Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013

рефлексотерапії. Для підвищення терапевтичної ефективності разом з розчином новокаїну вводять антибіотики.

Симптоматична терапія передбачає внутрішньовенні вве дення глюкози і кальцію хлориду, гемодезу, плазмозамінників, гама глобуліну і внутрішньом’язові – вітамінних препаратів та застосовується залежно від загального стану тварини, окремих систем організму і молочної залози.

Із засобів фізіотерапії частіше використовують масаж молочної залози, натирання шкіри вим’я камфорним спиртом, розчином іхтіолу, рідше – накладання глини, парафіну і озокериту, ультрафіолетове та лазерне опромінення, електро і ультразвукову терапії.

Ефективність терапії маститу залежить від характеру запального процесу та періоду лактації. Для лікування корів з субклінічним маститом застосовують неспецифічну стимулю ючу та новокаїнотерапію. Лікування лактуючих тварин, хворих на гострий (серозний, катаральний чи гнійно катаральний) мас тит, передбачає використання засобів етіотропної, новокаїно і фізіотерапії. Під час лікування корів з хронічним маститом застосовують неспецифічну стимулюючу, етіоропну і фізіотера пію, а використання новокаїну є малоефективним. Використан ня симптоматичної, етіоропної, патогенетичнї і фізіотерапії більш доцільне за геморагічного, фібринозного і гнійного маститу, але за даних форм запалення протипоказаний масаж вим’я. Для лікування тварин у період запуску і сухостою ефективним є використання етіотропної (внутрішньоцистер нально вводять протимаститні препарати пролонгованої дії – орбенін ЕДС, нафпензал ДС, фурадин, дифумаст, йодосан, мультимаст ДС тощо), загальностимулюючої і новокаїнотерапії, а також антиоксиданти (підшкірне введення 25 мл 0,2 % розчину натрію селеніту або інші препарати селену). Після виявлення абсцесів та флегмон застосовують засоби протисептичної дії та хірургічне втручання.

351

Профілактика маститу забезпечує не тільки високу якість молока, але й здоров’я людей. Вона складається з комплексу господарських, зоотехнічних, ветеринарних і санітарно гігієніч них заходів у різні фізіологічні періоди (запуск, сухостій, підготовка до родів та роди, лактація і годівля новонароджених).

У корів профілактику маститу розпочинають з організації запуску та підготовки нетелей до родів. Для цього корів за 60–45 днів до передбачуваних родів запускають, а нетелей за 3 місяці переводять у відділення для сухостійних тварин.

Для підвищення резистентності організму і активізації регенеративних процесів тканин вим’я сухостійним коровам призначають комплексне введення вітамінів, тканинних препа ратів, імуномодуляторів та антиоксидантів.

Запуск розпочинають за 10–15 днів до початку сухостою. Для прискорення гальмування лактації застосовують препарати камфори. У останній час для високопродуктивних тварин все більше проводять одномоментний запуск. Після останнього доїння для профілактики та лікування маститу рекомендують вводити у цистерну вим’я антибіотики (орбенин ЕДС, нафпензал ДС, фурадін, діфумаст, йодосан) або внутрішньо венно чи внутрішньом’язово – пеніцілін, біцилін і стрептоміцин, а також заклеювання фуропластом соскового каналу.

Тваринам надають щоденний активний моціон. Вилуча ють із раціону молокогінні корми, а включають якісне сіно, трав’яне борошно чи різку, сінаж, мінеральні або білково віта мінні добавки тощо. Нетелей за 45–60 діб до родів привчають до шуму працюючої доїльної апаратури і проводять масаж вим’я.

За 7–10 діб до родів тварин ретельно чистять і розчищають копитця, а потім переводять до передродової секції родильного відділення. Після родів стан молочної залози контролюють за рівнем лактації, показниками набряку чи клінічної стадії маститу. Для адаптації мікрофлори рубця і зменшення дії кормового стресу після родів, за 21–15 діб до очікуваного отелу починають згодовувати 1/3 раціону новотільних корів. У перші

352

3–5 діб після родів годівля не відрізняється від попередньої, а потім до раціону вводять соковиті та концентровані корми.

