- •Передмова
- •Тема 1 держава I право стародавнього сходу*
- •Азіатський спосіб виробництва
- •Держава і право Стародавнього Єгипту
- •Вавилон і Ассирія. Закони Хаммурапі
- •Тема 2 держава I право стародавнього сходу (індія та стародавній схід)*
- •Держава і право Стародавньої Індії. Закони Ману
- •Стародавній Китай
- •Тема 3 рабовласницька держава I право: стародавня греція
- •«Гомерівська» Греція
- •Тема 4 рабовласницька держава і право. Древній рим
- •Виникнення Риму. Реформа Сервія Туллія
- •Суспільний і державний лад Римської республіки
- •Криза республіки. Реформи Гракхів. Диктатура Сулли
- •Причини падіння республіки. Диктатура Цезаря
- •Суспільний і державний лад Риму в період принципату
- •Домінат. Реформи Діоклетіана та Константина
- •Римське право ранньої республіки. Закони XII таблиць
- •Класичне римське право (пізня республіка і принципат)
- •Тема 5 феодальні держави західної європи. Держава франків
- •Держава франків
- •Ранньофеодальна держава в Англії
- •Варварські правди
- •Тема 6 ранньофеодальні монархії в європі
- •Династія Капетінгів у Франції
- •Нормандське завоювання 1066 р. Держава Вільгельма і Завойовника в Англії
- •Виникнення єдиної німецької ранньофеодальної держави
- •Тема 7 станово-представницька монархія в країнах західної європи
- •Зміни у суспільному ладі. Становлення міського самоврядування
- •Станово-представницька монархія у Франції
- •Станова монархія в Англії. Її особливості
- •Станово-представницька монархія в Німеччині
- •Тема 8 абсолютні монархи в країнах західної європи
- •Передумови абсолютизму
- •Абсолютна монархія у Франції
- •Абсолютна монархія в Англії та її особливості
- •Німецький абсолютизм
- •Бранденбурзько-Прусська держава
- •Австрія у другій половині XVII-XVIII ст.
- •Тема 9 феодальна держава і право західних слов'ян
- •Поморські та полабські слов'яни -найзахідніша гілка слов'янства
- •Виникнення і розвиток Польської держави
- •Польське право доби феодалізму
- •Чеська держава
- •Особливості чеського феодального права
- •Тема 10 буржуазна революція в англії. Утворення буржуазної держави
- •Передумови революції
- •Громадянська війна в Англії (1642-1648 pp.)
- •Республіка і протекторат Кромвеля
- •Реставрація монархії
- •Висновки
- •Тема 11 виникнення і становлення сша
- •Війна за незалежність у Північній Америці. Утворення Сполучених Штатів Америки
- •Розвиток сша у XIX ст. Війна між Північчю і Півднем та її наслідки
- •Реконструкція Півдня (1865-1877 pp.)
- •Тема 12
- •Французька буржуазна революція.
- •Утворення буржуазної держави
- •У франції
- •Початок буржуазної революції. Декларація прав людини
- •Встановлення панування великої буржуазії
- •Варенська криза і знищення монархії
- •Боротьба Жиронди і «Гори». Створення якобінської диктатури
- •Якобінська диктатура. Конституція 1793 р.
- •Контрреволюційний переворот 9 термідора.
- •Консульство й імперія
- •Висновки
- •Тема 13 основні інститути буржуазного права
- •Історичний нарис розвитку права. Право добуржуазних суспільних формацій
- •Буржуазне право
- •Дві головні системи буржуазного права
- •Конституційне право. Виборче право
- •Еволюція буржуазного карного права та пенітенціарної системи
- •Тема 14 становлення парламентської монархії в англії
- •Утвердження принципів парламентської монархії.
- •Виборчі закони 1832,1867 та 1884-1885 pp.
- •Політичний устрій Англії напередодні Першої світової війни. Зміни у праві та правоохоронній системі
- •Британська колоніальна імперія
- •Тема 15 суспільно-політичний розвиток франції у 1814-1914 pp.
- •Реставрація Бурбонів. Революції 1830 та 1848 pp.
- •Друга республіка та Друга імперія
- •Паризька комуна - перша пролетарська держава
- •Третя республіка. Державно-політичний лад Франції напередодні Першої світової війни
- •Тема 16 утворення німецької імперії. Австро-угорщина
- •Північнонімецький союз. Утворення Німецької імперії
- •Австрія та Австро-Угорщина (1814-1914 pp.)
