8.5. Характеристика основних податків

ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Існуюче в Україні податкове законодавство передба-

чає, по суті, дворівневу систему їх встановлення: загальний за-

кон, у якому встановлюється сукупність податків, та закони з

конкретних видів податків. При цьому окремі види податків і

обов’язкових платежів у законодавчому порядку не були відрегу-

льовані. У зв’язку з цим розроблено і підготовлено до затвер-

дження «Податковий кодекс», як єдиний законодавчий акт, що

регулює усю податкову систему.

Загалом чинна в Україні податкова система відповідає міжна-

родним стандартам оподаткування. Основна її відмінність поля-

178

гає в тому, що в структурі податкових надходжень поки що про-

відна роль належить платежам підприємств, а податки з громадян

становлять менше як 20 %.

Розглянемо в загальних рисах механізм оподаткування в

Україні на основі структурно-логічних схем основних податків та

обов’язкових платежів.

НЕПРЯМЕ ОПОДАТКУВАННЯ

Податок на додану вартість (ПДВ) належить до не-

прямих податків і є видом універсального акцизу, який встанов-

люється за єдиною ставкою до всього обороту. Він сплачується

до державного бюджету на кожному етапі виробництва продукції

товарів, виконання робіт, надання послуг, за умов імпорту това-

рів до або під час митного оформлення. Така роль ПДВ визнача-

ється тим, що йому властива висока еластичність: зміна

кон’юнктури ринку і рівня цін має незначний вплив на податкову

базу, оскільки ПДВ встановлюється у вигляді відсоткової надба-

вки до цін. Систему справляння ПДВ показано на рис. 8.8.

Платники

Об’єкт оподаткування

Ставки

Юридичні

Обсяг продажу

Вартість придбаних

20 %

1/6

особи

товарів

матеріальних

ресурсів, що

В

підлягають

,

Фізичні

віднесенню на валові

, що ПД

особи

)

витрати

в ціни робіт (

Вартість придбаних і

суму

послуг

введених в

вартості

експлуатацію

Внесення товарів

До

основних засобів і

містить

нематеріальних

активів, що

підлягають

амортизації

20 %

Сума ПДВ,

належна до сплати

Податкове

Податковий

в бюджет

зобов’язання

кредит

Рис. 8.8. Структурно-логічна схема ПДВ

179

Платниками податку є всі юридичні і фізичні особи, які здійс-

нюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяль-

ність на території України. Фізичні особи, обсяг продажу в яких

за рік не перевищує 100 річних неоподатковуваних мінімумів,

звільняються від сплати податку (на сьогодні в Україні неоподат-

ковуваний мінімум становить 17 грн).

Об’єкт оподаткування. У ПДВ розрізняють номінальний і

реальний об’єкти оподаткування. Номінальний, як визначено

законодавством, — це виручка від реалізації товарів (робіт,

послуг). Реальним об’єктом оподаткування є додана вар-

тість — сума заробітної плати і прибутку, оскільки при сплаті

податку вираховується його сума, що сплачена платником

своїм постачальникам.

В Україні встановлено єдину ставкуПДВ —20 %. Крім того,

для окремих випадків передбачена нульова ставка.

Порядок обчислення і сплати. ПДВ, що належить до сплати,

обчислюється як різниця між податковим зобов’язанням (сумою

ПДВ з реалізації товарів, робіт, послуг) і податковим кредитом

(сумою ПДВ у придбаних матеріальних ресурсах, енергії, опла-

чених послугах тощо). ПДВ сплачується до бюджету місячними і

квартальними платежами залежно від річного обсягу оподатко-

вуваних операцій.

