- •1.1. Історичні передумови виникнення
- •1.2. Моделі фінансових відносин
- •1.3. Соціально-економічна сутність
- •2.1. Фінансова система україни:
- •2.2. Організаційні основи функціонування
- •2.3. Суть і значення фінансового контролю
- •3.1. Фінансова політика, її зміст і завдання
- •3.2. Фінансовий механізм і його складові елементи
- •3.3. Фінансова безпека держави
- •4.1. Суть і функції фінансів підприємств
- •4.2. Організаційні основи
- •4.3. Фінансові ресурси підприємств,
- •4.4. Формування фінансових результатів
- •5.1. Сутність і склад державних фінансів
- •5.2. Економічна сутність та значення державних
- •5.3. Економічна сутність та класифікація
- •5.4. Державні фінанси
- •6.1. Сутність,
- •6.2. Бюджетний устрій
- •6.3. Бюджетний процес в україні
- •6.4. Перспективні напрями
- •7.1. Сутність, джерела
- •V. Цільові
- •7.2. Сутність, склад і структура видатків
- •7.3. Принципи
- •7.4. Бюджетний дефіцит
- •8.1. Економічна сутність і функції податків
- •8.2. Елементи системи оподаткування
- •8.3. Класифікація податків
- •8.4. Податкова система
- •8.5. Характеристика основних податків
- •8.6. Адміністрування податків в україні
- •9.1. Призначення і роль цільових фондів
- •9.2. Характеристика цільових фондів
- •9.3. Недержавні фінансові фонди
- •10.1. Місцеві фінанси
- •10.2. Місцеві бюджети, їх доходи і видатки
- •10.3. Збалансування місцевих бюджетів
- •10.4. Напрями реформування
- •11.1. Економічна сутність
- •11.2. Форми державного кредиту
- •11.3. Класифікація державних позик
- •11.4. Державний борг,
- •11.5. Управління державним боргом
- •11.6. Концептуальні засади та стратегія
- •1. Зменшення обсягів розміщення зовнішніх державних по-
- •3. Утримання помірних обсягів дефіциту державного бю-
- •4. Зниження розміру державного боргу в період масштабної
- •12.1. Особливості фінансових відносин
- •12.2. Організаційні форми страхових фондів
- •12.3. Страховий ринок
- •12.4. Стратегія розвитку ринку
- •13.1. Призначення і структура фінансового ринку
- •13.2. Ринок грошей та кредитних ресурсів
- •13.3. Ринок цінних паперів
- •13.4. Ринок фінансових послуг
- •13.5. Лібералізація ринку
- •14.1. Сутність
- •14.2. Міжнародні фінансові організації
- •14.3. Міжнародний фінансовий ринок
- •1. Фінанси це:
- •5. До складу фінансової інфраструктури відносять:
- •9. До складу децентралізованих фінансів не входять:
- •10. Провідною ланкою загальнодержавних фінансів є:
- •12. У складі фінансової системи виділяють такі підси-
- •22. Залежно від обсягу даних, що перевіряються, розрізня-
- •8. Нормативне забезпечення функціонування фінансового
- •9. Методами фінансового планування є:
- •11. За характером заходів і часом їх здійснення фінансова
- •13. До фінансових важелів і стимулів належать:
- •14. Фінансове регулювання здійснюється через:
- •15. Фінансове забезпечення здійснюється в таких формах:
- •17. До основних методів фінансового планування нале-
- •15. Фінансові ресурси підприємства утворюються за раху-
- •7. Джерела державних доходів можуть бути:
- •9. Надання бюджетних коштів бюджету нижчого рівня,
- •10. Надання бюджетних коштів бюджету нижчого рівня
- •11. Фінансова допомога, яка надається бюджету нижчого
- •13. Визначте внутрішні джерела формування державних
- •14. З позиції використання фінансових ресурсів держави
- •2. Державний бюджет України як фінансовий план держа-
- •2. За допомогою податків перерозподіляються:
- •2. Видатки місцевих органів влади поділяють на:
- •6. Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначають на
- •10. Органи місцевого самоврядування можуть створювати
- •13. Причиною виникнення місцевих фінансів є:
- •17. Джерелом покриття держаного боргу є:
- •18. За характером виплати доходу державні позики поді-
- •19. Через розподільну функцію державного кредиту здійс-