- •Тема 17 вплив більшовицької держави і права на світову історію
- •Поняття «загальної кризи капіталізму» - вчора і сьогодні. Жовтневий переворот 1917 р.Перші кроки Радянської держави і права
- •Демократична революція в Німеччині. Утворення Веймарської республіки
- •Революція 1919 р. В Угорщині, її наслідки
- •Утворення незалежних національних держав у Європі. Комуністична експансія. Комінтерн
- •Тема 18 буржуазні демократії (сша, англія, франція) в міжвоєнний період
- •Сша у міжвоєнний період.«Новий курс» президента Рузвельта.XVIII, XIX, XX, XXI поправки до американської конституції
- •Великобританія. Виборчі реформи 1918 та 1928 pp. Делеговане законодавство
- •Франція у міжвоєнний період. Народний фронт
- •Тема 19 фашистські держави і військові диктатури
- •Суть фашистської політичної доктрини. Націонал-соціалізм як німецька різновидність фашизму
- •Фашизм в Італії
- •Німецький націонал-соціалізм
- •Японський мілітаризм -східна різновидність фашизму
- •Інші фашистські держави іспанія
- •Румунія
- •Історична приреченість фашизму і націонал-соціалізму
- •Тема 20 буржуазні демократії після другої світової війни
- •Сша. Посилення влади президента. Роль Конгресу. Поправки до Конституції - XXII, XXVI
- •Великобританія. Еволюція двопартійної системи.Лейбористська націоналізація. Політика консервативних кабінетів м. Тетчер та Дж. Мейджора. Т. Блер
- •Четверта та п'ята республіки у Франції
- •Тема 21 альтернативні моделі державно-правового розвитку
- •Європейські держави «народної демократії»
- •Китайська Народна Республіка
- •Шведська модель соціалізму та її національні варіанти
- •Тема 22
- •Виникнення і розвиток арабського
- •Халіфату. Підвалини традиційного
- •Мусульманського права
- •Виникнення ісламу. Об'єднання арабів та виникнення халіфату
- •Розкол мусульманського світу на шиїтів та суннітів
- •Арабські завоювання. Держава Омейядів
- •Халіфат Абассидів
- •Традиційні мусульманські правові системи
- •Тема 23 візантія*
- •Східна Римська імперія та Візантія за Константина Великого та Юстиніана
- •Розвиток феодальних відносин у Візантії. Боротьба із зовнішніми ворогами
- •Боротьба з хрестоносцями. Латинська імперія
- •Занепад Візантії. Завоювання Константинополя турками-сельджуками
- •Тема 24
- •Утворення монгольської феодальної
- •Держави. Основні риси суспільного
- •І державного ладу*
- •Виникнення феодальних взаємовідносин у Монголії
- •Монгольська ранньофеодальна держава
- •Монгольські завоювання та їх наслідки
- •Золота орда та Кримське ханство
- •Тема 25 феодальна держава і право країн південно-східної азії*
- •Основи державного ладу феодального Китаю. Династії Цзінь, Тан, Мін, Цін
- •Делійський султанат та держава Великих Моголів в Індії
- •Влада і сьогунат феодальної Японії
- •Тема 26 османська імперія та народи балкан у XIV-XIX ст.*
- •Туреччина (Османська імперія) в XIV-XV ст.
- •Османська імперія у XVI-XVII ст.
