9. Дайте визначення поняття «політична система» суспільства I назвіть причини формування адміністративно-командної системи в срср

Політична система суспільства — упорядкована на засадах права система всіх політичних явищ, що функціонують і взаємодіють (або протидіють) у суспільстві з метою завоювання, утримання або участі у політичній владі; це механізм організації і функціонування політичної влади. Суперечливі процеси у 20 - 30-х роках відбувалися у політичній системі радянського суспільства. Здійснюючи керівництво діяльністю рад, профспілок, комсомолу і численних громадських організацій, Комуністична партія не підміняла їх і не опікала у дрібницях. Але в міру зміцнення режиму особистої влади Й. Сталіна з першої половини 30-х років почали стрімко зростати деформації політичної системи. Вони почалися з того, що партійні комітети одержали реальні можливості вирішувати питання, які раніше були виключною компетенцією рад, профспілок, комсомолу та інших громадських організацій. Натомість посилювалася тотальна централізація та адміністрування в усіх сферах суспільного життя. Суттєві деформації відбувались у роботі рад та громадських організацій. Виборні органи не тільки позбулися прав контролю над виконавчими комітетами, але й потрапили у залежність від них. Значно знизилася роль Верховної Ради України у керівництві місцевими радами. Профспілки стали фактично одержавленими.

Політична система — впорядкована, складна, багатогранна система стосунків державних і недержавних соціальних інститутів, що виконують певні політичні функції. Вона покликана відображати різноманітні інтереси соціальних груп, які безпосередньо або через свої організації і рухи роблять вплив на державну владу.

10. Охарактеризуйте основні етапи реалізації соціальної політики у незалежній Україні до кінця 90-х років.

Економічна криза на початку 90-х років негативно вплинула на рівень життя та на соціальну структуру суспільства. Після лібералізації цін 1992 р. основна маса населення опинилася за межею бідності. Реалізація нового соціально-економічного курсу виявила суттєві недоліки запропонованої ліберально-монетаристської моделі реформування: по-перше, ринок не може регулювати ціни природних монополістів; по-друге, глибокі структурні зміни неможливі лише на основі ринкових стимулів, вони відбуваються з допомогою державного програмування; по-третє, ринок погано розв'язує соціальні проблеми, а також проблеми невиробничої сфери. Недосконалий механізм соціальних компенсацій, пов'язаний з лібералізацією цін, не тільки не дав змоги розширити соціальну базу ринкових реформ, а й суттєво підірвав її, зробив проблематичною масову підтримку нового реформаторського курсу. Рівень життя населення України на рубежі XX—XXI ст. значно нижчий від світових стандартів. За даними Статистичного бюро Європейської комісії, індекс купівельної спроможності громадян України становить лише 17% від прийнятого за європейську норму. Калорійність харчування населення України на 7—10 % нижча за норми. За низького рівня споживання основних продуктів населення України витрачає на харчування 68—75% доходів, малозабезпечені родини — до 90%. А в США та Франції питома вага витрат на харчування в доходах родин становить 18—20, Італії — 18—19, Японії — 25%. За індексом людського розвитку (ІЛР), який інтегрує в собі ВВП на душу населення, показники освіти та здоров'я, серед 175 країн Україна посіла 95-те місце. Помітно дестабілізовувало суспільство прогресуюче поглиблення майнової диференціації. Так, якщо в Чехії, Угорщині, Польщі доходи 10% найбагатших сімей перевищували відповідні доходи бідних у 4,5—5,5 раза, то в Україні — більш як у 10 разів. Дедалі серйознішою для суспільства стає проблема зайнятості.