- •20. Якщо центральний банк продає велику кількість дер-
- •4. Обов’язками страхувальника є:
- •3. Фінансовий ринок за інституційною ознакою поділя-
- •14. Різниця залишків коштів в іноземних валютах, які фор-
- •15. Перевищення вимог ( активів) в іноземній валюті над зо-
- •19. Яка політика держави може бути пов’язана з наданням
- •Document Outline
14.1. Сутність
І ПРИЗНАЧЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСІВ
Виникнення і розвиток міжнародних фінансів зумов-
лено широким розвитком процесів міжнародної економічної ін-
теграції, що супроводжуються глобалізацією економічних зв’я-
зків, широкомасштабним переміщенням капіталів, об’єднанням
фінансових ресурсів у світовому масштабі. Міжнародна фінансо-
ва інтеграція визначає напрями й пріоритети сучасного етапу ін-
тернаціоналізації господарського життя, впливає на формування
принципів податкової та бюджетної політики і насамкінець на
стратегічні фінансові інтереси всіх країн і певних регіонів.
316
Функціонуючи в міжнародній сфері, фінанси впливають на
економічні інтереси учасників міжнародних зв’язків; опосеред-
ковують міжнародний інтеграційний процес, сприяючи його роз-
витку і поглибленню.
Міжнародні фінанси — це сукупність обмінно-перерозпо-
дільних відносин, що виникають у зв’язку з формуванням і
використанням на світовому або міжнародному рівнях фон-
дів фінансових ресурсів.
Тобто за допомогою міжнародних фінансів здійснюється між-
державний перерозподіл фінансових ресурсів. Глобальною сис-
темою акумулювання вільних фінансових ресурсів та надання їх
позичальникам є міжнародний фінансовий ринок.
Міжнародні фінансові відносини являють собою досить скла-
дну систему руху грошових потоків. Вони можуть бути згрупо-
вані за такими напрямами:
— взаємовідносини між суб’єктами господарювання різних
країн;
— взаємовідносини держави з юридичними і фізичними осо-
бами інших країн;
— взаємовідносини держави з урядами інших країн та міжна-
родними фінансовими організаціями;
— взаємовідносини держави і суб’єктів господарювання з
міжнародними фінансовими інституціями.
Міжнародні фінансові відносини виникають у зв’язку з рухом
грошових потоків між національними суб’єктами різних країн:
— між підприємствами;
— між урядами країн;
— між підприємствами й урядами;
— між громадянами й урядами.
Взаємовідносини між підприємствами складаються в процесі
купівлі-продажу товарів. Ці взаємовідносини насамперед відо-
бражають фінанси суб’єктів господарювання. Однак, оскільки ці
суб’єкти належать до різних країн, то дані взаємовідносини відо-
бражають рух грошових потоків між країнами. Забезпечення ек-
вівалентності обміну досягається через установлення реального
курсу валют. Відхилення курсу валют від реального співвідно-
шення між валютами веде до міжнародного перерозподілу дохо-
дів і фінансових ресурсів.
Взаємовідносини між урядами різних країн виникають у сфері
державного кредиту, коли одна країна є позичальником, інша —
кредитором. Аналогічний характер мають взаємовідносини з
317
урядом певної країни юридичних і фізичних осіб інших країн. За
змістом усі ці відносини належать до державного кредиту, а за
напрямом руху коштів — до міжнародних фінансових відносин.
Сукупність міжнародних фінансових відносин наведена на
рис. 14.1.
Уряд
Уряд
Юридичні особи
Юридичні особи
Фізичні особи
Фізичні особи
Країна
Країна
А
Б
Рис. 14.1. Грошові потоки в системі міжнародних фінансових відносин
Торговельні взаємовідносини між суб’єктами господарювання
різних країн охоплюють два грошові потоки: надходження до
підприємства валютних доходів від експорту товарів і послуг;
оплата підприємством товарів та послуг, що імпортуються. Кре-
дитні взаємовідносини двосторонні: з одного боку — надання по-
зики позичальником кредитору, а з іншого — погашення позики і
сплата відсотків.