Тварин забезпечують активним моціоном і підстилкою в стійлах та на вигульних майданчиках, підтримують нормальні параметри мікроклімату приміщень, своєчасно проводять ремонт та дезінфекцію. Один раз на місяць діагностують субклінічний мастит, а клінічний – щоденно та один раз на місяць одночасно з визначенням субклінічної стадії.

Для профілактики маститу необхідно перед кожним доїнням перевіряти основні вузли доїльної системи: визначати силу і стабільність вакууму, частоту пульсацій доїльного апарату, жорсткість і ступінь зносу соскової гуми; підігрівати доїльні стакани до температури 37–38ºС, не допускати під смоктування повітря у колекторі тощо. Звертають увагу на дотримання правил підготовки вим’я до доїння і приділяють увагу своєчасному підключенню і зняттю з сосків доїльних апаратів. Важливим профілактичним засобом маститу є дезінфекція стаканів доїльних апаратів розчинами хлору або дезмолу. Після доїння соски вим’я дезінфікують бактерицид ними розчинами (синтайод, 2% розчин гіпохлориту кальцію, 1 % розчин хлораміну, дезмол, діпал) за допомогою спеціальних приладів.

До профілактичних заходів, що знижують перехресне інфікування корів, відносять: першочергове доїння здорових корів, ізоляцію тварин з ознаками клінічного маститу, дезінфекцію рук операторів машинного доїння розчином хлораміну перед і після доїння кожної хворої корови. Здоювання вмісту уражених маститом долей проводять у спеціальний посуд з дезрозчином з наступною утилізацією. Не допускають здоювання на підлогу.

Запропоновано для профілактики маститу проводити введення стафілококових анатоксинів, препарату нативних імуноглобулінів крові, імунної сироватки та використання електромагнітних хвиль надвисокої частоти. Важливе значення

353

має також селекція щодо виведення тварин з генетично закріп леною стійкістю до маститів і придатністю до машинного доїння.

У кобил мастит зустрічається рідко. Найчастіше реєстру ють катаральне чи гнійно катаральне запалення половини, рід ше всього вим’я або ж частини, пов’язаної з однією цистерною.

Під час лікування хворих тварин проводять часті здоювання (3–4 рази на добу), для чого можна застосовувати окситоцин (20–40 ОД) або пітуїтрин (13–25 ОД). Обмежують водопій і переводять кобилу на сухий корм, призначають послаблюючі, внутрішньовим’яні та внутрішньом’язові введення антибіотиків, коротку новокаїнову блокаду нервів за Д.Д. Логви новим (вводять 100 мл 0,5 % розчину новокаїну з пеніциліном чи стрептоміцином), поряд з цим доцільно застосовувати симптоматичну терапію – кальцію глюконат, кальцію хлорид, норсульфазол чи етазол, тривіт або тетравіт. Для кращого видалення ексудату протягом 10–15 хв масажують вим’я від основи донизу, а через канал соска за допомогою тонкого молочного катетера у цистерну вводять 20–30 мл 1–2 % теплого розчину двовуглекислої соди і ретельно здоюють вміст обох половин молочної залози. Застосовують надплевральну новокаїнову блокаду за В.В. Мосіним (одноразово з розрахунку 0,5 мл на 1 кг маси тварини). Високий терапевтичний ефект має внутрішньоаортальна ін’єкція 0,5% розчину новокаїну за І.І. Магда та І.І. Вороніним у дозі 100–150 мл.

Для проведення короткої новокаїнової блокади нервів молочної залози у кобил голку вводять спереду вим’я, відсту пивши на 1–2 см від білої лінії в бік ураженої половини на глибину 5–8 см.

Лікувальний ефект має внутрішньовенне введення (по 250– 300 мл 1–2 рази на день) суміші лікарських речовин (камфора – 4 г, глюкоза – 60 г, етиловий спирт – 300 мл, уротропін – 10 г, аскорбінова кислота – 1,5 г, кальцію хлорид – 10 г, 0,9 % розчин хлориду натрію – 700 мл).

