Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013

немає, то весь приплід вигодовують під матір’ю, підпускаючи поросят до смоктання в дві черги.

З 5 дня життя поросят необхідно підгодовувати свіжим коров’ячим молоком. Починають з 50 мл і поступово збільшу ючи, доводять до 300–400 мл на одну голову на добу до відлучення. При утриманні поросят у приміщенні необхідно профілактувати анемію введенням препаратів заліза.

Породіллям всіх видів тварин потрібно давати в перші 3–5 днів після родів корми, які легко засвоюються, в половинній дозі добового раціону, а потім поступово збільшувати даванку кормів до повної фізіологічної потреби тварин.

Через 3–5 днів після родів тваринам корисно надавати мо ціон у вигляді прогулянок на свіжому повітрі, а в літній період випасати протягом 1–2 годин за сприятливих погодних умов.

Контрольні питання

1.Яка терапія початку родового процесу є основною?

2.Як впливає будова таза на перебіг родового процесу?

3.Які основні клінічні ознаки передвісників родів?

4.Які стадії виділяють під час перебігу родового процесу?

5.Які особливості перебігу родового процесу у корови?

6.Які особливості перебігу родового процесу у кобили?

7.Якіособливостіперебігуродовогопроцесуувівцітакози?

8.Які особливості перебігу родового процесу у свині?

9.Які особливості перебігу родового процесу у кролиці?

10.Яке значення для перебігу родів має розміщення плода?

11.Що є об’єктом родів і які ділянки плода мають самий

більший об’єм?

12.Правила надання допомоги при нормальних родах.

13.Які фактори необхідно враховувати при організації родильних відділень та організації родів?

14.Правила прийому новонароджених.

15.Правила догляду та годівлі породіллі?

231

Розділ 6

ПАТОЛОГІЯ РОДІВ І ДОПОМОГА ЗА ЇХ УСКЛАДНЕННЯ

6.1. ПРИЧИНИ ПАТОЛОГІЧНИХ РОДІВ

Патологічні роди (partus anormalis) або дистоції – це аномалії родової діяльності, які характеризуються порушенням, подовженням або відсутністю однієї з стадій родів.

Факторами, що сприяють виникненню патологічних родів, можуть бути несприятливі впливи навколишнього середовища, неповноцінна годівля, відсутність моціону за прив’язного утримання, що обумовлюють загальну слабкість організму.

Найчастіше патологічні роди виникають за таких причин:

•порушення анатомо топографічних відношень між родовими шляхами і організмом плода;

•невідповідність родових шляхів розмірам плода;

•слабкість родової діяльності;

•наявність механічних перешкод в родовому шляху;

•некваліфіковане втручання у перебіг родового процесу. За Д.Д. Логвиновим розрізняють чотири головні види

патологічних родів.

1. Порушення динаміки родів (розлади функціонального порядку).

232

3Слабкі перейми і потуги.

3Бурхливі перейми і потуги.

3Сухість родових шляхів.

2. Невідповідність об’єму плода до об’єму родових шляхів 3Вузькість вульви і піхви, новоутворення і кісти

передвер’я піхви і піхви.

3Звуження і зарощення шийки матки.

3Спазм шийки матки.

3Новоутворення шийки матки.

3Вузькість таза.

3Крупнопліддя.

3.Порушення взаємовідношень між плодом і родовими шляхами.

3Неправильні положення плода:

• поперечне положення з черевним або із спинним

передлежанням;

• вертикальне положення з черевним або із спинним передлежанням.

3Неправильні позиції плода:

• нижня з головним або тазовим передлежанням, з

правильним або неправильним членорозміщенням;

• бокова з головним або тазовим передлежанням, з правильним або неправильним членорозміщенням;

3Неправильні членорозміщення плода

• при головному передлежанні: заворот голови набік, вниз, вгору; перекручування шиї, згинання кінцівок у зап’яст ному, ліктьовому, плечовому суглобах; потиличне розміщення

кінцівок;

• при тазовому передлежанні: стегнове, п’яткове, сідничне передлежання; неправильне розміщення хвоста.

