Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013

поколінь дочірніх клітин, рівноцінних за об’ємом, морфологією та хромосомним набором. Коефіцієнт розмноження спермо гоній у бугая та барана дорівнює від 8 до 16.

Після завершення поділу спермогоній настає стадія росту. Сперміогонія збільшується у 4 и рази і перетворюється у сперматоцит 1 ого порядку.

Стадія дозрівання характеризується тим, що сперміоцит 1 ого порядку ділиться шляхом мейозу на два сперматоцити 2 ого порядку, кожен з яких, у свою чергу, ділиться на дві сперматиди (сперміди) з гаплоїдним набором хромосом. З кожного сперматоциту 1 ого порядку утворюється чотири сперматиди, з яких формуються спермії.

Стадія формування відбувається у верхівках прото плазматичних відростків клітин Сертолі, що виступають у просвіт канальця і характеризуються складними морфологіч ними змінами сперматид. Ядро сперматиди переходить у верхню її частину і вона приймає овальну форму. Розташовані біля переднього полюса ядра тільця Гольджі стають плоскими і утворюють над ним ковпачок. Між полюсом і ковпачком вини кає вакуоля з розміщеною в ній ідіосомою, яка переміщується до переднього полюса ядра і утворює акросому. Спорожніла ідіосома разом з апаратом Гольджі пересувається до протилежного полюса ядра і утворюють дві центросоми. Сформовані спермії поступають у просвіт звивистих канальців і переміщаються по них у прямі канальці, сітку сім’яника, спермовиносні канальці і нарешті у канал придатка сім’яника.

Дозрівання сперміїв продовжується під час їх пересування по системі канальців сім’яника і його придатка. У придатку сім’яника спермії вкриваються ліпопротеїдним секретом і набувають негативного електричного заряду, що попереджує їх зіткнення та аглютинацію.

Сперміогенез (від гоноцита до зрілого спермія) триває

40–60 діб.

41

Спермії у хвості придатка сім’яника зберігають здатність до запліднення 1–1,5 міс.

1.8. СТАТЕВІ РЕФЛЕКСИ

Статеве дозрівання самців і самок супроводжується формуванням безумовних (природжених) і умовних (набутих) статевих рефлексів. Розрізняють п’ять безумовних статевих рефлексів: локомоторний (зближення, статевий потяг), обіймальний, ерекції, парувальний, еякуляції.

Локомоторний рефлекс (статевий потяг) проявляється у взаємному прагненні самців і самок зблизитися, обнюхати, облизати, доторкнутися одне до одного. При цьому вони подаютьголос, відчуваютьспецифічнізапахи, сприймаютьвигляд.

Зорові, нюхові, слухові, дотикові відчуття збуджують нервову систему самки і самця, що обумовлює прояв статевих рефлексів.

Рефлекс ерекції у самців проявляється сильним наповнен ням кров’ю печеристих тіл статевого члена, внаслідок чого він збільшується за розміром, набуває пружності і виводиться з препуція. У бугая, барана, цапа і кнура випрамляється згин статевого члена.

Усамок рефлекс ерекції проявляється активною гіпере мією статевих органів. Печеристі тіла клітора та переддвер’я піхви наповнюються кров’ю.

Обіймальний рефлекс – самець стрибає на самку і обхоплює її грудними кінцівками.

Усамок цей рефлекс проявляється тим, що вони не чинять опір, дозволяють самцю стрибати на себе і не тікають, приймають типову позу для статевого акту (вигнута спина, спущений таз, відведений хвіст).

Парувальний рефлекс полягає в тому, що самець вводить статевий член у статеві шляхи самки і здійснює низку парувальних рухів, що забезпечують подразнення рецепторів.

42

Усамок також спостерігається комплекс парувальних ритмічних рухів м’язів тулубу і скорочення м’язів вульви, піхви та матки за сильного статевого збудження.

Рефлекс еякуляції у самця проявляється виділенням сперми внаслідок скорочення м’язів придатка, сперміопроводів, уретри і придаткових статевих залоз. Еякуляція триває у самців жуйних 2–4 с, у жеребця 10–30 с, у кнура 5–10 хв.

Усамок рефлекс еякуляції полягає у виділенні секретів залоз геніталій і перебігає у дві фази. Спочатку виділяють секрети вестибулярних залоз, а тоді (під час оргазму) наступає сильне скорочення м’язів матки внаслідок чого через шийку в піхву виштовхується тічковий слиз.

Оргазм – відчуття статевої насолоди. Є наслідком подразнення інтерорецепторів, закладених у слизовій оболонці сечостатевого каналу самців і у шийці матки самок, які збуджують, у свою чергу, еякуляторний центр, розміщений в поперековій частині спинного мозку.

