Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013

пробірки здоюють по 10 мл секрету й одержані проби ставлять у холодильник або інше місце з температурою 4–8ºС (щоб молоко не скисло) на 16−18 год.

На другу добу проби оцінюють, звертаючи увагу на наявність осаду, характер вершків і колір молока. У молоці здорових корів осад не утворюється, а колір його білий, іноді із синюватим відтінком. За субклінічного маститу секрет стає водянистим, утворюються домішки пластівців, а вершки набувають слизоподібної, в’язкої консистенції.

9.3. АГАЛАКТІЯ І ГІПОГАЛАКТІЯ

Агалактія (повне призупинення молокоутворення) та гіпогалактія (зниження рівня молокоутворення) бувають функ ціональними чи патологічними. Функціональні спостерігаються з наближенням сухостійного періоду, родів, відлученням сисунів, з віком, а патологічні виникають в зв’язку з морфоло гічними змінами в молочній залозі або на ґрунті функціональ них розладів молокоутворення та молоковиведення.

Агалактія та гіпогалактія може бути (за А.П. Студєн цовим): вродженою, старечою, кліматичною, експлуатаційною, аліментарною, штучно набутою та симптоматичною.

Вроджені агалактія та гіпогалактія є спадковими і виникають за відсутності планового добору під час вирощування тварин, відсутності селекційної роботи, використання бугаїв погіршувачів та імбридингу і проявляються недостатнім розвит ком молочної залози й відсутністю ознак запалення.

Старечі агалактія та гіпогалактія розвиваються на ґрунті вікових змін у молочній залозі та інших органах і проявляються поступовим зниженням й припиненням молокоутворення у зв’язку з атрофією паренхіми. Зміни у такої тварини характери зуються зменшенням і ущільненням молочної залози, утворен ням в ній флуктуючих чи щільних ділянок, зниженням надою, погіршенням якості молока. Запустівання альвеол, зменшення

331

кількості паренхіми і виникнення гіпогалактії у корів починають відмічати з 7–9 річного віку. Старечу агалактію виявляють у корів віком 15–20, у кобил – 17–27, у овець і кіз – 6–8, у свиней – 6–7, сук і кішок – 8–11 років.

Аліментарні агалактія та гіпогалактія супроводжуються порушенням обміну речовин і виникають на ґрунті неповноцінної, недостатньої та надмірної годівлі, згодовуванні недоброякісних кормів, рослин родини хрестоцвітих й водного голодування вагітних, молодих та лактуючих тварин.

Штучно набуті агалактія та гіпогалактія є наслідком стресу, який виникає після порушення правил машинного доїння, розпорядку дня, недодоюванні, зміні стійла, доярки, грубому поводженні з тваринами тощо.

Штучно спрямовані агалактія та гіпогалактія виникають після відлучення від маток сисунів, запуску дійних корів з метою припинення лактації у намічені строки. Гальмують секрецію молока камфора, парлодел (бромокриптин), естрогени, маткові ріжки та їх препарати, атропін, антибіотики, сечогінні.

Кліматичні агалактія та гіпогалактія виникають після порушення мікроклімату в тваринницьких приміщеннях (підвищена вологість, недостатність вентиляції й освітлення тощо), за випасання в спеку або холодну, дощову погоду та ін.

Експлуатаційні агалактія та гіпогалактія є результатом надмірної експлуатації (подовження лактації й вкорочення сухостійного періоду), осіменіння телиць, що не досягли фізіологічної зрілості, неправильної організації роздою і підготовки нетелів до лактації, порушення правил та технологій доїння.

Симптоматичні агалактія та гіпогалактія виникають внаслідок захворювань молочної залози чи інших органів і характеризуються порушенням функції гіпоталамо гіпофізарної системи.

Гіпогалактію у корів, кобил, кіз, овець визначають на основі даних анамнезу, огляду молочної залози та стану молока

332

(молозива). Молоко видоюють з кожної частки в окремі посудини або спеціальним приладом ДАЧ. За гіпогалактії відмічається зменшення кількості молока з ураженої частки на 10 % і більше порівняно зі здоровою часткою вим’я.

Діагностика гіпогалактії у свиноматок базується на обстеженні молочної залози, стану поросят, визначенні молочності свиноматок пробним доїнням. Молочність визначається шляхом зважування поросят до і після ссання протягом 6 год. Одержаний результат перемножують на 4. У нормі маса гнізда після кожної годівлі збільшується на 40–60 г (за добу 8–10 кг), за гіпогалактії – менше 30 г.

Пробне доїння свиноматок проводять після внутрішньо венного введення 10–12 од. окситоцину. У нормі з кожної функціонуючої дійки одержують по 10–20 мл молока (молозива); за гіпогалактії – 5–8 мл, а за агалактії – декілька крапель секрету.