На сьогодні ПДВ набув широкого застосування. Він є важли-

вою складовою податкових систем у більш як 40 країнах світу, в

тому числі в 17 європейських країнах. Ставки податку встанов-

люються у відсотках, які коливаються від 12 % у Люксембурзі та

Іспанії до 22 % у Данії і 25 % у Ірландії. Кількість ставок досить

різна від однієї (у Данії) до семи (у Франції). Найнижча ставка —

2,1 % у Франції на продовольчі товари, і найвища — 33,3 % щодо

товарів, які є предметами розкоші. Загалом існують підстави для

висновку, що досвід застосування ПДВ у країнах Європи підтве-

рджує його життєздатність і успішне функціонування у ринкових

системах.

Акцизний збіртакож належить до непрямих податків і вста-

новлюється на високорентабельні та монопольні товари (продук-

цію) і включається до ціни цих товарів, робіт, послуг. Ставки та

перелік товарів (послуг), на які поширюється акцизний збір,

встановлюються Верховною Радою України. Схематично акциз-

ний збір подано на рис. 8.9.

Платниками акцизного зборує національні виробники підак-

цизних товарів та суб’єктів, що імпортують чи реалізують ці то-

вари.

180

Платники

Об’єкт оподаткування

Ставки

Юридичні

Фізичні

Для

Для

особи

особи

вітчизняних

імпортних

товарів

товарів

групи

о від

Які здійснюють

Оборот

Митна

підприємницьку

з реалізації

вартість

, залежн товарної

діяльність

та

і є виробниками

Визначення

чи імпортерами

оподатковуваного обороту

товару

еренційовані

Обсяг

Митна вартість у валюті

реалізації —

контракту на курс НБУ на день

Диф

сума ПДВ

подання митної декларації

походження

Сума акцизного збору

Рис. 8.9. Структурно-логічна схема акцизного збору

Об’єктом оподаткуванняє оборот з реалізації підакцизних

товарів, а для імпортних — їхня митна вартість.

Ставкиакцизного збору встановлюються у відсотках та твер-

дих розмірах. Відсоткові ставки застосовуються відносно до об-

сягу реалізації в цінах, що включають цей податок. Включення

акцизного збору у відпускні ціни товарів (ВЦ) проводиться за та-

кою формулою (А — ставка акцизного збору):

(С + П)

ВЦ =

⋅100 .

(8.1)

(100 − А)

Тверді ставки встановлені в євро на одиницю товару чи певну

величину його виміру.

Обчислення і сплату акцизного збору проводять двома мето-

дами. Для лікеро-горілчаних і тютюнових виробів встановлено

стягнення податку за допомогою спеціальних акцизних марок.

Для решти товарів обчислення проводиться за встановленими

ставками до обсягу реалізації за відповідний період (декаду, мі-

сяць).

181

Мито є непрямим податком, що стягується з товарів, які пере-

міщуються через митний кордон країни. Воно характеризується

схемою, наведеною на рис. 8.10.

Платники

Об’єкт оподаткування

Ставки

Юри-

Митна

У % до

дичні

Фізичні

вартість

митної

У

особи

особи

товарів

вартості

встановленому

товарів

грошовому

розмірі на

одиницю

оподаткування

Вартість

Диференцій

які

товару у

×

овані

×

здійснюють

валюті

залежно від

переміщення

контракту ×

товарної

товарів через

курс НБУ

Групи і

митний

Кількість

на день

країни

кордон

митного

походження

оформлення

Сума мита

Рис. 8.10. Структурно-логічна схема мита

Платниками митає декларанти товарів, які переміщуються

через кордон.

Об’єктом оподаткуванняє митна вартість товарів, або їхня

кількісна оцінка, що залежить від виду встановлених ставок.

Ставки митавстановлюються:

— у відсотках до митної вартості;

— у грошовому вимірі у євро на одиницю товару чи певну

одиницю його характеристики.

Відсоткові ставки мита встановлено на трьох рівнях: повні,

пільгові, преференційні. Їх застосування залежить від того, який

митний режим установлено в Україні для тієї чи іншої країни по-

ходження товарів.

Порядок обчислення і сплати. Обчислення мита прово-

диться за встановленими ставками за товарними групами.

