1000 тем франц мову(укр)

Edith Piaf est en effet une chanteuse populaire.

Elle n’avait pas de public particulier. Elle chantait pour tous.

Son amour pour la chanson l’a poussée à aider les jeunes chanteurs.

Едіт Піаф дійсно народна спі­ вачка.

У неї не було особистої публіки. Вона співала для всіх.

Любов до пісні штовхнула її на допомогу молодим співакам.

Les œuvres les plus connues de Jean Anouilh sont: “Le voyageur sans bagage”, “Le Bal des voleurs”, “Antigone”, “Il y avait un prisonnier” et d’autres.

Le héros principal de sa pièce “Il y avait un prisonnier” est Ludovic, un homme intelligent, qui a passé

15 ans en prison à cause des machinations de ses concurrents.

Quand Ludovic sort de prison, sa femme, son père, ses enfants, tous enfin veulent qu’il s’occupe du commerce, qu’il recommence à courir après l’argent.

Ludovic décide de quitter sa famille, mais avant de partir il écrit à son ancien ami Marcelin qu’il n’avait pas vu depuis plusieurs années, de venir le voir.

Au cours de cette rencontre Ludovic apprend que son ancien ami n’avait rien fait de bon au

cours de 15 ans qu’ils ne s’étaient pas vus, qu’il avait employé sa vie à gagner de l’argent.

Il n’avait pas voyagé, il ne s’était pas marié, il n’avait pas eu de grandes joies.

Ludovic a pitié de Marcelin qui est prêt à tout pour gagner de l’argent.

Ludovic ne veut pas perdre sa vie pour la deuxième fois, il choisit un autre chemin.

Ce personnage me plaît par sa simplicité et pureté.

Найвідоміші твори Жана Ануя — «Подорожувач без багажу», «Примха злодіїв», «Антигона», «Історія одного ув’язненого» та інші.

Головний герой його п’єси «Історія одного ув’язненого» — Людовік, розумна людина, яка провела 15 років у в’язниці через махінації своїх конкурентів.

Коли Людовік виходить із в’язниці, його дружина, батько, діти, нарешті всі хочуть, щоб він зайнявся торгівлею та знов почав добувати гроші.

Людовік вирішує залишити свою родину, але перед тим як піти, він пише листа своєму давньому другу Марселену, якого багато років не бачив, і просить його про зустріч.

Під час цієї зустрічі Людовік узнає, що його старий друг нічого доброго не зробив за 15 років, протягом яких вони не бачились, що він змарнував своє життя на заробляння грошей.

Він не подорожував, не одружився, він не мав великих радощів.

Людовік співчуває Марселену, котрий готовий на все, щоб заробити гроші.

Людовік не хоче втрачати своє життя вдруге, він обирає інший шлях.

Цей персонаж подобається мені своєю простотою та чистотою.

L’attaque de Paris par les troupes de Jeanne n’a pas réussi, car le roi ne lui avait pas donné suffisamment de renforts.

Jeanne tombe entre les mains des en-

nemis (seigneurs français) qui la vendent aux Anglais pour dix mille livres.

Sur l’ordre des Anglais, le tribunal religieux de Rouen entame un procès contre Jeanne l’accusant d’hérésie.

Le roi Charles VII ne fait pas la moindre tentative pour la sauver.

Les juges font tout pour embarasser Jeanne, pour la faire se contredire et se condamner elle-même.

Mais les réponses de cette jeune paysanne analphabète aux juges instruits sont admirables.

Après un long procès et outrages de toute sorte, elle est condamnée à être brûlée vive.

On connaît la conclusion du drame: les restes de Jeanne ont été jetés à la Seine, et le courant les a emportés vers la mer.

Mais cette simple paysanne française est restée toujours une des gloires du pays.

Атака Парижа армією Жанни була невдалою, тому що король не дав їй достатнього підкріп­ лення.

Жанна потрапила до рук ворогів (французьких аристократів), які продали її англійцям за 10 тисяч ліврів.

За наказом англійців релігійний трибунал Руана збудив процес проти Жанни, звинувачуючи її в єресі.

