Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
основний21.doc
Скачиваний:
568
Добавлен:
02.03.2016
Размер:
2.98 Mб
Скачать

Аналіз суміші аніонів 1 групи.

Виявлення аніонів у суміші проводять здебільшого дробним методом. Тільки в особливо складних випадках використовують попереднє розділення аніонів. Оптимальною можна вважати наступну схему аналізу.

1. Попередні дослідження.

1.1. Визначення рН розчину (за допомогою індикаторного папірця). В кислих розчинах не можуть бути присутніми аніони летких кислот, а також аніони-відновники, якщо розчин має жовтий колір, притаманний хромат- чи біхромат-іонам.

1.2. Дія розчином барій хлориду в нейтральному й солянокислому середовищі. Якщо осад не утворюється в нейтральному середовищі, це свідчить про відсутній аніонів 1 групи. Утворення осаду в солянокислому середовищі дозволяє стверджувати про присутність сульфат-іонів.

1.3. Знебарвлення розчину каліюй перманганату (в сірчанокислому середовищі) дозволяє встановити присутність йонів-відновників. Якщо знебарвлення відбувається при нагріванні розчину (але не до температури кипіння!), то це може свідчити про присутність оксалат - іонів.

1.4. Виділення вільного йоду при взаємодії досліджуваного розчину з розчином йоду може свідчити про присутність окисників (хромат- чи арсенат-іонів).

1.5. Виділення бульбашок газу при дії на досліджуваний розчин розведеною хлористоводневою чи сульфатною кислотою вказує на присутність аніонів летких кислот (сульфіт-, тіосульфат- карбонат-іони).

2. Ідентифікація окремих аніонів.

2.1. Виявлення аніонів SO32- та S2O32-.

Спочатку виявляють S2O32-.-іон дією розчином HCl та AgNO3 (реакції 3.1). Якщо тіосульфат присутній, то проводять відділення дією надлишку розчину солі стронцій хлориду чи нітрату (тіосульфат-іони залишаються в розчині, а осаджуються йони сульфіту у вигляді SrSO3). Осад відділяють, промивають водою, розчиняють у HCl і виявляють присутність SO32- реакцією 2.2 .

2.2. Виявлення аніонів PO43- проводять дією розчинами магнезіальної суміші та молібдату амонію (реакції 6.2 або 6.3). У випадку присутності в розчині йонів AsO43-, їх маскують розчином винної кислоти.

2.3. Виявлення аніонів СO32- проводять дією розведеною хлористоводневою чи сульфатною кислотою. Якщо присутні йони SO32- та S2O32-, то досліджуваний розчин попередньо обробляють надлишком KMnO4 (до рожевого забарвлення).

2.4. Виявлення аніонів B4O72- проводять реакцією утворення борноетилового ефіру, і спостерігають за кольором полум'я при його запалюванні.

2.5. Виявлення аніонів SiO32- проводять, діючи сіллю NH4Cl (кристали). При нагріванні має спостерігатись утворення драглистого осаду Н2SiO32-.

2.6. Аніони F- можна ідентифікувати за їх здатністю руйнувати комплексний тіоціанат феруму(ІІІ) (криваво-червоного забарвлення), що проявляється в його знебарвленні.

2. Аніони 2 аналітичної групи.

До другої групи відносять аніони, які з катіонами аргентуму утворюють солі, малорозчинні у воді та розведеній нітратній кислоті. Важливо проводити розділення катіонів 1 і 2 аналітичних груп з азотнокислого середовища, інакше малорозчинні солі з йонами аргентуму можуть дати і деякі аніони 1 групи (зокрема, фосфат-, арсенат-, силікат-, тіосульфат-іони).

Важливіші реакції виявлення.