4.Виродливості, що зумовлюють збільшення об’єму плода

3Поодинокі виродки:

• водянка плода;

• черевна водянка, грудна водянка;

233

•вивертання плода;

•перосома.

3Подвійні виродки:

•симетричні: біцефали, стернопаги, іліопати, ішіопаги;

•асиметричні: безформні виродки, пігопаг паразит. Зустрічаються також поєднання аномалій родової діяль

ності.

Запропоновані інші класифікації патологічних родів (напр.J. Derivaux et F. Ectors, розрізняють патологічні роди материнського і плодового походження, викликані порушенням передлежання і позиції плода).

Поширеність патології другої стадії родів:

•найчастіше (2–7%) бувають у корів;

•у тварин, які народжують вперше;

•у тварин, які народжують самців (крупнопліддя);

•у тварин, які народжують мертві плоди.

6.2.АКУШЕРСЬКЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ПОСТАНОВКА

ДІАГНОЗУ

Акушерське дослідження проводять у період вагітності, родів та в післяродовому періоді. Воно охоплює також новона роджених і діагностику хвороб молочної залози. При цьому використовують такі методи: анамнез, зовнішній огляд, внут рішнє дослідження (вагінальне, ректальне), а за необхідності – і сонографію, лабораторні дослідження секрету, крові тощо.

У ході збору анамнезу під час вагітності з’ясовують інформацію про наступне:

•термін плодоносіння;

•коли виникла патологія;

•характер останніх родів і перебіг післяродового періоду;

•кількість осіменінь і дата останнього;

•від якого плідника використовували сперму для осіменіння;

234

•поширеність цієї патології серед самок у теперішній час

ів минулому;

•коли, ким і за якою схемою проводили лікування.

Під час зовнішнього дослідження проводять огляд вульви, промежини, переддвер’я піхви, крижово сідничних зв’язок. Звертають увагу на цілісність слизових оболонок вульви і переддвер’я та їх колір, наявність набряків і ран; характер виділень із статевих органів та пальпують плід, визначають відповідність розвитку вагітності її термінам.

За внутрішнього дослідження (ректального, вагінального) визначають стан піхви, матки (шийки, тіла, рогів) і плода у разі патології вагітності або стан геніталій після аборту чи родів. Вагінальне дослідження вагітних необхідно проводити з дотриманням правил асептики, з великою обережністю і тільки за достатнього обгрунтування його доцільності.

Під час родів акушерське дослідження проводять тільки за наявності передумов для цього. Передумовами для акушерського дослідження і надання рододопомоги можуть бути: подовження терміну стадії виведення плода понад фізіологічно обумовлений

уцього виду самок (у корови − понад 6 год, у кобили − понад 15 хв, у вівці – понад 25 хв, у свині − понад 6 год на увесь приплід,

усуки і кішки − понад 12 год на увесь приплід, у кролиці − понад 30 хв після появи переймів і потуг); раптове послаблення або припинення переймів та потуг після бурхливих попередніх; відсутність переймів і потуг після відходження навколоплідних вод; прорізування тільки голови плода або голови і однієї кінцівки або тільки однієї кінцівки; роди в самок з викривлен нями таза (вродженими чи набутими) або з розривами шийки матки під час попередніх родів.

Підготовка до дослідження. Перед акушерським досліджен ням необхідно підготувати місце роботи, додаткові матеріали та інструменти, породіллю і, відповідно, підготуватися акушеру, що проводить дослідження.

235

Місце роботи для рододопомоги коровам − родильне відділення. Тепляк − це місце родів у овець. Кобилам родо допомога надається у просторих денниках з великою кількістю підстилки. На великих свинофермах для опоросів будують спеціальні приміщення − свинарники маточники, а на невеликих − переобладнують у свинарнику звичайні станки.

Інструменти і матеріали. Металеві інструменти стерилі зують шляхом кип’ятіння або фламбування. Акушерські тасьми, вірьовки занурюють у гарячі дезрозчини (етакридину лактату 1:1000, перманганату калію 1:1000, 1 % хлораміну та ін.). Для рододопомоги потрібні гаряча вода, мило, рушники, прости радла, повал, підстилка, дезінфекційні засоби, вазелінова або рослинна олія, вазелін, відвар насіння льону, дошка для надання допомоги у разі скручування матки, кухоль Есмарха, тазик.