Король Карл VII не зробив жодної спроби, щоб врятувати її.

Судді робили все, щоб знітити Жанну, змусити її протирічити самій собі й звести наклеп на себе.

Але відповіді цієї неписьменної селянки освіченим суддям були просто чудовими.

Після довго процесу і безлічі звинувачень вона була приречена до спалення живою.

Кінець цієї драми відомий: попіл Жанни був кинутий до Сени й знесений потоком у море.

Але ця проста французька селянка лишилась назавжди гордістю країни.

brûler  — горіти

une flamme sinistre  — зловісне

полум’я

vif, vive  — живий, жива

sacrer  — коронувати, освятити le siège  — облога

lever  — зняти, підняти battre  — бити, побити

une humiliation  — страждання suffisamment  — достатньо

entamer  — збудити, збуджувати tomber entre les mains  —

потрапити до рук embarasser  — знітити condamner  — приречити

3.Quand mourut-elle?

4.Comment mourut-elle?

5.Pourquoi mourut-elle?

6.Le peuple français l’oublia-t-il?

Jeanne d’Arc, personnage historique

Jeanne la Pucelle naquit à Domremy, de Jacques d’Arc et d’Isabelle, honnêtes laboureurs.

Jeanne était bonne, simple et douce fille.

Elle allait volontiers à l’église, faisait les travaux de la maison, filait et gardait les troupeaux de son père.

A l’âge de seize ans, Jeanne se sent appelée par des voix célestes pour “bouter” les Anglais hors de France.

Elle veut rencontrer le dauphin Charles.

Le seigneur de Vaucouleurs, une localité voisine, lui fournit un cheval, des armes et une petite escorte pour gagner Chignon.

Là, elle parvient à obtenir du souverain une petite armée, rejoint la ville d’Orléans assiégé par les Anglais.

Jeanne délivre Orléans et reprend quelques villes.

Elle parvient alors à entraîner le roi dans une chevauchée hardie vers Reims où il est sacré comme véritable roi de France en juillet.

Ce coup d’audace rallie bien des Français nobles.

Elle continue à se battre autour de Paris, mais, capturée par les

Bourguignons à Compiègne (mai 1430), Jeanne est vendue aux Anglais.

Жанна д’Арк, історичний персонаж

Жанна Діва народилася в Дом­ ремі в родині Жака та Ізабель д’Арк, чесних землеробів.

Жанна була доброю, простою, спокійною дівчинкою.

Вона охоче ходила до церкви, виконувала домашню роботу, пряла і пасла батьківську череду.

У віці шістнадцяти років Жанна була покликана небесними голосами вигнати англійців із Франції.

Вона вирішила зустрітися зі спадкоємцем престолу Карлом.

Сеньйор з Вокулера, сусіднього містечка, дав їй коня, зброю і невеликий ескорт, щоб дістатися Шиньона.

Там їй вдається отримати в государя невелику армію; вона відправляється в Орлеан, що знаходиться в облозі англійців.

Вона звільняє Орлеан і ще кілька міст.

Тоді вона спромоглася почати дуже сміливий похід з королем у Реймс, де він і був коронований як дійсний король Франції в липні місяці.

Ці сміливі дії дуже принизили багатьох шляхетних французів.

Жанна продовжує боротися під Парижем, але в травні 1430 року в Комп’єні вона була схоплена Бургіньонами і продана англійцям.

 Georges Simenon

Georges Simenon est né à Liège en 1903, dans une famille d’origine

bretonne (en Belgique).

Amené de bonne heure à gagner sa vie, il se trouve mêlé fort jeune à des milieux très divers.

A 16 ans il est journaliste à “la Gazette de Liège”.

En 1921 il publie dans cette ville son premier roman “Au pont des Arches” sous le pseudonyme de Georges Sim.

 Жорж Сіменон

Жорж Сіменон народився у Льєжі (Бельгія) 1903 року, у сім’ї бретонського походження.

Змушений з раннього віку зароб­ ляти собі на життя, він з юних років був залучений до життя різних верств.

У16 років він стає журналістом у «Льєжській газеті».

