13.1. Призначення і структура фінансового ринку

В умовах адміністративної економіки фінансового ри-

нку практично не існувало, оскільки формування ресурсів та їх

перерозподіл здійснювалися на директивних засадах через бю-

джет і банківську систему. Навіть кредитні ресурси виділялися

згідно з планом, а не на засадах торгівлі ними. Тобто за умов

централізованого формування, розподілу і перерозподілу фінан-

сових ресурсів у адміністративному порядку потреби у відповід-

ній інфраструктурі — фінансовому ринку — просто не було.

Однак в умовах ринкової економіки, коли преважна частина

фінансових ресурсів мобілізується суб’єктами підприємницької

діяльності на засадах їх купівлі-продажу, фінансовий ринок ви-

285

конує надзвичайно важливі функції. Він є забезпечувальною

структурою, насамперед для фінансів суб’єктів господарювання,

які є базовою сферою фінансової системи. Їхня фінансова діяль-

ність розпочинається з формування ресурсів. Крім того, він є

складовою сферою фінансової системи держави. За допомогою

фінансового ринку, як правило, мобілізуються і використовують-

ся тимчасово вільні фінансові ресурси або ресурси, що мали обу-

мовлене раніше цільове призначення.

Фінансовий ринок — це сукупність економічних відносин,

пов’язаних з розподілом фінансових ресурсів, купівлею-

продажем тимчасово вільних грошових коштів і цінних па-

перів, необхідних для здійснення виробничої та фінансової

діяльності.

Призначення фінансового ринку полягає в забезпеченні під-

приємствам належних умов для залучення необхідних коштів і

продажу тимчасово вільних ресурсів. Таким чином, підприємства

на фінансовому ринку, як і на інших ринках, практично рівнозна-

чні як у ролі покупця, так і продавця фінансових ресурсів. Взає-

мовідносини продавців та покупців на фінансовому ринку подано

на рис. 13.1.

Заощадження

Продавець

Інвестиції

Фінансовий

Покупець

ринок

Нагромадження

Кредитні

ресурси

Грошові

кошти

Рис. 13.1. Взаємовідносини продавців

та покупців на фінансовому ринку

Об’єктивною передумовою функціонування фінансового ринку

є незбіг потреби у фінансових ресурсах з джерелами її задово-

лення. Кошти можуть бути в наявності в одних власників, а інве-

стиційні потреби виникають в інших. Фінансовий ринок виступає

посередником руху коштів від їх власників до користувачів. Він

являє собою особливу форму організації руху грошових коштів у

національному господарстві і має на меті забезпечити підприємс-

286

твам, державі і фізичним особам належні умови для залучення

необхідних коштів і продажу тимчасово вільних ресурсів

(рис. 13.2).

Гроші

Гроші

Ринок

продуктів

Товари

Товари

тва

Інвестиції

Заощадження

підприємств

Фінансовий

населення

приємства

ринок

господарс

, під

Домашні

Фірми

Товари

Товари

Ринок

ресурсів

Гроші

Гроші

Рис. 13.2. Місце і роль фінансового ринку

в системі ринкових відносин

Таким чином, в організаційному плані фінансовий ринок—

це сукупність ринкових фінансових інституцій, що супроводжу-

ють потік коштів від власників фінансових ресурсів до позичаль-

ників. До них належать комерційні банки, валютні та фондові бі-

ржі, інвестиційні фонди компаній, лізингові організації, пенсійні

та страхові фонди, національний банк, позабіржові торговельні

системи, розрахунково-клірингові організації, депозитарії, інвес-

тиційні керуючі, реєстратори, інші фінансові інституції, які від-

повідно до чинного законодавства можуть здійснювати операції

на фінансовому ринку.

Роль фінансового ринку щодо держави і фізичних осіб дещо

інша ніж для підприємств. Так, держава використовує фінансо-

вий ринок переважно для формування своїх доходів на позиковій

основі, хоча певною мірою бере участь і у формуванні його ре-

сурсного потенціалу (рис. 13.3). Фізичні особи, навпаки, більше

продають тимчасово вільні кошти, ніж позичають їх, хоча спо-

живчий кредит у сучасних умовах також досить поширений.

287

Витрати на

Витрати на НП

споживання

Ринок продуктів

Державні

закупівлі

ва

Державний сектор

Фірми

Домашні господарст

Державні позики

Інвестиції

Заощадження

Фінансовий ринок

Плата за ресурси

Ринок ресурсів

ВВП (заробітна

плата)

Рис. 13.3. Взаємозв’язок між державою і фінансовим ринком

Об’єктамивідносин на фінансовому ринку є грошово-

кредитні ресурси, цінні папери та фінансові послуги, суб’єктами

відносин — держава, підприємства різних форм власності, окремі

громадяни.

Фінансовий ринок може характеризуватись як механізм пере-

розподілу фінансових ресурсів підприємств і нагромаджень насе-

лення між суб’єктам господарювання і галузями економіки,

«зв’язування» частини грошових коштів, незабезпечених спожи-

вчими товарами, а також як засіб покриття дефіциту державного

бюджету.

