6. Головні функції філософії

1. Філософія розробляє певні "моделі" реальності, крізь "призму" яких учений дивиться на свій предмет дослідження (онтологічний аспект). Філософія дає найбільш загальну картину світу в його універсально-об'єктивних характеристиках представляє матеріальну дійсність в єдності усіх її атрибутів, форм руху і фундаментальних законів. Така філософська картина світу (на відміну від релігійної, міфологічної і тому подібне) служить передумовою і умовою для розробки фізичної біологічною і інших картин світу в якості універсальної онтологічної установки. Інакше кажучи, філософія дає загальне бачення світу, на основі якого будуються видіння частнонаучного характеру

Філософія дає загальне бачення світу не лише в тому вигляді, яким він був раніше (минуле) і який він тепер (сьогодення). Філософія, здійснюючи свою пізнавальну роботу, завжди пропонує людству деякі можливі варіанти його життєвого світу. І в цьому сенсі вона має прогностичні функції. Таким чином, найважливіше призначення філософії в культурі - зрозуміти не лише який у своїх глибинних структурах і підставах готівковий людський світ, але яким він може і має бути.

Нове осмислення об'єктивності знання через включення в арсенал раціональності "нетрадиційних" характеристик спричиняє за собою подальший глибший аналіз взаємозв'язку цих характеристик і об'єднання гносеологічних і соціологічних "концептуальних схем" в єдину теорію пізнання. Найважливіші зміни відбуваються в теорії пізнання у зв'язку з бурхливим розвитком і введенням в сферу науки складних систем, що самоорганізующихся, цілісних, таких, що саморозвиваються, у тому числі і "людинорозмір-них" (біотехнологія, екологія, інформатика, соціокультурна сфера і тому подібне). Усе більш широко в проблемне поле гносеології входять питання соціокультурної детермінації об'єктів пізнання.

7. Роль філософії у суспільстві

філософія – це теоретичне світорозуміння, вчення про загальні принципи буття і пізнання, про ставлення людини до світу, система узагальнених поглядів на світ у цілому і своє місце в ньому. Об’єктом вивчення філософія утверджує цінність людини як особистості, гуманізм суспільних відносин, соціальний прогрес і наукову творчість. Філософська думка є науково-теоретичною і духовно-практичною думкою про вічне. Філософи народжуються та помирають, а об’єкт філософського осмислення залишається, він існує завжди. Разом з тим філософська думка завжди виражає потреби часу, впливає на розум і серце сучасників. Численні напрями, течії та школи у філософії є спадкоємцями ї предмета. Вплив філософії на життєдіяльність людини і суспільства виявляється в її функціях.

8. Основні розділи філософії

1.Онтологія – філософське вчення про буття, тобто про походження, сутність і структуру світу від найдрібніших часточок та проявів енергії до людських спільнот та їх взаємодії; деякі філософи відносять сюди також інтуїтивні образи світу і всю сукупність наук (Н. Гартман) на тій підставі, що цим утворенням притаманне буття. 2.Філософська антропологія – вчення про людину як результат цілеспрямованої еволюції Універсуму на шляху до здійснення свого смислу; становить теоретико-методологічну основу для об’єднання всіх природничих та гуманітарних наук, звернених до людської проблематики. 3.Соціальна філософія – вчення про суспільство як людство, що: а) являє собою органічну частину Всесвіту; б)постає й існує як динамічна і саморегулятивна система; в) з одного боку, протистоїть окремому індивідові, а з іншого -включає його в себе. 4.Філософія пізнання {теорія пізнання, гносеологія, епістемологія) – вивчає загальні закономірності пізнання як одної з форм духовного освоєння світу, можливості та межі пізнавальної здатності людини. 5.Філософія науки – галузь філософії, предметом якої є теоретико-методологічна інтерпретація вищих досягнень природничих і гуманітарних, фундаментальних і прикладних наук як узагальненої системи теоретичного знання, метою якого є вироблення адекватної, коректної та несуперечливої картини світу. 6.Аксіологія – філософське вчення про цінності як про значущі {„дорогі”) для людини факти, процеси, події в природі, міжлюдських відносинах та в духовно-культурній сфері. 7.Історія філософії – систематичний виклад історичного розвитку філософії, її предмета і проблематики в контексті духовно-культурного поступу людства від стародавніх часів до XXI століття. Тут філософія представлена різноманітними школами, напрямами та персоналіями, що закономірно приходили на зміну одне одному.

Крім зазначених розділів, до філософських дисциплін відносяться також ті, що виділилися у відносно самостійні напрями, в тому числі і як навчальні предмети: 1.Логіка – філософська наука і навчальний предмет, змістом яких є основні закони і правила мислення як засоби досягнення істини. 2.Етика – філософське вчення про мораль як систему правил та норм умотивованої поведінки та взаємин між людьми. 3.Естетика – філософське вчення про мистецтво як спосіб чуттєво-образного сприйняття людиною світу і його художнього перетворення. З наведеного поділу випливає: 1. Філософія як світогляд предметом свого осмислення має такі феномени: а) світ; б) людина; в) відношення „людина -світ”; г) проблема смислу життя. 2. Філософія як система знання поділяється на низку галузей, завданням яких є аналіз складових елементів (розділів) філософії як світогляду, кожен з яких має свій специфічний предмет і проблематику.