Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013

2 й день − внутрішньовенно унітіол 15 мл і антиоксидант ний комплекс 500 мл (його склад: 400 мл 5% го розчину глюкози; 100 мл 10% го розчину кальцію хлориду і 5 г аскорбінової кислоти);

3 й день – повторно вводять дегістин; 4 й день − внутрішньом’язово 50 мл 25% ої сірчанокислої

магнезії; 5 й день – антиоксидантний комплекс 500 мл.

Отже, лікування має бути комплексне і спрямоване на відновлення кислотно лужного балансу, водно електролітного обміну та зниження кров’яного тиску.

Профілактика направлена на відновлення циркуляції крові, усунення гіпоксії та ацидозу тканин шляхом вилучення з раціону соковитих кормів та балансування мінеральної годівлі, а також забезпечення регулярної інсоляції і моціону вагітних.

Контрольні питання

1.Вкажіть на причини аборту.

2.Яку допомогу слід надати тварині у разі позаматкової

інесправжньої вагітностей?

3.Вкажіть на причини вивороту піхви у самок сільськогосподарських тварин.

4.Яке лікування застосувати за вивороту піхви і його переддвер’я?

5.Яке лікування застосувати за водянки плодових

оболонок?

6.Вкажіть на причини передчасних перейм і потуг.

7.Яку допомогу слід надати тварині у разі бурхливих перейм і потуг?

8.Яку допомогу слід надати тварині за еклампсії?

9.Вкажіть ознаки набряку вагітних.

10.Яку допомогу слід надати тварині у разі набряку під час вагітності?

201

Розділ 5

ОРГАНІЗАЦІЯ І ФІЗІОЛОГІЯ РОДІВ

5.1. ОРГАНІЗАЦІЯ РОДІВ

Роди – фізіологічний процес, що полягає у виведенні із організму матері зрілого живого плода (ів) з подальшим вигнанням плодових оболонок та залишків плодових рідин.

Родовий процес може перебігати без порушень або з відхиленням від норми.

Упершому випадку роди вважаються нормальними, в другому –патологічними.

Усвійських тварин звичайно роди відбуваються природно без особливих труднощів. Іноді процес родів ускладнюється і затягується, причому у корів це буває набагато частіше, ніж у інших видів тварин.

Слід також відмітити, що роди проходять під контролем центральної нервової системи. Формування родової домінанти потребує відносного спокою і усунення зовнішніх подразнень. Для цього необхідно організувати в кожному тваринницькому господарстві спеціальні родильні відділення.

Родильні відділення повинні бути організовані так, щоб самка в кінці вагітності, під час родів і в післяродовий період та новонароджений – в перші години і дні свого життя, мали належні умови утримання, годівлі і догляду та знаходились під

202

постійним контролем обслуговуючого персоналу і ветеринарних фахівців. Організація родильного відділення дає можливість зберегти здоров’я і продуктивність породіллі, здоров’я і життя новонароджених, своєчасно надати акушерську допомогу за тяжких і патологічних родів.

Для родильного відділення відводять окреме приміщення, яке повинно бути сухим, світлим, з достатньою вентиляцією, без протягів, з просторими боксами чи станками і теплою підлогою. Тут має бути кімната для ветеринарної аптеки та газової чи електроплити, яка необхідна для нагрівання води, стерилізації акушерських інструментів, а також приміщення для фуражу та інвентарю.

Рис. 22. Корова з новонародженим телям у боксі родильного відділення

Родильні відділення для корів рекомендується будувати окремо за типовими проектами поблизу корівників.

203

На великих молочних фермах родильне відділення ділять на чотири секції: передродову, родову, післяродову та профілакторій для новонароджених телят.

Уродовій секції обладнують спеціальні бокси розміром 3×3,5 м і висотою 1,8 м із суцільними стінами і вікнами в дверях для спостереження. У боксі для проведення патологічних родів стіни облицьовують керамічною плиткою.

Крім того, в цій секції повинна бути аптека з набором необхідних акушерських інструментів та медикаментів. Перед входом до кожної секції має бути дезкилимок, просочений дезінфікуючим розчином.

Поряд з родильним відділенням необхідно мати вигульний майданчик. Персонал, що обслуговує родильне відділення повинен бути закріплений тільки за ним і навчений ветеринарно санітарним правилам та технології проведення нормальних родів.

Персонал повинен працювати в чистих халатах і не виходити в них за межі відділення. У родильне відділення, крім обслуговуючого персоналу, ніхто не повинен допускатися.

Уродильному відділенні організовують цілодобове чергування обслуговуючого персоналу, а ветеринарні фахівці повинні систематично стежити за станом здоров’я тварин родильного відділення.

Тварин з появою ознак наближення родів, переводять у передродову секцію родильного відділення за 7–10 днів до родів. Попередньо їх клінічно обстежують, звертаючи особливу увагу на стан молочної залози. Потім старанно чистять. Зовнішні статеві органи, промежину, хвіст і частину крупа обробляють слабким дезрозчином. Перед переведенням нової тварини у родильне відділення або з секції в секцію, станок чи денник для неї повинен бути очищеним, продезінфікованим і застеленим свіжою підстилкою.