Підготовка породіллі. Підготовку породіллі розпочинають завчасно: корів переводять у бокси родильного відділення за появи „западання” крижово сідничних зв’язок; свиноматок − за 2–3 дні; вівцематок − за кілька днів (краще за тиждень) і кобил − за 2 тижні до очікуваних родів.

Перед переведенням у родильне приміщення породіллю ретельно чистять, обмивають задню частину тулуба, проводять розчистку і дезінфекцію копит. Підготовку корів здійснюють перед переміщенням їх у передродову секцію (за 14 – 21 день до очікуваних родів).

Підготовка акушера. Акушер повинен мати відповідний одяг: темний халат (у холодну пору року під халат одягається тепла безрукавка), фартух клейончастий (бажано довгий), нарукавники, наплічники, гумові обмежувальні кільця, гумові чоботи. У господарствах, неблагополучних з інфекційних захворювань, акушер повинен працювати в гумових рукавичках.

Руки акушера мають бути вільними від одягу, нігті коротко обстрижені. Якщо на руках є рани або садна, їх необхідно змастити йодом і залити колодієм або клеолом.

Перед проведенням внутрішнього дослідження руку

236

змащують стерильним вазеліновим маслом, вазеліном, відваром насіння льону чи зеленим милом.

Акушерське дослідження проводять з метою поста новки акушерського діагнозу. Воно базується на даних анам незу, зовнішнього огляду і внутрішнього дослідження.

З анамнезу з’ясовують:

•характер і кількість попередніх родів;

•патології попередніх родів;

•початок і характер перебігу теперішніх родів;

•поширеність подібних випадків у теперішній час і в минулому;

•коли, ким і за якою схемою надавалася рододопомога. Під час зовнішнього огляду звертають увагу на стан

тварини, характер переймів і потуг, стан крижово сідничних зв’язок, вульви, промежини, видимих слизових оболонок стате вих губ і переддвер’я піхви, на частини плода, що прорізалися, стан навколоплідних оболонок, виділення з родових шляхів.

Вагінальне дослідження проводять рукою (у крупних) або пальцем (у дрібних тварин). Визначають стан родових шляхів, навколоплідних оболонок, плода (величину, живий чи мертвий), передлежання, положення, позицію і членорозміщення. Ступінь розкриття каналу шийки матки визначають пальпацією стінки родового каналу. У разі повного відкриття шийки, межа між нею і піхвою не пальпується.

Після дослідження родових шляхів визначають:

1. Живий чи мертвий плід. За ознаки живого плода вважають наявність реакції руху під час потягування за передлежачі частини тіла плода або язик; при пальпації ділянок очей – рухи очей та повік; стискання сфінктером ануса введеного пальця; пульсацію пупкових артерій.

Наявність налиплої на руку акушера шерсті плода і неприємний запах рідкого вмісту родових шляхів свідчать про те, що плід мертвий. При двійнях такий діагноз матиме відносну цінність.

237

2.Відповідність розмірів плода і родових шляхів визна чається введенням руки між плодом і родовими шляхами в період між переймами і потугами. Якщо рука акушера входить

уродові шляхи і переміщується навколо плода, це означає, що розміри плода відповідають родовим шляхам, а неможливість введення руки та її переміщення свідчить про великий плід або вузькість родових шляхів (крупнопліддя чи звуження родових шляхів).

3.Передлежання плода − це відношення будь якої частини

тіла плода до входу в таз. Передлежання буває: правильне − переднє (головне) і заднє (тазове); неправильне − спинне, бокове, черевне.

4.Положення плода − це відношення поздовжньої осі тіла плода до поздовжньої осі тіла матері. Їх поздовжні осі повинні

співпадати: бути паралельними або перетинатися під гострим кутом. Таке положення вважають правильним − поздовжнім

(з головним або тазовим передлежанням). Неправильні положення тіла плода – це поперечне і вертикальне, коли поздовжня вісь тіла плода розміщена перпендикулярно до поздовжньої осі тіла матері.