Лікування усіх видів агалактії та гіпогалактії полягає в усуненні причини, поліпшенні годівлі, утримання, організації моціону корів, застосуванні масажу вим’я перед доїнням. Іноді позитивних результатів досягають після використання молоко гінних засобів: гірких трав (трава і коріння кульбаби, трава буркуну жовтого, меліси, деревію, листя і коріння цикорію, кропу, кропиви дводомної, материнки звичайної, суниці лісової, плодів глоду, кмину, кормових буряків, моркви), пітуїтрину або окситоцину перед доїнням (підшкірно корові 20–30 ., свині 7,5–10 од. на 100 кг маси, вівці і козі 5 од., собаці 20–10 од., кішці і кролиці 1–3 од.), синестролу, випоювання молозива.

Профілактика агалактії та гіпогалактії передбачає комплекс заходів: вибракування маломолочних і старих корів, організація запуску, родів та післяродового періоду, цілеспря моване вирощування ремонтного молодняку, дотримування зоогігієнічних вимог під час утримання, годівлі і доїння тварин, організацію активного моціону, регулярної діагностики субклінічного й клінічного маститу та своєчасного лікування

333

корів з запаленням і набряком молочної залози, тріщинами шкіри дійок.

Молочну залозу кобил або свиней, які у попередню лактацію давали недостатньо молока, за кілька днів до передбачуваних пологів натирають естрогеновою маззю. Гострі зуби поросят треба скушувати щипцями.

Лактогенно діє токоферолу ацетат, введений у період вагітності. Його призначають у період вагітності протягом 30–45 діб і у післяродовому періоді. Стимулюють лактацію ретинол, ціанкобаламін, аскорбінова і нікотинова кислота та деякі седативні і кейроплегіки (резерпін, аміназин та ін.).

9.4. ТУГОДІЙНІСТЬ

Тугодійність (важке видоювання) виникає внаслідок звуження каналу соска. Опосередковано важке видоювання може бути пов’язане з відсутністю дійкового каналу, зменшенням просвіту цистерни та гіпертрофією циркулярної складки, що знаходиться на рівні основи соска.

У нормі діаметр дійкового каналу у корів становить від 2,5 до 4 мм, у тугодійних – не більше 2 мм. Причинами звуження каналу соска у корів є потовщення складок епітеліальної оболонки (гіперкератоз), уроджена чи набута гіпертрофія та переродження м’язів сфінктера. Гіперкератоз виникає після нашарування зроговілих клітин на складки розетки дійкового каналу. Сприяє цьому неправильне і грубе доїння та частий контакт з хімічними речовинами (занурення сосків в йодоформ тощо).

Молоковіддачу утруднюють, а іноді повністю перекри вають дійковий канал папіломи, афти, що знаходяться на верхівці, епітеліальній оболонці каналу або біля його входу зі сторони цистерни, рубцеві розростання, що з’являються після травм та запальних процесів. Причиною тугодійності також бувають надриви слизової оболонки соскового відділу цистерни.

334

Тугодійність може бути обумовлена порушенням форми та локалізації соскового каналу. Довгий, косий, зігнутий чи іншої форми канал не може повністю розширюватися під час доїння, а складки розетки будуть перекривати вхід в канал соска.

Погіршується молоковіддача за зменшеного об’єму соскової цистерни внаслідок вродженого потовщення стінки, нашарування на ній фібрину та розростання фіброзної тканини після хронічних запальних процесів. Часто на стінці соскового відділу цистерни утворюються папіломи або епітеліальні розростання, які іноді повністю перекривають просвіт цистерни.

Опосередкованою причиною тугодійності буває гіпертро фія циркулярної складки. У нормі вона має товщину від 2 до 6 мм і складається із сполучної тканини, м’язових волокон та циркулярної вени, а після запалення розростається і може повністю закривати просвіт між надсосковим і сосковим відділами цистерни.

Тугодійність супроводжується гальмуванням молоковід дачі, неповним виведенням молока, травмуванням епітеліальної оболонки цистерни з подальшим розвитком маститу, гіпо і агалактії.

Під час доїння корів зі звуженим каналом соска виділяється тонка цівка молока, а частка і дійка збільшені за рахунок переповнення секретом. Машинне доїння таких корів практично неможливе, а за ручного – доводиться затрачати багато зусиль та часу. У ділянці сфінктера дійки вдається промацати потовщення чи рубець. Частка вим’я із зарощеним дійковим каналом поступово запустіває і атрофується.

Вроджену відсутність дійкового каналу діагностують у первісток за сильним збільшенням частки молочної залози через накопичення секрету. Верхівка соска на місці каналу не має отвору або, якщо канал закритий шкірою, остання випинається у вигляді горошини.

Під час звуження порожнини соскового відділу цистерни виявляють ущільнення по всій довжині дійки, в неї важко ввести

335

катетер. За місцевого звуження соскового відділу цистерни (найчастіше буває біля основи дійки) виявляють обмежені потовщення у вигляді горошини, лісового горіха тощо, молоко легко видоюється з цистерни, але наповнюється вона дуже повільно. Якщо запальний процес у цистерні виникає в сухостій ний період, то після отелення може виявитися заросла цистерна.

Зарощення циркулярної складки характеризується збіль шенням ураженої частки вим’я, за рахунок накопичення молока та відсутністю секрету у сосковому відділі цистерни. Перегородка, що виникла від зрощення країв складки, легко виявляється катетеризацією.

