23. Філософські погляди Аристотеля. Теорія пізнання. Система категорій.

Теорія пізнання

Аристотель приходить до тих чи інших висновків шляхом міркувань, установлення логічних протиріч у висновках, що випливають з тих чи інших припущень. Такий метод, метод діалектики і логіки, був властивий древнім мислителям.Аристотель подає також перший (дуже загальний) поділ наук (теоретичних, практичних та поетичних —«технічних»). Значення пізнання в людському житті, на погляд Аристотеля, дуже велике — людина від природи прагне до пізнання. Пізнання («теорія» грецькою мовою — спостереження, неабстрактне мислення) є найвищою метою життя, пізнання — божественна форма життя людини.

В пізнанні Аристотель розрізняє різні ступені(категорії):

-практичне вміння («техне»), що базується на знанні про об'єкти, на які спрямована практична діяльність;

-розмірковування («фронезіс»);

-наука;

-мудрість («софія»);

-розум («нус») — продуктивна сила пізнання.

24. Етичні погляди Аристотеля.

Аристотель вважав, що про кожну річ неорганічної і органічної природи можна запитати: «для чого?», «заради чого?». Це означає, що мета властива розвиткові кожної окремої речі, рослини, тварини. Існує також мета, або первинна ентелехія, і в розвитку Всесвіту. Ця мета стоїть над матеріальним світом і спрямовує його розвиток. Вчення про ентелехію за своєю суттю є різновидністю ідеалізму.

Етичні погляди Аристотеля

Етика - філософська наука, об'єктом вивчення якої є мораль, моральність як форма суспільної свідомості, як одна з найважливіших сторін життєдіяльності людини, специфічне явище суспільно-історичного життя. Етика з'ясовує місце моралі в системі інших суспільних відносин, аналізує її природу і внутрішню структуру, вивчає походження та історичний розвиток моральності, теоретично обгрунтовує ту або іншу її систему.

В особливу дисципліну етика була виділена Арістотелем для позначення "практичної філософії", оскільки її метою є формування доброчесного громадянина держави. Хоча центральною частиною етики в Аристотеля виявилося вчення про чесноти як моральних якостях особистості, в його системі вже знайшли вираз багато т. зв. "Вічні питання" етики: про природу і джерело моралі і чесноти, про свободу волі і основи морального вчинку, сенс життя і вище благо, справедливості і т. п.

Етика Аристотеля телеологична - вона виходить із принципу, що в людині, як і у всякій речі, закладено внутрішнє прагнення до благої мети і вищого блага як кінцевої мети. Тому основне питання етики - питання про сенс і мету життя - Арістотель вирішує евдемоністіческі, тобто в тому сенсі, що щастя як мета прагнень людини є для нього найвищим благом.

Місце етики серед робіт Аристотеля. З усього різноманіття збережених творів великого давньогрецького мислителя Арістотеля проблеми етики присвячені три: "Нікомахова етика", "Евдемова етика" і "Велика етика", які багато в чому перетинаються один з одним, остання ж є свого роду короткий виклад двох перших. Крім цього, деякі етичні аспекти розглядаються Арістотелем у "Політиці", "Метафізика" і в трактаті "Про душу".