1.9.ПОРУШЕННЯ СТАТЕВИХ РЕФЛЕКСІВ

ІСПОСОБИ ЇХ ПРОФІЛАКТИКИ

Упрактиці роботи племпідприємств є випадки ослаблен ня, гальмування і збочення статевих рефлексів у самців внаслідок неправильних годівлі, утримання та використання плідників, порушення правил підготовки штучної вагіни і техніки отримання сперми, стресів, захворювань статевої системи тощо.

Гальмування статевих рефлексів може бути постійним (безумовним) або тимчасовим (умовним).

До постійного гальмування належить зовнішнє замежне, внутрішнє охоронне (сонно гальмівний стан); до тимчасового: згасальне, диференціальне, гальмування запізнілого рефлексу.

Зовнішнє гальмування (явище негативної індукції, орієн товний рефлекс) розвивається у плідників у незнайомій для них обстановці, за появи в манежі сторонніх осіб, нових запахів,

43

зміни освітлення, місця взяття сперми, шумі, криках. Ці подраз ники викликають орієнтовну реакцію – плідник оглядається, прислуховується, статевий потяг у нього тимчасово пригнічу ється, садку він робить мляво чи зовсім від неї відмовляється.

Таке гальмування спостерігається у плідників слабкого темпераменту, рідко – в урівноважених. Зовнішньому гальму ванню підлягає рефлекс статевого потягу та ерекції. Для профілактики зовнішнього гальмування статевих рефлексів необхідно не допускати виникнення сторонніх подразників при одержанні сперми.

Замежне гальмування. У дуже збудливих плідників, які тривалий час не використовувалися, статевий потяг буває настільки сильним, що замість підвищення інтенсивності наступних статевих рефлексів, вони гальмуються. Такий плідник робить енергійну садку, але ерекція статевого члена виявляється недостатньою або її не буває. Те ж саме стосується еякуляції.

Для профілактики цього виду гальмування плідників стримують при перших спробах зробити садку. Через 5–10 хв після першої садки у бугаїв беруть другий еякулят. У перерві між садками плідника водять.

Внутрішнє охоронне гальмування (сонно гальмівний стан). За тривалого одержання сперми в одноманітних обставинах (одному й тому ж місці на одну і ту ж тварину) у плідника може настати пригнічення нервової системи. Він стає млявим, статевий потяг у нього згасає, у манеж він йде неохоче, довго обнюхує тварину, на яку одержують сперму, так і не зробивши садки, стоїть у напівсонному стані. Цей вид гальму вання виникає внаслідок своєрідної „втоми” деяких ділянок головного мозку під впливом одноманітних подразників.

Найчастіше сонно гальмівний стан спостерігається у бугаїв рухливого темпераменту.

Профілактика сонно гальмівного стану полягає у правильному режимі використання плідників. Сперму беруть не частіше, ніж один раз на три дні; час від часу змінюють

44

підставних тварин; застосовують холості проводки через кожні 2–3 взяття сперми (підводять бугая до місця одержання сперми, дають можливість йому обнюхати тварину, але не допускають садку). Якщо такі заходи не ефективні, то пробують отримати сперму від плідника на підставну тварину, яка рухається.

Згасальне гальмування розвивається за відсутності під кріплення умовного рефлексу безумовними. У плідників, що утримуються в одному приміщенні із самками, їх вигляд та запах спочатку збуджує статеві рефлекси, але якщо їм не дозволяти статевого акту, тобто не давати підкріплення статевого рефлексу, то самець скоро перестає збуджуватися виглядом і запахом самки.

Для запобігання згасального гальмування плідників утримують ізольовано від самок, систематично змінюють тварин на яких отримують сперму.

Під диференціальним гальмуванням розуміють відмову плідника від садок за певних умов, з якими у нього пов’язані невдалі спроби здійснити садку. Наприклад, якщо при одер жанні сперми були допущені болючі для плідника прийоми – необережне, грубе торкання до статевого члена, низька або висока температура в штучній вагіні, груба або незмазана гума приладу і т.п. – все це пов’язується у плідника з присутністю техніка. Достатньо буває техніку відійти або змінити одяг, як плідник зразу ж збуджується і нормально дає сперму на штучну вагіну. Для профілактики такого виду гальмування необхідно суворо дотримуватися правил підготовки штучних вагін і одержання на них сперми. Не можна ставити в станок для взяття сперми тварин з широким крупом, оскільки різке введення статевого члена на бік (у штучну вагіну) буде спричиняти біль у плідника.

Гальмування запізнілого рефлексу виникає у випадку,

коли плідника приводять у манеж задовго до взяття сперми або, привівши його, затримують садку через будь які неполадки. Спочатку в нього під впливом умовних подразників настає

45

статеве збудження, але оскільки садка запізнюється, то це збудження поступово згасає і плідник мляво робить садку або відмовляється від неї. У таких випадках плідника виводять з манежу, роблять 10–15 хвилинну проводку, після чого заводять у манеж і негайно беруть сперму.

