Контрольні запитання:

1. Який оксид утворює Силіцій?

2. Які фізичні властивості силіцій (IV) оксиду і мета силікатної кислоти?

3. Порівняйте карбонатну і силікатну кислоти.

4. Де використовується силіцій (IV) оксид?

5. Яке практичне значення мають силікати?

6. В трьох пронумерованих пробірках без етикеток містяться натрій карбонат, натрій силікат і натрій сульфід. За допомогою яких реагентів можна розпізнати ці речовини. Складіть план розпізнавання та відповідні рівняння реакцій в іонно-молекулярній формі.

Література:

1. Данильченко В.Є., Фрадіна Н.В. Хімія. 10 – 11 класи: Навч. посібник. – Х.: Країна мрій™, 2003. - с. 39, 41-42.

2. Хомченко Г.П. Химия. – М.: Высшая школа, 1981. – Ч. ІІ, Гл. 9, §§ 92-93, с. 105-107.

3. Стахеєв О.Ю. Хімія. Узагальнюючі схеми і таблиці. – Тернопіль.: «Богдан», 1998. – с. 31.

РОЗДІЛ 3. ВУГЛЕВОДНІ

Тема 3.1. Теорія будови органічних речовин о.М. Бутлерова

План

1. Предмет органічної хімії.

2. Особливості органічних речовин.

3. Теорія О.М. Бутлерова.*

1. Органічна хімія – розділ хімії, предметом вивчення якого є сполуки Карбону.

Як самостійна галузь хімічної науки органічна хімія виникла на початку ХІХ ст.

Органічними називаються речовини, до складу яких входить Карбон. Проте такі сполуки карбону, як його оксиди, карбонатна кислота та її солі та деякі інші, відносяться до органічних сполук, оскільки за складом і властивостям дуже близькі до них.

Крім Карбону органічні сполуки часто містять Гідроген, Оксиген, Нітроген, рідше – Сульфур, Фосфор, галогени і деякі метали.

2. На відміну від неорганічних речовин органічні речовини мають характерні особливості:

1) атоми Карбону здатні сполучатися один з одним, утворюючи ланцюги, і кільця, що не типово для неорганічних сполук;

2) в органічних молекулах зв'язок атомів ковалентний, тому органічні речовини зазвичай є неелектролітами;

3) при нагріванні в межах 400-600ºС органічні сполуки повністю розкладаються і обвуглюються, а вприсутності кисню згорають;

4) широко поширене явище ізомерії – явище існування сполук однакового якісного і кількісного складу, але різної будови, а тому і різних властивостей;

5) валентність атома Карбону в органічних речовинах завжди IV

3. У першій половині ХІХ ст. в органічній хімії виникли протиріччя між накопиченими експериментальними фактами, що стосувалися виділення, вивчення складу і властивостей органічних речовин, та теоретичними уявленнями, на основі яких можна було б пояснити ці факти.

Важливим кроком у розвитку теоретичних уявлень у хімії було створення вчення про валентність ( Е. Франкланд, 1852 р.). Було висловлено думку про чотиривалентність атомів Карбону та їхню здатність сполучатися між собою з утворенням ланцюгів (Ф.А.Кекуле, А.С.Купер, 1857-1858рр.). Все це створило передумови для появи нової теорії в органічній хімії. Творцем теорії хімічної будови органічних сполук став російський учений Олександр Михайлович Бутлеров (1861р.). Теорія хімічної будови органічних сполук встановлює залежність між складом, хімічною будовою та властивостями речовин.

Основні положення теорії будови О.М. Бутлерова:

1) В молекулах атоми сполучені один з одним в певній послідовності у відповідності з їх валентністю. Порядок сполучення атомів називається хімічною будовою.

2) Властивості речовини залежать не тільки від якісного і кількісного складу речовини, а й від хімічної будови.

3) Атоми або групи атомів, що входять до складу молекули, взаємно впливають один на одного, від чого залежить реакційна здатність молекули.