Сутність фінансового ринку проявляється у його функціях:

— мобілізація тимчасово вільних фінансових ресурсів;

— розподіл акумульованих вільних коштів між численними

кінцевими споживачами;

— прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації еко-

номічних процесів у державі;

288

— забезпечення умов для мінімізації фінансових ризиків.

Побудова реального й ефективного фінансового ринку потре-

бує закладення в його основу певних принципів, до яких нале-

жать: вільний доступ до ринкової інформації і ринкових інстру-

ментів для всіх учасників фінансового ринку; прозорість ринку й

реальний захист інвесторів; ліквідність фінансових інструментів

ринку; конкурентність та ефективність; відповідність міжнарод-

ним стандартам.

Торгівля фінансовими ресурсами може здійснюватися в різних

формах і різними методами, що визначає розгалуженість і різно-

манітність фінансового ринку. Відповідно, існує велика кількість

ознак, за якими можна класифікувати фінансовий ринок

(рис. 13.4). Зокрема, за видами фінансових активів фінансовий

ринок поділяється на:

— кредитний ринок (ринок банківських позик, позикового ка-

піталу), тобто ринок, на якому об’єктом купівлі-продажу є вільні

кредитні ресурси, обіг яких здійснюється на умовах повернення,

строковості, платності і забезпеченості;

— ринок цінних паперів (фондовий ринок), на якому об’єктом

купівлі-продажу виступають усі види цінних паперів (фондових

інструментів), емітованих підприємствами, різними фінансовими

інститутами, державою;

— валютний ринок, на якому об’єктом купівлі-продажу ви-

ступають іноземна валюта і фінансові інструменти, що обслуго-

вують операції з нею;

— страховий ринок, на якому об’єктом купівлі-продажу ви-

ступає страховий захист у формі різноманітних страхових проду-

ктів;

— ринок золота (та інших дорогоцінних металів: срібла, пла-

тини), на якому об’єктом купівлі-продажу виступають дорого-

цінні метали. В Україні ринок золота є найменш розвинутим сег-

ментом фінансового ринку через відсутність його правового

регламентування;

— ринок фінансових послуг, який за своєю структурою є дуже

різноманітним. Фінансові послуги можуть мати ознаки кредит-

них операцій, операцій оренди та страхування, проте всі вони

спрямовані на мобілізацію й переміщення фондів фінансових ре-

сурсів із вільного обігу в сфери інвестиційного прикладання.

За періодом обертання фінансових активів фінансовий ринок

поділяється на:

— ринок грошей, на якому здійснюються операції з купівлі-

продажу ринкових фінансових інструментів і фінансових послуг

289

усіх вищерозглянутих фінансових ринків із терміном обертання

до одного року. Фінансові активи, що обертаються на ринку гро-

шей, є найліквіднішими, їм притаманний найменший рівень фі-

нансового ризику;

— ринок капіталів, на якому здійснюються операції купівлі-

продажу ринкових фінансових інструментів і фінансових послуг

з терміном обертання більше одного року. Фінансові активи, як

обертаються на ринку капіталів, як правило, менш ліквідні, їм

притаманний найбільший рівень фінансового ризику і відносно

високий рівень доходності.

ФІНАНСОВИЙ РИНОК

Кредитний ринок (ринок позикових капіталів)

Ринок цінних паперів (фондовий ринок)

За видами фінансових

Валютний ринок

активів

Страховий ринок

Ринок золота

Ринок фінансових послуг

За періодом обертання

Ринок грошей

фінансових активів

Ринок капіталу

За організаційними

Організований (біржовий) ринок

формами

Неорганізований (позабіржовий) ринок

функціонування

Місцевий ринок

Регіональний ринок

За регіональною

ознакою

Національний ринок

Світовий ринок

За термінами реалізації

Ринок з негайною реалізацією умов операцій

операцій

Ринок з реалізацією умов операцій у майбутньому

За умовами обертання

Первинний ринок

фінансових

інструментів

Вторинний ринок

Рис. 13.4. Класифікація фінансового ринку

290

Ці два види фінансового ринку тісно пов’язані між собою

Проте поділ фінансових ринків на ринок грошей і ринок капіталів

у сучасних умовах функціонування цих ринків носить дещо умо-

вний характер, оскільки сучасні ринкові технології і умови емісії

багатьох фінансових інструментів передбачають відносно прос-

тий і швидкий спосіб трансформації окремих короткострокових

фінансових активів у довгострокові і навпаки.

За регіональною ознакою фінансовий ринок поділяється на:

— місцевий фінансовий ринок, представлений, в основному,

операціями комерційних банків, страхових компаній, неорганізо-

ваних торговців цінними паперами з їх контрагентами — місце-

вими господарюючими суб’єктами і населенням;

— регіональний фінансовий ринок, який функціонує в межах

області (республіки) і поряд з місцевими неорганізованими рин-

ками включає систему регіональних фондових і валютних бірж;

— національний фінансовий ринок, який включає всю систе-

му фінансових ринків держави, їх видів і організаційних форм;

— світовий фінансовий ринок як складову частину світової

фінансової системи, в якій інтегровані національні фінансові ри-

нки держав з відкритою економікою.