За нерегулярного використання плідників, відсутності моціону в бугаїв і жеребців часто спостерігається збочення статевих рефлексів у вигляді онанізму.

Профілактика цього збочення базується на правильному режимі використання плідників і догляду за ними. Щоб запобігти онанізму, бугаям вранці зразу ж після вставання дають концентрований корм у годівниці, підв’язують голову догори. Як тільки бугай починає онанувати, черговий доглядач робить різкий окрик. На племпідприємствах для попередження онанізму використовують спеціальний електроприлад.

1.10. СТАТЕВИЙ АКТ І ЙОГО ВИДОВІ ОСОБЛИВОСТІ

Статевий акт – складний рефлекторний процес, що полягає у прояві вроджених статевих рефлексів і виведенні сперми із статевого апарату самця у статеві органи самки.

Статевий акт складається з комплексу безумовних рефлексів: статевого потягу, ерекції, обіймального, парувального і еяколяції, на які нашаровуються умовні, що можуть їх підсилювати або гальмувати.

Видові особливості статевого акту. У бугая, барана і цапа

статевий акт короткочасний – 2–10 с, еякуляція синхронна, сперма потрапляє у піхву на шийку матки.

Зразу ж за ерекцією плідник робить садку і після введення статевого члена в геніталії самки робить один парувальний поштовх, що свідчить про еякуляцію, яка проходить миттєво. Спермії перед садкою плідника переміщуються в ампули

46

сперміопроводів, де знаходяться до парувального рефлексу і еякуляції.

Сперма із ампул виштовхується за сильного скорочення м’язів ампул і уретри.

Ужеребця статевий акт триває 1–3 хв. За наближення жеребця до кобили в охоті у нього настає ерекція статевого члена і зразу ж проявляються обіймальний і парувальний рефлекси. Через 5–10 с після введення статевого члена у піхву настає еякуляція, яка супроводжується ритмічними скорочен нями м’язів промежини і хвоста. Сперма потрапляє у матку. Після закінчення екуляції парувальні рухи припиняються і самець опускається з самки.

Укнура статевий акт триває 7–15 хв. Після садки самець виводить пеніс з препуційного мішка і вводить його в геніталії самки, а потім проявляється парувальний рефлекс та настає еякуляція, яка триває 7–8 хв і протікає у три фази: перша фаза (30 с) виділяється 5–20 мл секрету уретральних залоз; друга фаза (6–7 хв) виділяється 70–220 мл сперми (спермії + секрети міхурцеподібних залоз і простати); третя фаза (30–60 с) виділяється секрет цибулинних (куперових) залоз.

1.11. НЕЙРОГУМОРАЛЬНА РЕГУЛЯЦІЯ СТАТЕВОЇ ФУНКЦІЇ У САМОК І САМЦІВ

Нейрогуморальна регуляція статевої функції у самок.

Виходячи із сучасного вивчення про статевий цикл, різноманітні фактори зовнішнього середовища (температура, інсоляція, воло гість, мікроклімат, самець) діють на рецептивні поля через зорові, нюхові, слухові, дотикові органи відчуття, створюють імпульси. Окрім цього, рецептори органів харчотравлення та інших органів подразнюються кормами багатими естрогенами і вітамінами.

Імпульси від усіх рецепторів по центробіжних нервових волокнах передаються в кору головного мозку і концентруються

47

у гіпоталамусі нейросекреторними клітинами виробляється гуморальний релізинг фактор (ГРФ) ліберин, під дією якого у передній долі гіпофізу виробляється фолікулостимулюючий гормон (ФСГ). Надходячи у кров’яне русло і тканини яєчника, він стимулює розвиток фолікулів (фолікулогенез).

Дозріваючі фолікули виробляють естрогени (естрон, естріол, естрадіол), наростаючі дози яких потрапляють у кров, матку і молочну залозу та приводять до прояву в самки стадії збудження статевого циклу.

Під впливом естрогенів у матці проходить проліферація тканин, збільшується у 3–5 разів кількість шарів слизової оболонки, підвищується секреція тічкового слизу, зростає скоротлива здатність м’язів матки і яйцепроводів. Підсилюється кровозабезпечення статевих органів, проявляється їх гіперемія, набряк вульви і слизової оболонки переддвер’я піхви. У самки проявляється стадія збудження статевого циклу.