Під час лікування корів зі звуженим дійковим каналом необхідно розслабити тонус сфінктера дійки чи розтягнути рубець. За незначного звуження каналу після доїння молока проводять легкий масаж і втирання в області верхівки соска йод вазогену. Для розширення каналу в нього вводять на 20– 30 хвилин молочний катетер, поліхлорвінільну трубку або полістиролову канюлю, змащені стерильним вазеліном (з дотриманням правил асептики і антисептики). За необхідності катетеризацію повторюють через 3–5 діб. Використовують також спеціальні розширювачі або палички ламінарії (морські водорості), які попередньо обробляють 96° спиртом (рис. 55).

Рис. 55. Розширювачі соскового каналу

336

Добрі наслідки дає насильне розширення дійкового каналу бужами А.А.Осетрова (рис. 56).

Рис. 56. Бужі А.А. Осетрова

Для цього в сосковий канал на 2–3 хвилини вводять змазані вазеліном, стерильні, металеві, скляні чи пластмасові бужі, починаючи з найменшого. Останній буж залишають у каналі на 20–30 хвилин, після чого його виймають і доять корову. Залишати буж на довше не рекомендується, оскільки це може викликати параліч сфінктера чи некроз слизової оболонки дійки. За потреби бужі можна застосовувати повторно через

4–5 діб.

Якщо звуження соскового каналу викликане рубцевими стягуваннями, то іноді застосовують криваве його розширення. Для цього дійку обмивають і обсушують, в цистерну вводять 10 мл 10 % розчину новокаїну і верхівку дійки фіксують паль цями лівої руки, правою рукою вводять у дійковий канал на 1–1,5 см тупоголовий двосічний ланцет (сосковий ніж), вийма ють його і вводять вдруге під кутом 90° до попереднього розрізу.

Замість ланцета можна застосовувати ковпачкоподібний ніж (катетер Гуга). Для цього висікають тканини каналу катетером так, щоб струмінь молока був у два рази більшим, як з нормальної дійки. За відсутності або зарощуванні каналу соска тригранним ножем, голкою чи троакаром роблять прокол

337

верхівки соска у місці майбутнього каналу. Потім катетером Гуга зрізають нерівні краї стінки.

Рис. 57. Соскові ножі

Після операції у дійку вставляють постійний катетер із поліетиленової трубочки або шовкову турунду, рясно змащені синтоміциновою емульсією або маззю Вишневського з дода ванням цитрату натрію. Їх виймають після повного загоєння

338

каналу. Корову доять через кожних 2–3 години впродовж 3–7 діб, а тоді переходять на звичайний режим доїння. Перед доїнням сосок на 2–3 хвилини поміщають в теплу воду і знімають шкірочку.

Якщо лікування не дало бажаного результату, дану частку запускають.

Для відновлення прохідності соскового відділу цистерни використовують оперативний спосіб, який полягає у видалені сполучнотканинних утворень за допомогою ковпачкоподібного ножа. Перед операцією роблять циркулярну блокаду біля основи соска. Потім вводять у дійковий канал закритий ковпачковий ніж, просувають його вище місця зрощення, розкривають, опускають рухому частину нижче місця зрощення і, дещо стискаючи дійку пальцями, підводять ріжучу його частину до трубки. Повертаючи ніж декілька разів вправо і вліво, вирізають розрослу тканину і відновлюють просвіт дійкового каналу (рис. 58).

Рис. 58. Видалення сполучнотканинних утворень ковпачкоподібним ножем

Після операції протягом 5–6 діб цистерну заповнюють мастисаном А або іншим протимаститним препаратом з

339

додаванням 2–5 % новокаїну. Під час загального звуження цистерни лікування малоефективне, тому краще запустити цю частку вим’я.

Оперативне лікування корів із зарощенням наддійкової цир кулярної складки більш проблематичне. Його можна проводити, використовуючиуніверсальнийубертомМ.Г. Миролюбова.

9.5. ЛАКТОРЕЯ

Лакторея(нетриманнямолока)– мимовільневитікання молоказвим’я.

Виникає внаслідок атрофії, слабкості чи паралічу сфінктера дійки після травм, запалень, рубцевих перероджень чи новоутворень у сосковому каналі. Мимовільне виділення молока (краплями чи цівками) спостерігають незадовго або під час підготовки вим’я до доїння.

Для попередження втрат молока верхівку соска після кожного доїння 10–15 хвилин масажують пучками пальців, заклеюють марлею, змоченою в колодії чи фуропласті, змазують сфінктер дійки 1–2 % йодною маззю або занурюють сосок на одну дві секунди у колодій. Крім того, можна одягати на нижню третину соска гумове кільце, але так, щоб воно попереджало витікання молока і не викликало порушення кровообігу та некрозу.

Для зменшення просвіту соскового каналу прошивають під шкірою дійки навколо нього шовкову лігатуру (шовний матеріал попередньо зволожують 5 % розчином йоду, а у дійковий канал вставляють молочний катетер). За 9–10 діб лігатуру знімають. З цією ж метою застосовують введення у кількох точках навколо соскового каналу по 0,1 мл дондрену. Це сприяє виникненню асептичного запалення і утворенню рубця.

340