1000 тем франц мову(укр)

Dans “La Peste” Camus imagine qu’une épidémie de peste s’est abbatue sur la ville d’Oran.

La peste est le personnage qui symbolise l’occupation allemande et le combat de l’homme contre un mal réel.

У «Чумі» фантазія Камю описує епідемію цієї страшної хвороби, що звалилася на місто Оран.

«Чума» — це алегорія, який нагадує про німецьку окупацію і боротьбу людини з реальним злом.

Dès son enfance Gustave s’intéressait au métier de son père.

Il gardait un grand respect pour son père pendant toute sa vie.

Flaubert a commencé à écrire très tôt.

A neuf ans il composait déjà des proverbes.

Il écrivait tout le temps.

Mais selon la volonté de son père, il a dû commencer ses études de droit.

A la fin de l’année 1843 il est tombé gravement malade.

Sa maladie et puis la mort de son père l’ont fait rentrer à la maison.

Il a beaucoup voyagé et après l’un de ses voyages est apparu le roman “Madame Bovary”.

Sa publication en 1856 était un grand succès.

Puis l’écrivain a commencé le travail sur “Salammbô”.

Après l’avoir terminé il ébauche le plan de nouveau roman “l’Education sentimentale”.

Il ne l’a pas terminé qu’en 1869.

Ce roman est devenu très célèbre.

Flaubert essayait toujours d’écrire une œuvre parfaitement impersonnelle.

Pour l’écrivain l’unique mission de l’artiste est de créer de la beauté.

Il disait: “Il faut partir du réalisme pour aller jusqu’à la beauté”.

З дитячих років Гюстав цікавився роботою свого батька.

Через усе життя він проніс почуття глибокої поваги до нього.

Флобер рано почав писати.

У дев’ять років він уже складав прислів’я.

Він писав завжди.

Але Гюстав повинен був підкоритися волі батька і піти навчатися на юридичний факультет.

Наприкінці 1843 року він серйозно занедужав.

Його хвороба, а потім і смерть батька змусили його повернутися додому.

Він багато подорожував, і після однієї з подорожей з’явився роман «Мадам Боварі».

Його публікація в 1856 році була великим успіхом.

Потім він почав роботу над «Саламбо».

Закінчивши твір, він у загальних рисах накреслив план нового роману «Виховання почуттів».

Закінчив він його тільки в 1869 році.

Цей роман став дуже відомим.

Флобер завжди намагався писати в цілком знеособленій формі.

На думку письменника, єдиним завданням творчого генія є створення краси.

Він говорив: «Слід відштовхнутися від реалізму, щоб прийти до краси».

George Sand  — femmeécrivain

Le vrai nom de George Sand était Aurore Dupin.

Elle est née à Paris en 1804.

Son père était l’officier de l’armée de Napoléon et sa mère était danseuse.

En 1808 le père d’Aurore est mort.

La mère et Aurore se sont installées à Paris.

Jusqu’à 1820 la petite fille est restée dans le couvent où elle a reçu une formation sommaire.

En 1831 elle a décidé de s’installer à Paris.

Жорж Санд — жінкаписьменник

Справжнє ім’я Жорж Санд — Аврора Дюпен.

Вона народилася в Парижі у 1804 році.

Її батько був офіцером армії Наполеона, а мати — танцівницею.

У 1808 році батько Аврори помер.

Мати з донькою оселилися в Парижі.

До 1820 року дівчинка перебувала в монастирі, де вона отримала загальну освіту.

У 1831 році вона вирішила знову оселитися в Парижі.

Aurore travaillait pour des journaux et des revues.

Ce temps-là elle a publié ses premières nouvelles.

Elle a fait paraître le roman “le Rose et la Blanche” qui était signé par le nom Jules Sand.

En 1832 elle a signé le roman “Indiana” par son pseudonyme George Sand.

“Indiana” avait un très grand succès.

George Sand devenait de plus en plus célèbre d’une année à l’autre.

“Valentine” a été écrit en 1832,

“Lélia”  — en 1833, “Jacques” en 1834 et encore beaucoup d’autres.

Les conflits de ses héros se déroulent dans la sphère morale et psychologique.

Dans son roman “Compagnon du tour de France” qui a vu le grand

jour en 1840 George Sand décrit le travail manuel, la vie d’un homme du peuple qui malgré son existance dure s’élève à la vie de l’esprit.

A la fin des années 30, George Sand a activement aidé les écrivains prolétaires.

Les années 40—50 étaient riches en publications.

Le roman “La Mare au diable” a

été publié en 1846.

En 1848 “François le Champi”, en 1849 “la Petite Fadette” est

apparu et en 1853 “Les Maîtressonneurs”.

Аврора працює журналістом газет і журналів.

У цей період побачили світ її перші новели.