Естрогени у великих концентраціях сприяють виробленню статинів у гіпоталамусі, які гальмують вироблення задньою долею гіпофізу ФСГ та стимулюють продукцію лютеїнізуючого гормону (ЛГ). Внаслідок дії ЛГ на субстанції фолікула в його порожнині збільшується уміст простагландинів та інших біоло гічно активних речовин сприяючих овуляції. У подальшому під дією ЛГ та лютеотропного гормону гіпофізу (ЛТГ) проходить утворення, розвиток і функціонування жовтого тіла.

Жовте тіло розпочинає виробляти і виділяти гормон прогестерон, який кров’ю розноситься по організму самки і викликає зміни у матці: знижує скоротливу активність, зумовлює секрецію маткових залоз, готує ендометрій до імплантації, підтримує процеси вагітності, сприяє росту і розвитку плода, гальмує дозрівання фолікулів у яєчниках.

Прогестерон і естрогени забезпечують формування паренхіми і строми молочної залози, готують її до лактації.

Якщо через 3–4 доби після овуляції не формується зигота, яка буде подразнювати інтерорецептори яйцепроводів і матки,

48

то у гіпофізі зменшується виділення ЛГ і збільшується виділення ФСГ, що призводить до нового росту та розвитку фолікулів та ооцитів. Ендометрій невагітної самки до 14–15 дня статевого циклу виділяє простагландини Ф 2 альфа, які діють лютео літично (викликають розсмоктування жовтого тіла), що веде до зниження кількості прогестерону, а це, в свою чергу, веде до зниження продукції гіпоталамусом статинів і збільшення ліберинів, що завершується наступною стадією збудження статевого циклу.

Якщо ж наступило запліднення, то жовте тіло функціонує під дією ЛГ та ЛТГ протягом вагітності, а кількість ФСГ, що виділяється, не забезпечує розвиток фолікулів до овуляції, тому проходить їх атрезія і статева циклічність відсутня.

Нейрогуморальна регуляція статевої функції самців.

З настанням статевого дозрівання самців імпульси, що надходять у кору головного мозку від зовнішнього середовища (через органи слуху, зору, нюху), особливо сильні в присутності самок, передаються по центробіжних нервах у кору головного мозку, сумуються тут з імпульсами від внутрішніх органів і передаються в гіпоталамус, де виробляються гонадотропні рилізинг гормони (ГРГ), які надходять у гіпофіз, стимулюють вироблення фолікулостимулюючого і лютеїнізуючого гормонів (ФСГ і ЛГ). Поступаючи у кров, в сім’яниках: ФСГ у клітинах Сертолі активізує сперміогенез, а ЛГ у клітинах Лейдига – виробництво статевого гормону тестостерону. Тестостерон сприяє розвитку статевих органів і вторинних статевих ознак, регулює розвиток і функцію придаткових статевих залоз, викликає прояв безумовних статевих рефлексів (локомоторного, обіймального, ерекції, парувального та еякуляції).

49

1.12. ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ І ФУНКЦІЇ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ ПТАХІВ

Птахи – яйцекладні тварини, запліднення в яких відбувається всередині організму, а розвиток ембріона – у зовнішньому середовищі.

Статеві органи самок птахів. У самок птахів розвинений тільки лівий яєчник і лівий яйцепровід, розміри яких значно змінюються залежно від фізіологічного стану і несучості самки. Так у курей в період яйцекладки яйцепровід має довжину 65–70 см, його маса становить 75–80 г, а маса яєчника – до 40 г. У період паузи в яйцекладці (під час линьки) яйцепровід змен шується до 17–20 см, його маса – до 4 г, а маса яєчника – до 3 г.

Яєчник курки несучки – це гроно фолікулів різної величини і зрілості, поверхня його нерівномірно горбиста. На ранній стадії розвитку яйцеклітини оточені фолікулярними клітинами. Розвиваючись, яйцеклітини перетворюються на великі кулі – яйцеві жовтки, діаметром 35–40 мм, що мають жовте забарвлення.

Яйцепровід складається з п’яти ділянок: широкої лійки (довжиною 4–7 см), довгої (30–40 см) білкової частини, де форму ється білок яйця, вузького перешийку завдовжки 58 см, пташи ної матки (10–15 см), де закінчується відкладання білка і утворю ється шкаралупа, і піхви (до 10 см), яка відкривається у клоаку.

Ознакою овуляції у птахів є збільшення рідини в ділянці яєчника та яйцепроводу, а також активна перистальтика його лійки. Овуляція триває 1–2 хв. Яйцеклітина виходить з фолікула, а лійка яйцепроводу широкими краями охоплює і поглинає її поки верхні краї лійки не зімкнуться. Слизова оболонка яйцепроводу вкрита війчастим епітелієм.

Процес поглинання і пересування яйця по верхній частині яйцепроводу до білкової частини триває близько 20 хв. Тут і відбувається запліднення, після чого яйцеклітина потрапляє в білкову частину яйцепроводу, де протягом 3–3,5 год вкривається

50