Сплата проводиться декларантом і є підставою для випуску

товарів з митниці.

182

ПРЯМЕ ОПОДАТКУВАННЯ

Основною формою прямого оподаткування є прибут-

ковий податок. Залежно від платників податку він поділяється на

два види: з юридичних осіб і з фізичних осіб.

Податок на прибуток підприємстваналежить до прямих

податків. Закон України «Про внесення змін до Закону України

«Про оподаткування прибутку підприємств» від 24 грудня

2002 р. № 349 передбачає оподаткування прибутку, що визнача-

ється шляхом зменшення суми валового доходу звітного періоду

на суму валових витрат платника податку та суму амортизацій-

них відрахувань. Значно розширено в новому законі амортиза-

ційні норми, що в середньостроковій перспективі дасть змогу ба-

гатьом підприємствам поновити свої виробничі потужності.

Система прибуткового оподаткування підприємств наведена на

рис. 8.11.

Платники

Об’єкти оподаткування

Ставка

Юридичні особи

Прибуток (валові доходи — валові

витрати — амортизація)

Прибуток

×

25 %

до оподаткування

Сума податку

Рис. 8.11. Структурно-логічна схема податку на прибуток підприємств

Платниками податку на прибутокє юридичні особи —

суб’єкти підприємницької діяльності, а також бюджетні органі-

зації в частині комерційної діяльності.

Об’єктом оподаткуванняє балансовий прибуток (з відповід-

ними корективами), який визначається як різниця між валовими

доходами і валовими витратами.

Ставка податку на прибутоквстановлена на рівні 25 %.

Порядок обчислення і сплати. Податок сплачується щокварта-

льно, виходячи з фактичного прибутку, встановленого на основі

бухгалтерського і податкового обліку.

183

Податок на доходи фізичних осібє видом особистого прибу-

ткового оподаткування. Він визначається у такому порядку

(рис. 8.12).

Платники

Об’єкт оподаткування

Ставки

Фізичні

Сукупний

Неоподатковуваний

особи

дохід

дохід

Соціальні

пільги

Оподатковуваний

×

15 %

дохід

Сума податку

Рис. 8.12. Структурно-логічна схема прибуткового податку з громадян

Платниками податкує фізичні особи незалежно від віку,

громадянства та інших ознак, які мають самостійне джерело до-

ходів.

Об’єктом оподаткуванняє:

— у громадян, що постійно проживають в Україні, — сукуп-

ний річний дохід, одержаний з різних джерел на території Украї-

ни та за її межами;

— у громадян, які не мають постійного місця проживання в

Україні, — дохід, отриманий з джерел в Україні.

Ставки податку. Як правило, прибуткове оподаткування гро-

мадян здійснюється за прогресивною шкалою. До 2004 р. в

Україні теж використовувалися прогресивні ставки — від 10 до

40 %. З 1 січня 2004 р. запроваджено єдину пропорційну ставку

13 %, яка з 1 січня 2007 р. була підвищена до 15 %. З деяких ви-

дів доходів можуть використовуватися окремі ставки.

Порядок обчислення і сплатизалежить від виду доходів. До-

ходи від роботи за наймомоподатковуються біля джерела.

Утримання і перерахування податку в бюджет здійснює податко-

вий агент-роботодавець, який несе встановлену відповідальність і

своєчасність його сплати.

184

Податок з доходів від підприємницької діяльності(без ство-

рення юридичної особи) може сплачуватись двома способами.

По-перше, за декларацією про доходи— щоквартально авансо-

вими платежами (на підставі обчисленої податковими інспекція-

ми очікуваної суми податку на рік) з перерозрахунком відповідно

до фактично одержаного за рік доходу. По-друге, у вигляді фік-

сованого податку шляхом придбання патенту.

Ставки фіксованого податку встановлюються місцевими орга-

нами влади в розмірі 20—100 грн за календарний місяць. Спосіб

сплати обирає платник.

