13. Облік довгострокових зобов'язань

1. Характеристика п(с)бо 11 "Зобов'язання"

Відповідно до П(С)БО 2 "Баланс" зобов'язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Порядок формування та відображення в звітності інформації про зобов'язання визначає П(С)БО 11 "Зобов'язання".

Для визнання зобов'язань повинні бути дотримані дві умови:

1) оцінка їх може бути достовірно визначена;

2) існує ймовірність зменшення економічних вигод внаслідок їх погашення; 3) метою бухгалтерського обліку зобов'язання класифікуються на довго-строкові, поточні, забезпечення та непередбачені зобов'язання .

Останні відображаються на позабалансових рахунках.

Для визнання зобов'язань довгостроковими повинні бути виконані дві умови:

1) термін погашена протягом 12 місяців з дати балансу;

2) походження: виникають не в ході операційного циклу.

Класифікація зобов'язань:

Довгострокові зобов'язання:

• Довгострокові кредити банків

• Інші довгострокові фінансові зобов'язання

• Відстрочені податкові зобов'язання

• Інші довгострокові зобов'язання

Поточні зобов'язання

• Короткострокові кредити банків

• Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями

• Короткострокові векселі видані

• Кредиторська заборгованість по товарах, роботах, послугах

Поточна заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, по розрахунках з бюджетом, по розрахунках позабюджетних платежів, по розрахунках зі страхування, по розрахунках з оплати праці, по розрахунках з учасниками, по розрахунках з внутрішніх розрахунків, інші поточні зобов'язання

Забезпечення:

• виплата відряджень працівникам

• Додаткове пенсійне забезпечення

• виконання гарантійних зобов'язань

• Реконструкція

• виконання зобов'язань відносно обтяжуючих контрактів

Непередбачені зобов'язання:

Зобов'язання яке може виникнути внаслідок минулих поді га існування кого буде підтверджено лише тоді, коли відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначени майбутніх подій, над якими підприємство не має повног контролю теперішнє зобов'язання, що виникає внаслідо минулих подій, але не визнається, оскільки малоймовірно, що для врегулювання зобов'язання потрібно буд використати ресурси, які втілюють у собі економічні вигоді або оскільки суму зобов'язання не можна достовірн визначити.

Для визначення балансової вартості зобов'язань використовують такі види оцінок:

=> історична собівартість;

=> поточна собівартість;

=> вартість погашення;

=> теперішня вартість.

Поточна вартість зобов'язання — недисконтована сума грошових коштів чи їх еквівалентів, яка була б необхідна для погашення зобов'язання на поточний момент.

Сума погашення — недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Підприємство-позикодавець більше цікавить сума нарощування, а позикоутримувачі - дисконтування.

Довгострокові зобов'язання оцінюються за дійсною вартістю, визначення якої залежить від умов та виду зобов'язання.

Звідси, дисконтуванню підлягають суми:

=> довгострокових кредитів;

=> облігаційних позик;

=> довгострокових відсоткових векселів;

=> платежів по довгостроковій оренді;

=> позичок небанківських фінансово-кредитних установ.