За один–два дні до родів, корів з передродової секції, після додаткової санітарної обробки, переводять до родової секції, а з

204

появою ознак початку родів їх поміщають у бокси, де і проходять роди.

Уродовій секції тварини знаходяться до завершення родів – відділення посліду, а при затриманні його – до закінчення лікування. Послід негайно забирають і зразу ж досліджують, щоб переконатися чи не залишилося в матці частини плодових оболонок. Після дослідження послід знищують, а підстилку замінюють новою. Після переведення корови в післяродову секцію в боксі роблять механічну очистку, побілку стін свіжогашеним вапном, а підлогу дезінфікують дезрозчином та кладуть нову підстилку. Новонароджене теля треба дати облизати корові, забезпечити йому своєчасне випоювання молозива, після чого – перевести в четверту секцію родильного відділення – профілакторій і помістити у заздалегідь продезінфіковану окрему клітку. У клітку кладуть достатню кількість підстилки із свіжої соломи. Тут за телятами доглядають спеціально підготовлені телятниці профілакторію. Це примі щення безпосередньо примикає до родової секції і відгороджене від неї суцільною стіною та повністю ізольоване від інших секцій. Новонароджені перебувають у ньому не менше 10 днів. Оптимальна температура повітря у профілакторії плюс 17 оС.

Можна профілакторій обладнати на відкритому повітрі з індивідуальними будиночками. З південної сторони родильного відділення готують рівну площадку, асфальтують, роблять накриття, щоб захистити від дощу та снігу, східну сторону закривають суцільною стіною з будь якого матеріалу, щоб не було протягів.

Убудиночки в теплу пору року кладуть товстий шар підстилки з чистої соломи, а в холодну – спочатку шар тирси товщиною 12–15 см, а потім товстий шар підстилки з соломи та завішують двері брезентовою тканиною, яка б закривала просвіт дверей.

Можна використати пластикові індивідуальні будиночки, які є в продажу (рис. 23).

205

Рис. 23. Зображення індивідуального будиночка для утримання телят

У свинарських господарствах роль родильних відділень виконують окремі спеціально обладнані приміщення, які ще називають „маточниками“. У цьому приміщенні обладнують типові індивідуальні станки, куди переводять свиноматку за місяць до опоросу. Тут же відбуваються роди і свиноматка з поросятами, перебуває у станку, до їх відлучення (рис. 24).

Рис. 24. Індивідуальні станки родильного відділення для свиноматок

206

Приміщення „маточники“ в холодну пору року добре утеплюють та обігрівають, щоб підтримувати температуру не нижче 16–18 ºС. У станках, де вже є новонароджені поросята, у холодну пору року обладнують спеціальні пристрої для локаль ного обігріву поросят із забезпеченням температури у перший тиждень життя – 28–30 °С, у другий – 24–28 °С, у третій – 22– 24 °С і у четвертий – 20–22 °С.

Родильні відділення для овець (тепляки) у районах з розрахунковою температурою зовнішнього повітря мінус 20 °С і нижче проектують у вигляді утеплених приміщень, ізольованих від інших приміщень вівчарні тимчасовими перегородками. Тепляки, як правило, розміщують у середині вівчарні. У вівчарнях місткістю до 500 овець та вівчарнях Г подібної форми допускається розміщення тепляка в торці будівлі. Приміщення повинно бути світлим, чистим, без протягів і мати площу з розрахунку 1,5 м2 на вівцематку, оптимальна температура в тепляку – плюс 15 °С.

Перед окотом тепляк розгороджують переносними щита ми на дві половини: у першій, також розгородженій навпіл, влаштовують приймальне і родильне відділення площею по 12−13 м2 кожне. Одночасно роблять 30−35 кліток (на 70−80 овець) для утримання вівцематок з ягнятами до 3 денного віку. У другій половині тепляка обладнують по 10−12 кліток для утримання 3−4 маток з ягнятами віком до восьми днів. Клітки роблять розміром 1–1,2 × 1,2–1,5 м і розміщують так, щоб між ними і загоном для окоту був прохід завширшки 0,8–1 м. На кожні 100 вівцематок виділяють 10 щитів розміром 2×1 м і 20 розміром 1 × 1,2 м, а при зимовому окоті їх кількість збільшують у 1,5 разу. Для підстилки використовують солому або інші матеріали, що не засмічують шерсть. В одному з кутів цього приміщення обладнують ветеринарно акушерський пункт – шафу з медикаментами та інструментами, стіл, стілець, рукомийник, вішалка для рушників і халатів та ін.

207

У конярстві жеребних кобил за 2 міс. до жеребіння цілком звільняють від усяких робіт (однак моціон зберігається) і ставлять в окремий, закритий з усіх боків станок (денник) з високими яслами. Тут кобила перебуває після жеребіння ще 2–3 тижні, поки лоша зміцніє і звикне до своєї матері.