Єдиний податок для суб’єктів малого підприємництваза-

проваджено з 1999 р. з метою спрощення системи їх оподатку-

вання (один податок замість кількох, передбачених законодавст-

вом). Право вибору системи оподаткування (єдиний податок чи

сукупність цих податків) надається платникам.

Платниками податкуможуть бути:

1) фізичні особи, що займаються підприємницькою діяльністю

без створення юридичної особи, у яких середньорічна чисель-

ність залучених працівників не перевищує 10 осіб, а річний обсяг

реалізації 500 тис. грн;

2) юридичні особи, у яких середньорічна чисельність працюю-

чих не перевищує 50 осіб, а обсяг реалізації за рік — 1 млн грн.

Ставка податкудля фізичних осіб установлюється місцевими

органами влади залежно від діяльності в розмірі 20—200грн на

місяць. Для юридичних осіб ставки встановлено в розмірі 6 %від

обсягу виручки від реалізації, якщо платник окремо сплачує

ПДВ, або 10 %, якщо ПДВ не сплачується.

Фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця на окремий

рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення

Державного казначейства України наступного дня після надхо-

дження коштів перераховують суми єдиного податку в таких

розмірах:

ƒ до місцевого бюджету—43 %;

ƒ до Пенсійного фонду України—42 %;

ƒ на обов’язкове соціальне страхування—15 %(у тому числі

до Державного фонду сприяння зайнятості населення—4 %)

для відшкодування витрат, які здійснюються відповідну до зако-

нодавства у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, а та-

кож витрат, зумовлених народженням та похованням.

Юридичні особи — суб’єкти малого підприємництва — спла-

чують єдиний податок на окремий рахунок відділень Державного

казначейства України. Відділення Державного казначейства

185

України наступного дня після надходження коштів перерахову-

ють суми єдиного податку в таких розмірах:

ƒ до Державного бюджету України—20 %;

ƒ до місцевого бюджету—23 %;

ƒ до Пенсійного фонду України—42 %;

ƒ на обов’язкове соціальне страхування—15 %(у тому числі

до Державного фонду сприяння зайнятості населення—4 %)

для відшкодування витрат, які здійснюються відповідної до зако-

нодавства у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, а та-

кож витрат, зумовлених народженням та похованням.

Таким чином, єдина відмінність від порядку розподіл кош-

тів єдиного податку фізичних осіб полягає в тому, що сума

бюджетних платежів не розподіляється між державним та міс-

цевим бюджетами, а повністю спрямовується до місцевого бю-

джету.

Земельний податок.Платниками земельного податкує

юридичні і фізичні особи, котрим земля надана у власність або

користування. Він сплачується в порядку, наведеному на

рис. 8.13.

Платники

Об’єкт оподаткування

Ставки

Юридичні

Фізичні

особи

особи

×

Площа

Фіксовані чи відсоткові, ди-

земельної

ференційовані за:

ділянки

а) землями

сільськогоспо-

дарського призначення —

залежно від напрямів вико-

ристання землі (рілля, бага-

Вартісне × торічні насадження; сіноко-

оцінкю-

си і пасовища) та родючості

ваннязе-

ґрунтів;

мельної

б) землями

несільськогос-

ділянки

подарського призначення за

групами населених пунктів

залежно від чисельності на-

селення та місцезнаходжен-

ня земельної ділянки

Сума земельного податку

Рис. 8.13. Структурно-логічна схема земельного податку

186

Об’єктом оподаткуванняє площа земельної ділянки.

Ставки податкудиференціюються залежно від призначення

земель:

— сільськогосподарського;

— несільськогосподарського.

У свою чергу, для земель сільськогосподарського призначення

ставки податку диференціюються:

а) залежно від напрямів використання:

— рілля і багаторічні насадження;

— сінокоси і пасовища;

б) від родючості ґрунтів (у % від грошової оцінки 1 га).