- •Занепад Туреччини в XVII-XVIII ст. Боротьба балканських народів проти турецького ярма
- •Утворення на Балканах незалежних держав (Сербії, Болгарії, Румунії)
- •Тема 27 латинська америка*
- •Доколумбові цивілізації Америки
- •Іспанська та португальська колонізація. Організація управління колоніями
- •Боротьба за незалежність. Створення суверенних держав
- •Тема 28 держава I право єврейського народу. Ізраїль*
- •Ізраїльська держава
- •Організація самоуправління єврейської діаспори в умовах відсутності національної держави
- •Виникнення держави Ізраїль у 1948 р. Зовнішня і внутрішня політика Ізраїлю. Право
- •Тема 29 німеччина, італія та японія після другої світової війни
- •Повоєнний розвиток Німеччини. Боннська конституція 1949 р. Возз'єднання фрн та ндр
- •Японія - від аутсайдера до лідера
- •Тема 30 російська держава (XII ст.- 1917 p.) *
- •Станово-представницька монархія в Росії
- •Російський абсолютизм
- •Буржуазна революція 1905-1907 pp. Лютнева революція 1917 р. Зміни в державі і праві
- •Тема 1. Держава і право стародавнього сходу* ......................................................5
- •Тема 2. Держава і право стародавнього сходу (індія
- •Тема 3. Рабовласницька держава і право: стародавня
- •Тема 4. Рабовласницька держава і право. Давній рим 48
- •Тема 5. Феодальні держави західної європи. Держава
- •Тема 6. Ранньофеодальні монархії в європі ..................... 80
- •Тема 7. Станово-представницька монархія в країнах західної європи................................................................ 94
- •Тема 8. Абсолютні монархії в країнах західної європи ................................................................................................... 108
- •Тема 9. Феодальна держава і право західних слов'ян 124
- •Тема 10. Буржуазна революція в англії. Утворення
- •Тема 11. Виникнення і становлення сша............................ 180
- •Тема 12. Французька буржуазна революція. Утворення буржуазної держави у франції ........................ 201
- •Тема 13. Основні шститути буржуазного права................. 218
- •Тема 14. Становлення парламентської монархії в
- •Тема 15. Суспільно-політичний розвиток франції
- •Тема 16. Утворення німецької імперії. Австро-угорщина .................................................................................................. 289
- •Тема 17. Вплив більшовицької держави і права на
- •Тема 18. Буржуазні демократії (сша, англія, франція)
- •Тема 19. Фашистські держави і військові диктатури 353
- •Тема 20. Буржуазні демократії після другої світової
- •Тема 21. Альтернативні моделі державно-правового
- •Тема 22. Виникнення і розвиток арабського халіфату. Підвалини традиційного мусульманського
- •Тема 23. Візантія* .................................................................................. 434
- •Тема 24. Утворення монгольської феодальної держави. Основні риси суспільного і державного
- •Тема 25. Феодальна держава I право країн південно-східної азії*................................................................................... 467
- •Тема 26. Османська імперія та народи балкан у XIV-
- •Тема 27. Латинська америка* ...................................................... 512
- •Тема 28. Держава і право єврейського народу. Ізраїль* 536
- •Тема 29. Німеччина, італія та японія після другої
Друга республіка та Друга імперія
12 листопада 1848 р. була прийнята нова Конституція, яка проголошувала у Франції буржуазну республіку. Девізом цієї т. зв. Другої республіки стало: «Сім'я, праця, власність і суспільний порядок» (як відомо, Перша республіка 1790 років девізом мала «Свободу, рівність, братерство»). Недоторканними залишалися стара організація управління, включаючи і місцеве - муніципалітети, суд та армія. Законодавча влада передавалася однопалатним Національним зборам (750 депутатів). Виборче право надавалося чоловікам з 21 року, ценз осідлості становив 6 місяців.
Виконавчу владу очолював Президент республіки (ст. 43). Йому було надане право ведення переговорів з іншими державами, оголошення війни і укладення миру, призначення і зміщення міністрів та вищого командного складу армії тощо. Ознакою влади президента стало закріплення у його повноваженнях права помилування (король Франції був позбавлений цього права ще Конституцією 1791 р.!).
Буржуазія прагнула створити в особі президента такий центр сили, який би став гарантом соціальної стабільності і недопущення повтору подій червня 1848 р. Хоча ст. 19 гарантувала принцип розподілу влад, але призначення суддів і прокурорів також потрапило до президентських прерогатив. Тим самим виконавча влада убезпечувала собі лояльність судової.
На пост президента балотувалися Луї-Наполеон Бонапарт (племінник імператора Наполеона І, засуджений у 1840 р. на довічне ув'язнення за спробу підняти повстання проти Луї-Філіппа Орлеанського), генерал Кавеньяк (душитель паризького червневого повстання 1848 p.), Ледрю-Роллен (лівий республіканець, член Комісії виконавчої влади) та Распайль (від соціалістів). 10 грудня 1848 р. президентом став Луї-Наполеон Бонапарт, який зібрав голоси 5400 тис. виборців від загального числа 7300 тис. Ця перемога була, в основному, забезпечена голосами селянства (75 відсотків населення), яке йшло на вибори під гаслом: «Геть податки, геть багачів, геть республіку, хай живе імператор!»
Як уже вказувалося, республіканський уряд навесні 1848 р. не лише не зменшив колишні податки, але й підвищив їх, зокрема і на земельну власність. Тим самим дрібних землевласників-селян підштовхнули до висновку, що республіка нічим не краща за монархію Бурбонів чи Орлеанів. Ім'я Наполеона асоціювалося у народній свідомості з буржуазними перетвореннями, які закріплювали за селянами їхнє право власності на колишню поміщицьку землю, а також з військовою величчю Франції на поч. XIX ст.
