- •1.1. Історичні передумови виникнення
- •1.2. Моделі фінансових відносин
- •1.3. Соціально-економічна сутність
- •2.1. Фінансова система україни:
- •2.2. Організаційні основи функціонування
- •2.3. Суть і значення фінансового контролю
- •3.1. Фінансова політика, її зміст і завдання
- •3.2. Фінансовий механізм і його складові елементи
- •3.3. Фінансова безпека держави
- •4.1. Суть і функції фінансів підприємств
- •4.2. Організаційні основи
- •4.3. Фінансові ресурси підприємств,
- •4.4. Формування фінансових результатів
- •5.1. Сутність і склад державних фінансів
- •5.2. Економічна сутність та значення державних
- •5.3. Економічна сутність та класифікація
- •5.4. Державні фінанси
- •6.1. Сутність,
- •6.2. Бюджетний устрій
- •6.3. Бюджетний процес в україні
- •6.4. Перспективні напрями
- •7.1. Сутність, джерела
- •V. Цільові
- •7.2. Сутність, склад і структура видатків
- •7.3. Принципи
- •7.4. Бюджетний дефіцит
- •8.1. Економічна сутність і функції податків
- •8.2. Елементи системи оподаткування
- •8.3. Класифікація податків
- •8.4. Податкова система
- •8.5. Характеристика основних податків
- •8.6. Адміністрування податків в україні
- •9.1. Призначення і роль цільових фондів
- •9.2. Характеристика цільових фондів
- •9.3. Недержавні фінансові фонди
- •10.1. Місцеві фінанси
- •10.2. Місцеві бюджети, їх доходи і видатки
- •10.3. Збалансування місцевих бюджетів
- •10.4. Напрями реформування
- •11.1. Економічна сутність
- •11.2. Форми державного кредиту
- •11.3. Класифікація державних позик
- •11.4. Державний борг,
- •11.5. Управління державним боргом
- •11.6. Концептуальні засади та стратегія
- •1. Зменшення обсягів розміщення зовнішніх державних по-
- •3. Утримання помірних обсягів дефіциту державного бю-
- •4. Зниження розміру державного боргу в період масштабної
- •12.1. Особливості фінансових відносин
- •12.2. Організаційні форми страхових фондів
- •12.3. Страховий ринок
- •12.4. Стратегія розвитку ринку
- •13.1. Призначення і структура фінансового ринку
- •13.2. Ринок грошей та кредитних ресурсів
- •13.3. Ринок цінних паперів
- •13.4. Ринок фінансових послуг
- •13.5. Лібералізація ринку
- •14.1. Сутність
- •14.2. Міжнародні фінансові організації
- •14.3. Міжнародний фінансовий ринок
- •1. Фінанси це:
- •5. До складу фінансової інфраструктури відносять:
- •9. До складу децентралізованих фінансів не входять:
- •10. Провідною ланкою загальнодержавних фінансів є:
- •12. У складі фінансової системи виділяють такі підси-
- •22. Залежно від обсягу даних, що перевіряються, розрізня-
- •8. Нормативне забезпечення функціонування фінансового
- •9. Методами фінансового планування є:
- •11. За характером заходів і часом їх здійснення фінансова
- •13. До фінансових важелів і стимулів належать:
- •14. Фінансове регулювання здійснюється через:
- •15. Фінансове забезпечення здійснюється в таких формах:
- •17. До основних методів фінансового планування нале-
- •15. Фінансові ресурси підприємства утворюються за раху-
- •7. Джерела державних доходів можуть бути:
- •9. Надання бюджетних коштів бюджету нижчого рівня,
- •10. Надання бюджетних коштів бюджету нижчого рівня
- •11. Фінансова допомога, яка надається бюджету нижчого
- •13. Визначте внутрішні джерела формування державних
- •14. З позиції використання фінансових ресурсів держави
- •2. Державний бюджет України як фінансовий план держа-
- •2. За допомогою податків перерозподіляються:
- •2. Видатки місцевих органів влади поділяють на:
- •6. Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначають на
- •10. Органи місцевого самоврядування можуть створювати
- •13. Причиною виникнення місцевих фінансів є:
- •17. Джерелом покриття держаного боргу є:
- •18. За характером виплати доходу державні позики поді-
- •19. Через розподільну функцію державного кредиту здійс-
- •20. Якщо центральний банк продає велику кількість дер-
- •4. Обов’язками страхувальника є:
- •3. Фінансовий ринок за інституційною ознакою поділя-
- •14. Різниця залишків коштів в іноземних валютах, які фор-
- •15. Перевищення вимог ( активів) в іноземній валюті над зо-
- •19. Яка політика держави може бути пов’язана з наданням
- •Document Outline
5.2. Економічна сутність та значення державних
ДОХОДІВ. МЕТОДИ МОБІЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ ДОХОДІВ
Державні доходи— це сукупність різних видів гро-
шових надходжень до фондів держави, що використовуються для
виконання нею своїх завдань та функцій. Об’єктом доходів дер-
жави є валовий внутрішній продукт, частину якого вона і вико-
ристовує, а суб’єктами — держава, з одного боку, та підприємст-
ва, установи, організації, населення — з другого.
