9.Чим розширене бюджетне обмеження відрізняється від простого?

10.Чому точка оптимуму повинна знаходитися на лінії бюджетного обмеження?

Список рекомендованої літератури

1.Вэриан Х. Р. Микроэкономика. Промежуточный уровень. Современный подход: Учебник для вузов: Пер. с англ. / Под ред. Н. Л. Фро-

ловой. — М.: ЮНИТИ, 1997. — С. 35—108.

2.Макконел К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2-х т. Т. 2: Пер. с 13-го англ. изд. — М.: ИНФРА-М, 2003. —

ХV, С. 24—43.

3.Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник для студ. екон. спец. заг. освіти: 2-е вид. У 2 ч. / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.; за заг. ред. С. Будаговської. — К.: Основи, 2001. — С. 44—51.

4.Мэнкью Н. Г. Принципы экономикс. — СПб: Питер Ком, 1999. —

С. 449—458.

5.Нуреев Р. М. Курс микроэкономики: Учебник для вузов. 2-е

изд. — М.: НОРМА, 2005. — С. 120—142.

6.Пилипенко В. В. Мікроекономіка. Курс лекцій: Навч.посібник. —

Суми: ВВП «Мрія», 2007. — С. 50—65.

7.Піндайк Р. С., Рубінфелд Д. Л. Мікроекономіка: Пер. з англ. А. Олійник, Р. Скільський — К.: Основи, 1996. — С. 66—93.

8.Самуэльсон пол, Нордхаус Вильям. Экономика: Пер. с англ.: 16-е

изд.: Уч.пос. — М.: Издат. дом «Вильямс», 2000. — С. 91—109.

9.Ястремський О. І., Гриценко О. Г. Основи мікроекономіки: Під-

ручник. — К.: Т-во «Знання», КОО, 1998. — С. 92—149.

70

Тема 5

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ

І РИНКОВИЙ ПОПИТ

Короткий огляд теми

У попередній темі було проаналізовано поведінку споживача, який за існуючих уподобань і доходу вибирає оптимальний споживчий кошик (в умовах простого бюджетного обмеження) або оптимальну кількість блага Х (в умовах розширеного бюджетного обмеження), що максимізує задоволення (корисність).

Але обрана кількість блага Х буде оптимальною лише за незмінності ціни цього блага та нецінових чинників, що впливають на зміну платоспроможності та уподобань споживача. Аналізуючи, яким чином зміна ціни вплине на зміну обсягів споживання за незмінних інших чинників, ми зможемо виявити залежність між ціною блага та його обсягом споживання, тобто визначити індивідуальний попит споживача. Узнавши індивідуальний попит,

можна визначити ринковий попит як суму всіх індивідуальних по-

питів на дане благо. Використовуючи графічний аналіз оптимального вибору споживача та аналізуючи, як зміна ціни впливає на рівновагу споживача, ми зможемо побудувати криву попиту. Для цього під графіком вибору споживача побудуємо графік кривої попиту, оскільки по горизонталі на обох графіках відкладається обсяг блага Х (рис. 5.1).

Нехай доход споживача дорівнює І, а ціни на благо Х зменшуються і дорівнюють відповідно, Р1, Р2, Р3, Р4. При зниженні ціни блага Х лінія бюджетного обмеження IN1 переміщається проти годинникової стрілки навколо точки І вздовж осі Х до нових точок перетину з нею — N2, N3, N4.

Довжина кожного відрізка ON1, ON2, ON3, ON4 на верхньому графіку відповідає кількості товару, яку споживач був би готовий придбати за цінами Р1, Р2, Р3, Р4 відповідно, за умови, що весь доход витрачає на благо Х.

71

Y

І

Рис. 5.1. Вибір споживача та крива попиту

Х1, Х2, Х3, Х4 — кількість блага Х, якщо споживач придбає при відповідних цінах.

Y — витрати на всі інші товари; Х — кількість блага Х; ІN1 — початкова лінія бюджетного обмеження; Е1, Е2, Е3, Е4 — точки рівноваги; U1, U2, U3, U4 — криві індиферентності.

Крива «ціна — споживання» сполучає різні точки рівноваги споживача, що утворюються при зміні цін. На нижньому графіку

72

точки рівноваги Е1, Е2, Е3, Е4 відповідають вибраній кількості блага Х1, Х2, Х3, Х4 відповідно до ринкових цін Р1, Р2, Р3, Р4. оскільки ціна може приймати будь-яке значення, то і точок рівноваги може бути безліч. з’єднавши ці точки лінією, отримуємо криву індивідуального попиту, що показує, яку ціну готовий заплатити споживач за конкретний обсяг блага при незмінному попиті (за незмінної платоспроможності та уподобань). Крива попиту має дві важливі властивості.

По-перше: рівень корисності змінюється вздовж даної кривої. Чим нижча ціна на продукт, тим вищий рівень загальної корисності та нижчий рівень граничної корисності (див. на верхньому графіку рис. 5.1 — криві індиферентності розташовані далі від початку координат із зниженням ціни).