Здійснення міжнародних фінансових відносин потребує купі-
влі-продажу необхідної для розрахунків валюти та визначення
валютного курсу. Ці операції забезпечуються через спеціальний
фінансовий інститут — валютний ринок, який є базовою ланкою
сфери міжнародних фінансів.
У сфері міжнародних фінансів, крім національних суб’єктів
держави, підприємств і громадян, виділяються наднаціональні
суб’єкти — міжнародні організації і міжнародні фінансові інсти-
туції. Фінанси міжнародних організацій, міжнародних фінансо-
318
вих інституцій та міжнародний фінансовий ринок є складовими
міжнародних фінансів.
Система взаємовідносин на рівні міжнародних фінансів відо-
бражена на рис. 14.2.
Міжнародні
Фінансування
організації
централізованих
заходів і програм
Витрати на
Уряди
утримання апарату
Міжнародні фінансові
інституції
Підприємства
Рис. 14.2. Грошові потоки у сфері міжнародних фінансів
За своєю організацією фінанси міжнародних організацій поді-
бні до державних фінансів, тільки їх головним суб’єктом є не
держава, а міжнародна організація. Міжнародні організації всту-
пають у взаємовідносини з урядами окремих країн з приводу фо-
рмування бюджету чи інших фондів цих організацій. Отримані
кошти використовуються на фінансування централізованих захо-
дів, проектів і програм цих організацій, на утримання їхнього
апарату та на фінансову допомогу окремим країнам. Отже, кожна
країна може отримувати кошти міжнародних організацій як у ви-
гляді прямого фінансування (як правило, тільки в окремих випа-
дках), так і в опосередкованій формі через різні централізовані
заходи, проекти і програми, які стосуються даної країни чи по-
ширюються на неї.
Міжнародні фінансові інституції мають взаємовідносин як з
урядами, так і з суб’єктами господарювання окремих країн. Вза-
ємовідносини з урядами складаються за двома напрямами. Пер-
ший відображає процес формування статутного капіталу за раху-
нок внесків окремих країн. Другий характеризує кредитні взаємо-
відносини — надання кредитів окремим країнам та їх погашення
319
і сплату відсотків. Взаємовідносини з підприємствами теж мають
двосторонній характер. Міжнародні фінансові інституції, здійс-
нюючи фінансове забезпечення певних проектів, надають креди-
ти окремим підприємствам, як правило, на конкурсній основі.
Міжнародні фінанси відображають світові інтеграційні проце-
си. Централізація певної частини фінансових ресурсів на світо-
вому рівні забезпечує потреби світового господарства. Саме на ці
потреби й спрямована діяльність міжнародних організацій та
міжнародних фінансових інституцій. Вони фінансують окремі
проекти і програми, керуючись інтересами саме світового госпо-
дарства загалом, а не окремих країн, якими б важливими вони
для цих країн не були.
Безперечно, порівняно з національними фінансовими систе-
мами міжнародні фінанси перебувають лише на початку свого
розвитку. Однак поглиблення міжнародної політичної інтеграції
та глобалізація економіки ведуть як до посилення ролі діючих
організацій та інституцій, так і до створення нових. Це сприяє
підвищенню рівня централізації фінансових ресурсів, збільшен-
ню як їхньої маси, так і обсягів міжнародних фінансових потоків.
Врешті-решт, цей інтеграційний процес поступово веде до фор-
мування єдиної міжнародної фінансової системи. Особливо це
помітно у сфері фінансового ринку. Провідні комерційні банки,
фондові біржі, страхові компанії та інституційні інвестори, здійс-
нюючи свої операції з клієнтами в усьому світі, виконують функ-
ції міжнародних фінансових інституцій. Вони сприяють проце-
сам міжнародної централізації і перерозподілу фінансових
ресурсів і тим самим — економічному розвитку як окремих кра-
їн, так і світової економіки загалом.