Джерела державних доходів можуть бути як внутрішніми, так
і зовнішніми.
Внутрішніми джерелами є валовий внутрішній продукт сво-
єї країни. Зовнішні джерела— це ВВП інших країн.
У країнах з розвинутою ринковою економікою державні дохо-
ди становлять значну частину сукупного суспільного продукту та
справляють величезний вплив на його перерозподіл та розширене
відтворення. У середньому в розвинутих країнах вони становлять
30 — 44 % ВВП. Державні доходи, обчислені щодо валового внут-
рішнього продукту, показують не лише відносин перерозподілу, а
й місце держави в процесі відтворення. Державні доходи показу-
ють рух грошових коштів від різних верств суспільства до держа-
ви. Те, що для держави є доходом, для широких верств населення
95
та підприємств є видатком. Державні доходи на 85—92 % форму-
ються за рахунок податків, неподаткові доходи становлять 3 —
13 %, державний кредит — від 0,5 до 4 % їх загального обсягу.
Залежно від порядку формування системи державних доходів
їх поділяють на централізованітадецентралізовані(рис. 5.1).
Державні доходи
Централізовані
Децентралізовані
БЮДЖЕТ
Цільові
Пряме вилучення
фонди
доходів
Податки і
Надходження від
Державні
обов’язкові
державного майна та
позики
платежі
угідь
Рис. 5.1. Система державних доходів7
Централізовані доходи концентруються в бюджеті держави і
фондах цільового призначення.
Децентралізовані доходи надходять у розпорядження окре-
мих державних підприємств, установ, організацій, формуються за
рахунок їх доходів і використовуються відповідно до їх фінансо-
вих планів.
Слід урахувати, що необґрунтовано висока частка цен-
тралізації фінансових ресурсів спричинює негативні наслід-
ки, оскільки централізовано важко вести раціональний роз-
поділ і забезпечувати його ефективне виконання. Однак
зниження централізації за умови збереження на високому
рівні державної власності може породити безгосподарність
і різні порушення в розподілі і використанні фінансових ре-
сурсів, а врешті-решт — фінансовий розлад у державі.
7 Опарін В. М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посібник. — 2-ге вид., доп. і пере-
роб. — К.: КНЕУ. — 2005. — С. 115.
96
Перерозподільні процеси, що здійснюються за допомогою
державних фінансів, — це явище макрорівня, проте роль держав-
них фінансів виявляється не меншою мірою в методах мобілізації
державних доходів.
За методами мобілізації держані доходи поділяються на пода-
ткові, позикові, емісійні(рис. 5.2).
МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ФІНАНСОВІ ІНСТИТУТИ
Податки та
Державні
Емісійний
обов’язкові
позики
доход
платежі
Примусове
вилучення частини
Внутрішні
Паперово-грошова
національного
та зовнішні
або кредитна
доходу на користь
емісія
держави
Формування
Покриття дефіциту
Можливість
бюджетних та
державного
прискорення
позабюджетних
бюджету (місцевих
інфляційних
фондів
бюджетів)
процесів у державі
Рис. 5.2. Методи мобілізації державних доходів8
З цих методів найважливіший податковий, оскільки податки
забезпечують основну частину державних доходів.
Податки— це економічні відносини, які виникають між
державою та юридичними й фізичними особами з приводу при-
мусового відчуження нею частини новоствореної вартості в гро-
шовій формі, її вилучення і перерозподілу для фінансування дер-
жавних видатків. Вони є вихідною категорією фінансів, еконо-
мічною базою функціонування держави та найважливішою фі-
нансовою формою регулювання ринкових відносин. Податки —
це головний дохід державної скарбниці.