5.Позиція плода − це відношення спини плода до спини або черевних стінок матері. Правильною позицією є верхня,

коли спина плода повернута до хребта матері. Неправильні позиції − це бокова і нижня, коли спина плода повернута до

бокових стінок або до нижньої стінки черева матері.

6.Членорозміщення плода − це відношення рухливих частин плода (голова, кінцівки, хвіст) до його тулуба. Воно буває правильним і неправильним. За переднього передлежання і правильного членорозміщення голова плода знаходиться на

передніх кінцівках, які випростані в усіх суглобах, а при задньому − в родовий канал входять задні кінцівки підошвами

вгору і хвіст розміщений між ними. Всі інші випадки свідчать

238

про неправильне членорозміщення (див. Окремі випадки рододопомоги).

В окремих випадках у великих тварин додатково прово дять ректальне дослідження, наприклад, у разі скручування матки.

На підставі анамнезу і проведених досліджень ставлять акушерський діагноз.

Приклад постановки акушерського діагнозу. Роди в корови почалися в чотири години ранку. Спостерігали бурхливі перейми і потуги, а на сьому годину ранку перейми і потуги припинилися. Внутрішнім дослідженням встановлено непра вильне членорозміщення. За переднього передлежання ліва кінцівка розміщена до входу в родові шляхи плечолопатковим суглобом. Виходячи з цих даних, ставлять діагноз: вторинна слабкість переймів і потуг та плечове передлежання лівої кінцівки.

У післяродовому періоді акушерське дослідження проводять з метою визначення перебігу інволюції статевих органів і діаг ностики хвороб (субінволюція, ендометрит та ін.). Застосовують такі методи діагностики: анамнез, огляд, ректальне і вагінальне дослідження.

З анамнезу з’ясовують:

•дату і перебіг останніх родів;

•перебіг лохіального періоду;

•коли з’явилися перші ознаки захворювання;

•чи проводилося лікування тварини і яким воно було;

•чи проявлялася стадія збудження статевого циклу?

Під час зовнішнього огляду звертають увагу на стан вульви, промежини, крижово сідничних зв’язок, внутрішньої поверхні хвоста, слизової оболонки статевих губ і переддвер’я піхви, а також – на характер виділень із статевих органів.

Ректальним дослідженням визначають стан яєчників, яйцепроводів, рогів, тіла і шийки матки, краніального відділу

239

піхви, маткових артерій, топографію матки, звертаючи увагу на розміри, можливу флуктуацію, болючість під час пальпації, порівнюють зі станом органів за нормальної інволюції.

Вагінальне дослідження проводять рукою або за допо могою піхвового дзеркала. Цим методом визначають стан піхви і шийки матки, звертаючи увагу на колір та цілісність слизових оболонок, наявність і характер виділень.

6.3. ОСНОВНІ ПРАВИЛА ПОДАННЯ РОДОДОПОМОГИ

1.Акушерську допомогу необхідно подавати своєчасно, відразу після проведеного акушерського дослідження та встанов лення діагнозу.

2.Допомога повинна бути спрямована на збереження життя матері і плода.

3.Під час рододопомоги дотримуватися правил асептики

іантисептики.

4.У разі сухості чи набряків родових шляхів у їх порож нину необхідно ввести велику кількість теплих ослизнювальних речовин (вазелінове масло, відвар насіння льону чи вівса, гліцерин тощо).

5.Виправлення неправильних положень (передлежання, положення позиції і членорозташування) можна проводити лише між переймами і потугами, після відштовхування плода у матку, попередньо зафіксувавши правильно розташовані передлежачі частини тіла плода.

6.Вводити у родові шляхи, використовувати і виводити з них акушерські інструменти потрібно лише під контролем руки акушера.

7.Витягувати плід можна лише після встановлення пра вильних положень, позиції та членорозміщення під час перейм і потуг, силою не більше 3–4 осіб.

240