- •Передмова
- •Тема 1 держава I право стародавнього сходу*
- •Азіатський спосіб виробництва
- •Держава і право Стародавнього Єгипту
- •Вавилон і Ассирія. Закони Хаммурапі
- •Тема 2 держава I право стародавнього сходу (індія та стародавній схід)*
- •Держава і право Стародавньої Індії. Закони Ману
- •Стародавній Китай
- •Тема 3 рабовласницька держава I право: стародавня греція
- •«Гомерівська» Греція
- •Тема 4 рабовласницька держава і право. Древній рим
- •Виникнення Риму. Реформа Сервія Туллія
- •Суспільний і державний лад Римської республіки
- •Криза республіки. Реформи Гракхів. Диктатура Сулли
- •Причини падіння республіки. Диктатура Цезаря
- •Суспільний і державний лад Риму в період принципату
- •Домінат. Реформи Діоклетіана та Константина
- •Римське право ранньої республіки. Закони XII таблиць
- •Класичне римське право (пізня республіка і принципат)
- •Тема 5 феодальні держави західної європи. Держава франків
- •Держава франків
- •Ранньофеодальна держава в Англії
- •Варварські правди
- •Тема 6 ранньофеодальні монархії в європі
- •Династія Капетінгів у Франції
- •Нормандське завоювання 1066 р. Держава Вільгельма і Завойовника в Англії
- •Виникнення єдиної німецької ранньофеодальної держави
- •Тема 7 станово-представницька монархія в країнах західної європи
- •Зміни у суспільному ладі. Становлення міського самоврядування
- •Станово-представницька монархія у Франції
- •Станова монархія в Англії. Її особливості
- •Станово-представницька монархія в Німеччині
- •Тема 8 абсолютні монархи в країнах західної європи
- •Передумови абсолютизму
- •Абсолютна монархія у Франції
- •Абсолютна монархія в Англії та її особливості
- •Німецький абсолютизм
- •Бранденбурзько-Прусська держава
- •Австрія у другій половині XVII-XVIII ст.
- •Тема 9 феодальна держава і право західних слов'ян
- •Поморські та полабські слов'яни -найзахідніша гілка слов'янства
- •Виникнення і розвиток Польської держави
- •Польське право доби феодалізму
- •Чеська держава
- •Особливості чеського феодального права
- •Тема 10 буржуазна революція в англії. Утворення буржуазної держави
- •Передумови революції
- •Громадянська війна в Англії (1642-1648 pp.)
- •Республіка і протекторат Кромвеля
- •Реставрація монархії
- •Висновки
- •Тема 11 виникнення і становлення сша
- •Війна за незалежність у Північній Америці. Утворення Сполучених Штатів Америки
- •Розвиток сша у XIX ст. Війна між Північчю і Півднем та її наслідки
- •Реконструкція Півдня (1865-1877 pp.)
- •Тема 12
- •Французька буржуазна революція.
- •Утворення буржуазної держави
- •У франції
- •Початок буржуазної революції. Декларація прав людини
- •Встановлення панування великої буржуазії
- •Варенська криза і знищення монархії
- •Боротьба Жиронди і «Гори». Створення якобінської диктатури
- •Якобінська диктатура. Конституція 1793 р.
- •Контрреволюційний переворот 9 термідора.
- •Консульство й імперія
- •Висновки
- •Тема 13 основні інститути буржуазного права
- •Історичний нарис розвитку права. Право добуржуазних суспільних формацій
- •Буржуазне право
- •Дві головні системи буржуазного права
- •Конституційне право. Виборче право
- •Еволюція буржуазного карного права та пенітенціарної системи
- •Тема 14 становлення парламентської монархії в англії
- •Утвердження принципів парламентської монархії.
- •Виборчі закони 1832,1867 та 1884-1885 pp.
- •Політичний устрій Англії напередодні Першої світової війни. Зміни у праві та правоохоронній системі
- •Британська колоніальна імперія
- •Тема 15 суспільно-політичний розвиток франції у 1814-1914 pp.
- •Реставрація Бурбонів. Революції 1830 та 1848 pp.
- •Друга республіка та Друга імперія
- •Паризька комуна - перша пролетарська держава
- •Третя республіка. Державно-політичний лад Франції напередодні Першої світової війни
- •Тема 16 утворення німецької імперії. Австро-угорщина
- •Північнонімецький союз. Утворення Німецької імперії
- •Австрія та Австро-Угорщина (1814-1914 pp.)
