Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
основний21.doc
Скачиваний:
568
Добавлен:
02.03.2016
Размер:
2.98 Mб
Скачать

3.1. Відбір і підготовка проб.

Аналітичне дослідження включає ряд послідовних операцій, результатом яких є отримання достовірних даних відносно якісного і кількісного складу зразку. До основних етапів аналітичного дослідження відносять:

  1. Відбір представницької проби досліджуваного зразку;

  2. Отримання інформації стосовно якісного складу проби;

  3. Вибір оптимального методу кількісного визначення відповідних компонентів;

  4. Обробка проби для її перетворення в зручну для визначення форму;

  5. Вимірювання аналітичного сигналу, за яким визначається кількість компоненту;

  6. Обчислення і статистична обробка отриманих результатів.

Класифікація проб.

Реальні зразки зазвичай не бувають однорідними. Тому відбір середньої проби і правильна її підготовка мають важливе значення. Якщо проба взята невірно і не характеризує досліджуваний об’єкт як єдине ціле, то результат аналізу в жодному випадку буде невірним. Щоб проба була представницькою, вона повинна адекватно відображати загальний склад досліджуваного об’єкту, враховувати всі особливості розподілу компонентів в пробі. Розрізняють наступні види проб:

Середня (або первинна) проба – невелика кількість речовини, середній склад якої ідентичний середньому хімічному складу всього досліджуваного об’єкту.

Проба матеріалу, представлена в лабораторію, називається лабораторною пробою. Інколи з неї відбирають аналітичні проби для визначення того чи іншого компоненту, а також для повторних визначень.

Спосіб відбору проб залежить від агрегатного стану і ступеня однорідності досліджуваного об’єкту. Найпростіше відбирати проби газів та рідин; найважче – проби крупнозернистих і великих шматків твердих матеріалів.

Відбір проби газів здійснюють за допомогою скляних (рідше металічних) газових піпеток. В системах, що знаходяться під вакуумом, проби відбирають в евакуйовані посудини – аспіратори. Розрізняють наступні види проб газів:

Середня проба газу – характеризує середній склад потоку газу за даний період часу. При зміні швидкості потоку змінюється і час відбору проби.

Верхня, центральна, нижня проба – відбирається із різних частин апарату або горизонтально розміщеної трубки.

Складна проба – суміш різних проб, взятих в різний час із одного й того ж апарату.

Періодична проба – відбирається через певний проміжок часу.

Разова проба – відбирають із балону, цистерни.

Відбір проби рідин. Рідини можуть бути гомогенні і гетерогенні. Перші відбирають піпетками, бюретками чи мірними колбами. Інколи відбирають пробу на різній глибині батометрами, які являють собою циліндричну ємність 1 – 3 л, закриту зверху і знизу. Гетерогенні рідкі проби відбирають по об’єму і масі. Рідину або гомогенізують (змінюючи температуру, перемішуючи, піддаючи вібраційній дії) або, навпаки, дають осаду осісти.

Відбір проби твердих речовин. Тверді проби використовують у вигляді порошків, а також шматків різного розміру, стержнів, злитків, зазвичай – неоднорідних. Тому відбирають достатньо велику кількість первинної проби, яку за певними правилами переводять у лабораторну пробу. Обов’язковою стадією є гомогенізація проби. Для цього первинну пробу подрібнюють в кульових млинах, ступках (фарфорових, агатових, кварцевих). Тоді її добре перемішують і скорочують квартуванням, шаховим способом або за допомогою спеціальних механічних пристроїв.

Щоб провести аналіз проби, її необхідно перевести в зручну для аналізу форму (найчастіше – розчинну). Це надзвичайно відповідальний етап при проведенні хімічного аналізу. Найчастіше проводять три етапи підготовки проби до аналізу:

  1. Висушування;

  2. Розклад;

  3. Видалення сторонніх (тих, що заважають аналізу) компонентів.