354

Залежно від характеру запального процесу застосовують холод, припарки, сухе тепло. У шкіру вим’я втирають камфорне масло, камфорний спирт, іхтіолову, цинкову чи інші мазі.

Лікування абсцесів, що дозріли, полягає в хірургічному втручанні. За хронічного перебігу, численних абсцесів чи ботріомікозу лікування стає малоефективним.

Для профілактики хвороб молочної залози кобил запус кають через 6–8 місяців лактації. Сухостійний період триває 3–4 місяці. Запуск відбувається без застосування особливої технології. Кобил звільняють від роботи за 15 днів до родів, і переводять у денники з безприв’язним утриманням. Після народження лоша залишають з кобилою, а через 20–25 діб її доять 1–2 рази на добу. З 35–40 доби лактації кобил доять 5–6 разів. Вночі лошат утримують з кобилами, а вдень – нарізно. Для стимуляції молоковіддачі кобил доять у присутності лошат. У першій половині лактації кобил доять 7–9 разів з інтервалом у 2–2,5 години. На час підсосу звертають увагу на стан лошат і поведінку кобил, планову діагностику маститу не проводять.

Мастит у свиней виникає після інфікування залози, найчастіше лімфогенно – через пошкодження шкіри зубами поросят, рідше – галактогенно і гематогенно (за ураження статевих органів виникає метрит мастит агалактія), найчастіше у свиноматок виявляють серозне (молочна гарячка свиней), катаральне чи гнійно катаральне запалення окремих пакетів. Нерідко причиною абсцесів є актиномікоз.

Як правило, хвороба обмежується однією залозистою долею, рідше половиною вим’я чи ще рідше уражає обидві половини і перебігає у гнійно катаральній формі. За гнійного запалення в ураженій ділянці виявляють дрібні гнійники або 1 – 2 великих абсцеси.

За гангрени залозистого пакету процес швидко охоплює всю половину вим’я. Після тривалого перебігу будь якої форми маститу наступає індурація ураженого пакета. Прихований мастит характеризується гіпо та агалактією.

355

Під час лікування тварину ізолюють, надають їй спокій, обмежують водопій, проводять масаж залози з камфорними препаратами, іхтіоловою та іншими мазями (за гнійного маститу мазь наносять без втирання). Не допускають поросят до ссання уражених сосків. Внутрішньо задають монохлорид ртуті (каломель), гексаметилентетрамін, фенілсаліцилат (салол). Двічі тричі на добу вводять внутрішньом’язово по 400–800 тис. од. антибіотиків широкого спектру дії. Застосовують коротку новокаїнову блокаду уражених часток, вводячи над основою кожного пакету по 30–50 мл 0,25–0,5% розчину новокаїну з 100 000 од. поліміксину та еритроміцину. Ін’єкції повторюють через 24 години. Втирають у тканини уражених пакетів камфорне масло, іхтіолову та інші зігріваючі мазі.

Абсцеси розтинають і на рану накладають колодійну пов’язку. У випадку гангренозного маститу вдаються до ампутації ураженої частки, щоб не допустити розвитку септикопіємії.

Особливістю профілактики маститу свиноматок є запобі гання виникнення хвороб шлунково кишкового тракту і статевих органів та неповного відсмоктування молока.

Поросних свиноматок за 4–5 діб до родів переводять в індивідуальні станки площею 5–7,5 м2. За 15–20 діб до опоросу скорочують кількість об’ємних кормів, до раціону вводять корми з високим вмістом клітковини. За тиждень до опоросу добовий раціон скорочують на 20–30 %, а за 2–3 доби – на 50 %. У день родів свиноматкам дають лише воду, а через 8–10 год – невелику кількість бовтанки з пшеничних висівок, вівсяної дерті або комбікорму. На другий день кількість комбікорму поступово доводять до 1,2–1,5 кг. У наступні дні раціон поступово збільшують і доводять до норми на 7–9 добу. За високої молочності та незначної кількості новонароджених, які секрет повністю не відсмоктують, зменшують раціон.

