструменти промивають гарячою водою, знезаражують і висушують.

2.21. МЕТОДИ ПІДВИЩЕННЯ ЗАПЛІДНЕНОСТІ

Заплідненість – статистичний показник, який визначає співвідношення кількості вагітних самок до тих, що осіменялися, виражений у процентах.

З = ба Ч100,

де З – заплідненість; а – кількість тільних;

б – кількість осімінених; 100 – константа переводу у відсотки.

Основними прийомами підвищення заплідненості корів є профілактика порушень обміну речовин, хронічних (прихо ваних) запалень матки, яйцепроводів, яєчників; функціональних порушень стану матки (атонія, гіпотонія), морфофункціональ них змін у яєчниках (гіпофункція, гіпоплазія, атрофія, склероз), ускладнень запальних процесів (спайки, індурація матки, яєчників), новоутворень, маститу цілеспрямованою годівлею, утриманням, ветеринарними заходами під час сухостою, родів, післяродового періоду;

До методів підвищення заплідненості відносяться: організаційно господарські; спеціальні (пов’язані зі штучним осіменінням) та ветеринарні.

121

Організаційно господарські методи

Спрямовані на забезпечення тваринам відповідних умов годівлі, утримання, інсоляції, активного моціону, дозованого контакту з самцями у всі фізіологічні періоди репродуктивного циклу, своєчасного переведення телиць у нетелі (мінімум за 3 міс. до родів) і корів у сухостійний період за 45–60 днів з організацією родильних відділень, а також з обов’язковим контролем за перебігом родів та післяродового періоду.

До організаційно господарських слід віднести цілеспрямо ваний відбір (вибракування теличок з різностатевих двієн), дотримання технології вирощування ремонтного молодняку з проведенням першого штучного осіменіння за досягнення термі нів фізіологічної зрілості та відповідних ростових показників і маси тіла.

Ветеринарні методи

Ветеринарні заходи з підвищення заплідненості прово дяться як перед осіменінням так і після осіменіння. Так за 1–1,5 год до осіменіння коровам вводять сурфагон або естрофан в дозі 2,0 мл внутрішньом’язово одноразово; полівітаміни у дозі 10–15 мл внутрішньом’язово одноразово або катозал у дозі 10 мл внутрішньом’язово одноразово.

З метою підвищення заплідненості корів з атонією або гіпотонією матки проводять санацію матки через 12 годин після введення сперми шляхом внутрішньоматкового введення 2–5 мл протимікробних препаратів, а з метою підвищення приживлю ваності ембріонів та профілактики ембріональної смертності – на 7– 8 день після осіменіння, застосовують прогестерон у дозі 20–40 мг або сурфагон в дозі 2,0 мл внутрішньом’язово одно разово.

Одним з важливих моментів підвищення заплідненості є прогнозування заплідненості перед осіменінням клінічним і сонографічним методами з наступним виключенням з осіменіння корів з несприятливим прогнозом та корекція заплідненості у корів з сумнівним прогнозом щодо осіменіння.

122

2.22. ПРИРОДНЕ ОСІМЕНІННЯ

Природне осіменіння – фізіологічний процес, що забезпечує зустріч статевих клітин у місці і часі, оптимальних для запліднення.

Згідно з вченнями В.К Милованова у самок сільськогоспо дарських тварн є два типи природного осіменіння – піхвовий і матковий.

До піхвового типу належать велика і дрібна рогата худоба та кролиці. Самки цього типу мають відносно невеликих розмірів матку, а самці через слабкий розвиток придаткових статевих залоз виділяють за одну садку невеликий об’єм еякуляту. Сперма розсіюється по стінках піхви і лише невелика частина потрапляє на шийку матки.

До маткового типу належать кобили, свиноматки, собаки, песці та лисиці. Самки цього типу осіменіння мають велику матку з довгими рогами, а самці на відміну від попередніх виділяють великий об’єм еякуляту. Сперма потрапляє безпосередньо в порожнину матки.

