2)Спільність етногенезу всіх трьох слов’янських народів;

Теорія “триєдинства” і спадкоємності російського самодержавства була домінуючою в Російській імперії при усіх монархах. Радянська історіографія, зокрема В.Мавродін, Б.Рибаков, О.Моця дотримуються цієї точки зору. Концепція “триєдинства” найбільш чітко була викладена в опублікованих у 1954р. “Тезах про 300-річчя возз’єднання України з Росією”, де зокрема говориться: “Російський, український і білоруський народи походять від єдиного коріння – давньоруської народності, яка створила давньоруську державу – Київську Русь.”

3)автохтонно-автономістичний .

Український народ – автохтонний, тобто такий, що з самого початку свого виникнення проживає на своїй території, що і зараз, і корені його потрібно шукати в сивій давнині, починаючи з трипільської культури. Перша спроба створити цілісну автономістичну концепцію історії України належить анонімному авторові “Історії Русів”.Прихильники:М.Маркевич, М.Костомаров(зводив історію Київської Русі до історії українського народу, а давньоруську народність ототожнював з українською), В.Антонович(росіянин знаходить задоволення у придбанні багатства, сили, влади, а українець – у внутрішньому усвідомленні свободи, в розвитку особистості, усвідомленні справедливості й істини), М.Грушевський(перший в історіографії бачив український народ цілком сформованим ще в часи складання Київської Русі, тобто в ІХст.)

4.Висвітліть основні етапи міграції населення України та їх причини до хх ст..

Освоєння колись неозорих просторів Російської імперії супроводжувалося масовими переселеннями українців за межі України.

Частина української діаспори перебуває у сусідніх з Україною державах – в Польщі, Румунії, Угорщині, Чехії та Словаччині.

Польща.Українські етнічні групи цих держав належать до автохтонних. На цих землях представники українців мешкали споконвіку. Вони опинилися за кордоном внаслідок захоплення територій, або зміни кордонів. Офіційна польська статистика нараховує 150-200 тис. українців.

Основною причиною міграційних процесів наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. було аграрне перенаселення на українських землях, безземелля та малоземелля селян. Це визначило соціально-економічний або трудовий характер української імміграції.

Головними районами українського поселення були: Приамурський край на Далекому Сході, південний Туркестан та південно-західний Сибір. Українці поселялися в кліматичній смузі, подібній до України й займалися хліборобством.

Ще один регіон Російської імперії, де компактно оселилися українці – Кубанська область (Чорноморська губернія Основну масу переселенців складали селяни з густо заселеної Лівобережної України: Полтавщини, Чернігівщини, Київщини, Харківщини. Під впливом російської агітації частини українців з Галичини та Буковини переселилася до Росії. Спочатку більшість переселенців становили державні селяни. Після скасування кріпацтва цей рух охопив різні категорії селян. Вони продавали своє майно і за одержані гроші виїздили та влаштовувалися на новому місці.

Міграція на Схід лише частково була організована державою. В більшості це був стихійний рух. Державні органи намагалися контролювати і сприяти йому, оскільки він був в інтересах Російської імперії (звільнення малоземельних районів, заселення малолюдної території з огляду конкуренції з боку Японії, збільшення слов’янського елементу серед автохтонного населення Азії).

Процес переселення на нові землі був дуже складним: незвичайні кліматичні умови, побутова невлаштованість, матеріальні нестатки обумовили недуги, голод, високу смертність. Частина селян поверталася на батьківщину.

Основні етапи міграцій:

1.ІХ-ХІІ ст. За часів Київської Русі, коли населення рятувалося від нападів кочівників(хазари, печеніги, половці)

2. ХІІІ-ХІV ст. Монголо-татарська навала

3. сер. ХV ст. утворення Кримського ханства у 1475 році та встановлення над ханством протекторату Османської імперії

4. ХVІ ст. Пов1язаний із формування запорозького козацтва та утворенням Запорозької Січі – населення тікало від польської влади та оселялося на січі

5. сер. ХVІІ ст. період визвольної війни. Масовий відтік населення (особливо правобережної України) на території Слобожанщини. Внаслідок чого на Слобожанщині було утворено 5 укр. Полків:Харківський, Охтирський, Острогорський, Сумський, Ізюмський

6.Північне Причорномор’я – ліквідація Запорозької Січі у ХVІІІ ст. та поділи Польщі призвели до приєднання території Правобережної України до Російської імперії, де утворилися Київська, Волинська та Подільска губернії. З Криму переселялися до Туреччини

7. ХІХ ст. Скасування кріпацтва у 1861 році, коли селяни одержали право переселитися на інші землі

- масштаби та географія міграційних процесів на укр. землях до 20 ст. з кожним етапом поростала, ставала все більш масовою