- •Тема 17 вплив більшовицької держави і права на світову історію
- •Поняття «загальної кризи капіталізму» - вчора і сьогодні. Жовтневий переворот 1917 р.Перші кроки Радянської держави і права
- •Демократична революція в Німеччині. Утворення Веймарської республіки
- •Революція 1919 р. В Угорщині, її наслідки
- •Утворення незалежних національних держав у Європі. Комуністична експансія. Комінтерн
- •Тема 18 буржуазні демократії (сша, англія, франція) в міжвоєнний період
- •Сша у міжвоєнний період.«Новий курс» президента Рузвельта.XVIII, XIX, XX, XXI поправки до американської конституції
- •Великобританія. Виборчі реформи 1918 та 1928 pp. Делеговане законодавство
- •Франція у міжвоєнний період. Народний фронт
- •Тема 19 фашистські держави і військові диктатури
- •Суть фашистської політичної доктрини. Націонал-соціалізм як німецька різновидність фашизму
- •Фашизм в Італії
- •Німецький націонал-соціалізм
- •Японський мілітаризм -східна різновидність фашизму
- •Інші фашистські держави іспанія
- •Румунія
- •Історична приреченість фашизму і націонал-соціалізму
- •Тема 20 буржуазні демократії після другої світової війни
- •Сша. Посилення влади президента. Роль Конгресу. Поправки до Конституції - XXII, XXVI
- •Великобританія. Еволюція двопартійної системи.Лейбористська націоналізація. Політика консервативних кабінетів м. Тетчер та Дж. Мейджора. Т. Блер
- •Четверта та п'ята республіки у Франції
- •Тема 21 альтернативні моделі державно-правового розвитку
- •Європейські держави «народної демократії»
- •Китайська Народна Республіка
- •Шведська модель соціалізму та її національні варіанти
- •Тема 22
- •Виникнення і розвиток арабського
- •Халіфату. Підвалини традиційного
- •Мусульманського права
- •Виникнення ісламу. Об'єднання арабів та виникнення халіфату
- •Розкол мусульманського світу на шиїтів та суннітів
- •Арабські завоювання. Держава Омейядів
- •Халіфат Абассидів
- •Традиційні мусульманські правові системи
- •Тема 23 візантія*
- •Східна Римська імперія та Візантія за Константина Великого та Юстиніана
- •Розвиток феодальних відносин у Візантії. Боротьба із зовнішніми ворогами
- •Боротьба з хрестоносцями. Латинська імперія
- •Занепад Візантії. Завоювання Константинополя турками-сельджуками
- •Тема 24
- •Утворення монгольської феодальної
- •Держави. Основні риси суспільного
- •І державного ладу*
- •Виникнення феодальних взаємовідносин у Монголії
- •Монгольська ранньофеодальна держава
- •Монгольські завоювання та їх наслідки
- •Золота орда та Кримське ханство
- •Тема 25 феодальна держава і право країн південно-східної азії*
- •Основи державного ладу феодального Китаю. Династії Цзінь, Тан, Мін, Цін
- •Делійський султанат та держава Великих Моголів в Індії
- •Влада і сьогунат феодальної Японії
- •Тема 26 османська імперія та народи балкан у XIV-XIX ст.*
- •Туреччина (Османська імперія) в XIV-XV ст.
- •Османська імперія у XVI-XVII ст.