У19 років саме у цьому місті він публікує свій перший роман «Біля Арочного мосту» під псевдонімом

Жорж Сім.

A la fin de 1922 il s’installe à Paris, débute dans le roman populaire, sous de multiples pseudony-

mes, mais c’est en 1929—1930 que commencera sa carrière extraordinaire et Simenon va vraiment devenir lui-même.

Depuis 1952 il appartient à l’Académie Royale de Belgique.

Simenon a écrit 197 romans et nouvelles.

Son œuvre, traduite dans toutes les langues ou presque, a fourni ample matière aux transpositions cinématographiques.

L’œuvre de Simenon se dégage dans une sorte de poésie des rues et des brumes, un sentiment d’amour et de compréhension pour l’amour incarné dans le commissaire Maigret.

Et surtout ce qui lui donne sa plus haute dimension, c’est le sens de la solitude humaine.

Dans les meilleurs romans de Simenon chaque instant est d’une densité extrême, et la tension croît jusqu’à la rupture.

Ses personnages sont les héros d’une crise, le plus souvent liée à la découverte d’une vérité capi-

tale, inattendue qui change le sens d’une vie, faisant de cette vie un destin.

Le romancier dit de lui-même qu’il est un “raccomodeur de destinées”.

У кінці 1922 року він оселяється в Парижі, дебютує у популярному романі під численими псевдонімами, але саме у 1929—1930 роках почалась його незвичайна кар’єра, і Сіменон став тим, ким ми знаємо його зараз.

З 1952 року він є членом Королівської академії Бельгії.

Сіменон написав 197 романів та оповідань.

Його твори, перекладені майже всіма мовами світу, послужили багатим матеріалом для численних екранізацій.

Твори Сіменона відзначаються особливою поезією вулиць і туманів, почуттям любові та розуміння, втіленому у комісарі Мегре.

І що особливо надає його творам значущості, так це яскраво виражене почуття людської самотності.

У кращих романах Сіменона кожна хвилина дії дуже насичена, і тиск зростає аж до розв’язки.

Його персонажі опиняються у критичній ситуації, частіше за

все пов’язаній з розкриттям якоїсь важливої таємниці, неочікуваної правди, яка змінює увесь зміст життя, перетворюючи їх життя на долю.

Письменник говорить про себе, що він «полагоджувач доль».

d’origine  — за походженням une origine  — походження amener  — змушувати,

заставляти

de bonne heure  — з раннього

віку; з ранньої пори mêler  — залучати multiple  — числений, -а

Deux couples de chercheurs célèbres

Tout le monde connaît les savants Marie et Pierre Curie, à qui nous devons la découverte de la radioactivité.

Pierre Curie est né le 15 mai 1859, il fait à 19 ans ses premières recherches scientifiques.

Il a découvert la piézo-électricité et a étudié la symétries en physique.

En 1894, Pierre rencontre Marie

Sklodovska.

Il est séduit par son intelligence, sa beauté et sa passion pour les problèmes scientifiques.

Les jeunes gens se marient le

25 juillet 1896.

La vie du jeune ménage est consacrée à la recherche scientifique.

En 1903, ils reçoivent le Prix Nobel de physique.

En 1906, Pierre Curie meurt tragiquement, écrasé par une voiture.

Marie Curie se trouve seule avec ses deux filles: Eve et Irène.

Дві відомі сімейні пари дослідників

Всі знають вчених Марі і П’єра Кюрі, яким ми зобов’язані відкриттям радіоактивності.

П’єр Кюрі народився 15 травня 1859 р., а в 19 років уже займався науковими пошуками.

Він відкрив п’єзоелектричний струм і вивчив симетрії у фізиці.

У 1894 р. П’єр зустрівся з Марією Склодовською.

Він був принаджений її розумом, красою та пристрасним захопленням вирішення наукових проблем.

Молоді люди одружились 25 лип-

ня 1896 р.

Усе життя молодої сім’ї було присвячене науковим дослідам.

У1903 році вони отримали Нобелівську премію у галузі фізики.

У1906 р. П’єр трагічно загинув під колесами автомобіля.

Марі лишається одна з двома доньками — Євою та Ірен.