По-друге, в кожній точці кривої попиту споживач максимізує корисність.

Ринковий попит — це сума всіх індивідуальних попитів. Криву ринкового попиту отримують шляхом горизонтального додавання показників попиту для кожного із споживачів

(рис. 5.2).

Рис. 5.2. Крива ринкового попиту

Крива ринкового попиту, як і індивідуального, має від’ємний нахил, який у міру появи на ринку нових покупців стає все більш похилим. Фактори, що впливають на попит багатьох споживачів, діють також і на ринковий попит, оскільки зміщення кожної з кривих призводить до зміщення кривої ринкового попиту.

73

Рис. 5.3. вплив зміни доходу на криву попиту

Для кожного рівня доходу (І1, І2, І3, І4) і заданої ціни (Р*) на благо Х можна побудувати відповідну бюджетну лінію (І1N1, І2N2,

І3N3, І4N4).

74

Для кожного рівня доходу знаходимо точки оптимуму споживача (Е1, Е2, Е3, Е4). З’єднавши ці точки отримаємо криву «доход — споживання». Ця крива показує співвідношення між доходом споживача і кількістю товару, що купується за інших рівних умов і з’єднує точки рівноваги за різних рівнів доходів. Якщо доход відобразити на вертикальній осі, а обсяг блага, як і раніше, — на горизонтальній, то можна побудувати криву Енгеля.

Крива Енгеля з’єднує точки з координатами кількості спожитого товару Х і рівня доходу І; та розташована вона над кривою «доход — споживання». Ці криві мають однаковий характер залежності від доходу.

Один і той самий товар може бути «низької споживчої цінності» для одного споживача і «нормальним» для іншого. Поділ благ на нормальні та блага низької споживчої цінності досить умовний. Навіть для одного споживача одне той саме благо за низького рівня доходу буде нормальним благом, а при зростанні доходу — низької споживчої цінності.

Зниження ціни блага Х при незмінності всіх інших цін і доходу знижує відносну ціну блага Х. Воно стає дешевим порівняно з іншими, і тому споживач збільшує його споживання, замінюючи ним інші товари. Водночас при зниженні ціни збільшується реальний доход, тому що при зниженні ціни за незмінного номінального доходу споживач може купити більше благ. Графічно це представлено у вигляді переходу на нову бюджетну лінію — замість ІN1 отримуємо ІN2 (рис. 5.4).

Таким чином, зміна ціни спричиню два ефекти: ефект заміщення та ефект доходу.

При аналізі поведінки споживача важливо відокремити дію цих ефектів.

Збільшення реального доходу внаслідок зниження ціни графічно означає паралельний зсув лінії бюджетного обмеження вправо. Отже, для того щоб визначити вплив ефекту доходу, необхідно провести ще одну лінію — лінію компенсуючого бюджетного обмеження. Припустимо, що після зміни ціни споживач залишився б на початковому рівні корисності, тоді б бюджетна лінія, яка б відповідала цій ситуації, мала б такий самий нахил, як і нова бюджетна лінія ІN2, але проходила б як дотична до початкової кривої байдужості U1 (позначимо точку дотику як Е0 рис. 5.4), а обсяг попиту — Х0. За цих умов споживач, залишаючись на тому самому рівні корисності, все одно змінив би свій оптимальний вибір на користь блага, що подешевшало, перейшовши з точки Е1 у точку Е0.

75

Y

І

Рис. 5.4. Ефект доходу та ефект заміщення

Зміна обсягів споживання (Х2 – Х0) відбувається за незмінного рівня ціни (нахил лінії компенсуючого бюджетного обмеження і лінії нового бюджетного обмеження, який дорівнює ціні блага Х, є однаковим) і тільки під впливом зміни реального доходу. Таким чином, величина (Х2 – Х0) дорівнює ефекту доходу.

Коли ми пересуваємося уздовж кривої індиферентності, тобто споживання одного блага збільшується, а іншого зменшується, то відбувається процес заміни споживання одного блага на інше. Оскільки реальний доход при цьому вважається незмінним і точки Е1 та Е0 знаходяться на початковій кривій індиферентності, то йдеться про ефект заміщення, який дорівнює величині (Х0 – Х1).

Оскільки споживач завжди надає перевагу дешевшому благу, то при зниженні ціни точка Е0 завжди знаходитиметься правіше на кривій байдужості, тому ефект заміщення (Х0 – Х1) завжди буде зі знаком плюс, незалежно від того, яким буде благо Х для споживача — нормальним чи низької споживчої цінності, звичайним чи благом Гіффена. Із збільшенням доходу обсяги споживання нормальних благ зростають, а низької споживчої цінності — навпаки, зменшуються. Отже, для нормальних благ ефект доходу (Х2 – Х0) є величиною додатною, а для благ низької спо-

76