8 Фінанси: Навч. посібник / О.П. Близнюк, Л. І. Лачкова, В. І. Оспіщев та ін.; За ред.
В. І. Оспіщева. — К.: Знання. — 2006. — С. 93.
97
Державний кредит ( позики)— це сукупність економічних
відносин, що виникають між державою як позичальником і кре-
диторами — фізичними або юридичними особами (приватними
особами, фінансово-кредитними установами, корпораціями, іно-
земними урядами та міжнародними фінансовими організаціями)
у процесі формування загальнодержавного фонду грошових ре-
сурсів. Державний кредит безпосередньо пов’язаний з бюджет-
ним дефіцитом, оскільки є джерелом його покриття. В окремих
випадках за його допомогою можуть мобілізовуватися кошти у
фонди цільового призначення чи під цільові проекти. Крім того,
до системи державного кредиту належать позики, що надаються
під державні гарантії, та поповнення валютних резервів центра-
льного банку від Міжнародного валютного фонду.
Цей метод суттєво відрізняється від податкового. За допомо-
гою податків держава примусово акумулює частину вартості,
втілену в доходах окремих соціальних верств. За кредитного ме-
тоду держава переважно в добровільній формі залучає частину
вартості, яка втілена в позичковому капіталі, тобто частину сус-
пільного капіталу, що відокремилася. Податковий метод держава
використовує для акумуляції внутрішніх джерел, кредит дає їй
змогу залучати не тільки внутрішні, а й зовнішні джерела.
Емісійний дохід— це грошові відносини між державою та фі-
зичними і юридичними особами, в процесі функціонування яких
держава отримує дохід від емісії в обіг надлишків грошей, що
призводить до їхнього наступного знецінення і скорочення реа-
льних доходів населення. Надмірний випуск грошей в обіг є най-
гіршою формою примусової позики, що призводить до зниження
їхньої купівельної сили. У результаті відбуваєтьсяінфляція— пе-
реповнення каналів грошового обігу надмірною масою знеціне-
них грошей, зростання цін. Все це знижує роль такого фінансово-
го ресурсу, як дохід державної скарбниці.
Порівняно незначну частину доходів держава одержує як вла-
сник засобів виробництва та майна. Фінансові методи формуван-
ня державних доходів взаємопов’язані та взаємозумовлені. Ана-
ліз показує, що існує тісний кореляційний зв’язок між зростан-
ням державних видатків, бюджетного дефіциту, державного бор-
гу, податків та емісійного доходу. Це означає, що зростання дер-
жавного боргу веде до збільшення податків. Водночас однією з
причин зростання державного боргу є збільшення бюджетного
дефіциту, що, у свою чергу, зумовлюється зростанням видатків
бюджету, тобто чим швидше зростають державні видатки, тим
вищі суми заборгованості держави.
98
Єдність і взаємозумовленість фінансових методів формування
державних доходів не виключають їх протилежності. Так, подат-
ки прямо або опосередковано відчужують частину створеної вар-
тості для державних потреб. Державний кредит залучає частину
створеної вартості на певний час і за певну плату. Емісійний до-
хід зумовлює вилучення вартості опосередковано, приховано,
шляхом інфляційного зростання цін. Роль того чи іншого фінан-
сового методу може змінюватися під впливом економічних, соці-
альних або політичних обставин та умов.
Під час війни різко зростає роль державного кредиту й емісій-
ного доходу та скорочується частка податків у загальній сумі дер-
жавних доходів. Те саме, тільки меншою мірою, відбувається під
час економічних криз. І навпаки, в мирний час, а також під час ви-
ходу з кризи та стабілізації економіки зростає роль податків і зме-
ншується значення державного кредиту та емісійного доходу.
Зовнішні джерела залучаються двома методами: уформі кре-
дитутабезоплатно, тобто без оплати грошового еквівалента за-
лучених ресурсів. Основним методом залучення зовнішніх дже-
рел є зовнішні державні позики.
Центральне місце в системі доходів держави посідають дохо-
ди державного і місцевих бюджетів, завдяки яким мобілізується
основна частка фінансових ресурсів, необхідних для фінансового
забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.
Так, у США через бюджет перерозподіляється 28 % ВВП, у Ні-
меччині — 40, Швеції — 50 %. В Україні бюджетні ресурси ста-
новлять 34 % фінансових ресурсів держави і майже 45 % ВВП9.