1.Поняття філософії: сутність,предмет та походження

Філософія – це теоретичні знання, світогляд, який прагне осягнути всезагальне у людині, світі, суспільстві.

Виникнення філософії означало появу особливої духовної настанови – пошуку гармонії знання про світ з життєвим досвідом людей, з їх ідеалами, надією та вірою.

Предмет – усі життєві проблеми, які ми маємо( проблема виживання, техніки і технології, інформації тощо)

Філософія формується в той період, коли сенс людського життя, його звичний устрій і порядок виявляються під загрозою, коли старі світоглядні орієнтири та настанови відмовляються функціонувати. Філософія витикає з критичного ставлення до традиції, з сумніву щодо обґрунтованості підстав міфологічного світобачення, з подиву і спроб звільненої думки охопити нескінченний світ.

2.Основні духовні джерела філософії

Рівні людської свідомості:

а)Міфологічний – спільне існування людей і богів

б)Релігійний – здатність до абстракції, уявлення про існування потойбічного світу, здатність ставити питання та задовольнятись відповіддю із священних текстів

Філософський – здатність ставити питання та самому на них відповідати

Міфологія— форма суспільної свідомості, спосіб розуміння світу, характерний для ранніх стадій суспільного розвитку. В духовному житті первіснообщинного суспільства міфологія домінувала, виступаючи універсальною формою суспільної свідомості.

Релігія— така форма світогляду, в якій засвоєння світу здійснюється через його подвоєність на земний, природний, що відображається органами чуттів людини, і потойбічний — «небесний», надприродний і надчуттєвий. Специфіка релігії полягає в особливому характері її «другого» світу та його смислової ролі.

3.??? Засоби і форми буття філософії( філософський напрямок, філософські – течія, школи, вчення, ідеї)

У філософії використовується багато засобів,які широко застосовуються і в інших науках, але є і специфічні філософські методи:

1)Діалектика

2)Формальна логіка ( наука про загально значимі форми і засоби думки)

3)Формально-логічні визначення та визначення через протилежність

4)Методи екстраполяції ( поширення висновків,зроблених про одну частину явища, на іншу)

5)Метод ідеалізації, уявного експерименту

6)Герменевтика ( наука про розкриття змісту різних текстів)

Основні форми буття:

1)Буття людини:

2)Предметно-практична діяльність

3)Практика соціального творення

4)Само творення

Буття речей,процесів:

1)Перша природа(буття речей,природи,процесів як цілого)

2)Друга природа(буття процесів та речей,створених людиною)

Буття соціальне:

1)Індивідуальне

2)Буття суспільства

Буття духовного:

1)Духовне,яке невіддільне від конкретного індивіда

2)Духовне,яке існує поза діяльністю окремого індивіда.

4. Специфіка філософського знання

Основна специфіка філософського знання полягає у його подвійності, так як воно:

1. має дуже багато спільного з науковим знанням - предмет, методи, логіко-понятійний апарат;

2. проте не є науковим знанням в чистому вигляді.

Головна відмінність філософії від всіх інших наук полягає в тому, що філософія є теоретичним світоглядом, граничним узагальненням раніше накопичених людством знань.

Предмет філософії ширше предмета дослідження будь-якої окремої науки, філософія узагальнює, інтегрує інші науки, але не поглинає їх, не включає в себе все наукове знання, не стоїть над ним.

Можна виділити також такі особливості філософського знання:

1. має складну структуру (включає онтологію, гносеологію, логіку і т.д.);

2. носить гранично загальний, теоретичний характер;

3. містить базові, основоположні ідеї і поняття, які лежать в основі інших наук;

4. багато в чому суб'єктивно - несе відбиток особистості і світогляду окремих філософів;

5. Філософське знання, будучи знанням науковим, разом з тим нерідко виступає і як знання художнє, як знання релігійне, як знання інтуїтивне.

6. є сукупністю об'єктивного знання і цінностей, моральних ідеалів свого часу, відчуває на собі вплив епохи;

7. вивчає не тільки предмет пізнання, а й механізм самого пізнання;

8. має якість рефлексії - зверненості думки на саму себе, тобто знання звернена на світ предметів, так і саме на себе;

9. відчуває на собі сильний вплив доктрин, вироблюваних колишніми філософами;

10. в той же час динамічно - постійно розвивається і оновлюється;

11. спирається на категорії - гранично загальні поняття;

12. невичерпно за своєю суттю;

13. обмежено пізнавальними здібностями людини (пізнає суб'єкта), має нерозв'язні, «одвічні» проблеми (походження буття, первинність матерії чи свідомості, походження життя, безсмертя душі, наявність або відсутність Бога, його вплив на світ), які на сьогоднішній день не можуть бути достовірно дозволені логічним шляхом. Філософські проблеми знаходять своє рішення для даних людей і в даний час, але потім приходять інші люди, інше покоління і знову стикаються з цими ж питаннями.