- •1.1. Історичні передумови виникнення
- •1.2. Моделі фінансових відносин
- •1.3. Соціально-економічна сутність
- •2.1. Фінансова система україни:
- •2.2. Організаційні основи функціонування
- •2.3. Суть і значення фінансового контролю
- •3.1. Фінансова політика, її зміст і завдання
- •3.2. Фінансовий механізм і його складові елементи
- •3.3. Фінансова безпека держави
- •4.1. Суть і функції фінансів підприємств
- •4.2. Організаційні основи
- •4.3. Фінансові ресурси підприємств,
- •4.4. Формування фінансових результатів
- •5.1. Сутність і склад державних фінансів
- •5.2. Економічна сутність та значення державних
- •5.3. Економічна сутність та класифікація
- •5.4. Державні фінанси
- •6.1. Сутність,
- •6.2. Бюджетний устрій
- •6.3. Бюджетний процес в україні
- •6.4. Перспективні напрями
- •7.1. Сутність, джерела
- •V. Цільові
- •7.2. Сутність, склад і структура видатків
- •7.3. Принципи
- •7.4. Бюджетний дефіцит
- •8.1. Економічна сутність і функції податків
- •8.2. Елементи системи оподаткування
- •8.3. Класифікація податків
- •8.4. Податкова система
- •8.5. Характеристика основних податків
- •8.6. Адміністрування податків в україні
- •9.1. Призначення і роль цільових фондів
- •9.2. Характеристика цільових фондів
- •9.3. Недержавні фінансові фонди
- •10.1. Місцеві фінанси
- •10.2. Місцеві бюджети, їх доходи і видатки
- •10.3. Збалансування місцевих бюджетів
- •10.4. Напрями реформування
- •11.1. Економічна сутність
- •11.2. Форми державного кредиту
- •11.3. Класифікація державних позик
- •11.4. Державний борг,
- •11.5. Управління державним боргом
- •11.6. Концептуальні засади та стратегія
- •1. Зменшення обсягів розміщення зовнішніх державних по-
- •3. Утримання помірних обсягів дефіциту державного бю-
- •4. Зниження розміру державного боргу в період масштабної
- •12.1. Особливості фінансових відносин
- •12.2. Організаційні форми страхових фондів
- •12.3. Страховий ринок
- •12.4. Стратегія розвитку ринку
- •13.1. Призначення і структура фінансового ринку
- •13.2. Ринок грошей та кредитних ресурсів
- •13.3. Ринок цінних паперів
- •13.4. Ринок фінансових послуг
- •13.5. Лібералізація ринку
- •14.1. Сутність
- •14.2. Міжнародні фінансові організації
- •14.3. Міжнародний фінансовий ринок
- •1. Фінанси це:
- •5. До складу фінансової інфраструктури відносять:
- •9. До складу децентралізованих фінансів не входять:
- •10. Провідною ланкою загальнодержавних фінансів є:
- •12. У складі фінансової системи виділяють такі підси-
- •22. Залежно від обсягу даних, що перевіряються, розрізня-
- •8. Нормативне забезпечення функціонування фінансового
- •9. Методами фінансового планування є:
- •11. За характером заходів і часом їх здійснення фінансова
- •13. До фінансових важелів і стимулів належать:
- •14. Фінансове регулювання здійснюється через:
- •15. Фінансове забезпечення здійснюється в таких формах:
- •17. До основних методів фінансового планування нале-
- •15. Фінансові ресурси підприємства утворюються за раху-
- •7. Джерела державних доходів можуть бути:
- •9. Надання бюджетних коштів бюджету нижчого рівня,
- •10. Надання бюджетних коштів бюджету нижчого рівня
- •11. Фінансова допомога, яка надається бюджету нижчого
- •13. Визначте внутрішні джерела формування державних
- •14. З позиції використання фінансових ресурсів держави
- •2. Державний бюджет України як фінансовий план держа-
- •2. За допомогою податків перерозподіляються:
- •2. Видатки місцевих органів влади поділяють на:
- •6. Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначають на
- •10. Органи місцевого самоврядування можуть створювати
- •13. Причиною виникнення місцевих фінансів є:
- •17. Джерелом покриття держаного боргу є:
- •18. За характером виплати доходу державні позики поді-
- •19. Через розподільну функцію державного кредиту здійс-
- •20. Якщо центральний банк продає велику кількість дер-
- •4. Обов’язками страхувальника є:
- •3. Фінансовий ринок за інституційною ознакою поділя-
- •14. Різниця залишків коштів в іноземних валютах, які фор-
- •15. Перевищення вимог ( активів) в іноземній валюті над зо-
- •19. Яка політика держави може бути пов’язана з наданням
- •Document Outline
11.6. Концептуальні засади та стратегія
УПРАВЛІННЯ ЗОВНІШНІМ БОРГОМ УКРАЇНИ
Створення довгострокових умов для стабільності фі-
нансової системи України, забезпечення стійкості зовнішньоеко-
номічної позиції держави, недопущення надмірного зростання
боргового навантаження на економіку країни, розширення інвес-
тиційного потенціалу реального сектора та повноцінна інтеграція
економіки до світогосподарського комплексу потребують розро-
блення довгострокової концептуальної основи управління зовні-
шнім національним боргом України.