Установчі збори поступилися місцем обраним на основі Конституції Законодавчим зборам. Монархісти усіх мастей (прихильники династій Бурбонів, Орлеанів чи Наполеонів) отримали 500 мандатів з 750, 70 мандатів мали помірковані республіканці, ще 180 - республіканці ліві. Законодавчі збори стали ареною політичної боротьби двох полярних політичних течій - республіканської і монархічної.
11 червня 1849 р. Ледрю-Роллен від імені лівих республіканців виніс на обговорення Зборів пропозицію про віддання під суд президента та усіх членів уряду за порушення Конституції (йшлося про використання збройних сил республіки для боротьби проти свободи і незалежності інших народів).
Зайве говорити, що ця пропозиція була відкинута більшістю голосів. 13 червня ліві республіканці спробували влаштувати демонстрацію в Парижі, виступи в Тулузі, Страсбурзі та інших містах країни. Цей заколот був придушений силою зброї. 34 депутати-республіканці були віддані під суд, решта лідерів цієї політичної течії втекли за кордон. Газети і клуби республіканського напряму були закриті.
31 травня 1850 р. Законодавчі збори прийняли новий виборчий закон, за яким вводився трирічний ценз осідлості та інші антидемократичні обмеження. Близько 3 млн сільських наймитів та робітників-поденників втрачали право голосу. Стаття 45 Конституції виключала повторне обрання президента. Владі Луї-Наполеона протистояли і дві монархічні течії в Законодавчих зборах - легітимісти, чиїм кандидатом на престол був граф Шам-бор, та орлеаністи з кандидатурою графа Паризького. Президента підтримувало Товариство 10 грудня, створене з його прихильників і назване на честь перемоги на президентських виборах 1848 р. Користуючись правом призначення вищих посадових осіб, президент призначив командуючого паризьким гарнізоном та начальника столичної поліції з числа своїх прихильників.
2 грудня 1851 р. під приводом захисту Конституції 1848 р. президент здійснив державний переворот. Були заарештовані 16 лідерів опозиції та інші впливові політики - за звинуваченням у «змові проти держави». В прокламації, датованій 2 грудня, президент «іменем французького народу» розпустив Законодавчі збори. Термін повноважень президента був розширений до 10 років, замість попередніх чотирьох. Розробку законопроектів було передано Державній раді. Для урівноваження майбутнього Законодавчого корпусу вводилася друга палата -Сенат. У відповідь на переворот ліві республіканці організували «Комітет опору» і вивели на барикади 3-4 грудня кілька тисяч своїх прихильників. Президент придушив цей виступ за допомогою регулярної армії. Близько 2 тис. загиблих за своїм соціальним походженням належали швидше до дрібної буржуазії, ніж до пролетаріату, обезкровленого червневими боями 1848 р. Лояльність основної маси населення президенту була забезпечена формальним поверненням загального виборчого права для чоловіків, звуженого виборчим законом 1850 р. Однак після перевороту 2 грудня 1851 р. Законодавчі збори, Сенат, Державна рада мали суто формальний дорадчий характер.
14 січня 1852 р. Луї-Наполеон Бонапарт опублікував нову Конституцію. Влада президента, який обирався на десять років, поширювалася не лише на питання управління державою, а й на законодавство (міг проголошувати осадне становище і видавати декрети, оминаючи парламент. Закони країни також утверджував президент). В листопа-ді-грудні 1852 р. спочатку Сенат, а потім загальнодержавний плебісцит проголосили президента імператором під іменем Наполеона III. Цікаво, що в загальних рисах етапи сходження до імператорської влади Наполеона III дуже нагадували еволюцію Наполеона І після відсторонення від влади Директорії у 1799 р. Племінник ніби «двічі увійшов у ту саму річку».
3 поваленням Другої республіки змінилася лише форма, але не зміст державної влади. За своєю суттю Друга імперія була диктатурою буржуазії. Зберігалися Законодавчий корпус і сенатський прерогатив. Тим самим виконавча влада убезпечувала собі лояльність судової.