- •Занепад Туреччини в XVII-XVIII ст. Боротьба балканських народів проти турецького ярма
- •Утворення на Балканах незалежних держав (Сербії, Болгарії, Румунії)
- •Тема 27 латинська америка*
- •Доколумбові цивілізації Америки
- •Іспанська та португальська колонізація. Організація управління колоніями
- •Боротьба за незалежність. Створення суверенних держав
- •Тема 28 держава I право єврейського народу. Ізраїль*
- •Ізраїльська держава
- •Організація самоуправління єврейської діаспори в умовах відсутності національної держави
- •Виникнення держави Ізраїль у 1948 р. Зовнішня і внутрішня політика Ізраїлю. Право
- •Тема 29 німеччина, італія та японія після другої світової війни
- •Повоєнний розвиток Німеччини. Боннська конституція 1949 р. Возз'єднання фрн та ндр
- •Японія - від аутсайдера до лідера
- •Тема 30 російська держава (XII ст.- 1917 p.) *
- •Станово-представницька монархія в Росії
- •Російський абсолютизм
- •Буржуазна революція 1905-1907 pp. Лютнева революція 1917 р. Зміни в державі і праві
- •Тема 1. Держава і право стародавнього сходу* ......................................................5
- •Тема 2. Держава і право стародавнього сходу (індія
- •Тема 3. Рабовласницька держава і право: стародавня
- •Тема 4. Рабовласницька держава і право. Давній рим 48
- •Тема 5. Феодальні держави західної європи. Держава
- •Тема 6. Ранньофеодальні монархії в європі ..................... 80
- •Тема 7. Станово-представницька монархія в країнах західної європи................................................................ 94
- •Тема 8. Абсолютні монархії в країнах західної європи ................................................................................................... 108
- •Тема 9. Феодальна держава і право західних слов'ян 124
- •Тема 10. Буржуазна революція в англії. Утворення
- •Тема 11. Виникнення і становлення сша............................ 180
- •Тема 12. Французька буржуазна революція. Утворення буржуазної держави у франції ........................ 201
- •Тема 13. Основні шститути буржуазного права................. 218
- •Тема 14. Становлення парламентської монархії в
- •Тема 15. Суспільно-політичний розвиток франції
- •Тема 16. Утворення німецької імперії. Австро-угорщина .................................................................................................. 289
- •Тема 17. Вплив більшовицької держави і права на
- •Тема 18. Буржуазні демократії (сша, англія, франція)
- •Тема 19. Фашистські держави і військові диктатури 353
- •Тема 20. Буржуазні демократії після другої світової
- •Тема 21. Альтернативні моделі державно-правового
- •Тема 22. Виникнення і розвиток арабського халіфату. Підвалини традиційного мусульманського
- •Тема 23. Візантія* .................................................................................. 434
- •Тема 24. Утворення монгольської феодальної держави. Основні риси суспільного і державного
- •Тема 25. Феодальна держава I право країн південно-східної азії*................................................................................... 467
- •Тема 26. Османська імперія та народи балкан у XIV-
- •Тема 27. Латинська америка* ...................................................... 512
- •Тема 28. Держава і право єврейського народу. Ізраїль* 536
- •Тема 29. Німеччина, італія та японія після другої
Монгольські завоювання та їх наслідки
Спочатку удари армії Чингісхана були свідомо спрямовані проти відверто слабіших суперників. Так, в 1205, 1207 та 1210 pp. монголи ходили походами на тунгутську державу Сі-Ся (Західне Ся); в 1207 р. полководець Джучі без особливих труднощів підкорив лісові племена в долині Єнісею: ойратів, урсутів, тубасів та ін.; а в 1208 р. до держави монголів було приєднано уйгурів.
Кордони держави розширилися на північ і на захід, але підкорені народи були бідні і відсталі, відповідно, військова здобич - мізерна. В 1211 р. монгольські війська почали розграбування Китаю: разом з Чингісханом сили вторгнення очолили його кращі воєначальники Мухалі і Джебе. Поки основна маса війська з боями просувалася на схід, загони під командуванням Чингісханових синів грабували і розоряли Шаньсі. Внутрішня слабкість Цзінської імперії полегшувала завдання завойовників. У 1215 р, вони захопили столицю країни Пекін. Залишивши Мухалі правителем Північного Китаю (йому було надано 23-тисячну окупаційну армію), Чингісхан з багатою здобиччю повернувся в монгольські степи. За якихось кілька років походу його учасники розбагатіли, як за монгольськими мірками, просто фантастично: золото, срібло, вродливі рабині, китайський шовк та порцеляна прикрасили закурені юрти напівдикого народу. Після цього успіху авторитет Чингісхана став незаперечним. Арабські мандрівники стверджували: якби Чингісхан наказав десятку своїх воїнів атакувати тисячу чужих, вони б не роздумуючи кинулися в атаку - їх полководець уже мав репутацію непереможного войовника, який ніколи не помиляється.
Похід у Північний Китай ознайомив монголів з каменометними та стінобитними знаряддями. За наказом Чингісхана до Монголії були вивезені не тільки ці військові машини, але й спеціалісти з їх виготовлення. Надалі цю військову «техніку» виготовлятимуть безпосередньо в орді.
