Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013

металів, нітритів й нітратів та інших сполук спричинять тяжку інтоксикацію та порушення репродуктивної функції.

За неповноцінної годівлі у самок виникають анафродизія, низька заплідненість, висока ембріональна смертність, аборт, патології родів, метрит, гіпотрофія та гіпофункція яєчників, лютеїнові кісти, персистенція жовтого тіла, атонія матки, метрорагії. Тому годівля тварин за збалансованими і повноцінними раціонами є необхідною та ефективною складовою у системі профілактики неплідності.

Симптоматична неплідність є найбільш поширеною формою і виникає внаслідок патологій статевих органів, а також незаразних хвороб (серця, дихальної системи, печінки, нирок, шлунково кишкового тракту, імунної системи, ендокринних органів, обміну речовин, кінцівок); інфекційних (бруцельоз, кампілобактеріоз, лептоспіроз, інфекційний ринотрахеїт, сальмонельоз та ін.); інвазійних (трихомоноз, злучна хвороба та ін.) хвороб. Профілактика симптоматичної неплідності потребує регулярного проведення диспансеризації поголів’я, зокрема акушерської та гінекологічної, системного моніторингу здоров’я самок, аналізу причин неплідності і запровадження ефективних методів запобігання виникненню заразних і незаразних хвороб.

Експлуатаційна неплідність виникає за таких порушень умов експлуатації, які призводять до виснаження організму самки. Наприклад, осіменіння та запліднення фізіологічно незрілих самок, висока молочна продуктивність, подовження лактаційного періоду, штучне скорочення сервіс періоду, інтен сивний роздій після родів, штучна провокація багатоплідності, подовжений підсос, інтенсивний тренінг або важке фізичне навантаження кобил, сук мисливських та службових порід.

Розвиток кліматичної неплідності виникає за несприят ливих умов макро і мікроклімату, а також технологічних порушень утримання тварин. При цьому самки зазнають дії різноманітних стрес факторів: температурних (висока або низька температура повітря), атмосферних (вологість, атмосфер

381

ний тиск, тривалість фотоперіоду, загазованість повітря, пора року, шумове подразнення, наявність протягів, освітлення тощо); емоційних (перегруповування тварин, введення нових самок у стадо, зміна приміщень, грубість та некоректна поведінка обслуговуючого персоналу тощо); транспортних. Причиною виникнення гінекологічних хвороб часто стає відсутність або недостатність моціону (корови, вівці), обмеженість рухливої активності (суки, свині), переміщення тварин з різних кліматич них зон.

Штучна неплідність виникає у здорових самок внаслідок порушення технології осіменіння (штучно набута неплідність) або зумисного припинення відтворення тварин (штучно спрямо вана неплідність). У першому випадку причинами є осіменіння неякісною спермою, неправильний вибір часу та спосіб введення сперми тощо. Для виникнення штучно спрямованої неплідності застосовують роздільне утримання самців і самок, пропуск осіменіння, кастрацію тварин.

Для профілактики штучно набутої неплідності самок виявляють та усувають технологічні фактори, що призводять до зниження якості сперми, андрологічну диспансеризацію плідни ків, забезпечують повноцінну роботу пункта штучного осіме ніння та аналізують роботу і професійний рівень техніка штучного осіменіння.

10.3.МЕТОДИ ГІНЕКОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ САМОК

Гінекологічне дослідження неплідної самки включає в себе збір анамнестичних даних про відтворну функцію, хвороби, які вона мала, умови утримання, годівлю, експлуатацію, продуктивність; проведення загального клінічного обстеження; вагінального й трансректального дослідження; додаткових (за необхідності) лабораторних та інструментальних досліджень.

382

Під час збору анамнезу встановлюють кількість та перебіг родів, їх ускладнення, стан приплоду, методи лікування, прояв і характер статевої циклічності, дату останнього осіменіння, якою спермою і яким способом її вводили, прояв клінічних ознак (виділення із статевої щілини, їх характер, зміни загального стану, молочної продуктивності тощо). У більшості випадків ці дані обмежуються повідомленнями про відсутність статевої циклічності, багаторазові безрезультатні осіменіння, виділення ексудату з статевої щілини. Також необхідно з’ясувати, якими іншими хворобами перехворіла тварина, які засоби використо вувалися для її лікування. Особливу увагу слід звернути на умови, в яких утримують самку, чи надають їй регулярний моціон, режим доїння, рівень молочної продуктивності. Необхідно визначити повноцінність годівлі та якість кормів. Уточнення окремих анамнестичних даних можна проводити відповідно до отриманих результатів клінічного та гінекологіч ного обстеження.