Різниця в типі природного осіменіння зумовлює відмінності і в техніці штучного осіменіння.

Природне осіменіння широко використовується у скотарстві, вівчарстві, козівництві та у конярстві. Існують такі види природного осіменіння: вільне, ручне, косячне, варкове, класне та гаремне, вибір якого залежить від виду тварин.

Природне осіменіння корів краще проводити ручним способом, закріплюючи за кожним плідником 60–100 маток. Корів і телиць в охоті фіксують, плідника за допомогою палки водила підводять до самки і дають можливість провести садку. Другу садку допускають через 5–10 хв. У цей час плідника від водять і водять по колу для відновлення кількості сперміїв у ампулоподібних розширеннях спермопроводів. За нашими спостереженнями (Логвинов Д.Д., Харута Г.Г.) повторна садка не

123

підвищує заплідненість, що дає змогу зменшити кратність осі менінь і підвищити навантаження на бугая до 120–200 корів за рік.

Природне осіменіння кобил. Після виявлення статевої охоти і визначення 3 го або 4 го ступеня розвитку фолікула проводять парування кобил, яке повторюють через 24 – 48 год до згасання ознак статевої охоти (відбою) або овуляції. Перед паруванням кобилі щільно забинтовують хвіст (від ріпиці до половини довжини), якщо вона підкована – розковують.

Розрізняють три способи парування кобил: ручне, варкове і косячне.

За ручного парування жеребця підводять до кобили на довгих поводах. Підготовлений до садки жеребець збуджується і стрибає на кобилу. Він повинен залишатися на ній до закінчення еякуляції, яку визначають за рухом хвоста вгору – вниз.

За ручного парування жеребець 3 річного віку за сезон парує 15–20 кобил, 4–12 річного – 35–40, старші 12 років – 25– 30 кобил.

За варкового парування кобил заганяють у загін і впускають до них жеребця, який знаходить кобилу в стані статевої охоти і покриває її. Після одного–двох парувань жеребця виводять із загону.

Навантаження на одного жеребця 4–12 річного віку складає 25–35 кобил за парувальний сезон. За ручного і варкового парування жеребці зазначеного віку щоденно роблять 1 – 2 садки, а молоді (3 роки) і старші 12 років – одну за день або одну через день, залежно від якості сперми і потенції. Жеребцям необхідно надавати відпочинок один день на тиждень.

Косячне парування застосовується у табунному конярстві. Для цього підбирають гурт (косяк) з 20–25 кобил і до них прикріплюють жеребця на весь парувальний період. Протягом теплої пори року косяк перебуває на пасовищі.

Використовують комбіноване парування (різними спосо бами).

124

Істотними проблемами, які виникають під час викори стання природного осіменіння є ймовірність розповсюдження статевим шляхом інфекційних та інвазійних хвороб, інбридинг, зниження рівня селекційно племінної роботи. У зв’язку з відсутністю обґрунтованого відбору і підготовки самців в умовах господарств існує ймовірність зниження їх репродуктивного потенціалу, зокрема якості сперми, що призводить до зниження заплідненості і виникнення штучно набутої неплідності. Тому слід звертати увагу господарів на таке:

•відбір плідників за генотипом та їх андрологічна оцінка;

•вибракування тварин з вадами і аномаліями розвитку;

•годівля і утримання плідників згідно з нормативами;

•оцінка їх відтворної функції за проявом статевих рефлексів, якістю сперми, заплідненістю;

•контроль змивів з препуція, бакзабрудненості сперми, діагностичні дослідження на інфекційні хвороби.