У 1218 р. монголи рушили на захід, до Семиріччя. І тут здобич була неймовірно великою - сучасники писали, що при здобутті Ургенча кожний монгольський воїн отримав у свою частку здобичі по 24 (!) раби. В лютому 1220 р. військо Чингісхана оточило Бухару. Міська верхівка на золотій таці винесла ключі від усіх 11 воріт міста, яке легко могло б витримати принаймні річну осаду. Монголи наказали місцевому населенню вийти за мури - нібито, щоб переписати його для потреби визначення податку. Тут, у полі, стало зрозумілим, що тільки чоловіків у Бухарі набагато більше, ніж монголів. Тоді від основної маси відділили вправних ремісників (їх, подібно до китайських спеціалістів, вивезли в орду) та вродливих жінок, а решту забили залізними палицями та шаблями, економлячи стріли. Місто підпалили, вогонь пожежі був таким сильним, що самим завойовникам довелося з нього втікати. Самарканд, чий гарнізон складав 110 тис. чол., на шостий день облоги відчинив головні «Ворота намазу» під милос- тиву обіцянку Чингісхана, який «обіцяв їм безпеку від гніву свого і дозволив розійтися по домівках». Тридцятитисячне кіпчацьке військо на чолі з дядьком хорезм-шаха, Тугай-ханом, виявило готовність перейти на бік монголів. їм наказали віддати зброю, нібито для того, щоб замінити її на монгольську. їх навіть примусили обрити півмісяцем голови з монгольським взірцем. Роззброєних наївних кіпчаків разом з членами їхніх сімей на другий ранок, коли пильність притупилася, поголовно знищили. Населення міста вигнали у поле, де чисто розграбували, багатьох убили і обернули в рабство. Жахливий приклад Бухари і Самарканда змусив інші міста захищатися до останнього. Так, уже згаданий Ургенч захищався чотири місяці. В 1221 р. впав Мерв - останнє велике місто Середньої Азії. Квітуча країна Хорезм була спустошена і спалена, а населення обернене на рабів. її правитель хорезм-шах Мухаммед втік без бою, під приводом необхідності навербувати додаткові сили в Ірані. Переслідуючи Мухаммеда, війська монголів під проводом Джебе і Субетея обігнули з півдня Каспійське море і вторглися до Азербайджану та Грузії. Проти них спільно виступили алани та кіпчаки. Монголи уклали мир з кіп-чаками, розгромивши аланів, а потім розправилися з своїми недавніми союзниками.
Характерна риса «дипломатії» монголів - підступність. Чингісхан міг облудно обіцяти парламентарям обложеного міста сприятливі умови здачі, потім накласти на місто нечувану контрибуцію, а після того, як городяни власними руками віддадуть свої заховані багатства, обернути їх на рабів або фізично винищити. Тобто будь-яка мораль свідомо приносилася у жертву заради доцільності.
У 1223 р. монголи вторглися в південноукраїнські степи, де на той час кочували половці. Половецький хан Котян (до речі, тесть Мстислава Галицького) звернувся по військову допомогу до руських князів. На з'їзді князів у Києві було вирішено надати йому цю допомогу. В численному поході брали участь князі Київський, Чернігівський, Волинський, Галицький, Смоленський, Половецька орда, «вигонці галицькі» з Галицького Пониззя. По дорозі до князів кілька раз зверталися монгольські посли, які стверджували, що вони, мовляв, на Русь не зазіхають. Однак цих послів було убито, а військо продовжувало свій шлях далі.
На початку літа 1223 р. (або - 31 травня) на р. Калці половецько-руські сили були розбиті, а ті шість князів, які потрапили до полону,-закатовані. На них зверху поклали дерев'яний поміст, на якому пере-можці-монголи влаштували свій бенкет. Того ж року монголи увірвалися до Криму і захопили Судак. Потім повернули на Волгу, але зазнали поразки від булгарів - тут далися взнаки виснаженість армії тривалим походом та обезкровлення її рядів. Восени 1225 р. монгольські війська повернулися на батьківщину, і у 1227 р. нарешті довершили розгром китайського Західного Ся. Тобто, навіть після найдальших походів і найбільшої здобичі агресивність і войовничість цього народу не була вичерпана, а жадоба нових багатств залишалася невгамованою.
У 1227 р. на шляху із царства Ся до Монголії помер Чингісхан. На той час монгольські володіння охоплювали Північний Китай, усю Середню Азію, частину Ірану, найбільш заселені регіони Сибіру (за винятком крайньої півночі). До величезної армії завойовників включалися як допоміжні частини загони з багатьох підкорених народів.