Зразок містить змінну кількість води. Це може бути хімічно незв’язана вода:

а) адсорбована на поверхні проби твердої речовини;

б) сорбована щілинами і капілярами аморфних речовин;

в) оклюдована порожнинами мінералів, руд, гірських порід.

Кількість води змінюється в залежності від температури, вологості, способу відбору проби, її зберігання, ступеню подрібнення тощо.

Крім того, в зразку може бути хімічно зв’язана вода:

а) кристалізаційна вода (BaCl2·2H2O, CaSO4·2H­2O, Na2B4O7·10H2O);

б) конституційна вода (гідроксиди, оксигенвмісні кислоти, кислі та основні солі):

Ca(OH)2 → CaO + H2O;

2KHSO4 → K2SO4 + H2O.

Для видалення води найчастіше зразок висушують в сушильних шафах до сталої маси при температурі 105 – 120 ºС. Інколи пробу сушать в ексикаторах, наповнених CaSO4·½H2O (драйєрит), CaCl2, P2O5. Можна використати вакуумну сушку або мікрохвильове випромінювання.

Переведення проби в розчин.

При розчиненні проби слід врахувати її хімічний склад, хімічні властивості визначуваних компонентів, природу основи (матриці),

Розрізняють “сухі” (термічний розклад, сплавлення, спікання) і “мокрі” (розчинення в кислотах, лугах) способи розкладу проб.

В таблиці приведено найбільш поширені рідкі реагенти для розчинення деяких твердих проб.

Табл.

Реагенти для розчинення твердих проб

Кислота

Об’єкт

HCl

Метали, оксиди металів, залізні руди, карбонати, органічні аміни.

HF

Силікатні породи, мінерали, скла, кераміка.

HNO3 (к)

Метали (окрім Au, Pt, Cr, Al, сплави, сульфіди, арсеніди, органічні сполуки).

H2SO4 (к)

Метали (Sb, Sn), оксиди металів, арсеніди, феротитан, органічні сполуки.

HClO4 (к)

Сплави заліза, нержавіюча сталь.

HNO3 + H2SO4

Більшість неорганічних речовин, органічні сполуки.

HF + HNO3

Сплави W, Mo, Ta, Zr, силікати, феромолібден.

HF + H3BO3

Сплави рідких та розсіяних елементів, кераміка.

HCl + HNO3 (3:1)

Au, Pt, Pd, сульфідні руди, органічні сполуки.

H2SO4 + HClO4 + H3PO4

Феросплави, залізні руди.

HCl + H2SO4 + Br2

Метали (Zn, Sb), деякі органічні сполуки.

Рідше використовуються “сухі” методи, так як тут можливе зростання похибки внаслідок втрати летких сполук при високотемпературній обробці та забруднення проби введенням великих надлишків плавнів. При сплавленні пробу змішують з 8-10 кратною кількістю плавня і нагрівають до 300 – 1000 ºС. Приклади використання сплавлення для пробопідготовки деяких об’єктів приведено в таблиці

Табл.

Умови сплавлення деяких проб

Плавні

Температура

Об’єкти

Тигель

Na2CO3

853

Силікати, сульфати, фосфати

Pt

K2CO3

903

Силікати, сульфати, фосфати

Pt

КОН

380

Карбіди, силікати

Au, Ag, Ni

Na2B4O7

1000 – 11000

Алюмосилікати, кисневі сполуки Al, Sn, Zn, РЗЕ

Pt

B2O3

577

Силікати, оксиди металів

Pt

При аналізі органічних речовин використовують термічний розклад без (піроліз) і в присутності (сухе озолення) речовин, що реагують із сполукою.

Піроліз ведуть в присутності інертного газу (азот, гелій) або у вакуумі. Вперше його було використано при аналізі каучуку. Для сухого озолення найчастіше використовують кисень. Для зменшення леткості компонентів додають H2SO4, інколи карбонати або оксиди лужних металів. Рідше проводять розклад з використанням відновлення воднем чи аміаком.