Після патологічних родів і запалення статевих органів тварин своєчасно лікують. Для профілактики травм сосків

356

поросятам у перші дні життя зрізують кінчики ікол. Під час відлучення поросят від добре лактуючих свиноматок за 4–5 діб раціон зменшують на 40–50 %. Виключають соковиті, зменшують норму концентрованих кормів і обмежують випоювання води. Від молочних свиноматок поросят відлучають протягом 5–6 діб: у 1 шу добу поросят підпускають до свиноматки 4 рази; 2 гу – 3; 3 тю – 2; 4 ту − 1 раз.

За значної поширеності маститу свиней в умовах великих комплексів особливу увагу звертають на умови годівлі, утримання, параметри мікроклімату, проводять дезінфекцію, дезінсекцію і дератизацію. Окрім того, можна застосовувати медикаментозні методи профілактики маститу (за 3–5 діб до опоросу свиноматкам один раз на добу дають з кормом суміш біоміцину (1 г) і фуразолідону (0,5 г) або за 1 – 2 доби до опоросу і у першу добу після нього тваринам вводять антибіотики). У господарствах, де реєструється мастит диплококової етіології, за 2 місяці до опоросу свиноматок вакцинують диплококовою вакциною.

Свинок з кратероподібними сосками для відтворення стада не відбирають. Не рекомендується залишати для відтво рення стада свинок від хворих маток, а також тих, які перехворіли на хронічний субклінічний мастит та з індурацією пакетів.

Поросним свиноматкам рекомендується надавати щоден ний активний моціон з випасом та інсоляцією.

У овець і кіз зустрічаються такі ж форми маститів, як і у корів. Найчастіше мастит зустрічається в перші дні після окоту, особливо в літню спеку, коли вигорає травостій, раціон стає бідним. У овець виникає агалактія, а голодні ягнята за інтен сивного ссання травмують вим’я. У всіх випадках захворювань у секреті залози виявляється патогенна мікрофлора – найчастіше це стафілококи та стрептококи, рідше кишкова паличка чи змішана мікрофлора, що накладає свій відбиток на перебіг захворювання.

357

Чітко діагностувати якусь форму маститу важко, тому що вони перебігають гостро і одна форма переходить в іншу.

Під час лікування хворих на мастит вівцематок виділяють разом з ягнятами з отари в ізолятор. Для звільнення від патоло гічного секрету і зменшення напруженості молочну залозу обережно здоюють 3–4 рази на добу в окрему посудину з 3–5% розчином карболової кислоти, хлораміну, креоліну та ін.

Для подавлення розвитку патогенної мікрофлори у молочній залозі застосовують антибіотики і сульфаніламідні препарати. Хворій вівці внутрішньом’язово вводять розчини пеніциліну, стрептоміцину, еритроміцину, окситетрацикліну та інші антибіотики з розрахунку 5000–10000 од. на 1 кг маси тварини на добу протягом 3–5 днів. Біцилін 3 вводять у дозі 750 тис. од. на тварину 1 раз на 3–4 дні. Всередину дають норсульфазол або стрептоцид 2–3 рази на добу по 2–3 г.

В уражену половину вим’я через сосковий канал за допо могою стерильного тонкого молочного катетера і 20 грамового шприца вводять антимікробні препарати.

Застосовують коротку новокаїнову блокаду нервів вим’я за Д.Д.Логвиновим, провідникову анестезію за Б.А.Башкіровим, надплевральну новокаїнову блокаду за В.В.Мосіним або внутрішньоаортально вводять 1% ий розчин новокаїну.

За важкого стану тваринам внутрішньовенно вводять 40 мл 40% го розчину глюкози, 10 мл 10% го розчину кальцію хлориду або глюконату. Для прискорення розсмоктування інфільтратів на вим’я накладають аплікації нагрітого парафіну, озокериту. Дозрілі абсцеси розтинають вертикальним розрізом, порожнину абсцесу промивають 3% ним розчином хлораміну або іншим дезінфікуючим розчином, а рану присипають порошком стрептоциду. При гангрені некротизовані тканини видаляють хірургічним шляхом або ампутують уражену половину вим’я.