Спадщину Чингісхана ділили на курултаї, що відбувся на р. Керулен у 1229 р. У повній відповідності до заповіту покійного, великим ханом було обрано його третього сина Угедея. Старші - Джучі та Джагатан -не викликали довіри, бо кожного з них батько ще до походу на Хорезм запідозрив у підготовці до заколоту і тому намірено тримав подалі від себе. Цей же курултай визначив напрямок нового удару - ним мала стати та частина Північного Китаю, де ще зберігалася влада чжурчженів. У 1231 р. війська Угедея і Толуя узяли в облогу місто Кайфин (Бянь), куди після падіння Пекіна була перенесена столиця чжурчженів. По допомогу монголи звернулися до правителів Південного Китаю з династії Сун, які ненавиділи своїх північних сусідів. У 1234 р. завоювання Північного Китаю завершилося,- держава чжурчженів перестала існувати.
У 1235 р. на черговому курултаї було вирішено знову піти походом на захід. Вже взимку 1237-1238 pp. війська Бату-хана і Субетея вторглися до руських земель, спалили Рязань і Володимир. У 1240 р. вони захопили Київ і пішли далі до Європи. На початку 1241 р. татари зруйнували Люблін, Краків та Вроцлав. Під Лігніцею вони розбили об'єднане військо польське, прусських хрестоносців, рицарів Шлезька та Моравії. Угорську армію татари винищили у битві при Сайо, в 1242 р. вступили у Хорватію і захопили Загреб. У Європі розпочалася паніка. Але порятунком стало те, що після смерті Угедея (великий хан у 1229-1241 pp.) постало питання про його політичного наступника і Бату, забравши свої війська з Європи, рушив на Волгу, де мав відбутися курултай.
За Угедея монгольська орда набула багатьох рис організованої держави, з її апаратом управління та численними службами. Н. По-лонська-Василенко пише: «Завдяки добрій організації Золота орда мала могутню силу ... Старе уявлення про примітивність татарської орди доводиться сильно змінити. Навпаки - вона була дуже складною організацією, яка забезпечувала мілітарний успіх і відзначалася висо- кою технікою». Угедей доручив довіреному, ще батьковому раднику, Елюй Чуцаю завідувати фінансовим відомством. Ще трьом темникам-монголам було доручено загальне керівництво іншими військовими і цивільними справами. Особлива увага приділялася пошті.
Відомий італійський мандрівник XIII ст. Марко Поло писав, що така організація поштової служби і ямницьких станцій, їхній порядок не снилися королям та імператорам Європи. На головних шляхах своїх володінь Чингісхан влаштував поштові пости, де завжди були напоготові коні і гінці для перевезення ханських наказів. На поштового коня зодягалися ремінці з бубонцями, щоб зустрічні давали дорогу (навіть така деталь була продумана!). Непогано було налагоджено справу збору податків. Виданий Угедеєм закон запроваджував подушний податок з усіх чоловіків західних країн, а з кочівників - по одній голові з кожної сотні голів худоби. Це був великий поступ уперед порівняно з часами навіть Чингісхана, коли за свою службу кожний нойон отримував групу аіїїів чи завойовану область, які обкладав податками і повинностями на свій розсуд. Спеціальний указ встановлював, які саме збори мали надходити у скарбницю великого хана, а які -залишатися на потреби місцевих управителів. Монголи провели перепис населення (до речі, не набагато пізніше, ніж це було зроблено королями у передовій Європі), всі жителі були приписані до певних адміністративних районів.
У 1252 р. монголи проводять перепис у Китаї, в 1253 р. - в Ірані. На Русі монгольський перепис розпочався в 1257 p., його проводив Мен-гу-Кітат (охопив Суздальську, Рязанську, Муромську землі). Опір місцевого населення проти перепису, повстання в Новгороді (1259 p.), Ростові, Ярославлі, Суздалі, Володимирі, Устюгу призвели до скасування практики збору податків монгольськими баскаками - цей обов'язок було перекладено на місцевих князів.