Для земель несільськогосподарського призначення ставки

встановлюються або у відсотках від грошової оцінки одиниці зе-

мельної площі, або з 1 м2 залежно від класу населеного пункту та

місцезнаходження земельної ділянки в межах населеного пункту

(центр, серединна зона, периферія).

Порядок обчислення і сплати. Юридичні особи самостійно

обчислюють суму податку і сплачують його щомісячно (до 15

числа наступного місяця). Для фізичних осіб нарахування подат-

ку здійснює податкова інспекція. Сплата податку проводиться рі-

вними частками до 15 серпня і 15 листопада.

Фіксований сільськогосподарський податок установлено з

1999 р. для спрощення та уніфікації системи оподаткування під-

приємств, що займаються виробництвом, переробленням і збутом

сільськогосподарської продукції та з метою зниження рівня їх

податкового навантаження. Він може вноситись як у грошовій,

так і в натуральній формах.

Платниками податку можуть бути сільськогосподарські

підприємства різних організаційно-правових форм, якщо обсяг

реалізації продукції власного виробництва та продуктів її пе-

рероблення перевищує 50 % загального валового доходу під-

приємства.

Об’єктом оподаткування є площа сільськогосподарських

угідь, що перебуває у власності чи користуванні платника.

Ставки податку встановлюються з одного гектара сільського-

сподарських угідь, розрахованих у відсотках до грошової оцінки

одного гектара угідь з диференціацією для ріллі, сіножатей та па-

совищ (0,5 %) і багаторічних насаджень (0,3 %). Для гірських зон

та поліських територій ставки розраховуються за нижчими нор-

мативами — відповідно 0,3 % і 0,1 %.

Сплата податку в грошовій формі проводиться щомісячно на

основі розподілу річної суми за кварталами у таких пропорціях

187

(І квартал — 10 %, II квартал — 10, III квартал — 50, IV квар-

тал — 30 %).

Поставка зерна в рахунок фіксованого сільськогосподарського

податку здійснюється не пізніше 15 жовтня з ранніх зернових

культур і не пізніше 1 грудня з продукції пізніх зернових та тех-

нічних культур. Поставка продукції тваринництва проводиться

щомісячно.

Податок з власників транспортних засобів та інших само-

хідних машин і механізмів є видом майнового оподаткування.

Порядок його обчислення наведено на рис. 8.14.

Платники

Об’єкт оподаткування

Ставки

Юридичні та фізичні

Об’єм двигуна

У грн зі 100 см3

особи, у власності яких

автотранспорту та

об’єму двигуна

є відповідні транспортні

довжина корпусу

чи 1 см довжини

засоби

засобів водного

корпуса

транспорту

Сума податку

Рис. 8.14. Структурно-логічна схема податку з власників

транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів

ПЛАТЕЖІ ЗА РЕСУРСИ ТА ІНШІ НАДХОДЖЕННЯ

До складу платежів за ресурси належать:

— збір за спеціальне використання лісових ресурсів (лісовий

дохід);

— збір за спеціальне використання водних ресурсів (плата за

воду);

— плата за користування надрами (за видобування корисних

копалин).

Направлення платежів за ресурси до бюджету визначається

державною власністю на вказані ресурси.

Лісовий дохід справляється до бюджету за такі види спеціаль-

ного використання лісових ресурсів:

— заготівля деревини;

— заготівля живиці;

188

— заготівля другорядних лісових матеріалів;

— побічні лісові користування.

Основною формою є плата за заготівлю деревини, механізм

сплати якої наведено на рис. 8.15.

Платники

Об’єкт оподаткування

Ставки

Юридичні Фізичні

особи

особи

Такси, диференційовані за:

лісотаксовими поясами;

Обсяг

видами основних порід лісу;

заготовленої

якістю деревини; сортаментом

деревини

ділової деревини;

лісозаготівельними розрядами

Сума сплати

Рис. 8.15. Структурно-логічна

схема плати за заготівлю сировини

Платниками тут є юридичні й фізичні особи, які заготовляють

деревину.

