Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013

гормон, серогонадотропін, графолон, фолігон, інтергонан, маретропін, фолітропін, пергонал. Оптимальним терміном введення гонадотропних гормонів є 10−12 й дні статевого циклу. Гормональну обробку донорів проводять за наявності в їхніх яєчниках добре розвинених жовтих тіл. Простагландин F2α (естрофан, ремофан, ензапрост, люталіз, еструмат, прозольвін, клатрапростин, суперфан) на 12 добу вводять з метою розсмоктування жовтого тіла статевого циклу.

У практиці трансплантації частіше використовують препарат ФСГ п у загальній дозі 50 мг. Його вводять внутрішньом’язово протягом 4 х днів, 2 рази на добу – вранці та ввечері з інтервалом 12 год. ФСГ п має коротший період дії (5 годин), тому препарат вводять кілька разів. Перевагою препарату ФСГ п над іншими є те, що при численних обробках корів донорів кількість овуляцій не зменшується (в середньому складає 9,8), а кількість нормальних ембріонів може збільшуватись в середньому від 5,8 до 6,9.

Незалежно від застосованої схеми підготовки донорів, у ній також визначають і терміни обробки реципієнтів, оскільки на практиці їх готують паралельно з донорами.

Якщо використовують ембріони, що зберігалися в рідкому азоті за температури −196° С, то проводять лише стимуляцію настання стадії збудження статевого циклу у реципієнта. Для цього використовують один з препаратів простагландину F2α дворазово, з інтервалом 11 днів у дозі 500 мкг. Дворазове введен ня простагландину F2α проводиться тому, що після другої його ін’єкції 85 % телиць проявляють статеву охоту через 48 годин і лише5 % – через72 год. 10 % реципієнтівнереагуютьнапрепарат.

Під час одноразового використання простагландину F2α враховують день статевого циклу реципієнта.

Якщо ембріони не зберігаються у глибоко замороженому стані у посудині Дюара, а планується їх вимивання та пересадка, то схеми синхронізації реципієнтів передбачають застосування

141

простагландину F2α, що призводить до збігання в часі охоти реци пієнтівідонора, уякоговодночаспровокуютьсуперовуляцію.

Осіменіння донорів може проводитись як природно, так і штучно. Використовують плідників, які перевірені за якістю нащадків та визнані поліпшувачами за селекційними ознаками. Природне осіменіння проводиться до припинення статевої охоти відповідно до загальних правил. Під час штучного осіменіння, яке проводять цервікальним способом з ректальною фіксацією шийки матки, використовують 2−3 дози сперми за кожним введенням з активністю не нижче 4 х балів. У загальній дозі повинно бути не менше 50 млн активних сперміїв. Повторно сперму вводять через кожні 10−12 годин, протягом статевої охоти, тривалість якої подовжена, що зумовлено наявністю великої кількості граафових міхурців. Кратність введення сперми може бути від 2 х до 4 х.

Вимивання ембріонів здійснюють, як правило, нехірур гічним методом.

Під час нехірургічного методу вимивання використовують таку послідовність маніпуляцій – корів фіксують у станку, роблять низьку сакральну анестезію 2 % м розчином новокаїну в дозі 5 мл, а потім трансректально, контролюючи положення інструментів, вводять стилет з катетером Фолі (рис. 16) і ман дреном, через канал шийки матки у верхівку рога матки.

Мандрен витягують, а в балон катетера за допомогою шприца накачують 10−15 мл повітря. Завдяки цьому катетер об турує ріг матки і промивальна рідина не витікає поза катетером. До задньої частини катетера приєднують поліетиленові трубки з затискувачами та посудину з промивальною рідиною, яку закріплюють на підставці вище тварини, і порожні посудини для збирання рідини з ембріонами. Промивальну рідину вводять у верхівку рога і перекривають затискачем трубку. Після масажу і піднімання верхівки рога матки рукою, знімають затискач і випускають рідину з ембріонами в посудину.

