11. Яке з наведених тверджень є правильним:

а) бухгалтерські витрати + економічні витрати = зовнішні витрати;

б) економічний прибуток – бухгалтерський прибуток = нормальний прибуток;

в) бухгалтерський прибуток – неявні витрати = економічний прибуток;

г) економічні витрати + зовнішні витрати = внутрішні витрати?

12. Якщо граничні витрати мінімальні, то середні витрати:

а) зменшуються; б) не змінюються; в) зростають; г) є мінімальними.

Контрольні запитання

1.Які цілі фірми в короткостроковому періоді? Чому вони можуть відрізнятися від цілей довгострокового періоду?

2.Охарактеризуйте види витрат за різними класифікаційними критеріями.

3.Який взаємозв’язок існує між середніми та граничними витратами?

4.Чому фірми при прийнятті рішень не беруть до уваги безповоротних витрат?

5.Чому економічний прибуток не може бути більшим за бухгалтерський?

6.Наведіть приклад неявних витрат і поясніть, чому фірми при прийняття рішень враховують економічні, а не бухгалтерські витрати?

7.Які властивості виробничої функції Кобба-Дугласа?

8.що таке ефект масштабу виробництва?

9.Що означає правило максимізації прибутку?

10.Що схожого і що відмінного в правилі мінімізації витрат фірми та правилі оптимального вибору споживача?

109

Список рекомендованої літератури

1.Вэриан Х. Р. Микроэкономика. Промежуточный уровень. Современный подход: Учебник для вузов: Пер. с англ. / Под ред. Н. Л. Фро-

ловой. — М.: ЮНИТИ, 1997. — С. 339—401.

2.Макконел К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2-х т. Т. 2: Пер. с 13-го англ. изд. — М.: ИНФРА-М, 2003. —

ХV. — С. 45—66.

3.Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник для студ. екон. спец. заг. освіти: 2-е вид. У 2 ч. / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.; за заг. ред. С. Будаговської. — К.: Основи, 2001. — С. 62—75.

4.Мэнкью Н. Г. Принципы экономикс. — СПб: Питер Ком, 1999. —

С. 277—293.

5.Нуреев Р. М. Курс микроэкономики: Учебник для вузов. 2-е

изд. — М.: НОРМА, 2005. — С. 158—171; 183—191.

6.Пилипенко В. В. Мікроекономіка. Курс лекцій: Навч. посібник. —

Суми: ВВП «Мрія», 2007. — С. 79—100.

7.Піндайк Р. С., Рубінфелд Д. Л. Мікроекономіка: Пер. з англ. А. Олійник, Р. Скільський — К.: Основи, 1996. — С. 159—221.

8.Самуэльсон пол, Нордхаус Вильям. Экономика: Пер. с англ. — 16-е изд.: Уч.пос. — М.: Издат. дом «Вильямс», 2000. — С. 111—141.

9.Ястремський О. І., Гриценко О. Г. Основи мікроекономіки: Під-

ручник. — К.: Т-во «Знання», КОО, 1998. — С. 187—237.

110

Тема 7

ФІРМА ТА ГАЛУЗЬ

ЗА УМОВ ДОСКОНАЛОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

Короткий огляд теми

Визначення оптимального обсягу виробництва та комбінації ресурсів, яка мінімізує витрати, є універсальним для всіх фірм, незалежно від їх розміру, галузі чи типу ринкової структури. Водночас визначення оптимальної ціни для фірми залежить від того, в яких ринкових (конкурентних) умовах вона працює.

Кожна ринкова структура характеризується такими рисами:

1)можливість входження та виходу фірм на ринках (наявність бар’єрів);

2)частка кожного з учасників у ринковому обсязі попиту або пропозиції (кількість учасників ринку);

3)характеристика товару на ринку (ступінь однорідності продукції, наявність замінників);

4)умови взаємодії продавців між собою, можливість змов учасників (тактична чи стратегічна поведінка);

5)можливість впливати на ринкову ціну (ступінь ринкової влади);

6)можливість отримання необхідної інформації для визначення поведінки на ринку.

Залежно від конкретних варіантів усіх перерахованих характеристик, визначається й тип ринкової структури. Узагальнену характеристику ринкових структур представлено в табл. 7.1.