Якщо денника немає, то для кобили в загальній стайні жердинами відгороджують частину стійла, де б вона могла вільно рухатися. Жеребних кобил утримують неприв’язаними.

Таким чином, родильні відділення в практиці тварин ництва мають важливе організаційно господарське значення, тому що вони сприяють впорядкуванню обслуговування тварин в передродовий період і під час родів та створюють сприятливі умови для нормального перебігу родового акта, надання акушерської допомоги при тяжких та патологічних родах.

Цими загальними положеннями звичайно не вичерпу ються профілактичні заходи в родильному відділенні. У кожному випадку необхідно враховувати специфіку господар ства, але при всіх інших умовах загальна чистота, культура обслуговуючого персоналу і дотримання правил асептики і антисептики є кращою запорукою успішного завершення родів.

5.2. ОБ’ЄКТ РОДІВ І РОДОВІ ШЛЯХИ

Плід з його оболонками та навколоплідними водами є об’єктом родів. З усіх процесів, що відбуваються під час родів, найкритичнішим і відповідальним є виведення плода із материнського організму. Під час нормальних родів плід сільськогосподарських тварин має поздовжнє положення, головне або тазове передлежання, верхню позицію і розправ лене членорозміщення голови і передлежачих кінцівок. Такі взаємовідношення вважаються правильними; вони забезпечують нормальний перебіг родового акту, оскільки об’ємні ділянки плода співпадають з широкими зонами просвіту таза.

208

У плода домашніх тварин є три об’ємних анатомічних відділи (анатомічні ділянки), які можуть спричинити затягування родового процесу: це – голова, плечовий і тазовий пояси. Найбільша ширина черепа у плода співпадає з лінією, що з’єднує вершини скулових дуг (кобила, свиня, сука) або лобних відростків у жуйних. Максимальна ширина плечового пояса знаходиться між плечовими суглобами, а ширина тазового пояса – між маклаками.

Найбільша висота в ділянці голови вимірюється відстанню від тім’яних кісток (у жуйних від лобних) до кута нижньої щелепи; у ділянці плечового пояса – від холки до грудної кістки, а в ділянці таза – від крижових хребців до тазового зрощення. Найбільш непіддатлива ділянка – голова плода, оскільки кісткові шви його черепа на час родів (за винятком м’ясоїдних) скостенілі.

Плечовий пояс може зменшуватися в об’ємі за рахунок пружності грудної клітки – і переміщення осі між плечовими суглобами.

Тазовий пояс може стискатися за рахунок ще не скостенілих кісткових швів таза.

Родові шляхи. Таз тварин, як шлях для виведення плода, має важливе значення в практичному ветеринарному акушер стві. Тому основна увага акушера повинна зосереджуватися на врахуванні даних щодо просвіту таза в його окремих ділянках і факторах, обумовлюючих зменшення або збільшення його порожнини і об’єму.

Таз в цілому має форму каналу (конуса), що звужується до виходу, утвореного сполученням кісток і зв’язок. Родові шляхи складаються із кісткової основи (таза) і м’яких тканин, що утворюють родовий канал. Від будови таза, його діаметра залежить характер перебігу родів, так як він утворює шлях для проходження плода.

209

У тазі розрізняють:

•вхід, що сполучається з черевною порожниною і обмежений крижовою, клубовими та лобковими кістками;

•вихід, що сполучається з навколишнім середовищем і утворений хвостовими хребцями, сідничними горбами і крижово сідничними зв’язками;

•порожнину таза – простір між входом і виходом; вона має склепіння – верхню стінку, бокові стінки і дно.

Склепіння таза утворюють крижова кістка і перші хвостові хребці. Крижова кістка прилягає своїми суглобовими поверхнями, що розміщені на її крилах до відповідної поверхні на клубових кістках і закріплюється в цьому положенні за допомогою сумкових зв’язок. Бокові стінки таза сформовані безім’яними кістками і широкими крижово сідничними зв’язками, а дно його – гілками обох лобкових і сідничних кісток.

Кожна безім’яна кістка складається із лобкової, сідничної і клубової кісток, що розвиваються із самостійних сегментів.

Окостеніння сегментів безім’яних кісток в ділянці суглобової ямки і дна таза відбувається у крупних тварин на другому третьому, а у дрібних – на першому другому році життя. Тому таз молодих тварин може розширятися під час родів, а таз плода – зменшуватися в об’ємі.

Значна частина бокових стінок складається із широких крижово сідничних зв’язок, які випинаються в боки при виве денні плода і тим самим сприяють його легкому проходженню по тазовій порожнині.

Дно таза утворено гілками лобкових і сідничних кісток, що зрослися по медіанній лінії і створюють плоску, випуклу або ввігнуту поверхню залежно від виду тварин. Таким чином тазова порожнина з боків обмежена клубовими кістками та крижово сідничними зв’язками: зверху – крижовою кісткою та першими хвостовими хребцями; спереду – вона безпосередньо межує з черевною порожниною і, нарешті, ззаду – з шкірно м’язовою стінкою, так званою діафрагмою таза. Діафрагма таза має у своїй

210