Із специфічних маститів у овець зустрічаються стафілоко ковий, пастерельозний та інші.

358

Профілактика маститу у овець і кіз має особливості за підсосу та доїння.

За підсосу звертають увагу чи все молоко виссане. Після захворювання новонароджених і молодняку маток видоюють.

З метою профілактики набряків молочної залози за декілька днів перед родами та після них з раціону видаляють молокогінні корми. Хворих тварин з приплодом ізолюють, а місце їх постійного утримання дезінфікують. За запальних процесів статевих органів овець і кіз лікують. Після відлучення приплоду з раціону маток вилучають молокогінні корми та випасають на бідних рослинністю пасовищах.

Після значного поширення маститу проводять диспансе ризацію, виявляють ймовірні причини його виникнення, а хворих тварин ізолюють і лікують. Визначають чутливість мікрофлори до антибіотиків і проводять курс етіотропної терапії. З профілактичною метою всім маткам господарств, неблагополучних щодо маститу, внутрішньом’язово вводять біцилін 5 у дозі 15000–20000 од. на 1 кг маси. Перший раз антибіотик вводять у день родів, а потім через кожні 30 діб до відлучення приплоду.

Мастит у собак, кішок і кролиць. Хвороба буває наслідком травми сосків з їх інфікуванням. Сприяють виникненню хвороби затримання молозива після народження мертвого приплоду, затримання посліду, післяродові септичні процеси, інтоксикації. Рідше інфекція заноситься в молочну залозу гематогенно і перебігає у формі гнійного маститу.

У хворих тварин відмічають загальне пригнічення, підви щення температури тіла, зниження апетиту, уражені молочні пакети бувають набряклі, болючі, з них вдається видавити невеличку кількість секрету від слизуватого до слизово гнійного з домішками крові. У товщі залози можуть виникати абсцеси, що проривають назовні. Якщо запалення набуває гангренозного характеру, то молочна залоза стає холодною і фіолетовою або чорною. Важкі випадки хвороби закінчуються летально.

359

Лікування проводять за загальними принципами. Від хворої тварини відлучають на період лікування малят. Під час ураження лише одного пакета Д.С. Гришко (1999 р.) рекомендує наклеювати пластир на сосок і допускати цуценят та котенят лише після одужання. В тих випадках, коли процес охопив багато пакетів, доцільно призупинити лактацію шляхом переведення тварини на 24 годинну голодну і безводну дієту з подальшим поетапним відновленням раціону на 1/4, наступної доби – на 1/2, ще наступного – на 3/4 і нарешті на повний раціон.

Медикаментозне лікування передбачає використання етіо тропної, патогенетичної і симптоматичної терапії. Застосовують загальну антибіотикотерапію (пеніцилін, стрептоміцин і ін.) по 60–200 тис. од. 4 рази на добу; проводять коротку новокаїнову блокаду (5–10 мл 0,25–0,5 % розчину новокаїну над основою пакету з повторенням через 2–3 доби; в тканини молочної залози легко втирають пеніцилінову, синтоміцинову та інші мазі, за негнійного процесу зігріваючі мазі (іхтіолова, камфорна, проти маститна) чи пов’язки; за наявності абсцесів їх розтинають, присипають порожнину сульфаніламідними препаратами і лікують у подальшому з використанням антимікробних емульсій та мазей. За глибокого ураження залози, розвитку гангрени залозу ампутують.

9.8. ДЕРМАТИТ ВИМ’Я

До дерматиту (запалення глибоких шарів шкіри) молочної залози схильні всі види тварин. Причиною запальних процесів шкіри можуть бути переохолодження, обвітрювання, втирання гострих мазей, антисанітарні умови утримання, кормові інтоксикації та деякі інфекційні хвороби (ящур, віспа, ринотрахеїт, злоякісна катаральна гарячка та ін.). Найчастіше шкіра молочної залози уражається опіками, обморожуваннями, екземою (запалення поверхневих шарів шкіри), кропивницею (алергічне захворювання шкіри внаслідок контакту з кропивою,

360