Завойовані країни віддавалися в управління місцевим феодалам, подекуди - навіть людям незнатного походження (наприклад, намісником Хорасану був призначений мусульманин-купець Махмуд Ялавач, давній шпигун Чингісхана), а спеціально поставлений монгольський нойон контролював надходження у ординську казну податків. Так, на Русі монголо-татари стали видавати князям «ярлики» - грамоти на князювання. Для цього вони скликали князів до Золотої орди і залежно від довір'я, яке викликав той чи інший князь та його подарунків, видавали ярлик на той чи інший престол, особливо не рахуючись ні з його правами на трон, ні з побажаннями місцевого населення. Важливим фактором була лояльність і подарунки - хабарі, отримані від претендента. Так, наприклад, у 1247 р. в Каракорумі Александр Невський отримав ярлик на Київське князівство, а його брат Андрій був призначений великим князем. Крім податків, князь був зобов'язаний нести військову службу у разі потреби. Натомість монголи теж надавали допомогу своїм васалам. Ще до офіційного союзу Русі та Орди, укладеного в 1257 p., ординська кіннота брала участь у визволенні Пскова від німців (див. Рейнгольд Гейденштейн, «Записки про Московську війну»). Новгородський князь Александр Невський навіть був названим сином хана Батия.
Монголи толерантно ставилися до релігій завойованих народів, включаючи християнську. Духовенство було звільнене від данини. Зберігся ярлик хана Менгу-Теміра 1267 p., яким він заборонив усім монгольським збирачам податків та іншим посадовим особам брати з представників руського духовенства «поплужне» (податок з плуга), «корм», «ям» (податок на організацію пошти), вимагати з них підвод, людей на війну, ремісників. Як свідчить посол папи Інокентія IV до монголів францісканський ченець де Пляно-Карпіні, в самій столиці хана Гаюка (Гуюка) - Каракорумі - відправляли службу Божу за обрядом грецької церкви. Наприкінці ХПІ ст. в Орді була утворена єписко-пія (1261 р.) з центром у Сараї. Єпископ сарайський став близькою до хана людиною, переміщався разом з ним під час кочівлі орди і виконував доручення хана. Разом з тим відомий і такий факт, що при взятті монголами грузинського Тбілісі 3 березня 1226 р. християнське населення міста було вирізане, а мусульманське лише «узяте» в полон.
Обзавелася Монгольська імперія і власною столицею. Нею стало місто Каракорум, будівництво якого розпочалося ще за Чингісхана.
Ідеалізувати державний порядок цієї напівварварської держави особливо не доводиться. Податки з населення часто вибивалися насильством і терором, свавілля нойонів щодо не лише підкорених народів, але й єдинокровних монгольських аратів нерідко перевищувало усі допустимі межі.
Курултай 1245 р. обрав великим ханом сина Угедея Гуюка (1245-1248). На церемонії проголошення великого хана були присутні не лише згаданий папський посол, але й два сини грузинського царя, руський князь Ярослав (батько Александра Невського), посол багдадського каліфа Мустасіма, китайські сановники, посол французького короля Людовіка IX Гільйом де Рубру(к) та ін. Таке широке іноземне представництво свідчило, що Монгольська імперія стала важливим і грізним фактором світової політики того часу, не зважати на яке було неможливо.
Бату-хан, онук Чингісхана і організатор монгольського походу до Європи, відмовився визнати владу Гуюка. В ході усобиці, що почалася після несподіваної смерті Гуюка, нащадки Джучі і Толуя боролися проти нащадків Угедея і Джагатая. В 1252 р. курултай, на якому переважали прихильники Батухана, проголосив великим ханом Мунке, сина Толуя. У нащадків Угедея і Джагатая була відібрана значна частина їхніх володінь, приєднаних згодом до володінь Бату та Мунке.
Мунке продовжував попередню завойовницьку політику. Свого брата Хулагу він відправив на захід, доручивши йому завоювання Ірану і Палестини (т. зв. жовтий хрестовий похід 1254-1260 pp.). У лютому Хулагу захопив Багдад, що означало кінець Багдадського халіфату. В Європі це повідомлення було зустрінуте з великою радістю, на честь хана служили меси. Другий брат Мунке - Хубілай -отримав завдання вторгтися у південний Китай проти Сунської держави, недавнього союзника монголів у боротьбі з північнокитайськими джурчженами. Цей похід був перерваний у 1259 р. у зв'язку зі смертю Мунке.