142

Рис. 16. Модифікації катетера Фолі

Для промивання кожного рога матки витрачають 500 мл середовища, яке вводять порціями по 50−60 мл. Потім з катетера випускають повітря і витягнувши катетер, один раз промивають систему, щоб змити ембріони зі стінок. Аналогічно вимивають ембріони з іншого рога матки.

Після цього на етикетку посудини з промивальною ріди ною наносять інформацію (лівий чи правий ріг, кількість жовтих тіл у правому чи лівому яєчнику, час закінчення вимивання).

Кількість отриманих ембріонів повинна дорівнювати кількості жовтих тіл в яєчниках.

Після вимивання ембріонів проводять санацію матки – це попереджує запальний процес, який може виникнути після маніпуляцій інструментами.

Ембріони вводять у верхівки рогів матки через канал шийки або шляхом дорсопіхвого і маткового проколу стінок. Реципієнту роблять низьку сакральну анестезію 2 % ним розчином новокаїну у дозі 5 мл. Потім трансректально фіксують матку і підводять до шийки катетер з ембріонами, який знаходиться в захисному чохлі. Після цього перфорують чохол і

143

проводять катетер через шийку до верхівки рогів матки, куди і вводять ембріони.

Після пошуку і оцінки ембріонів їх пересаджують чи підсаджують реципієнтам або ж розміщують на зберігання.

Для розсмоктування жовтих тіл донору вводять препарати простагландину F2α..

Повторне використання донорів можливе після 2−3 х повноцінних статевих циклів.

Діагностику тільності проводять трансректальним мето дом з 60 го дня після пересадки чи підсадки ембріонів, або з 31–77 днів сонографією.

Ветеринарно санітарні правила роботи за трансплан тації ембріонів. Дотримання ветеринарно санітарних правил роботи в умовах центрів і пунктів з трансплантації ембріонів дає змогу забезпечити профілактику інфекційних хвороб і високий рівень відтворення. До них застосовуються правила щодо підприємств закритого типу.

Загальні ветеринарно санітарні правила. На території можуть перебувати лише співробітники і транспорт, який обслуговує підприємство.

Під час входу на підприємство повинен бути обладнаний дезкилимок і санпропускник, в якому є кімнати з шафами для зберігання особистого і спеціального одягу.

Комплектують центри і пункти лише клінічно здоровими тваринами – донорами і реципієнтами із господарств, благо получних щодо інфекційних хвороб.

Тварини обов’язково проходять 30 денний карантин, про тягом якого їх досліджують на бруцельоз, туберкульоз, паратуберкульоз, хламідіоз, лептоспіроз, лейкоз, ІРТ, пустульозний вульвовагініт, віруснудіарею, тріхомонозікампілобактеріоз.

Санітарні заходи повинні проводитись за дотримання календарного плану (щоденно − ретельне чищення виробничих приміщень, щомісячно − санітарний день; за потреби – роз чистка і обрізування копит у тварин, взяття проб слизу з піхви

144

для визначення ступеня мікробної контамінації, дезінфекція приміщень та інвентарю). Ветеринарне обстеження донорів і реципієнтів проводять щоденно вранці).

Ветеринарно санітарні правила роботи в лабораторії та боксі, де працюють з ембріонами, а також у приміщеннях для кріоконсервації та зберігання ембріонів. Бокси для роботи з ембріонами повинні знезаражуватись бактерицидними лампа ми протягом 30 хвилин, з розрахунку 2−3 хвилини на 1 м3 об’єму. Приміщення боксу не рідше одного разу на тиждень ретельно вимивають і протирають розчином 3 % го перекису водню з миючими засобами “Прогрес” або “Сульфанол”.

У день роботи з ембріонами столи протирають ватно марлевими тампонами, які змочені в 96° етанолі.

Інструменти і посуд ретельно миють за допомогою щіток, йоршиків порошком для чищення, промивають проточною і тричі дистильованою водою, висушують і стерилізують.

Стерилізація кип’ятінням проводиться протягом 30 ти хвилин після закипання води за закритої кришки стерилізатора.