Клінічний стан визначають за результатами загального обстеження та дослідження окремих функціональних систем (серцево судинної, дихальної, травної та ін.). Особливу увагу звертають на прояв ознак порушення обміну речовин, інтокси кації, мінеральної недостатності, остеомаляції, остеопорозу, набряки, деформації тазових кісток, стан сіднично крижових зв’язок, гнійно некротичні ураження кінцівок.

Обов’язково виконують дослідження молочної залози. За необхідності проводять лабораторні дослідження крові, сечі, калу, за якими встановлюють морфологічні, біохімічні, гемато логічні, імунні, гормональні показники.

Для дослідження зовнішніх і внутрішніх статевих органів використовують клінічні методи: огляд і пальпацію; інструмен тальні: вагіно , гістероскопію, рентгенографію, ультразвукове сканування, гістологічне дослідження біоптатів, бактеріологічне та біохімічне дослідження ексудату, вагінальних зіскобів, змивів

383

та відбитків. Основними є вагінальне і трансректальне дослід ження.

За проведення вагінального дослідження у корів оглядом визначають стан шкіри вульви: колір, складчастість (ознаки набряку), наявність травм, рубців, виразок, виділень з статевої щілини; пальпацією – консистенцію тканин. Нормою є блідо рожевий з пігментацією колір та виражена складчастість шкіри, рідкий волосяний покрив, пружно еластична консистенція тканин статевих губ.

Для огляду переддвер’я піхви і клітора гінеколог великим і вказівним пальцями обох рук розвертає статеві губи у відповідні сторони та оцінює стан слизової за кольором, зволоженістю, цілісністю. Уважно обстежує ділянку біля клітора, де містяться малі вестибулярні залози.

Дослідження піхви проводять за допомогою вагінального дзеркала, яке повинно бути стерильним, підігрітим до темпе ратури тіла та зволоженим. У здорової корови слизова піхви блідо рожевого кольору, блискуча та покрита прозорим слизом. Шийка матки закрита, в складках знаходиться невелика кількість слизу. За необхідності виконують пальпаторне дослідження стінок піхви для виявлення новоутворень, абсцесів, кіст, гартнериту та дослідження цервікального каналу (ступінь розкриття шийки матки).

За допомогою трансректального дослідження пальпатор но визначають морфофункціональний стан внутрішніх статевих органів. Оцінка шийки матки проводиться за величиною, консистенцією тканин, болючістю; рогів матки – за топогра фічним розміщенням (розміри), ригідністю, консистенцією, болючістю; яєчників – за формою, розмірами, консистенцією, наявністю функціонуючих утворень (фолікули, жовті тіла), болючістю.

У здорових невагітних корів і телиць матка та яєчники знаходяться в тазовій порожнині. Матка має симетричні роги, пружно еластичну консистенцію, скорочується під час

384

дослідження. Яєчники округлої або овальної форми, 2–4 см завдовжки, пружно еластичної консистенції та містять везикулярні фолікули або жовте тіло (залежно від періоду статевого циклу). Яйцепроводи не пальпуються. В сучасній ветеринарній гінекології широко використовують ультразвукове сканування матки та яєчників у корів, яке проводять також трансректальним методом. Стан статевих органів визначають за ехогенністю тканин, функціональних та патологічних утворень.

Укобил гінекологічне дослідження проводять за подібною методикою. Щодо самок інших видів – можливість проведення трансректальної пальпації істотно обмежена.

В овець і кіз вагінальне дослідження проводять за допомогою дзеркала. Звертають увагу на стан слизової оболонки піхви та вагінальної частини шийки матки. Враховують її колір, зволоженість, наявність ран, висипу, ерозій, ексудату, рубців та визначають закритий чи привідкритий канал шийки матки. В окремих випадках, якщо можна пропальпувати через черевну стінку, пальпують бімануально. Найбільш у цих випадках ефек тивне дослідження яєчників і матки – ультразвукове сканування.

Вагінальне дослідження свиней проводиться за допомогою спеціального приладу – вагіноскопу. Трансректальна пальпація проводиться лише у крупних свиноматок. У здорових самок вдається прощупувати лише шийку матки у вигляді ущільненого тяжа між прямою кишкою і тазовим з’єднанням та яєчники. Останні знаходяться на відстані 10–15 см нижче маклока, мають величину з грецький горіх, неправильну бугристу форму і пружно еластичну консистенцію. Так як вони знаходяться в бурсі, то відрізнити фолікули від жовтих тіл неможливо. Трансабдомінальне ультразвукове дослідження результативне лише за окремої гінекологічної патології (метрит, новоутворення значних розмірів, кістоз).