Elle remplace son mari dans la chaire de physique à la Sorbonne.

Marie continuait l’œuvre inachevée de son mari qui lui vaut le Prix Nobel en 1911.

Frédéric Joliot, agé de 23 ans, com­ mence à travailler comme préparateur dans le laboratoire de Marie Curie.

Là, il rencontre la fille de Marie

Curie — Irène Curie qui travaille comme assistante.

Les jeunes gens ont les mêmes goûts.

Ils s’ntéressent aux sports, à la lecture et naturellement à la science.

Le 4 octobre 1926, Frédéric se marie avec lrène.

Il prend pour deuxième nom le nom de Curie et devient Joliot-Curie.

En 1935 Irène et Frédéric reçoivent le Prix Nobel, de même qu’il y a trente-deux ans Marie et Pierre Curie.

A partir de 1937, les deux savants commencent un grand cycle de découvertes dans le domaine de l’énergie atomique.

Вона замінює свого чоловіка на кафедрі фізики в Сорбонні.

Марі продовжувала незакінчену справу чоловіка, що їй принесла Нобелівську премію у 1911 році.

Фредерік Жоліо, у віці 23 років, стає препаратором на кафедрі Марі Кюрі.

Там він зустрічається з донькою Марі Кюрі — Ірен Кюрі, яка працює на кафедрі асистентом.

У молодих людей схожі смаки.

Вони захоплюються спортом, читанням та, звичайно, наукою.

4 жовтня 1926 року Фредерік одружився з Ірен.

Він бере як друге ім’я Кюрі й стає Фредеріком Жоліо-Кюрі.

У 1935 році Фредерік та Ірен отримують Нобелівську премію у тій же галузі, що і Марі та П’єр за 32 роки до цього.

З 1937 року вони починають великий цикл досліджень у галузі атомної фізики.

Grands hommes de la France

Son prestige, son renom dans le monde, la France doit à ses explorateurs, ses savants, ses philosophes, ses ingénieurs, ses écrivains, ses artistes.

Il n’y a pas de domaine de l’activité humaine où la France n’ait apporté une large contribution.

Ils sont des centaines et des milliers, les hommes remarquables dont la France peut inscrire les noms sur les murailles de son Panthéon, monument de Paris,

construit de 1754 à 1780 par l’architecte Soufflot.

François-Marie Arouet, dit Voltaire, est un écrivain et philosophe français dont l’influence littéraire et sociale a été immense.

Ses idées progressistes ont préparé la Grande Révolution bourgeoise française.

Antoine-Laurent de Lavoisier est un chimiste français, l’un des créateurs de la chimie moderne.

Baron de Montesquieu est un écrivain français.

Ses idées sur la séparation des pouvoirs ont inspiré les réformes au régime politique pendant la Révolution française.

Pierre Corneille est un poète dramatique français, le père de la tragédie française.

Blaise Pascal est un mathématicien, physicien, philosophe et écrivain français.

Вiдомi люди Францiї

Престижем та визнанням у свiтi Франція зобов’язана своїм дослiдникам, вченим, фiлософам, винахiдникам, письменникам, художникам.

Немає такої галузi людської дiяльностi, до якої Францiя не зробила б вагомого внеску.

Їх сотнi й тисячi, видатних людей, чиї iмена Францiя може записати на стiнах свого Пантеону, пам’ятника, побудованого у Парижi з 1754 по 1780 рiк архiтектором Суфло.

Франсуа-Марi Аруе, вiдомий пiд iменем Вольтер,— французький письменник i фiлософ, чий вплив на лiтературу та громадське життя був величезним.

Його прогресивнi iдеї пiдготували Велику французьку буржуазну революцiю.

Антуан-Лоран де Лавуазьє — французький хiмiк, один iз творцiв сучасної хiмiї.

Барон де Монтеск’є — французький письменник.

Його iдеї про розподiл влади послужили основою змiн полiтичного режиму пiд час французької революцiї.

П’єр Корнель — французький поет–драматург, «батько» французької трагедiї.

Блез Паскаль — французький математик, фiзик, фiлософ, письменник.