Вона написала роман «Роз і Бланш», який підписала ім’ям Жюль Санд.

У 1832 році під її новим псевдонімом Жорж Санд виходить роман «Індіана».

Він став дуже популярним.

Щорічно росте слава Жорж Санд.

Книга «Валентина» була написана в 1832 році, «Лелія» — у 1833, «Жак» у 1834, було написано також багато інших книг.

Автор розглядає конфлікт героїв у моральній і психологічній сфері життя.

У своєму романі «Попутник у подорожі Францією», що вийшов в 1840 році, Жорж Санд описує ручну працю, життя простої людини, яка незважаючи на тяжкі умови існування, розвивається духовно.

Наприкінці 30 років Жорж Санд активно допомагала письменни- кам–пролетарям.

40—50-ті роки були багаті на публікації.

Роман «Чортове болото» був опублікований у 1846 році.

У 1848 з’явився роман «Франсуа– знайда», у 1849 з-під пера письменниці вийшла «Маленька Фадетта», а в 1853 році «Хазяї– дзвонарі».

Le succès de ce livre va décider la carrière de son auteur: Maurois se fait écrivain, et à partir de 1919 ll publie plusieurs romans: “Les dis-

cours du docteur O’Grandy” (1922), “Bernard Quesnay” (1926), “Climats” (1928), “Le cercle de la famille” (1932), “La Terre promise” (1945).

A côté de sa production romanesque Maurois a écrit plusieurs nouvelles, des essais, l’histoire de l’Angleter-

re (1930) et des Etats-Unis (1943), l’histoire de la France (1952).

Mais parmi tous ses ouvrages la gloire et la valeur sont attachées

à ses romans biographiqes: “Byron”

(1930), “Tourguéniev” (1931), “Lilia

ou la vie de George Sand” (1952),

“Olympio ou la vie de V. Hugo”

(1954), “Les trois Dumas” (1957) et d’autres.

André Maurois a été élu à l’Académie française en 1938.

Pendant la Seconde Guerre mondiale il est attaché à l’armée française.

A. Maurois est un grand psychologue et fin observateur.

Успіх цієї книжки вирішить подальшу кар’єру її автора: Моруа стає письменником, і починаючи з 1919 року він публікує багато романів: «Балакучий доктор О’Гренді» (1922), «Бернар Кесне» (1926), «Мінливості кохання»

(1928), «Сімейне коло» (1932), «Обітована земля» (1945).

Поряд з романтичними творами Моруа написав багато новел, нарисів, історію Англії (1930) та

Сполучених Штатів Америки (1943), Історію Франції (1952).

Але серед усіх його творів слава й значення належать його біографічним романам: «Байрон»

(1930), «Тургенєв» (1931), «Лілія,

або життя Жорж Санд» (1952), «Олімпіо, або життя В. Гюго»

(1954), «Три Дюма» (1958) та інші.

В 1938 р. Андре Моруа був обраний до Французької академії.

Під час Другої світової війни він призивається до Французької армії.

Андре Моруа — великий психолог і тонкий спостерігач.

 Stendhal

Stendhal (son vrai nom était Henri Beyle) est né en 1783 à Grenoble.

Sa mère était morte quand il était très jeune.

Son enfance était malheureuse.

En 1794 son père a été emprisonné, Henri est venu chez son oncle.

Il était attiré par la philosophie du 18 siècle.

Son auteur préféré était Voltaire.

Il a commencé à étudier les mathématiques et se préparer à l’Ecole Polytechnique.

Il est venu à Paris pour y entrer mais ses projets ont changé et il s’est engagé dans l’armée de Napoléon.

Quand il était en Italie il a compris que l’armée n’était pas sa vocation.

Henri l’a quittée en 1802.

Puis en 1806 il a voulu reprendre son service militaire pour participer à la campagne et il est devenu le temoin de la défaite de Napoléon en Russie.

Après la chute de Napoléon Sthendal est allé en Italie.

A Milan il a écrit les travaux sur la musique et la peinture.

Il a beaucoup voyagé.

En 1817 il a donné sa première œuvre “Rome, Naples et Florence” qu’il a signé du nom de Stendhal.

 Стендаль

Стендаль (справжнє ім’я якого Анрі Марі Бейль) народився в 1783 році в Греноблі.

Його мати померла, коли він був ще зовсім малий.

Дитинство хлопчика було нещасливим.

У 1794 році його батька заточили у в’язницю, а Анрі переїхав жити до свого дядька.

Йому дуже подобалася філософія 18 століття.

Улюбленим автором був Вольтер.

Анрі почав вивчати математику і готуватися до навчання у Вищій політехнічній школі.

Він приїхав у Париж, щоб туди вступити, але його плани змінилися, і він пішов добровольцем в армію Наполеона.

