- •Поняття світогляду.
- •2. Структура світогляду
- •Філософія як теоретична форма світогляду.
- •4. Специфіка філософського знання
- •5. Філософія і наука
- •6. Головні функції філософії
- •7. Роль філософії у суспільстві
- •8. Основні розділи філософії
- •9. Історичні й соціальні передумови виникнення філософії
- •10. Філософські школи Стародавньої Індії
- •11. Філософські школи Стародавнього Китаю
- •12. Зародження давньогрецької філософії
- •13. Філософія мілетської школи і її роль у становленні давньогрецької філософії.
- •14. Піфагор, Геракліт, елеати.
- •15. Погляди Піфагора,Геракліта,елеатів на протилежності.
- •16. Вчення Левкіппа і Демокріта.Вчення Демокріта про атоми і його етика.
- •17. Демокріт і Епікур.Детермінізм і свобода волі.
- •18. Гносеологічні погляди Демокріта
- •19.Софісти і Сократ. Метод пошуку істини Сократа.
- •20. Етичні погляди Сократа.
- •21. Платон і його філософія. Вчення про ідеї. Телеологія Платона. Діалектика Платона.
- •22. Філософські погляди Аристотеля. Вчення про причину. Проблема першоджерела руху.
- •23. Філософські погляди Аристотеля. Теорія пізнання. Система категорій.
- •24. Етичні погляди Аристотеля.
- •25. Кінізм, стоїцизм. Скептицизм. Неоплатонізм.
- •26. Формування і політична структура елліністичних держав
- •28. Схоластика
- •30. Проблема пізнання світу в середньовічній філософії.
- •31. Особливості філософії доби Відродження. Гуманістичний і природничий напрямки.
- •32.Особливості філософії Нового часу. Філософія предмодернізму і модернізму.
- •33.Філософія Декарта, ф.Бекона, Дж. Локка, б.Спінози
- •34.Особливості філософії і.Канта. Доктричний і критичний період.
- •35.Теория познания Канта
- •41. Антропологічна філософія Фейєрбаха.
- •42. Ідейні джерела марксистської філософії.
- •43. Діалектика марксистської філософії. Матеріалістичний погляд на історію.
- •44. Проблема відчуження та його подолання в філософії к. Маркса.
- •46. Критика марксизму.
- •47. Напрямки марксизму.
- •59. Філософія Сковороди
- •60. Кирило-Мефодіївське братство
- •62. Філософські погляди т.Г.Шевченка ,і.Я.Франко, л. Українки
- •63. Філософія радянськоъ доби
- •64. Філософія української діаспори. Д. Чижевський. Л. Силенко
- •65.Вчення про буття в історії філософії(онтология)
- •67. Суспільний характер людського буття.
- •68. Індивідуальне та соціальне в людському бутті
- •71. Суспільний характер людського буття
- •72. Природа як світ. Взаємодія суспільства і природи. Сучасна екологічна криза і шляхи її подолання.
- •74. Історичність людського буття
- •74.2. Історія як світ. Людський вимір історії
23. Філософські погляди Аристотеля. Теорія пізнання. Система категорій.
Теорія пізнання
Аристотель приходить до тих чи інших висновків шляхом міркувань, установлення логічних протиріч у висновках, що випливають з тих чи інших припущень. Такий метод, метод діалектики і логіки, був властивий древнім мислителям.Аристотель подає також перший (дуже загальний) поділ наук (теоретичних, практичних та поетичних —«технічних»). Значення пізнання в людському житті, на погляд Аристотеля, дуже велике — людина від природи прагне до пізнання. Пізнання («теорія» грецькою мовою — спостереження, неабстрактне мислення) є найвищою метою життя, пізнання — божественна форма життя людини.
В пізнанні Аристотель розрізняє різні ступені(категорії):
-практичне вміння («техне»), що базується на знанні про об'єкти, на які спрямована практична діяльність;
-розмірковування («фронезіс»);
-наука;
-мудрість («софія»);
-розум («нус») — продуктивна сила пізнання.
24. Етичні погляди Аристотеля.
Аристотель вважав, що про кожну річ неорганічної і органічної природи можна запитати: «для чого?», «заради чого?». Це означає, що мета властива розвиткові кожної окремої речі, рослини, тварини. Існує також мета, або первинна ентелехія, і в розвитку Всесвіту. Ця мета стоїть над матеріальним світом і спрямовує його розвиток. Вчення про ентелехію за своєю суттю є різновидністю ідеалізму.
Етичні погляди Аристотеля
Етика - філософська наука, об'єктом вивчення якої є мораль, моральність як форма суспільної свідомості, як одна з найважливіших сторін життєдіяльності людини, специфічне явище суспільно-історичного життя. Етика з'ясовує місце моралі в системі інших суспільних відносин, аналізує її природу і внутрішню структуру, вивчає походження та історичний розвиток моральності, теоретично обгрунтовує ту або іншу її систему.
В особливу дисципліну етика була виділена Арістотелем для позначення "практичної філософії", оскільки її метою є формування доброчесного громадянина держави. Хоча центральною частиною етики в Аристотеля виявилося вчення про чесноти як моральних якостях особистості, в його системі вже знайшли вираз багато т. зв. "Вічні питання" етики: про природу і джерело моралі і чесноти, про свободу волі і основи морального вчинку, сенс життя і вище благо, справедливості і т. п.
Етика Аристотеля телеологична - вона виходить із принципу, що в людині, як і у всякій речі, закладено внутрішнє прагнення до благої мети і вищого блага як кінцевої мети. Тому основне питання етики - питання про сенс і мету життя - Арістотель вирішує евдемоністіческі, тобто в тому сенсі, що щастя як мета прагнень людини є для нього найвищим благом.
Місце етики серед робіт Аристотеля. З усього різноманіття збережених творів великого давньогрецького мислителя Арістотеля проблеми етики присвячені три: "Нікомахова етика", "Евдемова етика" і "Велика етика", які багато в чому перетинаються один з одним, остання ж є свого роду короткий виклад двох перших. Крім цього, деякі етичні аспекти розглядаються Арістотелем у "Політиці", "Метафізика" і в трактаті "Про душу".