Світовою практикою напрацьовано принципи і цільові орієн-
тири політики управління зовнішнім боргом. Вважається, що ця
політика має скеровуватися на досягнення таких загальноеконо-
мічних і фінансових цілей:
♦ покривати потреби уряду і підприємств у позичкових кош-
тах для фінансування дефіциту за зовнішніми операціями;
♦ підтримувати доступ до міжнародних ринків товарів і по-
слуг, а також до міжнародного ринку капіталів;
♦ мінімізувати вартість позик та витрат на обслуговування
боргу;
♦ досягти збалансованої структури боргових зобов’язань;
♦ мінімізувати валютний ризик шляхом встановлення опти-
мальної валютної структури боргу;
♦ гармонізувати політику державних позик із загальною еко-
номічною політикою та сприяти досягненню монетарних і фінан-
сових цілей.
В Україні, з урахуванням особливостей розвитку фінансово-
кредитної системи, стратегічними напрямами боргової політики
держави мають стати:
♦ підтримання розміру державного боргу України на еконо-
мічно безпечному рівні;
♦ оптимізація структури державного боргу і зниження варто-
сті його обслуговування;
258
♦ утримання стабільної боргової позиції уряду та запобігання
виникненню криз ліквідності і платоспроможності;
♦ досягнення економічно обґрунтованого співвідношення між
фінансовими потребами держави і витратами на обслуговування
державного боргу;
♦ продуктивне використання запозичених коштів і посилення
інвестиційної спрямованості державних позик.
Ефективне управління борговими операціями уряду та дотри-
мання економічно безпечних розмірів боргового навантаження
створюватимуть підґрунтя для зміцнення фінансової системи
України, забезпечення платоспроможності держави та посилення
стимулювального впливу держави на соціально-економічний
розвиток.
Управління зовнішнім боргом має пов’язуватися з чіткою сис-
темою макроекономічних індикаторів. Адже зважена політика
управління зовнішнім боргом сама по собі не забезпечить вирі-
шення зовнішньоборгових проблем України; лише в поєднанні з
надійною грошово-кредитною, бюджетною, податковою, валют-
ною та структурною політикою адекватна політика управління
зовнішнім боргом може сприяти зростанню національної еконо-
міки та збалансованому розвитку фінансової системи держави.
Останніми роками багатьом країнам з ринками, що форму-
ються, у результаті підвищення ефективності управління держав-
ним боргом вдалося досягти суттєвого поліпшення структури бо-
ргових портфелів. У деяких країнах було чітко визначено і
формалізовано цілі управління державним боргом. Інші країни
вдалися до зміни організаційно-адміністративної системи управ-
ління боргом. Більшість країн почали застосовувати сучасні ме-
тодики оцінювання боргових ризиків і прогнозування структури
боргу й динаміки боргових виплат.
Уряди багатьох країн намагалися зменшити залежність від ко-
ливань обмінних курсів через погашення зовнішньої заборгова-
ності та додатковий випуск внутрішніх боргових зобов’язань.
Так, на початку 2006 р. Бразилія оголосила про свої наміри по-
збутися короткострокових боргів в іноземній валюті, мінімізува-
ти частку облігацій Брейді у власному борговому портфелі, а та-
кож зменшити кількість зобов’язань, прив’язаних до обмінного
курсу. Програма реструктуризації боргів охоплювала боргові
цінні папери на загальну суму 16—20 млрд дол. Аналогічні про-
грами реструктуризації боргів були започатковані в Колумбії
(2,8 млрд дол. США зовнішніх зобов’язань), Венесуелі (4,0 млрд
дол. США облігацій Брейді) і Туреччині (3,5 млрд дол. США об-
259
лігацій, прив’язаних до обмінного курсу). Після дострокового
викупу облігацій Брейді Бразилією і Венесуелою сума таких зо-
бов’язань в обігу зменшилася до 10 млрд дол. США (станом на
квітень 2006 р.), у той час як у серпні 1996 р. вона становила
150 млрд дол. США.
Уроки світового досвіду створюють підґрунтя для розроблен-
ня науково обґрунтованих засад політики управління зовнішнім
державним боргом України. Стратегічними орієнтирами даної
політики мають стати утримання помірного розміру державного
боргу України, збалансування його структури, оптимізація залу-
чення позичкових коштів для потреб держави та підвищення
ефективності їх використання.