На пост президента балотувалися Луї-Наполеон Бонапарт (племінник імператора Наполеона І, засуджений у 1840 р. на довічне ув'язнення за спробу підняти повстання проти Луї-Філіппа Орлеанського), генерал Кавеньяк (душитель паризького червневого повстання 1848 p.), Ледрю-Роллен (лівий республіканець, член Комісії виконавчої влади) та Распайль (від соціалістів). 10 грудня 1848 р. президентом став Луї-Наполеон Бонапарт, який зібрав голоси 5400 тис. виборців від загального числа 7300 тис. Ця перемога була, в основному, забезпечена голосами селянства (75 відсотків населення), яке йшло на вибори під гаслом: «Геть податки, геть багачів, геть республіку, хай живе імператор!»
Як уже вказувалося, республіканський уряд навесні 1848 р. не лише не зменшив колишні податки, але й підвищив їх, зокрема і на земельну власність. Тим самим дрібних землевласників-селян підштовхнули до висновку, що республіка нічим не краща за монархію Бурбонів чи Орлеанів. Ім'я Наполеона асоціювалося у народній свідомості з буржуазними перетвореннями, які закріплювали за селянами їхнє право власності на колишню поміщицьку землю, а також з військовою величчю Франції на поч. XIX ст.
Установчі збори поступилися місцем обраним на основі Конституції Законодавчим зборам. Монархісти усіх мастей (прихильники династій Бурбонів, Орлеанів чи Наполеонів) отримали 500 мандатів з 750, 70 мандатів мали помірковані республіканці, ще 180 - республіканці ліві. Законодавчі збори стали ареною політичної боротьби двох полярних політичних течій - республіканської і монархічної.
11 червня 1849 р. Ледрю-Роллен від імені лівих республіканців виніс на обговорення Зборів пропозицію про віддання під суд президента та усіх членів уряду за порушення Конституції (йшлося про використання збройних сил республіки для боротьби проти свободи і незалежності інших народів).
Зайве говорити, що ця пропозиція була відкинута більшістю голосів. 13 червня ліві республіканці спробували влаштувати демонстрацію в Парижі, виступи в Тулузі, Страсбурзі та інших містах країни. Цей заколот був придушений силою зброї. 34 депутати-республіканці були віддані під суд, решта лідерів цієї політичної течії втекли за кордон. Газети і клуби республіканського напряму були закриті.
31 травня 1850 р. Законодавчі збори прийняли новий виборчий закон, за яким вводився трирічний ценз осідлості та інші антидемократичні обмеження. Близько 3 млн сільських наймитів та робітників-поденників втрачали право голосу. Стаття 45 Конституції виключала повторне обрання президента. Владі Луї-Наполеона протистояли і дві монархічні течії в Законодавчих зборах - легітимісти, чиїм кандидатом на престол був граф Шам-бор, та орлеаністи з кандидатурою графа Паризького. Президента підтримувало Товариство 10 грудня, створене з його прихильників і назване на честь перемоги на президентських виборах 1848 р. Користуючись правом призначення вищих посадових осіб, президент призначив командуючого паризьким гарнізоном та начальника столичної поліції з числа своїх прихильників.
2 грудня 1851 р. під приводом захисту Конституції 1848 р. президент здійснив державний переворот. Були заарештовані 16 лідерів опозиції та інші впливові політики - за звинуваченням у «змові проти держави». В прокламації, датованій 2 грудня, президент «іменем французького народу» розпустив Законодавчі збори. Термін повноважень президента був розширений до 10 років, замість попередніх чотирьох. Розробку законопроектів було передано Державній раді. Для урівноваження майбутнього Законодавчого корпусу вводилася друга палата -Сенат. У відповідь на переворот ліві республіканці організували «Комітет опору» і вивели на барикади 3-4 грудня кілька тисяч своїх прихильників. Президент придушив цей виступ за допомогою регулярної армії. Близько 2 тис. загиблих за своїм соціальним походженням належали швидше до дрібної буржуазії, ніж до пролетаріату, обезкровленого червневими боями 1848 р. Лояльність основної маси населення президенту була забезпечена формальним поверненням загального виборчого права для чоловіків, звуженого виборчим законом 1850 р. Однак після перевороту 2 грудня 1851 р. Законодавчі збори, Сенат, Державна рада мали суто формальний дорадчий характер.
14 січня 1852 р. Луї-Наполеон Бонапарт опублікував нову Конституцію. Влада президента, який обирався на десять років, поширювалася не лише на питання управління державою, а й на законодавство (міг проголошувати осадне становище і видавати декрети, оминаючи парламент. Закони країни також утверджував президент). В листопа-ді-грудні 1852 р. спочатку Сенат, а потім загальнодержавний плебісцит проголосили президента імператором під іменем Наполеона III. Цікаво, що в загальних рисах етапи сходження до імператорської влади Наполеона III дуже нагадували еволюцію Наполеона І після відсторонення від влади Директорії у 1799 р. Племінник ніби «двічі увійшов у ту саму річку».