Коли Анрі був в Італії, то зрозумів, що армія не його покли­ кання.

Він пішов з неї в 1802 році.

Потім у 1806 році він знову захопився військовою справою і брав участь у походах Наполеона, і став свідком його поразки в Росії.

Після скинення Наполеона Стендаль їде до Італії.

У Мілані він пише роботи про музику й живопис.

Він багато подорожує.

У 1817 році народилася його перша книга «Рим, Неаполь і Флоренція», яку він підписує ім’ям Стендаль.

En 1830 il est revenu à Paris et a publié son premier chef-d’œuvre “Le Rouge et le Noir”.

Ce roman est une critique de la société française, de sa laideur, de ses ambitions.

Les œuvres les plus connues de Stendhal sont: “Le Rouge et le Noir” et “Chartreuse de Parme”.

Ce dernier a été publié en 1839.

C’est l’histoire de la vie du futur pape italien.

Mort en 1842, Stendhal a laissé de nombreuses œuvres inachevées qui ont été publiées après sa mort.

On disait de Stendhal: “…le mélange de dandy, d’officier, d’artiste, d’homme de monde, de penseur original, d’humoriste, de touriste, d’excentrique, d’ironique”.

У 1830 році він повернувся до Парижа й опублікував свій перший шедевр «Червоне і чорне».

Цей роман містить критику французького суспільства, його неподобства й амбіції.

Найвідоміші твори Стендаля це: «Червоне і чорне», «Пармський монастир».

Останній роман був опублікований у 1839 році.

Це історія життя майбутнього італійського папи.

Стендаль залишив багато незакінчених творів, що були опубліковані вже після його смерті в 1842 році.

Про Стендаля говорили: «...суміш денді, офіцера, художника, світської людини, оригінального мислителя, гумориста, туриста, дивака і насмішника».

A la suite d’une grave maladie, le jeune homme a dû commencer la carrière d’un ingénieur.

Quand il avait vingt ans il est entré dans une agence de presse.

En 1925 il a fait ses débuts de romancier avec “Brûlebois”.

Depuis ce temps-là il s’est consacré entièrement aux activités littéraires.

Mais le vrai succès est venu après la publication de la “Jument verte”.

Il pourra entièrement vivre de sa plume jusqu’à sa mort.

Il a écrit 2 essais, 17 romans, plusieurs dizaines de nouvelles, une dizaine de pièces de théâtre et plus de 160 articles.

Les romans et les nouvelles de Marcel Aymé offrent une image des mœurs assez complète de la France.

Il n’est pas théoricien.

Il connaît mal la vie des ouvriers mais ses talents d’auteur s’éxercent en revanche pour décrire les paysans.

Ce romancier rend à travers le mot juste l’atmosphère propre à chacune des couches de la bourgeoisie de son époque.

Mais au cœur de ce réalisme naît parfois une forme personnelle de fantastique, l’écrivain adapte des légendes.

Через серйозну хворобу молода людина була змушена почати кар’єру інженера.

Увіці двадцяти років він улаштувався на роботу у видавниче агентство.

У1925 році відбувся його дебют як романіста з книгою «Дрова що згоріли».

З того часу він цілком присвятив себе літературній діяльності.

Але справжній успіх прийшов до нього після публікації «Зеленої кобили».

До самої смерті він жив на гонорари від своїх книг.

Він написав 2 есе, 17 романів, кілька десятків новел, десяток театральних п’єс і понад 160 статей.

Романи і новели Марселя Еме пропонують читачам досить повний опис звичаїв Франції.

Письменника не можна назвати теоретиком.

Він погано знав життя робітників, зате вся глибина його письменницького таланту виявлялася в описі життя селян.

Цей романіст зміг через точно підібране слово передати атмо­ сферу, характерну для того чи іншого прошарку буржуазного су­ спільства того часу.

Але іноді крізь цей реалізм простежується авторська лінія фантастичного сюжету, в основу якого були покладені легенди.

Parfois son imagination crée ses

propres histoires (“Les contes de chat perché”, “Le passe-muraille”,

“Derrière chez Martin”).

L’imagination, les rêves apparaissent comme une issue dans ce monde trop oppressant.

Marcel Aymé est d’abord un remarquable conteur d’histoires.

Il pratique l’humour sous des formes très diverses.

Sa plume acide et ironique lutte contre l’égoïsme, le snobisme, la bêtise des gens.

Іноді його уява створює свої власні історії («Розповіді кота на дереві», «Той, що проходить крізь стіну», «За будинком Мартенів»).

Уява, фантазії, мрії виникають у автора як втеча від пригніченості цього світу.

Насамперед Марсель Еме — видатний оповідач історій.

Його твори насичені гумором у різній формі.

Його уїдливе й іронічне перо бореться з егоїзмом, снобізмом і людською дурістю.