Об’єктом плати є обсяг заготовленої щільної деревини в м3.

Ставки встановлені у вигляді такси плати в грошовому виразі

з 1 м3.

Порядок обчислення і сплати. Відпуск деревини проводиться

на підставі лісорубного квитка чи ордера (на разовий відпуск), у

якому подається розрахунок плати. Лісозаготівельні організації

сплачують нараховану суму плати 8 разів на рік. Колективні й

приватні підприємства та громадяни сплачують плату при отри-

манні лісорубного ордера.

Плата за заготівлю живиці обчислюється аналогічно за вста-

новленими ставками.

Плата за другорядні лісові користування охоплює плату за за-

готівлю пнів, кори, деревної зелені тощо. Плата за побічні лісові

користування сплачується при випасанні худоби, розміщенні па-

сік, заготівлі сіна та ін.

Плата за водувстановлена за:

— забір і використання водних ресурсів суб’єктами підприєм-

ницької діяльності;

— за користування водами для потреб гідроенергетики;

— за використання водних артерій водним транспортом.

189

Основною формою є плата за забір і використання води, яка

сплачується в такому порядку (рис. 8.16).

Платники

Об’єкт оподаткування

Ставки

Водокористувачі

Тарифи, диференційовані

за: а) водогосподарськими

Обсяг

мережами залежно від

води, що

басейну річок; б)

викори-

підземними водними

стовується

джерелами залежно від

адміністративної одиниці

Сума сплати

Рис. 8.16. Структурно-логічна схема плати

за використання водних ресурсів

Для користувачів водними ресурсами встановлюються ліміти

на поставку води. У межах ліміту плата вноситься за встановле-

ними тарифами з 1 м3, а за понадлімітний обсяг використаної во-

ди — у п’ятикратному розмірі.

За користування водами для потреб гідроенергетики тарифи

встановлюються за 100 м3 без лімітування водокористування.

Для водного транспорту за користування водними ресурсами та-

рифи встановлено за одну тонно-добу (вантажні судна) чи одне

місце-добу (пасажирські судна).

Плата за воду сплачується щоквартально (підприємства вод-

ного транспорту сплачують починаючи з першого півріччя).

Плата за користування надрами сплачується при видобу-

ванні корисних копалин.

Платниками є видобувачі корисних копалин (нафти, природ-

ного газу, кам’яного і бурого вугілля, залізної руди, кухонної

кам’яної солі та ін.).

Об’єкт оподаткування— це обсяг погашених в надрах запа-

сів, який включає обсяг видобутих корисних копалин та обсяг їх-

ніх фактичних втрат у надрах.

Ставки плати встановлені в гривнях з одиниці виміру обсягу

добутої мінеральної сировини (1 т, 1 м3), а в окремих випадках —

у відсотках до вартості видобутих корисних копалин.

190

До інших надходжень податкового характеру відносять:

— державне мито;

— збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок

бюджету;

— відрахування та збори на будівництво, ремонт і утримання

автомобільних доріг;

— рентні платежі.

Державне мито— це плата, яка встановлена за вчинення

юридичних дій та за видачу документів юридичного значення.

Ставки державного мита встановлюються у відсотках до суми

договору чи позову, вартості майна, або в твердих розмірах за

одну послугу.

Збирання за геологорозвідувальні роботи, відрахування та

збори на будівництво, ремонт і утримання автомобільних доріг

є формою цільових надходжень до бюджету на фінансування цих

видатків.

Рентні платежі встановлені за нафту та газ, що видобуваються

в Україні. Основою стягнення є рентний дохід, який формується

внаслідок того, що вартість їх видобування в Україні значно ни-

жча від рівня цін на ці корисні копалини.