3 поваленням Другої республіки змінилася лише форма, але не зміст державної влади. За своєю суттю Друга імперія була диктатурою буржуазії. Зберігалися Законодавчий корпус і сенат, щоправда, в період імперії вони відігравали швидше декоративну роль - засідання їх проходили закрито, звіти не публікувалися. Для заспокоєння мас використовувалися й інші нехитрі прийоми. Так, професійні робітничі спілки очолював ... найближчий родич імператора.
Наполеон III своєрідним девізом свого панування обрав лозунг: «Імперія - це мир», маючи на увазі не стільки зовнішньополітичні проблеми, скільки внутрішній спокій. Це, в свою чергу, забезпечувало швидкий прогрес економіки. Національний дохід Франції за період з 1852 по 1869 pp. зріс вдвічі. Обороти зовнішньої торгівлі виросли з 3,1 млрд до 8 млрд франків.
На зовнішньополітичній арені Франція спільно з Англією завдали ганебної поразки Росії у Кримській війні 1853-1856 pp. (народна свідомість сприйняла цю перемогу як своєрідний реванш за 1813 p.).
У 1859 р. Франція у союзі з Сардинією розгромила Австрію, що дозволило приєднати Савойю і Ніццу.
Однак на фоні цих безперечних успіхів особливо впадали в око невдачі внутрішньої і зовнішньої політики. Невигідний торговий договір 1860 р. з Англією відкрив французькі ринки для дешевших і якісніших товарів військового союзника - економіку принесли у жертву політиці. У 1862 р. зазнала краху спроба Франції створити унію скандинавських держав. У 1863 р. закінчилася невдачею спроба Наполеона III втрутитися в російсько-польський конфлікт (повстання в Царстві Польському). В 1867 р. завершилася провалом авантюра з відновленням монархічного режиму в Мексиці. Один з лідерів буржуазної опозиції в Законодавчому корпусі А. Тьєр навіть заявив: «Немає такої помилки, якої б уряд не допустився». В галузі зовнішньої політики це майже відповідало реальному стану справ. Козирною картою імператора залишалася економіка, але з 1867 р. у Франції розпочалася циклічна криза виробництва (явище на той час закономірне, але від того не менш неприємне).
Погіршення становища всередині країни загрожувало революцією. Імператриця Євгенія визнала: «Якщо не буде війни, моєму сину не правити». Вихід з кризи пов'язується імператорською владою з якоюсь переможною війною, яка б дозволила згуртувати французів навколо свого імператора. Наполеон III починає підшуковувати собі жертву агресії.
В результаті іспанської революції 1869 р. було повалено уряд королеви Ізабелли. Сформований уряд генерала Прім запропонував вакантний престол родичеві прусського короля Леопольду Гогенцолле-рну. Наполеон III, вважаючи панування однієї династії в Пруссії та Іспанії загрозою інтересам Франції, почав вимагати від Гогенцоллер-нів відмови від іспанського престолу. Згода Леопольда викликала у Наполеона III розчарування: «Це мир! А шкода - нагода була дуже доброю!».
Услід першій ноті Наполеон III вимагає гарантій того, що ніхто з Гогенцоллернів ніколи не претендуватиме на іспанський престол. Ввічлива відповідь стривоженого прусського короля була уміло відредагована його канцлером Бісмарком. Текст набував зневажливого тону, хоча позитивний характер відповіді зберігався. Французька буржуазія сама зажадала від Наполеона III і від Законодавчого корпусу оголошення війни Пруссії. 19 липня 1870 р. Франція оголосила її. Проти 508-тисячної прусської армії Наполеон III спромігся виставити усього 220 тис. чоловік. Не було єдиного плану ведення бойових дій. На чолі французької армії стояли бездарні паркетні генерали. Вже у перших боях біля Вейссенбурга і Верта в Ельзасі та біля Спіхерен-Вербаха в Лотарингії французькі війська зазнали поразки і були вимушені розпочати відхід. Французька армія розкололася на дві частини -одна була оточена у фортеці Мец, друга вела криваві бої під Седаном.
Генеральна битва під Седаном 1-2 вересня закінчилася ганебною капітуляцією. До прусського полону потрапили 100 тис. солдатів і офіцерів, близько 40 генералів, маршал Мак-Магон і навіть сам імператор Наполеон III. Це стало кінцем Другої імперії.