2.23. ПЕРЕМІЩЕННЯ СПЕРМІЇВ У ГЕНІТАЛІЯХ

Під час стадії збудження статевого циклу в організмі самок відбувається ціла низка сформованих у процесі еволюції змін, спрямованих на забезпечення приведення гамет в оптимальне взаєморозміщення, що забезпечує можливість запліднення. Охота у самок супроводжується збудливістю м’язів матки, яка виражається в зростанні її тонусу і ритмічних скороченнях поздовжніх м’язів стінки матки, що призводить до значного зменшення довжини рогів і потовщення її тіла та рогів. Сильні скорочення поздовжніх м’язів супроводжуються одночасним розслабленням циркулярних м’язів шийки матки і частковим розкриттям її каналу. Під час природного осіменіння корів еякулят потрапляє в краніальну частину піхви. Внаслідок рефлекторного подразнення статевих органів під час коїтусу відбувається перистальтичне скорочення матки, що призводить

126

до виштовхування слизу з неї у піхву. Зразу після цього з’являються антиперистальтичні скорочення, які формуються в результаті дії на м’язи матки гормону задньої частки гіпофіза – окситоцину та простагландинів плазми сперми. При цьому піхвова частина шийки матки знаходиться в стані ерекції, ритмічно скорочується, всмоктуючи сперму в канал шийки матки. Просування сперміїв від шийки матки до яйцепроводів відбувається за рахунок антиперистальтичних скорочень м’язів стінки матки. У разі стресу в кров виділяється адреналін, що пригнічує дію окситоцину, зменшує інтенсивність скорочення м’язів матки і затримує транспорт сперміїв.

Г.Г. Харута установив, що швидкому переміщенню сперми до верхівок рогів матки сприяє виштовхувально засмоктуваль ний механізм, який формується внаслідок змін монометричного тиску в статевих органах, тазовій та черевній порожнинах. Під час коїтусу, внаслідок зміни положення тіла корови та напруження черевних стінок зростає внутрішньочеревний тиск, що призводить до виштовхування слизу з матки в краніальну частину піхви. Після коїтусу, внаслідок відновлення положення тіла тварини, в черевній та тазовій порожнинах формується відносний вакуум, що призводить до засмоктування сперми із краніальної частини піхви у шийку матки та сприяє її подальшому транспортуванню.

Під дією сукупності механізмів транспорту спермії мо жуть потрапити в яйцепроводи через 3–5 хв після природного чи штучного осіменіння корів. Через перешийок в ампулу яйцепроводів проникають лише повноцінні спермії. Рух спер міїв по яйцепроводах забезпечується головним чином їх анти перистальтичними, сегментарними скороченнями. Доведено, що біологічно активні речовини, що містяться в фолікулярній рідині, не викликають з боку сперміїв хемотаксису, але сприяють активації руху сперміїв, продовжують період їх активного руху. Швидкість переміщення сперміїв у статевих

127

органах самки залежить від їх функціонального стану. Чим ближче до моменту овуляції, тим швидше відбувається їх транспортування. Під час введення сперми на початку охоти швидкість просування сперміїв менша майже в тричі, ніж при осіменінні в кінці охоти. Під час введеня сперми після охоти спермії взагалі не проникають в яйцепроводи.

Під час просування статевими органами самки спермії зазнають фізичних і біохімічних впливів з боку секретів матки і яйцепроводів, внаслідок чого зі сперміїв зникає шар стабі лізуючих глікопротеїнів, змінюється макромолекулярна струк тура мембрани сперміїв, що активує їх рух і дає можли вість виділяти з акросомної частини головки протеолітичні ферменти. Тільки після цього спермії стають здатними до запліднення.

2.24. ДЕПОНУВАННЯ І СЕЛЕКЦІЯ СПЕРМІЇВ

Сперма депонується у шийці матки, матково трубних сполученнях і звуженнях яйцепроводів.