На цей час Монгольська надімперія представляла собою величезну територію, населену десятками і сотнями племен і народностей, які перебували на різних щабелях суспільного і культурного розвитку, користовувалися різними релігійними віруваннями, розмовляли на своїх мовах - монгольська не мала навіть власної писемності, завойовникам доводилося покористовуватися уйгурською абеткою. Це було типове військово-адміністративне об'єднання, чиї частини були пов'язані між собою лише силою зброї, а не якимись економічними, політичними чи культурними інтересами, властивими для будь-якої держави.
Центральну частину імперії становив домен великих ханів - Монголія і Північний Китай, його столиця Каракорум вважалася головним містом усієї Монгольської імперії. На схід і захід від Алтайських гір розміщувався улус нащадків Угедея з центром у м. Чугучак. Улус нащадків Джагатая об'єднував області сходу Середньої Азії по р. Аму-Дар'я; центром цього уділу було м. Алмалик на річці Ілі, поблизу суч. Кульджі. Іран, Ірак і Закавказзя входили до улусу Хулагу, з центром у місті Тебріз. Остання, п'ята частина імперії належала нащадкам Джучі і включала усі східноєвропейські володіння монголів з центром в м. Сараї на Волзі, поблизу сучасної Астрахані.
Мунке був останнім володарем цієї імперії, чия влада визнавалася усіма ханами. Після його смерті держава остаточно розпалася.
У 1260 р. в Карокорумі курултай проголосив великим ханом молодшого брата Мунке Аріг-бугу. Одночасно прихильники Хубілая проголосили великим ханом свого провідника. Міжусобна війна чин-гісхідів тривала чотири роки і закінчилася поразкою Аріг-буги. За той час від держави відпали західні улуси, які перетворилися на самостійні державні утворення. Ослаблений усобицею з Аріг-бугою та іншими нойонами свого улусу, Хубілай не робив жодних зусиль, щоб підпорядкувати собі відпалі улуси на заході. В 1271 р. він переніс свою столицю з Каракорума до Пекіна. Цього ж року він дав своїй династії назву Юань.
Цікаво, що Хубілай запровадив культ свого діда Чингісхана. Мі-фоподібний Чингісхан вписався в традицію пошанування у монголів духів предків. Чингісхан був проголошений великим предком монгольських каганів (великих ханів), йому було встановлене святилище, відоме під назвою «Вісім білих наметів». Всередині культу Чингісхана існував культ сульде — його військового духу, генія, уособленого в прапорі. Особливо пошановувалися Цаган-сульде («білий прапор»), Хара-сульде («чорний прапор»). Для прапорів Чингісхана були збудовані спеціальні святилища, розроблений ритуал жертвоприношень. З культом Чингісхана пов'язаний культ членів його сім'ї: матері, дружин, синів. Тим самим можна говорити про спробу створення державної квазі-релігії, основаної на культі великого завойовника.
До 1279 р. увесь Китай був підкорений монголами. Спроби Хубі-лая підкорити Японію та Індокитай виявилися невдалими. Таке зосередження Хубілая на загарбанні Китаю (економічно чи не найба-гатшого з усіх потенційних жертв монгольської агресії) були на руку його суперникам з інших частин колись єдиної Монгольської імперії.
В історії монгольського народу ХП-ХПІ ст. вважаються добою утворення феодалізму та встановлення феодального суспільства. Це був особливий феодалізм - феодалізм кочового за своєю природою народу. Монгольське нойонство, яке збагатилося і зміцніло в результаті походів, перетворилося на клас феодалів. Колись вільні арати стали кріпаками цих новоявлених феодалів. На аратство були покладені численні повинності: вносити оброк нойонам, випасати їхні стада, виготовляти своїм коштом і тримати в готовності зброю, виступ ти в разі потреби у військовий похід під проводом свого нойона - в епоху усобних воєн проти таких же монголів, як і сам.
Складання феодальних відносин найшвидше і найповніше відбувалося у центральних районах Монголії і повільніше - на периферії: в районах Прибайкалля, Єнісею та Іртиша. Неможливо заперечувати вплив на ці процеси залученого до монгольського апарату управління місцевого населення загарбаних територій. Воно перебувало не лише на вищому ступені культурного розвитку порівняно зі своїми завойовниками, а й на політичному. Не підлягає сумніву, що монголи, які охоче запозичували у підкорених народів військову техніку, здобутки ремесла, релігію тощо, не могли не зацікавитися успіхами державного будівництва завойованих країн Середньої Азії, Закавказзя і Східної Європи.