Усук, через вузкість піхви, вагінальне дослідження проводять лише у крупних самок за допомогою дзеркала або вагіноскопа. Таким чином встановлюють вагініт, травми та інші

385

ураження слизової оболонки. В окремих випадках пальцем можна дослідити вагінальну частину шийки матки. Основним методом діагностики гінекологічних хвороб є сонографія. Останнім часом для обстеження матки почали використовувати гістероскопію та лапароскопію.

Для гінекологічного дослідження кішок і кролиць можна використовувати лише трансабдомінальну пальпацію, ультра звукове сканування та діагностичну лапаротомію. Результатом гінекологічного дослідження повинен бути висновок щодо причин порушення репродуктивної функції.

До гінекологічних хвороб відносять патології статевих органів, що зумовлюють неплідність самок.

10.4. ХВОРОБИ ВУЛЬВИ І ПІХВИ

Вульвіт – запалення статевих губ. Як гострий процес, виникає внаслідок травм (переважно під час коїтуса або штучного осіменіння), укусів комах, алергічної сенсибілізації організму, як хронічний – після родових травм, довготривалого подразнення фекаліями, сечею, брудною підстилкою, непра вильно підігнаною збруєю тощо.

Перебігає в серозній, катаральній та гнійній формах. Загальний стан тварини задовільний. Статеві губи набряклі, місцева температура підвищена, проявляється больова реакція. В окремих випадках вульвіт може ускладнюватися флегмоною, абсцесом, виразковим дерматитом.

Для лікування застосовують промивання ран антимікроб ними розчинами, мазі або емульсії з бактерицидними, протизапальними, заживляючими компонентами.

Вестибуліт, вагініт. Запалення слизової переддвер’я та піхви, як правило, виникають одночасно – вестибуловагініт. Причинами можуть бути травмування (грубе маніпулювання піхвовим дзеркалом, інструментами для осіменіння), хімічний опік за внутрішньовагінального введення лікарських препаратів

386

(антимікробних розчинів з високою концентрацією, препаратів йоду), інфікування піхви, переважно стрептококами, стафіло коками, патогенними грибами (за вагінального дослідження, введення нестерильних інструментів, брудної підстилки тощо). За перебігом розрізняють гострий вестибуловагініт та хроніч ний, а за характером запалення – серозний, катаральний, гнійний, флегмонозний, фібринозний, некротичний.

За гострого вестибуловагініту спостерігається занепо коєння тварини, вигнута спина, часті сечовиділення та дефе кація. В окремих випадках може підвищуватися температура тіла, втрачатися апетит та знижуватися молочна продуктивність. Слизова оболонка переддвер’я та піхви почервоніла, набрякла, з ділянками крововиливів, ерозій, виразок, висипу, покрита ексудатом.

За хронічного перебігу слизова оболонка стає потовще ною, з вираженими складками та синюшним відтінком. Спостерігаються ділянки некрозу та утворення у вигляді щільних вузлів, рубців.

Для лікування застосовують внутрішньовагінальне введен ня антимікробних розчинів, емульсій та мазей з антибактері альною, протигрибковою, протизапальною, заживляючою дією. За тяжкого розвитку захворювання доцільно виконувати системну антибіотикотерапію.

Кісти піхви. Утворюються в бартолінієвих залозах та гартнерових каналах внаслідок запалення та накопичення ексудату. За цієї патології на бокових стінках переддвер’я або по ходу гартнерових каналів виявляються утворення розмірами з перепелине яйце або шнуроподібне потовщення. Часто за інфікування кісти утворюються абсцеси.

Для лікування застосовують пункцію кісти з наступною аспірацією рідини та введенням у порожнину йодовмісних препаратів або розчинів антибіотиків. Якщо кіста має великі розміри, то удаються до її екстирпації.

387

Новоутворення в тканинах статевих губ, переддвер’я й піхви частіше виникають у сук, ніж у самок інших видів. Зустрічаються доброякісні пухлини – папілома, ліпома, фіброма, лейоміома та злоякісні – саркома, карцинома, ліпосаркома. Причини їх розвитку різні. Диференціальну діагностику проводять за візу альною й ультразвуковою характеристикою пухлин, але висно вок роблять за результатами гістологічного або цитологічного аналізу.

10.5. УРАЖЕННЯ МАТКИ

Ураження матки є найбільш поширеною гінекологічною патологією у самок, що призводить до тривалої неплідності, низької заплідненості, а в наступному репродуктивному циклі – аборту, фетоплацентарної недостатності, патологій родів і післяродового періоду, народження мертвого або неповноцін ного приплоду. Найчастіше ураження матки є ускладненнями патологічних родів або хронічним перебігом післяродового запалення. Рідше виникають через хвороби яєчників, хронічну інтоксикацію та інші причини. Слід зауважити, що в багатьох випадках, статева циклічність у самок збережена, а єдиною клінічною ознакою є багаторазові безрезультатні осіменіння.