Ринок називається досконало конкурентним, якщо:

1)вхід на ринок та вихід із нього вільні;

2)складається з багатьох конкуруючих продавців, що продають стандартизовану, однорідну продукцію;

3)кожна фірма має невелику частку ринку (менше 1 %);

4)фірми не цікавляться рішеннями своїх конкурентів, оскільки не розглядають їх як загрозу для своєї частки на ринку;

111

112

5)окрема фірма не може впливати на ринкову ціну і сприймає

їїяк задану величину, за якої вона мусить продавати свій товар. Через це фірма на досконало конкурентному ринку зветься ціно-

одержувачем.

6)усі знають про все, або інформацію про ціни, технології, витрати, доходи, прибутки можна отримати будь-кому і будь про кого. Тобто всі учасники повністю поінформовані для визначення своєї поведінки на ринку.

Фірма, яка працює в умовах досконалого конкурентного рин-

ку називається конкурентною фірмою.

На відміну від досконалого конкурента, недосконалий конкурент впливає на ціну. Відповідно до цього крива попиту на продукцію фірми за умов досконалої і недосконалої конкуренції суттєво відрізняються (рис. 7.1).

Ціна

Недосконала конкуренція

Досконала конкуренція

РЕ

Q

Рис. 7.1. Криві попиту на продукцію фірми в умовах досконалої та недосконалої конкуренції

Сукупність фірм, які виробляють однорідну продукцію, становлять галузь, а якщо це конкурентні фірми — тоді галузь є конкурентною.

Математично досконала конкуренція означає, що функція залежності ціни від обсягу пропозиції є сталою: Р(Q) = Р, отже конкурентна фірма будь який можливий обсяг свого випуску може продати за ціною ринкової рівноваги РЕ, тобто попит на продукцію конкурентної фірми є абсолютно еластичним, а крива попиту є горизонтальною лінією, що відповідає ціні РЕ.

113

Оскільки лінія попиту є лінією ціни, яку готові платити споживачі, а ціна при зміні обсягів попиту залишається незмінною, то величина граничного доходу (МR) є також незмінною і дорівнює ціні. Отже, крива попиту є одночасно і кривою граничного доходу конкурентної фірми.

Оскльки для конкурентної фірми граничний доход дорівнює ціні продукції, то правило максимізації прибутку для конкурентної фірми можна спростити: МС = Р.

Як правило, фірма, яка отримує збитки має припинити виробництво і покинути галузь. Але в короткостроковому періоді вона може залишатись у галузі навіть за наявності певних збитків, тому що у випадку миттєвого припинення діяльності вона втрачає вартість фіксованих витрат, а припиняє витрачати гроші лише на покриття змінних витрат.

Фірма припиняє виробництво в короткостроковому періоді, якщо ціна продукції менша від мінімальних середніх змінних ви-

трат: Р < АVСmin. Точка В, для якої виконана умова Р = АVСmin, називається точкою закриття (рис. 7.2).

Рис. 7.2. Точка закриття в короткостроковому періоді

В короткостроковому періоді фірма обиратме обсяг виробництва, для якого ціна дорівнює граничним витратам. Таким чином, кривою пропозиції фірми буде частина кривої МС, що розташована вище від точки перетину з кривою АVС (точка В на рис. 7.2).

114

Умова Р = МС виконується лише для останньої одиниці оптимального обсягу випуску QЕ. Для попередніх одиниць продукції, які продаються також за ціною РЕ, Р > МС. Внаслідок цього фірма має певний надлишок на всіх одиницях продукції, крім останньої (рис. 7.3).

Рис. 7.3. виробничий надлишок

У короткостроковому періоді виробничий надлишок дорівнює різниці між доходом фірми та змінними витратами, а прибуток — різниці між доходом та загальними витратами.

Таким чином, виробничий надлишок (надлишок виробника) —

це інтегральна різниця між ринковою ціною блага та мінімальними цінами, за якими виробник згоден продати кожну додаткову одиницю виробленого блага.

Конкурентна фірма і в достроковому періоді не може впливати на ринкову ціну. Вона може лише змінювати середню вартість виробництва. Водночас у довгостроковому періоді на ринку можуть відбуватися певні зміни. Якщо в короткостроковому періоді фірми мають прибуток, то в довгостроковому періоді кількість фірм на ринку зросте, ринкова пропозиція внаслідок цього також зросте, що приведе за незмінного попиту до зниження рівноважної ринкової ціни, що, в свою чергу, приведе до зниження величини прибутку. Якщо ж у короткостроковому періоді фірми мають збиток, то в довгостроковому періоді кількість фірм на ринку зменшиться, ринкова пропозиція внаслідок цього також зменшиться, що приведе за незмінного попиту до підвищення рівно-

115