За швидкістю реалізації угод на фінансовому ринку розрізняють:

— ринок з негайною (терміновою) реалізацією угод (ринок

«спот»), на якому угоди здійснюються в короткотерміновий (як

правило, до трьох днів) період часу;

— ринок з реалізацією угод в майбутньому (строкові ринки:

форвардний, ф’ючерсний, опціонний і ринок свопів). Предметом

обігу на цьому ринку є, як правило, фондові, валютні і товарні

деривативи (похідні цінні папери).

Операції на фінансовому ринку здійснюються за допомогою

фінансових інструментів. За видами фінансових ринків фінансові

інструменти поділяються на:

— інструменти кредитного ринку: гроші і розрахункові доку-

менти, які обертаються на грошовому ринку;

— інструменти фондового ринку: цінні папери, які оберта-

ються на цьому ринку;

— інструменти валютного ринку: іноземна валюта, розрахун-

кові валютні документи, а також окремі види цінних паперів, які

обслуговують цей ринок;

— інструменти страхового ринку: страхові послуги, які про-

понуються до продажу (страхові продукти), а також розрахункові

документи і окремі види цінних паперів, які обслуговують цей

ринок;

291

— інструменти ринку золота (срібла, платини): названі ви-

ди цінних металів, які використовуються з метою формування

фінансових резервів, і цінні папери, які обслуговують цей

ринок.

Наведена класифікація відображає поділ фінансового ринку і

фінансових інструментів за найсуттєвішими загальними ознака-

ми, які не можна вважати вичерпними.

Також на сьогодні не існує єдиного методу структуризації фі-

нансового ринку. Однак у практиці розвинутих країн оптимальна

структура фінансового ринку визначається двома основними

ознаками — часовою та інституційною (рис. 13.5).

ФІНАНСОВИЙ РИНОК

За

часовою

Ринок грошей

Ринок капіталів

ознакою

Обліковий

Ринок середньо- та

довгострокових позикових

капіталів

Міжбанківський

Валютний

Ринок цінних паперів

Короткострокових

кредитно-депозитних

операцій (до 1-го року)

За

інститу-

Фінансово-кредитні

Фінансово-кредитні

ційною

інститути

інститути (фінансові

ознакою

(фінансові посередники)

посередники)

Банківська система

Первинний

Спеціалізовані

Вторинний

небанківські фінансово-

кредитні інститути

Біржовий

Позабіржовий

(«вуличний»)

Рис. 13.5. Структуризація фінансового ринку

292

Грошові потоки, що відображають функціонування фінан-

сового ринку, характеризуються досить складними схемами

руху фінансових ресурсів. На кредитному ринку центром

концентрації і координації руху грошових потоків є комер-

ційний банк. На ринку цінних паперів центром торгівлі ними

і відповідно ключовим суб’єктом цього ринку виступає фон-

дова біржа.

Особливе місце в структурі фінансового ринку посідає ринок

фінансових послуг, які надаються юридичним і фізичним особам

відповідно до чинного законодавства під контролем держави або

інших визначених законодавством органів.

Фінансовий ринок досягає найбільшої ефективності, коли за-

діяні усі його складові: ринок грошей і валютний ринок, ринок

кредитів, ринок цінних паперів, ринок фінансових послуг.

Розгалуженість фінансового ринку, наявність у його стру-

ктурі різних фінансових інституцій та використання ними

широкого спектру фінансових інструменті і послуг забез-

печує максимально повну мобілізацію тимчасово вільних

фінансових ресурсів та ефективне їх використання.

Усі ці складові фінансового ринку перебувають у тісному

взаємозв’язку. Наприклад, збільшення обсягу вільних грошо-

вих коштів, що є у населення і підприємств, веде до розши-

рення ринку кредитів і цінних паперів. І, навпаки, випуск

цінних паперів знижує потребу у фінансуванні народного го-

сподарства за рахунок кредитів і акумулює тимчасово вільні

грошові кошти інвесторів.

Взаємозв’язок кредитного ринку і ринку цінних паперів про-

являється в їх сек’юритизації. З одного боку, кредити мають ха-

рактеристики цінних паперів, оскільки приносять дохід і оберта-

ються (тобто купуються і продаються). З іншого боку, цінні

папери є документами, що підтверджують боргові або пайові зо-

бов’язання на кредитному ринку.

З позицій ефективного управління фінансовим ринком та за-

безпечення за його допомогою впливу на соціально-економічний

розвиток дуже важливим є завдання оптимізації його структури.

Проте вирішити це завдання неможливо адміністративним шля-

хом, адже фінансовий ринок, як і будь-який інший, є насамперед

само регульованою структурою, на яку держава може впливати

тільки опосередковано шляхом законодавчого регулювання та

використання певних інструментів.

293