Цервіцит – запалення шийки матки. Процес може локалізуватися в слизовій або поширюватися в більш глибокі шари тканин – м’язову та серозну оболонки. Найчастіше є хронічним продовженням запалення, що виникало через родові травми, або вторинним вогнищем запалення матки чи піхви. Гострий цервіцит виникає через травмування або інфікування під час вагінального дослідження, природного або штучного осіменіння. Характеризується привідкриттям каналу, в якому знаходиться ексудат, почервонінням та припухлістю тканин шийки. Самка проявляє занепокоєння, часто тужиться. Пальпація шийки викликає виражену больову реакцію.

388

За хронічного перебігу спостерігається гіпертрофія складок слизової. Канал привідкритий та містить незначну кількість ексудату. Через пряму кишку відчувається потовщена шийка, її тканини неоднорідної консистенції з ділянками ущільнення. Іноді пальпуються спайки з оточуючими ткани нами, а сама шийка має викривлення або новоутворення. З лікувальною метою цервікально вводять емульсії, мазі, болюси з антимікробною, протизапальною дією. Зрошують шийку матки теплими розчинами з протизапальними антисептичними та в’яжучими речовинами. Можна використовувати також відвари лікарських рослин (ромашки, нагідок, звіробою та ін.), ефірні масла. Ефективним є застосування патогенетичної та рефлексо терапії. У випадку, якщо шийка матки має зарощений канал, численні спайки, деформацію самку доцільно вибраковувати через її низьку запліднюваність у подальшому та неспромож ність нормально народжувати.

Індурація шийки матки виникає як ускладнення цервіциту і характеризується розростанням сполучної тканини, внаслідок чого орган втрачає скорочувальну функцію. Як правило, такі самки (найчастіше корови, свині) втрачають можливість народжувати і вибраковуються.

Хронічний ендометрит – запалення слизової матки. Перебігає у катаральній, гнійно катаральний та гнійній формах. У більшості випадків має початок як гострий післяродовий метрит. Іноді виникає внаслідок поширення запального процесу з піхви, шийки матки або яйцепроводів, потрапляння мікрофлори зі спермою або лімфогенним та гематогенним шляхами з інших уражених органів. Зокрема, встановлений асоційований зв’язок між ендометритом з маститом, гнійно некротичними ураженнями в дистальних відділах кінцівок.

Тривалий перебіг хвороби призводить до хронічної інток сикації, виснаження та схуднення самки, порушення функції шлунково кишкового тракту (атонія передшлунків, тимпанія рубця, почергові проноси та запори, метеоризм), значного

389

зниження молочної продуктивності. Статеві цикли нерегулярні, неповноцінні, часто не проявляються. Із статевої щілини виді ляється незначна кількість ексудату, який у вигляді кірочок виси хає в нижньому куті вульви, на корені хвоста, сідничних горбах.

Під час вагінального дослідження виявляють ознаки вестибуловагініту, привідкриту шийку матки з ексудатом всередині. Трансректальною пальпацією встановлюють, що роги матки збільшені та звисають в черевну порожнину. Матка атонічна, її стінки потовщені, мають однорідну консистенцію з ущільненнями, флуктуація умісту, порожнина незначна, іноді – відсутня. Больова реакція, як правило, не проявляється. Після масажу матки із статевої щілини виділяється ексудат. Часто поряд з хронічним ендометритом діагностують й патології яєчників. Так, у хворих корів виявляють гіпофункцію або гіпо трофію яєчників, а у свиней – кісти.

Лікування за хронічного ендометриту обов’язково повинно бути комплексним. Його основою є етіотропна терапія. Антибіо тики вводять або парентерально, або у складі внутрішньо маткових препаратів (за умови достатньо привідкритого церві кального каналу). Також у порожнину матки можна вводити препарати йодовмісні, антисептичні з іхтіолом, прополісом, фуразолідоном, ефірними маслами тощо. Обов’язково призна чають окситоцин, внутрішньом’язово, двічі на добу, естрофан, пітуітрин, синестрол. Ефективною є новокаїнотерапія у вигляді блокад. Також тваринам двічі на добу виконують масаж матки, призначають вітаміни, за можливості – лазеро , УВЧ , рефлексо терапію. Використовують загальностимулюючі та імуностиму люючі препарати.

Прихований (субклінічний) ендометрит вважають різнови дом хронічного ендометриту. Його особливістю є те, що умовно патогенна мікрофлора, яка знаходиться в порожнині матки, не викликає реакції запалення, але через виділення власних продуктів життєдіяльності змінює біохімічні складові нормаль ного середовища матки. Тому спермії, які потрапляють у матку,

390