Стерилізація сухим жаром проводиться в сушильних шафах. У шафі розміщують сухі чисті скляні інструменти, які згорнуті у пергаментний папір або алюмінієву фольгу. Температуру доводять до 140−170° С і витримують 1−2 год, а потім дають охолонути. Пластмасові та гумові інструменти сухим жаром не стерилізуються.

Стерилізація в автоклаві (скляний посуд, металічні інстру менти та ін.) проводиться за 1,5 атм. протягом 30 хв. Скляні та металеві інструменти закривають пергаментним папером.

Халати, рушники, фартухи також стерилізують в автоклаві або прасують перед використанням.

Стерилізація хімічними речовинами (вироби з пластмаси, гуми) проводиться з використанням 70° спирту, 5 % го розчину хлораміну протягом 24 годин. Перед застосуванням інструменти обполіскують дистильованою водою і ФБС 2−3 рази.

145

Поверхню виробів із пластмаси і гуми можна також стерилізувати опроміненням лампи БУВ 30 протягом 20 хвилин, на відстані 30 см від джерела УФП. Треба мати на увазі, що ультрафіолетові промені не забезпечують повної стерилізації внутрішньої поверхні порожнинних предметів.

Ветеринарно санітарні вимоги до середовищ і препара тів. Середовища, гормональні та інші препарати, які застосову ються при вимиванні, оцінці, культивуванні, кріоконсервації, пересадці ембріонів повинні перевірятись на стерильність, нешкідливість і біологічну активність. Нестерильні середовища, а також препарати, в яких закінчився термін використання, бракують.

Контрольні питання

1.Яке значення штучного осіменіння самок сільськогоспо дарських тварин?

2.Як організовується робота племінних центрів, племпід приємств і пунктів (лабораторій) зі штучного осіменіння?

3.Назвіть завдання об’єктів штучного осіменіння.

4.Які Ви знаєте режими статевого використання плід

ників?

5.Методи отримання, оцінка якості, розрідження та зберігання сперми плідників.

6.Яку будову має штучна вагіна для отримання сперми у самців сільськогосподарських тварин?

7.Фізіологія і біохімія сперми самців сільськогосподар ських тварин.

8.Назвіть методи оцінки якості сперми.

9.Методи вибору оптимального часу для введення сперми самкам сільськогосподарських тварин.

10.Підготовка сперми до введення та способи введення сперми самкам.

11.Особливості організації природного осіменіння самок.

146

12.Як відбувається переміщення, депонування і селекція сперміїв у статевих органів самок?

13.Назвіть методи підвищення заплідненості.

14.Які документи обліку і звітності ведуться на пунктах (лабораторіях) штучного осіменіння?

15.Які права і обов’язки техніків штучного осіменіння?

16.Значення трансплантації ембріонів.

17.Назвіть основні етапи трансплантації ембріонів.

18.Вкажіть правила відбору донорів і реципієнтів.

19.Як проводиться синхронізація статевої охоти у донорів

іреципієнтів?

20.Способи провокування суперовуляції у донорів.

21.Як проводять осіменіння донорів?

22.Способи вимивання ембріонів.

23.Методика пошуку ембріонів.

24.Оцінка якості ембріонів.

25.Способи зберігання ембріонів.

26.Розморожування ембріонів і підготовка їх до пересадки або підсадки донору.

27.Як проводиться пересадка або підсадка ембріонів?

28.Як виконується трансплантація ембріонів у великої рогатої худоби?

29.Загальні ветеринарно санітарні правила трансплантації ембріонів.

30.Які основні ветеринарно санітарні правила роботи в лабораторії та боксі, де працюють з ембріонами, а також у приміщеннях для кріоконсервації та зберігання ембріонів.

147

Розділ 3

ЗАПЛІДНЕННЯ, ФІЗІОЛОГІЯ І ДІАГНОСТИКА ВАГІТНОСТІ

3.1. ПОНЯТТЯ ПРО ВАГІТНІСТЬ

Вагітність (graviditas) – стан самки впродовж плодоносіння. Вона триває з моменту запліднення до народження зрілого плода або аборту.

У практиці початком вагітності вважають день останнього осіменіння.

