Печінкова кома

Під печінковою комою розуміють нервово-психичні розлади, які виникають при захворюваннях печінки зі значними порушеннями її функцій. На теперішній час виділяють дві форми печінкової коми: ендогенна та екзогенна. В основі ендогенної печінкової коми лежить масивний некроз або значна дистрофія печінкових клітин. Екзогенна печінкова кома зумовлена наявністю портокавальних анастомозів, внаслідок чого токсичні продукти, що утворюються в процесі травлення у кишківнику, "обминають" печінковий дезінтоксікаційний бар'єр, попадають до тканин мозку і спричиняють нервово-психічні розлади. Поряд з цими двома "чистими" формами печінкової коми часто спостерігається змішана кома, при якій у хворих наявні портокавальні анастомози а також ознаки печінково-клітинної недостатності.

Клінічна картина печінкової коми характеризується збудженням на початковому етапі її розвитку, а потім загальним гальмуванням (ступор) та прогресуючим порушенням свідомості (сопор) до повної її втрати (кома).

Сухожилкові рефлекси знижені, хоча іноді спостерігається гіперефлексія. Характерними також є такі ознаки: "рухове" збудження, клонічні судоми (зумовлені гіпокаліємією), м’язові здригування, тремор кінцівок. Часто з'являється порушення ритму дихання (виникає дихання Кусмауля, Чейн-Стокса), нетримання сечі, калу.

З роту хворого (також від сечі та калу) розповсюджується солодкуватий печінковий запах, зумовлений виділенням метилмеркаптана, що утворюється внаслідок порушення обміну метіоніну.

З'являються ознаки геморагічного діатезу (кровотечі з носа, ясен, шкірні крововиливи). Жовтяничне забарвлення шкіри та склер посилюється. Температура тіла хворого в термінальному періоді нище норми. Печінка залишається збільшеною (інколи зменшується в розмірах).

Лабораторні дослідження: помірна анемія, лейкоцитоз, збільшення СОЕ, тромбоцитопенія, подовження тромбінового часу. Спостерігається значне відхилення у функціональних пробах печінки. Збільшується вміст залишкового азоту і аміаку в сироватці крові, що свідчить про вторинне ураження нирок (печінково-нирковий синдром). Виникає гіпокаліємія, гіпонатріємія, метаболічний ацидоз.

9. Основні симптоми та синдроми при захворюванні нирок: гострому і хронічному гломерулонефриті та пієлонефриті. Загальний аналіз сечі – інтерпретація результатів.

№	Термін	Визначення
1	Гломерулярна хвороба нирок (гломерулопатія)	Загальна назва захворювань ниркових клубочків
2	Гломерулонефрит	Захворювання інфекційно-імунного патогенезу, яке характеризується двобічним негнійним запаленням нирок з переважним ураженням клубочків.
3	Гломерулонефроз	Заміщення ниркових клубочків сполучною тканиною.
4	Нефротичний синдром	Ускладнення хвороби нирок, що характеризується поєднаннм протеїнурії>3,5г/л, гіпо- та диспротеїнемією, набряками та гіперліпідемією.
5	Пієлонефрит	Запальне, бактеріальне захворювання чашечок і мисок нирок з поширенням процесу на канальці та інтерстиціальну тканину.
6	Рефлюкс-нефропатія	Міхурово-уретральний рефлюкс, закидання сечі у верхні відділи сечовидільних шляхів під час скорочення сечового міхуря.
7	Хронічна ниркова недостатність	Симптомокомплекс, зумовлений порушенням основних функцій нирок внаслідок прогресуючого захворювання.

Зміст теми

На занятті вивчаються питання, що стосуються основних симптомів і синдромів при захворюваннях нирок, а також симптоматології гострого і хронічного гломерулонефриту та пієлонефриту. Спочатку зупиняються на будові нефрона та діяльності нирок, яка спрямована на регуляцію і підтримку постійності внутрішнього середовища - гомеостазу.

Загальноклінічна семіотика захворювань нирок базується на з’ясуванні скарг хворого, анамнезу захворювання, загального анамнезу, анамнезу життя, а також на даних отриманих при фізикальному обстеженні хворого (огляді, пальпації, перкусії, та аускультації), і цілого ряду допоміжних досліджень (лабораторних, ультразвукових, рентгенологічних, радіоіндикаційних, морфологічних).

При з’ясуванні паспортних даних звертається увага на стать, вік, національність, місце проживання хворого. Ці дані мають значення для встановлення діагнозу. Так, наприклад, жінки в два рази частіше хворіють пієлонефритом в порівнянні з чоловіками.

До скарг при захворюваннях нирок відносяться скарги на біль в поперековій ділянці, який обумовлений розтягненням капсули нирок, спазмом сечоводу, запаленням навколониркової клітковини, інфарктом нирки; порушення діурезу, яке проявляється: поліурією, поліурією з гіпостенурією, олігоурією, ніктурією, полакіурією, дізурією; ниркові набряки, які локалізуються частіше за все на повіках, обличчі, може бути анасарка. Механізм їх утворення: має значення підвищення проникності стінки судин, протеїнурія, гіпернатріемія, гостра анурія.

Скарги загального характеру при захворюваннях нирок: головний біль, загальна слабкість, нездужання, зниження працездатності, швидка стомлюваність, підвищення температури тіла, дратівливість, свербіння шкіри.

Скарги з боку інших органів і систем:

• серцево-судинної – біль в ділянці серця, задишка, ядуха;

• органів дихання - кашель, задишка; органів травлення -- зниження апетиту, спрага, нудота, блювота, проноси, біль в животі;

• органів чуттів - зниження і розлади зору.

Основні синдроми при захворюваннях нирок: