11. Особливості античної філософії

Антична філософія – це перша в світі спроба раціонального осягнення світу.

Відмінності Західної і Східної філософії:

1. Нечітке розмежування між релігією та філософією, між міфологією та філософією на сході. На заході навіть в середні віки філософія в релігії не розчинилася. В Давній Греції було чітке розмежування між міфологією та філософією.

2. На сході домінує етична та соціально-етична проблематика. На заході домінує онтологія та геологія. До етики західна думка звертається в певні періоди.

3. Відмінність між суб`єктами філософування. На заході має значення особа мислителя, яка займає поважне місце. На сході – значення не має, переважають школи.

Парадигма – західний тип мислення, тобто спрямований у русло певної ідеї чи методу мислення, який і визначає розвиток філософії та науки на цей період.

Екстровертність – націлений на освоєння зовнішнього світу, звідси виникає зв`язок: філософія-наука-техніка, де техніка стає практичним втіленням світоглядних ідей, спрямованих на освоєння світу.

Східний тип мислення інтроверт ний – спрямована на володіння внутрішнім світом, тому вона переповнена медитаціями та практиками внутрішнього самовдосконалення

12. Основні періоди.

Антична філософія - це філософія давньої Греції і давнього Рима; виникла в VI столітті до н.е. у давньогрецьких містах-державах (полісах) і розвивалася до VI століття н.е., коли римський імператор Юстиніан в 529 році закрив останню Платонівську академію.

В історії античної філософії виділяються три основних періоди.

1. Класичний - VI-IV ст. до н.е.

2. Ранній еллінізм - IV ст. до н.е.- Іст. н.е.

3. Пізній еллінізм — І-VI ст. н.е.

I. Класичний період (або антична класика) відрізняється великою розмаїтістю шкіл, навчань, напрямків. Тут в свою чергу виділяються два етапи: 1) Ранньогрецька філософія (досократики) - перші натурфілософи цікавилися здебільшого онтологічними проблемами: Що є суще? Із чого складається всі? Які першопричини і першооснови всього? Яка структура світобудови?2) 3 софістів і Сократа починається поворот філософії до вивчення людини. Знаменитий заклик Сократа: "Пізнай самого себе!".

II. Ранній еллінізм - це період кризи античного рабовласницького суспільству розчарування філософів у політичній діяльності, філософії була зведена до питань приватного особистого життя людини - етики. Філософія цікавилась не питанням: "Який світ?", а питанням!: "Як треба жити?" У цьому періоді виділяються три відомі школи: скептицизм, стоїцизм, епікуреїзм.

III. Пізній еллінізм - філософія зближається з релігією, набуваючи частково містичний характер. Філософські школи цього періоду - неопіфагорейство і неоплатонізм - вплинули на середньовічну філософію

13. Антична натурфілософія: Фалес, Анаксимен, Анаксимандр (Мілетська школа)

Натурфілософія – філософія природи, умоглядне тлумачення природи, що розглядається в її цілісності, що спирається на абстрактні поняття, що виробляються в ході виникнення і розвитку філософії.

Натурфілософія є першим етапом в розвитку усієї грецької філософії, перші філософи відповідно іменувалися фюсиками або фюсиологами, а перші філософські трактати, як правило, були присвячені дослідженню природи. У 6 і навіть 5 столітті філософія ще не існувала окремо від пізнання природи, а знання про природу – окремо від філософії.

У центрі уваги усієї ранньої філософії – космос, прагнення зрозуміти суть природи, світу в цілому. Звідси головним стає питання про першооснову світу («з чого усе сталося»).

Первая философская школа возникла в г. Милете - прибрежный город Греции, один из центров торговли (7-6 в до н.э.). Представители: Фалес, Анаксимандр, Анаксимен. Основная идея милетской школы - единство всего бытия. Эта идея выступала в форме тождественной всем вещам единой материальной основы - первопричины "архе".

Фалес считал первоосновой воду - "все происходит из воды и все в нее возвращается". Вода в понимании Фалеса - это "физис" (жидкое состояние вещества). Фалес известен не только как философ, но и как ученый - объяснил причину солнечного затмения, разделил год ни 365 дней, измерил высоту пирамид Хеопса. Самый известный тезис Фалеса - "познай самого себя".

Анаксимандр - ученик Фалеса. Написал трактат "О природе". В качестве "архе" Анаксимандр считал "оперон" - "то, что помимо элементов", абстрактное, нечто среднее, промежуточное, беспредельное. Оперон содержит в себе противоположности - горячее и холодное, сухое и влажное и т.д. Наличие в нем противоположностей позволяет ему порождать различные вещи. Оперон нельзя увидеть. Оперон является вечным (не имеет ни начала ни конца во времени).

Анаксимандр первым предложил немифологическую теорию о возникновении Вселенной и примитивную эволюционную теорию происхождения жизни из воды. В начале всего было Бесконечное начало, которое включало в себя все элементы в смешанном виде. Затем из Бесконечного начала образовались первоэлементы - огонь, вода, земля, воздух.

Анаксимен - ученик Анаксимандра. Считал, что все вещи возникли из воздуха и представляют его модификации благодаря сгущению и разрежению. Воздух - это вещество с противоположными качествами. Он родственен душе человека. "Душа приводит в движение тело человека, а воздух - Вселенную".