Вагітність може бути одноплідною та багатоплідною за розвитку в матці відповідно одного або кількох плодів; первинною, якщо це відбувається вперше, та повторною, якщо це повторюється.

За перебігом розрізняють вагітність фізіологічну, патоло гічну, додаткову, несправжню та суперфекундацію.

Фізіологічна вагітність характеризується нормальним станом організмів плода ( ів) та матері.

За патологічної вагітності відбуваються порушення фізіологічних процесів у організмі матері чи плода ( ів).

Додаткова вагітність (суперфетація) спостерігається,

коли вагітні самки приходять в охоту і відбувається їх додаткове запліднення. У результаті чого в матці розвиваються плоди

148

різного віку. Як патологія реєструється в кобил, корів, свиней, овець, кролиць. Нормою вважається для норок, соболів, куниць, які незважаючи на запліднення приходять повторно в охоту впродовж статевого сезону кілька разів.

У деяких видів тварин є латентний період вагітності – діапауза. Коли за певних умов, плоди можуть уповільнювати або призупиняти розвиток. Наприклад, діапауза в куниць та соболиць може тривати до 7 місяців.

Несправжня вагітність характеризується змінами характерними для вагітності за відсутності плода в матці. Найчастіше реєструють у самок родини собачих.

“Множинне запліднення” або суперфекундація

(superfecundatio) – запліднення кількох яйцеклітин спермою різних самців впродовж однієї стадії збудження статевого циклу. Часто реєструють у багатоплідних тварин (собаки, свині, кішки).

3.2. СТАДІЇ ЗАПЛІДНЕННЯ ТА ВАГІТНОСТІ

Запліднення або сингамія (від грец. syngamo – поєднані шлюбом) біологічний процес злиття гамет з асиміляцієюдисиміляцією їх ядер та утворенням зиготи, що має подвійну спадковість і здатна розвиватися в новий організм.

Запліднення відбувається в верхній третині яйцепроводу і проходить в чотири стадії. Перша стадія полягає в звільненні прозорої оболонки від клітин вінця, утвореного фолікулярними клітинами. Основну роль в цьому процесі відіграє фермент з акросом сперміїв – гіалуронідаза, який має здатність розщеп лювати гіалуронову кислоту та муцин між фолікулярними клітинами.

Для початку другої стадії запліднення не обов’язкове повне звільнення яйцеклітини від клітин фолікулярного вінця. Достатньо, щоб спермії дійшли до прозорої оболонки і

149

пройшли в навколожовтковий простір. У цей період закін чується дозрівання яйцеклітини (відділення другого направ ляючого тільця).

На третій стадії запліднення один спермій проникає через жовткову оболонку яйцеклітини в її цитоплазму. При цьому, проникає не весь спермій, а лише його головка з шийкою, а оболонка стає непроникною для інших сперміїв зональна реакція. У цитоплазмі яйцеклітини головка спермія швидко збільшується, за рахунок асиміляції речовин цитоплазми, та перетворюється на чоловічий пронуклеус.

На четвертій стадії пронуклеуси зближуються, вступають у тісний контакт, розпочинається процес взаємної асиміляції диссиміляції про нуклеусів у результаті чого утворюється якісно нова клітина (зигота) з диплоїдним набором хромосом, характерним даному виду тварин.

У старіючих яйцеклітинах через порушення зональної реакції в протоплазму проникають два та більше сперміїв. Це явище називається поліспермією.

3.4. РОЗВИТОК ЗИГОТИ, ЕМБРІОНА, ПЛОДА І ПЛОДОВИХ ОБОЛОНОК

Розвиток зиготи починається з ряду мітотичних поділів без зміни загальної величини зародка. Орієнтовно через 24 год після запліднення утворюються два дочірніх бластомери та починається ембріональний період розвитку організму. В цьому періоді розрізняють наступні стадії:

•морула рання (Мо 1) – характеризується чітким контуру ванням бластомерів;

•морула пізня (Мо 2) – контури бластомерів більш згладжені через збільшення їх кількості та зменшення розмірів;

•бластоциста рання (Бл 1) характеризується утворенням бластопорожнини;

150