Більшість науковців вважають, що для капацитації спер міїв бугая потрібно 4–6 годин. У різних ділянках статевого апарату корів спермії зберігають активність протягом різного часу. Так, у піхві спермії гинуть протягом 4–6 год, в шийці матки вони зберігають активність протягом 40–62 год, в середній її частині – 20–30 год, в яйцепроводах зберігають нормальну запліднювальну здатність протягом 20–48 год. У ділянці утеротубальних з’єднань спермії можуть зберігати життєздат ність до 30 год. Але у процесі тривалого перебування сперміїв у статевих шляхах (після 24 год) відбувається зниження їх запліднювальної здатності. Процес їх відбору полягає у дії секрету слизової оболонки на плазматичну мембрану головки сперміїв, що призводить до аглютинації гамет, мембрана яких втратила стабільність.

128

Канал шийки матки секретує слиз з високим вмістом білків – імуноглобулінів А і G, які реагують на антигени сперміїв і здатні іммобілізувати й аглютинувати їх.

Порожнина матки виштовхує значну частину сперміїв, а деякі піддаються лізису слизовою оболонкою.

Яйцепроводи вважаються біологічним тунелем транспорту сперміїв та яйцеклітини. Через ампули яйцепроводів проходять тільки живі спермії. Процес їх відбору полягає у дії секрету слизової оболонки яйцепроводів на плазматичну мембрану головки спермія і акросому. Життєздатними є тільки ті спермії, які мають стабільну мембрану. Такий складний відбір сперміїв пови ненкомпенсуватисязначнобільшим числомвведенихсперміїв.

2.25. ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ ТЕХНІКІВ ШТУЧНОГО ОСІМЕНІННЯ

На посаді техніка штучного осіменіння тварин можуть працювати зооветеринарні спеціалісти, а також особи, які мають середню освіту, досвід роботи у тваринництві, пройшли підготовку зі штучного осіменіння і відтворення тварин та щорічну переатестацію у спеціальних навчальних закладах.

Для отримання права допуску до роботи техніки або спеціалісти подають свідоцтво, видане навчальним закладом, який має ліцензію на право підготовки і підвищення кваліфікації фахівців з проведення робіт із штучного осіменіння сільськогосподарських тварин і відтворення стада.

Технік штучного осіменіння має право:

•давати вказівки працівникам ферми про виявлення корів

вохоті;

•самостійно приймати рішення про час, кратність, спосіб осіменіння самок та місце введення сперми у матку;

•брати участь у вирішенні питань щодо поліпшення відтворення стада;

129

•контролювати результати обліку виходу приплоду, його збереження та підписувати відповідні документи;

•одержувати додаткову оплату за високі показники праці та спецодяг.

Технік штучного осіменіння зобов’язаний:

•проходити атестацію та щорічні переатестації з урахуванням роботи за рік, які проводяться племпідприємством за участю представників навчальних закладів;

•утримувати в належному санітарному стані пункт (лабораторію) штучного осіменіння тварин та не менше трьох разів на місяць проводити дезінфекцію приміщень;

•особисто приймати замовлену сперму і забезпечувати її відповідне зберігання і використання згідно з планом селекційно племінної роботи, контролювати рівень рідкого азоту в посудинах Дьюара; бути присутнім під час заправлення посудини Дьюара рідким азотом;

•досліджувати сперму на рухливість сперміїв при її отриманні з племпідприємства і перед кожним осіменінням корови або телиці відповідно до ДСТУ 3535 97 від 31 березня 1997 р. № 161. В окремих випадках проводити контроль і визначати виживаність і концентрацію сперми;

•у конфліктних випадках брати участь у комісійних дослідженнях якості сперми;

•проводити всі операції щодо підготовки інструментів і приладів до роботи;

•брати участь в оглядах тварин з метою виявлення стадії збудження статевого циклу та охоти у корів і телиць;

•проводити роботи, пов’язані зі стимуляцією статевої функції, діагностикою тільності та оприбуткуванням телят;

•осіменяти корів і телиць в оптимальні строки;

•вести облік осімінених тварин, запуску й отелення, досліджень на вагітність, календар техніка і стенд обліку відтворення корів;

130